Вирок

від 18.07.2019 по справі 185/4714/17

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/4714/17

Провадження № 1-кп/185/44/19

В ИР ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Павлоградський міськрайоний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42017041880000024 від 24.04.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Макіївка, Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_8 2013 р. та сина ОСОБА_9 2015 р..народження, з вищою освітою, працюючого ФОП ОСОБА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України, встановив:

I. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

23.04.2017 року, в період часу з 08 до 12 год. директор комунального підприємства «Управління ринками» Павлоградської міської ради ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні свого службового кабінету за адресою АДРЕСА_2 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном грошовими коштами у розмірі 80000грн. шляхом обману та зловживання довірою, що раптово виник у нього в зв`язку зі зверненням громадянина ОСОБА_10 з питання отримання дозвільних документів на розміщення тимчасової торгівельної споруди для здійснення підприємницької діяльності та виділення за для цих цілей земельної ділянки, будучи особою обізнаною щодо існуючої процедури отримання дозвільних документів на будівництво та функціонування тимчасової торгівельної споруди для здійснення підприємницької діяльності та виділення земельної ділянки для функціонування вищевказаної торгівельної споруди, усвідомлюючи те, що не отримання дозволу на розміщення тимчасової торгівельної споруди, виділення земельної ділянки під неї є безумовною перешкодою для здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України, довів до громадянина ОСОБА_10 що допоможе останньому «вирішити його питання» в разі передачі йому грошових коштів у сумі 80000грн.

24.04.2017 року,з метою реалізації зазначеного вище злочинного умислу, бажаючи викликати до себе довіру з боку гр. ОСОБА_10 , та скласти в останнього уяву щодо правдивості та дієвості своїх обіцянок допомогти йому у «вирішенні його питання», в період часу з 08 до 12 год., під час зустрічі, ОСОБА_6 передав гр. ОСОБА_10 пустий бланк «Заяви про можливість розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності» та зауважив про необхідність заповнення ОСОБА_10 вказаного бланку та подальшу передачу заповненого бланку та грошових коштів йому ОСОБА_6 .

В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого, 26.04.2017 року, приблизно о 13.11 год., знаходячись в належному йому транспортному засобі «Киа Рио» д.н. НОМЕР_1 , що перебував напроти приміщення КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради в м.Павлограді по вул.Соборній,70, ОСОБА_6 , шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошовими коштами в сумі 10000грн. , які потерпілий ОСОБА_10 передав останньому разом із заповненим відповідним бланком.

15.05.2017 року , приблизно в 13.55 год., продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого, ОСОБА_6 , під час зустрічі з ОСОБА_10 в сквері Дніпропетровського регіонального інституту Державного управління за адресою м.Дніпро, вул.Гоголя,29, шляхом обману та зловживання довірою останнього, заволодів грошовими коштами в сумі 69000грн. , які потерпілий ОСОБА_10 передав ОСОБА_6 .

Під час зазначеної зустрічі, діючи шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6 , бажаючи викликати до себе з боку потерпілого ОСОБА_10 почуття довіри, передав ОСОБА_10 копію заповненого останнім вищевказаного бланку Заяви про можливість розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності з відповідною відміткою про отримання вказаної заяви канцелярією Павлоградської ради.

Таким чином, діючи з єдиним злочинним умислом направленим на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом вчинення шахрайських дій, ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном у сумі 79000грн.

II. КВАЛІФІКАЦІЯ ДІЙ ОБВИНУВАЧЕНОГО.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі наведених у вироку доказів підлягають переквалфікації із ч. 2ст. 369-2 КК України(одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави) на ч. 1ст. 190 КК України- заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ( шахрайство)

III. МОТИВИ ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЇ ТА ДОКАЗИ НА ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВЕДЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ.

А. Право, що підлягає застосуванню та його тлумачення.

Відповідно до ч. 3ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченогоКримінальним кодексом України(ч.1ст. 2 КК України).

У законодавстві України злочин (кримінальне правопорушення) є передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1ст. 11 Кримінального кодексу України).

Частина 2ст. 369-2 КК України, яка інкримінована обвинуваченому ОСОБА_6 , передбачає кримінальну відповідальність, в тому числі, за одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 369-2 КК України, є охоронювані законом суспільні відносини, на які спрямовано це посягання, а саме суспільні відносини у сфері встановленого порядку службової діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», до якого відсилає Примітка вищезазначеної правової норми, в частині визначення переліку уповноважених на виконання функцій держави осіб, втратив чинність з 26.04.2015 року, тобто на момент інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення вже не діяв.

Відтак, перелік указаних осіб є гіпотезою бланкетної правової норми та складовою об`єкту посягання, а, отже, є її обов`язковою частиною.

Водночас, злочинність діяння, його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються лишеКримінальним кодексом України(законом про кримінальну відповідальність), що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).

Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 4ст. 3 КК України).

При цьому суд бере до уваги й вимоги ст. 7 Конвенції про захист прав людини і осовоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Європейський Суд з прав людини вказує, що вимога Конвенції пункту 2 ст. 10 про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у пункті 1 ст. 5 про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. Суд наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у пункті 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньо-державного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 р. у справі «Фельдек проти Словаччини» підкреслюється, що жодна норма не може вважатись законом, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для надання громадянинові можливості регулювати свою поведінку.

Невід`ємною складовою принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України) є принцип правової визначеності, якийявляє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Ст. 369-2 КК Україниприйнята внаслідок імплементації ст. 12 Кримінальної конвенції РЄ про боротьбу з корупцією та ст. 18 Конвенції ООН проти корупції.

