Рішення

від 25.02.2010 по справі 2-о-4-10

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

  справа №2-о-4/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя                                         25.02.2010

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого, судді                                Кухаря С.В.

при секретарі                                          Шол М.Д.

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Шоста Запорізька нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник завернувся до суду із вказаною заявою в якій просив суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_2, померлої 25.02.1994 р., шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

В обґрунтування своїх вимог заявник суду пояснив, що матері його батька ОСОБА_2, на момент смерті належала 1/4 частина житлового будинку №10 по вул. Ливарній у м. Запоріжжя. Її син ОСОБА_1, батько заявника, із заявою про прийняття спадщини після померлої до нотаріальної контори не звертався, проте після смерті ОСОБА_2 фактично оселився за вказаною адресою. Після смерті батька заявник подав заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, але оформити право на спадщину не зміг, оскільки державний нотаріус зажадав підтвердження факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після ОСОБА_2 Просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Представник заявника ОСОБА_3 заяву підтримав повністю, просить її задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду зацікавлена особа була повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Свідки пояснили суду, що ОСОБА_1 відразу після смерті матері ОСОБА_2 у 1994 році оселився в раніше належній матері частині будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ливарна, 10, де постійно мешкав до своєї смерті.

Суд, вислухавши заявника, його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає повному задоволенню, виходячи з обставин зазначених самим заявником і які, знайшли своє повне підтвердження в ході розгляду справи.

ОСОБА_2, бабусі заявника, на момент смерті належала 1/4 частина житлового будинку №10 по вул. Ливарна у м. Запоріжжя на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1988 р., посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 12.05.1988 р. за р. №1-1831. 25.02.1994 р. ОСОБА_2 померла.

Син ОСОБА_2, батько заявника ОСОБА_1, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. Після смерті ОСОБА_2 фактично оселився в належній їй частині будинку, хоч реєстрацію свого місця проживання на нове не змінив. Мешкаючи в належній ОСОБА_2 частині будинку, ОСОБА_1 вів там власне господарство, що підтвердили допитані у справі свідки.

23.01.2008 р. помер ОСОБА_1 Після його смерті заявник в установлений строк подав заяву про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, але право на спадщину не оформив.

Як випливає із заяви, факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після ОСОБА_2 (як сина після смерті матері) шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном потрібно встановити з метою оформлення права заявника на спадщину після ОСОБА_1, оскільки спосіб прийняття ним спадини після ОСОБА_2 не передбачає документальної форми підтвердження.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, за умови, що ці дії було вчинено протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Законодавством, що діяло до 01.01.2004 р., не було передбачене одержання спеціальних документів на посвідчення факту прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, а також не було визначено спеціального порядку встановлення таких фактів.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що вимоги заявника підтверджуються зібраними у справі доказами, не суперечать закону, не порушують прав третіх осіб, спору щодо спадщини після ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вбачається, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 213, 215, 256-258 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити в повному обсязі.                                                                                

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_2, померлої 25.02.1994 р., шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

                  Суддя                                      Кухар С.В.