Офіційні переклади конвенцій мають назву «Зловживання впливом», однак англомовні тексти зазначених міжнародно-правових актів мають словосполучення «trading in influense», що українською мовою означає «торгівля впливом».

У ст. 18 Конвенції ООН проти корупції указується на можливість вжиття кожною Державою-учасницею таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами низки дій, якщо вони вчинені умисно:

a) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи;

b) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги.

Аналогічні формулювання маються і в ст. 12 Кримінальної конвенції РЄ про боротьбу з корупцією.

Системний аналіз чинної редакціїст. 369-2 КК, іі співставлення та порівняння з встановленими обставинами вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину, приводять суд до висновку, що зазначена вимога закону сформульована занадто узагальнено, тобто абстрактно, не містить уточнень, за допомогою яких законодавець недвозначно виражав би свою волю, та, як наслідок, основну ідею криміналізації зловживання впливом.

Крім того, суд бере до уваги й той факт, що в тому випадку, коли уповноважена на виконання функцій держави особа при зловживанні впливом не задіяна в корупційному процесі, склад злочину, передбаченийст. 369-2 КК Українине узгоджується із поняттям корупції, визначеним уст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції».

Також, всупереч ст. 12 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією і ст. 18 Конвенції ООН проти корупції, де в контексті криміналізації зловживання впливом говориться про неправомірну перевагу, конструкція складу злочину, передбаченогост. 369-2 КК Українисформована таким чином, щонеправомірність переваги в кінцевому рахунку не є обов`язковою.

У відповідності до ч. 2ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів учасник конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

З огляду на те, щостаття 369-2 КК Українине відповідає чинним профільним міжнародним договорам, що ратифіковані Україною, чітко не формулює умови за яких здійснюється позбавлення волі особи, тому вона є такою, що не узгоджується із засадами юридичної визначеності.

Відтак, усі сумніви щодо наявності (відсутності) правових підстав юридичної відповідальності за означеною кримінально-правовою нормою суд зобов`язаний тлумачити на користь обвинуваченого, як того вимагає ч. 3ст. 62 Конституції України).

Водночас, ч. 1ст. 190 КК Українипередбачає кримінальну відповідальність за вчинення шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, де об`єктом виступають правовідносини у сфері чужої власності, а суб`єкт злочину є загальним.

Об`єктивну сторону цього злочину складає заволодіння майном шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман може мати як активний, тобто повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події, тощо, так і пасивний характер, як , наприклад, умисне замовчування юридично-значимої інформації.

Змістом обману, як способу шахрайства, можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб, тощо.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує довіру з боку потерпілого, яка виникає до винної особи внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв`язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.

Відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, але лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Б. Докази та їх оцінка

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні своєї вини за ч.2ст. 369-2 КК України не визнав, вимагав виправдання або перекваліфікації його дій та показав, що в минулому, на протязі більше а ніж 20 років він працював ріелтором. Мав певні знання, досвід та напрацювання у цій діяльності, а також велику кількість клієнтів. Дійсно, на момент вчинення злочину він працював в Комунальному Підприємстві«Управління ринками»Павлоградської міськради,однак вважає,що в цій справі, він виконував саме функції ріелтора, оскільки не зупиняв своєї діяльності в цьому напрямку навіть під час перебування на посаді керівника КП В квітні 2017 року йому на його телефон подзвонив Кізіль, який пояснив, що хоче розташувати в районі кафе «Івушка» тимчасову торгівельну споруду. Для нього, як для ріелтора, це буда звичайна угода. Він сказав ОСОБА_11 що його послуги в цьому питанні будуть становити 3000 доларів за розміщення споруд загальною квадратурою 60 кв.м. а він йому вирішить усі питання.

Згодом вони з цього питання ще мали спілкування з ОСОБА_10 , в тому числі й в телефонний спосіб, та у квітні 2017 року він прийняв від ОСОБА_10 10000 грн. Зазначену суму він вважає завдатком, однак належним чином, як те вимагається діючим законодавством України, в тому числі й під час надання ріелторських послуг, отриманні від ОСОБА_10 гроші він не оформлював та звітність по ним не здійснював.

В квітні-травні 2017 року вони знову узгоджували з ОСОБА_10 зазначене питання, неодноразово спілкувалися з ним телефоном з вказаного приводу, та в травні 2017 року, під час зустрічі у м.Дніпрі, він отримав від ОСОБА_10 ще 69000 грн. зазначаючи, при цьому, що допоможе останньому «вирішити його питання»

Зауважив, що не вимагав з ОСОБА_10 вказаних коштів, не погрожував, та не тиснув на нього, а лише з`ясовував, коли той передасть йому обумовлені грошові кошти, які, як він зазначав ОСОБА_10 у розмовах, були потрібні йому для «вирішення» його питання.

Додав, що не впливав та взагалі не міг впливати, бо не мав об`єктивної змоги вчиняти такі дії, на рішення комісії міської ради з розташування тимчасових споруд. Ні до кого з членів комісії не звертався із вказаного питання. Вказана комісія є колегіальним органом, що з урахуванням, у тому числі й того факту, що його посада була значно нижчою від тих посад, які обіймали члени зазначеної комісії, з якими він не мав а ні дружніх, а ні близьких стосунків, унеможливлювало його вплив на прийняття комісією рішення на користь заявника.

Підсумував, що у стосунках з ОСОБА_10 він мав на меті лише заробити грошей.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що з обвинуваченим до вчинення злочину знайомий не був. В квітні 2017 року він звертався до обвинуваченого з питанням щодо виділення ділянки землі для будівництва продуктового магазину. Його напарник у бізнесових справах ОСОБА_12 знайшов відповідне вільне місце для розташування магазину та порадив, що спочатку необхідно йти до ОСОБА_13 та з ним вирішувати це питання, а потім до інших осіб.

В певний день він прийшов до службового кабінету ОСОБА_6 о 08.00 годині. Пояснив йому, що в районі кафе "Івушка" є місце, де він хоче побудувати магазин. ОСОБА_14 уточнив, яке саме місце він мав на увазі та сказав, що може позитивно вирішити його питання. Вони обмінялися номерами телефонів. ОСОБА_15 також сказав йому, що все це можливо, зазначивши, що він не перший запитує за це місце, а відтак його послуги будуть коштувати 3000 доларів. Він відповів, що подумає. ОСОБА_14 також сказав, що буде рішення виконкому про те, що ця земля йому виділяється і після цього будуть виконуватися певні роботи по будівництву магазину. Він сказав, що за місяць пройде така процедура, та ще один місяць, щоб земля перейшла у його користування. ОСОБА_14 також сказав йому під час зустрічі про те, що аби документи пішли в процес роботи потрібно 3000 доларів і ще 1000 доларів будуть вартувати обов`язкові платежі. Він сказав, що сесія у виконкомі буде проходити на днях і його питання буде ним вирішено.

Вважаючи дії ОСОБА_14 незаконими він звернувся в прокуратуру з заявою про те, що ОСОБА_15 вимагає в нього гроші за виділення землі.

В період квітня 2017 року обвинувачений ОСОБА_14 телефонував йому, писав смс, щоб він передав йому гроші для вирішення його питання, тому, через декілька днів він передав йому 10 000 грн. Гроші обвинуваченому він передавав напроти роботи обвинуваченого, знаходячись у автомобілі останнього.

ОСОБА_14 зауважив йому, що ця сума є замалою, що потрібні ще гроші.

В травні вони знову зустрілися і обвинувачений завірив, що все зробить та у всьому сприятиме йому.

15 травня 2017 року вони зустрілися в Дніпрі біля інституту. ОСОБА_14 вийшов з портфелем, у чорній куртці. Він показав йому заяву, яка була зареєстрована в Павлограській міській раді та сказав, що оригінал заяви йому не потрібен. Біля входу в будівлю інституту Державного управління він передав ОСОБА_16 гроші у сумі 69 000грн., після чого останній був затриманий працівниками поліції.

Додав, що 10000 грн. були його особисті гроші, працівники поліції переписали серійні номери купюр, саме ці купюри він і передавав під контролем правоохоронців.

Другий раз гроші обробляли спеціальним порошком, купюри були по 500 грн. Поняті були присутні коли гроші помічали. При передачі, отримані гроші ОСОБА_14 поклав у портфель.

Після цього він більше не звертався за оформленням зазначеної ділянки, так як документи були вилучені правоохоронцями. Обвинуваченого як ріелтора він не знав, звернувся до нього як до службової особи. Заява на отримання дозволів була від ОСОБА_17 , оскільки під устав та дозволи його ПП цей вид діяльності не підпадав.

Зауважив, що звернувся саме до ОСОБА_14 , оскільки знайомі підприємці розповіли, що потрібно все починати саме з нього.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що обвинуваченого знає по роботі, оскільки працює у загальному відділі виконкому, потерпілого не знає.

Обвинувачений навесні 2017 року приносив заяву від підприємця ОСОБА_19 про розташування тимчасової споруди, яку вона зареєструвала та передала до відділу архітектури після візування мером. Більше ніяких стосунків з обвинуваченим з цього приводу вона не мала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що обвинуваченого знає по службі, оскільки працює у відділі архітектури, потерпілого не знає. 13.05.2017 року вона перебувала на своєму службовому місці. В цей час прийшов обвинувачений, та приніс дві заяви, які були зареєстровані в виконкомі і підписані мером міста Вершиною до виконання. Вона зареєструвала їх, однак віддала назад обвинуваченому, оскільки до заяв не було додано необхідних документів. Більше обвинувачений не приносив ці заяви, які стосувалися розміщення тимчасових споруд на землі в районі ПЗТО або 40 років Жовтня. Заяви були від імені громадянина ОСОБА_19 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що в середині травня 2017 року у м.Дніпрі до нього підійшли поліцейські та запросили бути понятим. Він разом з поліцейськими піднялися на 3-й поверх поліцейського відділення. Поліцейські в його присутності обробляли гроші - купюри номіналом по 500 грн. Йому також роз`яснювали його права. Потім вони кудись поїхали на поліцейський машині.Під час здійснення слідчих дій була присутня ще якась жінка. Затримання обвинуваченого відбувалося по вул.Гоголя в м.Дніпро, здійснювалася відео фіксація. У обвинуваченого були виявленні мічені грошові кошти, купюрами по 500 грн. Сумку та руки обвинуваченого світили спеціальним пристроєм, ці речі та частина тіла світилися. Гроші, що були вилучені у обвинуваченого сфотографували, опечатали, склали протокол, який всі підписали. Обвинувачений пояснював, що гроші він отримав від потерпілого, і ці кошти є коштами за надання послуг. Права обвинуваченому також були роз`ясненні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснила, що працює заступником міського голови. З обвинуваченим вона знайома, має робочі стосунки, потерпілого не знає. Обвинувачений є колишній директор комунального підприємства «Управління ринками» , як ріелтора вона його не знала

Вона є головою комісії з розміщення споруд. Порядок отримання дозволів на розміщення споруд є таким - комісії надається пакет визначених законодавчими актами документів. Зокрема, заявником пишеться відповідна заява на ім`я міського голови. Для цього є типовий бланк. Спочатку заява надходить в загальний відділ виконкому, а потім в архітектуру. Після чого архітектор надає схему розміщення об`єкта тимчасової споруди і комісія розглядає це питання. Обвинувачений з будь яким проханням до неї не підходив, тиску або впливу на неї з його боку не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , пояснила, що вона є начальником відділу споживчого ринку та підприємства та є членом комісії з розміщення тимчасових стаціонарних споруд. Знає, що в минулому обвинувачений працював ріелтором. Їй відомо, що існує певний порядок прийняття та розгляду заяв про розміщення тимчасових стаціонарних споруд. Зокрема, заява подається на ім`я міського голови, він направляє заяву до архітектури, а потім архітектура виносить отримані заяви на розгляд комісії, з висновком чи розміщувати цю споруду, чи ні. Обвинувачений ніколи не підходив до неї з проханням вирішити питання про розміщення споруд. Прізвище ОСОБА_19 їй відомо, але не пам`ятає хто це є.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 , пояснила, що працює начальником загального відділу виконкому. Особисто обвинуваченого вона не знає. Їй відомо, що він був директором КП «Управління ринкам». Потерпілого вона не знає. Заяви про розміщення тимчасових стаціонарних споруд надходять до загального відділу Павлоградської міської ради на ім`я міського голови. Вони реєструються, передаються керівнику. Наступного дня пошта повертається, робиться переадресація виконавців документів, потім документи відносять по відділам. У відділі є папки, в які поміщають документи, доручені виконавцю. Працівники відділів самі забирають ці документи. Сторонні працівники не можуть забирати документи. Виконавця визначає міський голова або його заступник. ОСОБА_17 вона не знає. Заяви надходять в кабінет 216, вона працює в 217. В загальному відділу приймається пошта від юридичних осіб та ФОП.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , пояснила, що обвинуваченого знає, він колишній директор комунального підприємства «Управління ринками». На той час вона працювала начальником відділу ринкових відносин та входила до складу комісії розташування тимчасових стаціонарних споруд. Склад комісії та порядок роботи був затверджений. Процедурою було передбачено. що спочатку подається заява на ім`я міського голови, яка реєструється в загальному відділі, передається до архітектури, потім на розгляд комісії. З архітектури передається схема, без якої неможливо розглянути заяву. До комісії входять депутати міської ради, представники структурних підрозділів, громадськість. Обвинувачений знав всіх членів комісії в зв`язку з тим, що раніше звертався, як ріелтор, але із дорученнями від громадян, з приводу отримання певних дозволів. Ніякого впливу на неї обвинувачений не здійснював та не порушував ніяких питань щодо надання дозволів на розміщення торгівельних об`єктів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , пояснила, що працює начальником відділу містобудування та архітектури з серпня 2016 року. Обвинуваченого знає, як директора комунального підприємства «Управління ринками», з ним у неї були тільки службові стосунки. Потерпілого вона не знає.

До компетенції їх відділу входить сформувати пакет документів по заяві заявника і подати їх на сесію до виконкому. Форма заява затверджена сесією і є на сайті виконкому,вона пишеться на ім`я міського голови.Заяви вони забирають самі у загальному відділі. Співробітниця відділу архітектури ОСОБА_27 пояснила їй, що ОСОБА_14 приніс певну заяву, однак до неї небули додані необхідні документи, тому вона повернула йому їх для опрацювання. Якщо надані не всі додатки, вони дзвонять заявнику, просять принести недостатні документи, і якщо ті не приносять - повертають заяву. Обвинувачений ОСОБА_14 ніякого впливу на неї не мав та з будь якими проханнями не звертався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , пояснив, що він не є державним службовцем, а працює начальником відділу інспекції з благоустрою КП «Затишне місто» з 2015 року і з цього часу знає обвинуваченого, як директора комунального підприємства «Управління ринками». З ним у нього були тільки службові стосунки. Потерпілого не знає. Він є членом комісії по розташуванню тимчасових стаціонарних споруд з березня 2017 року. В його обов`язки входить об`їжджати об`єкти, спілкуватися з мешканцями міста. Заяви заявників направляються до архітектури, він особисто їх не розглядає. Обвинувачений, як ріелтор до нього не звертався. Ніяким чином не впливав на нього, та не звертався з будь якими проханнями.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , пояснила, що вона працює начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Павлоградської міської ради. Обвинуваченого знає з 2011 року, він директор комунального підприємства «Управління ринками», стосунки з ним робочі. В минулому обвинувачений за дорученнями був представником від громадян по питанням нерухомості. Вона є членом комісії по розташуванню тимчасових стаціонарних споруд. Вона особисто від нього приймала документи, як від посередника громадян та надавали йому консультації. Вони документи не готують, їх готує особа, яка звернулася з заявою, вони надають тільки бланки. Заява пишеться на ім`я міського голови, додаються додатки до неї- схема розміщення, документ підтверджуючий особу-підприємця, потім пакет документів розписують на архітектуру. Дозвіл надається тільки особі-підприємцю. Обвинувачений ОСОБА_14 з питанням вирішення будь-якого питання на його користь не звертався, не впливав та не мав впливу на неї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , підтвердила, що обвинуваченого знає з 2013 року, він є директором комунального підприємства «Управління ринками». Потерпілого не знає. Обвинувачений приходив до архітектури раз на місяць, директор комунального підприємства «Управління ринками» звертався до головного архітектора. Раніше знала його, як ріелтора. Зверталася до нього в 2012 році за допомогою у продажі її квартири. Відносини з ним не підтримує. Вона входить до складу комісії по розташуванню тимчасових стаціонарних споруд, але обвинувачений не мав на неї ніякого впливу та ніколи не впливав на неї з приводу прийняття тих чи інших рішень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 , пояснив, що обвинуваченого знає з 2016 року, останній є директором комунального підприємства «Управління ринками». Потерпілого не знає. Він особисто входить до складу комісії по розташуванню тимчасових стаціонарних споруд. Рішення комісією приймається більшістю голосування. Формується 5-10 заяв і потім скликається комісія. ОСОБА_14 не тиснув на нього з приводу прийняття рішення, не впливав та не мав впливу. Від імені інших громадян ОСОБА_14 до нього також не звертався. Схема серед пакету документів є необхідною, для того, щоб комісія бачила де це місце, що необхідно змінити. При спірних питаннях, комісія їде на місце можливого розташування споруди. Заяви, які розглядала комісія були від фізичних осіб підприємців.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , пояснив, що з обвинуваченим та потерпілим не знайомий. В середині травня 2017 року в м.Дніпро до нього підійшов працівник поліції, який пояснив, що він з ОБЕПУ та попросив його прийняти участь в слідчій дії, бути понятим. Вони пішли до приміщення. В кабінеті були потерпілий, працівники поліції та незнайомий йому чоловік. Йому пояснили, що з потерпілого вимагають гроші за установку кіоску. Потерпілий дав 4 купюри по 500 грн.. Інші гроші були імітаційні. Іх помітили та склали протокол. Потім вони поїхали на вул. Гоголя, там потерпілий передав гроші обвинуваченому, після чого останнього затримали. Проводилася відео фіксація і фото фіксація. Обвинувачений діставав у його присутності з власного портфеля гроші, папери та якесь посвідчення. Був складений протокол, з яким він ознайомився. Гроші оглядалися спеціальним прибором, потім їх опечатали, він поставив свій підпис на бирці. З рук обвинуваченого робили змиви.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 , підтвердив суду, що він є депутатом Павлоградської міської ради 7 скликання. Знає обвинуваченого з 2012 року, як ріелтора, до якого зверталися працівники ДТЕКу з питань найму житла. Також обвинувачений був головою виборчого штабу мера ОСОБА_34 . З листопада 2016 року ОСОБА_14 було призначено директором комунального підприємства «Управління ринками». Потерпілого не знає. Обвинувачений ОСОБА_14 був присутнім на сесіях, комісіях з розташування тимчасових стаціонарних споруд.З весни 2016 року він є членом комісії з розташування тимчасових стаціонарних споруд. До складу комісії з земельних питань він не входив.

Додав, що обвинувачений з будь яким проханням до нього не звертався, не тиснув на нього, та не впливав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 , пояснив, що з обвинуваченим не знайомий. З потерпілим ОСОБА_36 вони знайомі 7 років, стосунки у них добрі. На весні 2017 році він разом з потерпілим ОСОБА_11 вирішили розмістити тимчасову споруду біля кафе «Івушка». Через два дні потерпілий ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_14 пообіцяв виділити земельні ділянки за 3000 доларів. На що він відповів відмовою. Потім потерпілий розповів, що віддав 10000 грн в ОСОБА_37 , потім в м.Дніпрі ще 69000 грн. ОСОБА_14 . Заяви на розміщення торгівельних об`єктів він підписував особисто, одну віддав ОСОБА_11 , а іншу особисто віддав секретарю у виконкомі. Кізіль також казав йому, що віддавав ОСОБА_14 свої гроші.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 , пояснив, що він є депутатом міської ради та членом комісії по розташуванню тимчасових стаціонарних споруд. Обвинуваченого знає як ріелтора та директора комунального підприємства «Управління ринками». Потерпілого не знає. Комісія до складу якої він входить керується Положенням, відповідно до якого приймаються документи та рішення. Обвинувачений на нього впливу не мав та не впливав. Чи мав обвинувачений вплив на інших членів комісії - йому не відомо.

Відповідно до заяви від 24.04.2017 року ОСОБА_10 звернувся до прокурора із з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності службових осіб КП Управління ринками , які вимагають у нього грошові кошти за отримання дозволів.

Із Розпорядження Міського Голови від 01.09.2016 року слідує, що ОСОБА_14 був призначений на посаду директора КП «Управління ринками» Павлоградської міської ради з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року, на підставі контракту, що разом з додатковою угодою від 25.12.2016 року були підписані сторонами Розпорядження.

Згідно Розпорядження Міського Голови від 29.12.2016 року вбачається, що перебування ОСОБА_14 на вказаній посаді було продовжено з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року.

Протоколом від 24.04.2017 року був оглянутий зразок Заяви про можливість розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, який ОСОБА_10 під час спілкування з останнім передав ОСОБА_6 .

Відповідно до Ухвали слідчого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області 25.04.2017 року було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контролю особи відносно ОСОБА_6 , що полягало в отримання відомостей, які містяться в розмовах, інших звуках, діях, рухах…терміном на 30 днів.

Протоколом огляду грошових коштів у сумі 10000грн. від 26.04.2017 року були оглянуті та зафіксовані номера 50-ти грошових купюр номіналом 200грн., які для огляду добровільно надав ОСОБА_10 , фото таблицями до нього.

Свідки брати ОСОБА_39 та ОСОБА_40 підтвердили суду свою участь в якості понятих під час фіксування слідчим грошових коштів у сумі 10000грн. номіналом по 200грн. кожна купюра, загалом 50 купюр, та передачи зазначениз коштів ОСОБА_10 .

Протоколом обшуку від 15.05.2017 року, санкціонованого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 24.04.2017 року були виявлені та вилучені за місцем роботи ОСОБА_41 грошові кошти у сумі 402 грн., документи, робочі блокноти, мобільний телефон.

Протоколом огляду предмету від 15.05.2017 року у присутності понятих були оглянути справжні та імітаційні грошові кошти купюрами номіналом 500грн. на загальну уявну суму 69000грн Зазначені кошти були помічені спеціальним засобом, а номера купюр переписані.

Саме зазначені кошти, в сумі 69000грн., в тому числі й імітаційні, у присутності понятих були вилучені під час проведення огляду місця події відповідно до протоколу від 15.05.2017 року у ОСОБА_6 . Разом із зазначеними коштами у ОСОБА_6 були вилучені й пакет документів на ім`я ОСОБА_42 мав характерне свічення від спецзасобу.

Відповідно до протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 19.05.2017 року та від 19.05.2017 року вбачається, що між обвинуваченим та потерпілим під час фіксування протиправної поведінки обвинуваченого неодноразово відбувалися телефонні розмови, в яких обвинувачений запевняв потерпілого про свою спроможність та можливість «вирішити питання, щодо надання дозволів для здійснення підприємницької діяльності та реалізовував свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману та зловживання довірою».

Відповідно до висновку експерта криміналіста від 06.06.2017 року на банкнотах (імітаційних засобах), марлевому тампоні зі змивами рук ОСОБА_14 , на зовнішній та внутрішній поверхні портфеля останнього виявлені сліди спеціальних хімічних речовин, які мають між собою спільну родову приналежність

В судовому засіданні також були дослідженні і докази, що містилися на відео носіях, та аудіо носіях, якими була зафіксована протиправна діяльність обвинуваченого ОСОБА_6 направлена на реалізацію злочинного умислу щодо заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом вчинення шахрайських дій.

В. Висновки суду.

Відповідно до обвинувачення, що було змінено в судовому засіданні та викладене прокурором в обвинувальному акті в редакції від 28.02.2019 року, та з яким погодився і потерпілий ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ставилось у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 369-2 КК України, а саме: отриманнянеправомірної вигоди для себе від гр. ОСОБА_10 за вплив на прийняття рішення службовими особами Павлоградської міської ради щодо розміщення тимчасової споруди та виділення земельної ділянки для функціонування вищевказаної торгівельної споруди.

Суд не погоджується із такою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки запропонована прокурором кваліфікація злочинних дій обвинуваченого не є доведеною в судовому засіданні, під час встановлення обставин та перевірки їх доказами, з огляду на стандарт доказування, який має відбуватися поза розумним сумнівом, виходячи з такого.

Як зазначалось вище, є очевидним той факт, щост. 369-2 КК Українисуперечить положенням міжнародних договорів, ратифікованих в установленому законом порядку Україною, зокрема ст. 12 Кримінальної конвенції РЄ про боротьбу з корупцією та ст. 18 Конвенції ООН проти корупції.

Вказана стаття КК України не узгоджується із засадами юридичної визначеності, оскільки її Примітка відсилає до не чинного нормативно-правового акту, а саме Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який в частині визначення переліку уповноважених на виконання функцій держави осіб, втратив чинність з 26.04.2015 року, тобто на момент інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення вже не діяв.

Зважаючи, що вказані міжнародні договори мають вищу юридичну силу,ст. 369-2 КК Українипідлягає застосуванню тільки в частині, що їм не суперечить, тому кримінальна караність у даному провадженні можлива лише за зловживання впливом на прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави лише такого рішення, яке має ознаки «неправомірної переваги».

Інакше установлений законом порядок службової діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави не зазнає протиправного посягання, тобто в такому разі буде відсутній об`єкт корупційного злочину, який задекларований у ст.369-2 КК України.

За наслідками судового розгляду справи було об`єктивно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 не здійснював будь-який вплив на таких осіб, та навіть, не мав на це намірів.

При цьому, як встановлено дослідженими судом доказами, обвинувачений взагалі не звертався до колегіального органу, який за певних обставин (наявності в розпорядженні відповідного пакету необхідних документів) мав би право приймати рішення за відповідною заявою ОСОБА_43 , щодо надання йому дозволу на розміщення об єктів торгівлі.

Відтак не доведеним є й участь обвинуваченого ОСОБА_6 у можливому корупційному процесі.

Звертає на себе увагу той факт, що усі допитані в справі свідки заперечили будь-який вплив на них з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , та навіть можливість такого впливу на них.

Водночас, зазначені діяння обвинуваченого ОСОБА_6 містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки шахрайства щодо майна потерпілого ОСОБА_10 , де основним об`єктом посягання є правовідносини у сфері власності особи.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст.190 КК України в даному випадку виразилась у заволодінні обвинуваченим чужими коштами у розмірі 79000грн. шляхом обману та зловживання довірою.

Зокрема, на переконання суду, обман в діях ОСОБА_6 , метою якого було заволодіння чужим майном, а саме грошима потерпілого ОСОБА_10 , полягав в повідомленні гр. ОСОБА_10 неправдивих відомостей щодо своєї безпосередньої ролі та участі у вирішенні певних питань, пов`язаних із задоволенням бажання ОСОБА_10 отримати дозволи від Павлоградської міської ради на виділення земельної ділянки та розміщення на ній тимчасової торгівельної споруди, пропорційне замовчування юридично-значимих для гр. ОСОБА_44 фактів, щодо не можливості обвинуваченим,відповідно до своїх визначених повноважень, вчинити дії, які б дозволили б самостійно прийняти рішення на користь заявника, дійсної процедури отримання певного дозволу, строків її проведення, особливостей перебігу, тощо.

Поруч із зазначеним, зловживання довірою в злочинних діях ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_10 полягало в позиціонуванні себе перед суб`єктом звернення впевненим у своїх діях, так званим «вагомим чиновником», людиною з певним соціальним статусом, а також проведення зустрічей з останнім в своєму службовому кабінеті, поруч з установою, де працював обвинувачений у власному авто, спілкування за допомогою мобільного зв`язку, шляхом прямого контактування, й т.і.

В зв`язку із наведеним суд вважає позицію обвинуваченого про те, що отримуючи гроші від ОСОБА_10 він діяв як ріелтор такою, що не відповідає дійсності та реальним обставинам справи.

Зокрема, на користь такого висновку свідчить той факт, що обвинувачений не оформив будь якими документами свої відносини з Кізілем в контексті ріелтер-замовник, не оформив з цього приводу а ні договір, а ні будь-яку угоду, а також не оформив належним чином й грошові кошти, отримані від Кізіля, як зазначав обвинувачений, начебто, в якості завдатку.

Що стосується питання якої ж шкоди було завдано потерпілому ОСОБА_10 під час вчинення шахрайських дій, то в цьому питанні суд виходить з розміру прожиткового мінімуму, який станом на 01.01.2017 року складав 1600грн.; з відповідної Примітки до ст.185 КК України, якою визначено, що у ст.185,186,189,190 КК України значною шкодою визнається шкода із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та з суми 79000грн., тобто з реального розміру встановлених судовим розглядом грошових коштів, якими шахрайським шляхом заволодів обвинувачений ОСОБА_6 .

Суб`єктивну сторону злочину, передбаченого ст.190 КК України складає прямий умисел, який направлений саме на заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, що й було зроблено обвинуваченим.

Що ж стосується впливу на службову діяльність певних осіб, уповноважених на виконання функцій держави, який, за версією обвинувачення мав місце в діях обвинуваченого ОСОБА_6 , то коло зазначених осіб в обвинуваченні взагалі не конкретизоване, як не конкретизовані й дії самого обвинуваченого з приводу незаконного впливу на таких осіб.

Встановлені під час судового розгляду дійсні обставини справи, які наведені у вироку суду яскраво підтверджують відсутність у обвинуваченого намірів здійснення будь-якого протиправного впливу на будь-кого, та переконують суд, що обвинувачений не мав намірів порушувати службову діяльність, а діяв, натомість, з умислом на заволодіння грошима потерпілого шляхом вчинення шахрайських дій, спрямованих на те, аби у потерпілого виникла довіра до обвинуваченого та хибна уява з приводу можливостей останнього вирішити питання, пов`язані з веденням бізнесу, використовуючи яку, за допомогою обману потерпілого, обвинувачений й заволодів грошовими коштами у загальному розмірі 79000грн.

За таких обставин, суд убачає підстави для перекваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 на ч. 1 ст.190КК України, та кваліфікацій зазначений дій останнього, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство)

Суб`єкт цього злочину загальний, тому для розмежування кваліфікації належність його до службових осіб не має правового значення.

При цьому, суд констатує, що він, відповідно до заборони, визначеної законом, позбавлений можливості кваліфікувати дії обвинуваченого в тому числі й за сукупністю вчинених злочинів, оскільки, виходячи зі змісту вимог ст.ст.26,337 КПК України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого та розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення. Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, але лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

IV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд керується ст.65-67 КК України.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до невеликої тяжкості.

Також суд бере до уваги данні про особу обвинуваченого, який має позитивні характеристики, постійне місце роботи.

Судом враховується й той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 вважається раніше не судимою особою.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом визнається наявність на його утриманні двох малолітніх дітей.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Викладене дає підстави для висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення йому покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції, передбаченої ч.1 ст.190 КК України

Разом з тим, під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_6 подав суду клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі п. «в» ч. 1ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_6 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто станом на 07.09.2017 року є батьком неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно яких не позбавлявся батьківських прав, перешкод та обмежень для застосування амністії не встановлено, тому клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання, що призначається цим вироком суду, на підставі п. «в» ч.1ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ:

До набрання вироком чинності запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави у сумі 128000грн., та покладенням, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - необхідно скасувати.

Арешт майна обвинуваченого також необхідно скасувати, оскільки санкція статті за доведеним обвинуваченням не передбачає конфіскації майна. Крім того, цивільний позов у справі також відсутній.

Судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 2597,70 грн. підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів вирішується в порядкуст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 1ст.190 КК Україниу виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі п. «в»ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році»звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання.

До набрання вироком чинності запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави у сумі 128000грн., та покладенням, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України скасувати.

Заставу у розмірі 128000грн., що була сплачена ОСОБА_45 повернути останній.

Зняти арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 16.05.2017 року з вилученого під час обшуку майна, а саме:

- з робочого щоденника із записами ОСОБА_6 темно-синього кольору;

- з копії паспорту гр. ОСОБА_46 ;

- з копіії свідоцтва платника єдиного податку;

- з свідоцтва ФОП;

- з копії ідентифікаційного коду ОСОБА_46

- з оригінала свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_6 на 1 арк.;

- з довідки про оренду приміщення на виданої на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк.;

- з аудиторського звіту ТОВ «Терра Аудит» на 4 арк.;

- з листа аудитора ОСОБА_47 на 1 арк.;

- з копії довіреності КП «Спеціалізована Агенція Ритула» серії НАО 590905;

- з копії постанови державного виконавця Павлоградського МРУЮ про зняття з розшуку серії ВП №50158068 на 1 арк.;

- з книги обліку доходів платника єдиного податку на ім`я ОСОБА_6 ;

- з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на ім`я ОСОБА_6 ;

- з податкової декларація ФОП ОСОБА_6 за 2014 рік на 2 арк.;

- з книги обліку доходів і витрат ОСОБА_6 прошита та пронумерована на 48 арк.;

- з звітністі про доходи ОСОБА_6 за 2014 рік;

- з податкової декларація ФОП ОСОБА_6 за 2015 рік на 2 арк.;

- з податкової декларація про доходи ОСОБА_6 за 2014 рік на 2 арк.;

- з податкової декларація ФОП ОСОБА_6 за 2013 рік на 2 арк.;

- з податкової декларація ФОП ОСОБА_6 за 2014 рік на 2 арк.;

- з витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку КП «Управління ринками» на 5 арк.;

- з посадової інструкції директора КП «Управління ринками» на 3 арк.;

- з аркуша білого кольору з чорновими записами та сумами;

- з відомості ОДПІ про суми виплачених доходів станом на 31.03.2017 на 1 арк.;

- з довідки про доходи видана ОСОБА_6 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на 1 арк.;

- з копії паспорту ОСОБА_6 на 2 арк.;

- з мобільного телефону марки «Lenovo S668T», чорного кольору, без сім-картки, s/n HGA34DW2(80);

- з грошових коштів у сумі 402 грн., 2 купюри номіналом по 200 грн. серії: ЗВ 7223842, ЗБ 4501859, та 2 купюри номіналом по 1 грн. серії УТ 4205363, ТБ 0556248;

- з папки з документами білого кольору з написом «Фонд комунального майна «Почтовые адреса» «Приватизация»;

- з рахунка фактури № СФ-000010 від 16.11.2016 року на 1 арк.;

- з папки білого кольору «Решение Павлоградского ГИК» з рішеннями про надання згоди на оренду;

- з папки чорного кольору в якій містяться наступні документи: статут КП «Управління ринками Павлоградської міської ради», колективний договір КП «Управління ринками», розпорядження Павлоградського міського голови про призначення ОСОБА_6 на посаду, наказ №9 від 01.03.2016 про призначення на посаду головного бухгалтера ОСОБА_48 , наказ про призначення відповідальної за зберігання печаті металевої №1, наказ №132 від 05.12.2016, наказ № 98 від 02.09.2016, наказ №139 від 23.12.2016, наказ №132 від 05.12.2016, наказ №92/1 від 02.09.2016, договір оренди автомобіля №1 від 03.01.2017, договір оренди автомобіля від 04.01.2016, витяг з ЄДРПОУ на ОСОБА_6 , сертифікат відкритого ключа ЕЦП у системі I Bank 2 ua АТ «Райфайзен банк Аваль» від 07.04.2016, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №343491, довідка Ф.№2;

- з особової картки ОСОБА_6 з додатками.

Зняти арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 16.05.2017 року з майна, а саме:

- з ноутбуку марки HP сірого кольору та зарядний пристрій до нього марки ст:WBGTN0BAR3EC9J;

- з договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 1212400000:02:033:0115;

- з договору про отримання документів виконавцем земельних торгів №327;

- з договору оренди 10/2016 (зразок по Шевченко).

Зняти арешт, накладений ухвалою Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від 16.05.2017 року з купюри номіналом 500 гривен серійний номер ЛЗ 2549376; з купюри номіналом 500 гривен серійний номер ЛИ 6638181; з купюри номіналом 500 гривен серійний номер СЗ 6406945; з купюри номіналом 500 гривен серійний номер ЗЗ 0599678; з імітаційних засобів купюрами по 500 гривень з одним серійним номером ЗГ 1649464 у кількості 134 штук; з портфеля чорного кольору; з службового посвідчення на ім`я ОСОБА_6 ; з заяви про можливість розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від імені ОСОБА_17 від 25.04.2017 в 2 екземплярах на 2 аркушах, з копії виписки з Єдиного реєстру на ОСОБА_49 на 2 арк., з копії паспорту на ім`я ОСОБА_49 , з телефону «Самсунг» срібного кольору, які були виявленні та вилученні під час огляду у сквері Дніпропетровського регіонального інституту Державного управління за адресою м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, та під час огляду в приміщенні службового кабінету Павлоградської місцевої прокуратури.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз 2597грн.70коп.

Речові докази:

- купюру номіналом 500 гривен серійний номер ЛЗ 2549376; купюру номіналом 500 гривен серійний номер ЛИ 6638181; купюри номіналом 500 гривен серійний номер СЗ 6406945; з купюри номіналом 500 гривен серійний номер ЗЗ 0599678, які зберігаються в камері речових доказів Павлоградської місцевої прокуратури повернути за належністю ОСОБА_10 ;

- імітаційні засоби купюрами по 500 гривень з одним серійним номером ЗГ 1649464 у кількості 134 штук, які зберігаються в камері речових доказів Павлоградської місцевої прокуратури знищити;

- портфель чорного кольору, службове посвідчення на ім`я ОСОБА_6 , телефон «Самсунг» срібного кольору, які зберігаються в камері речових доказів Павлоградської місцевої прокуратури повернути за належністю ОСОБА_6 ;

- заяву про можливість розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від імені ОСОБА_17 від 25.04.2017 в 2 екземплярах на 2 аркушах, копію виписки з Єдиного реєстру на ОСОБА_49 на 2 арк., копію паспорту на ім`я ОСОБА_49 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- ноутбук марки HP сірого кольору та зарядний пристрій до нього марки ст:WBGTN0BAR3EC9J, який передано на зберігання ОСОБА_50 залишити останній за належністю;

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 1212400000:02:033:0115, який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- договір про отримання документів виконавцем земельних торгів №327, який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- договір оренди 10/2016 (зразок по Шевченко), який зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.

СУДДЯ ОСОБА_51 .