Постанова

від 10.08.2006 по справі 14/1649 (8/14/1649)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/1649 (8/14/1649)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 серпня 2006 р.                                                                                   № 14/1649 (8/14/1649)  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ГоловуючогоКочерової Н.О.

суддів:Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянувкасаційну скаргувідкритого акціонерного товариства “Цикорій”

на постановувід 30.05.2006 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/1649 господарського суду Житомирської області

за позовомУладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції

довідкритого акціонерного товариства “Цикорій”

простягнення 118 109,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача       Ковбасюк С.В. дов. № 155 від 09.08.06

                             Воронцов В.М. дов. № 155 від 09.08.06

від відповідача  Шеремет О.В. дов. № 84 від 22.11.2005

ВСТАНОВИВ:

          В квітні 2004 року Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція пред'явила в суді позов до відкритого акціонерного товариства “Цикорій” про стягнення 118109,72 грн. та 1 000 грн. витрат на послуги адвоката.

          В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути 93125 грн. основного боргу за отримане по договору від  20.03.2002 р. насіння цикорію репродукції еліта сорту “Уладівський-96”, 9335,64 грн. інфляційних за період з квітня 2002р. по грудень 2003р., 5649,08 грн. річних за 2002-2003 роки і 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

          Справа судами розглядалась неодноразово.

          Позивач неодноразово змінював позовні вимоги, останньою заявою уточняючи позовні вимоги зазначав, що при виписці накладних № 37 від 25.03.02, № 44 від 02.04.02 було допущено помилку –замість зазначення сорту “Уманський-96” було вказано “Уладівський-96”, який не існує взагалі.

          Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Давидюк В.К.) в позові відмовлено.

          Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують поставки товариству насіння сорту “Уманський-96”,який зазначено в договорі.

          Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 (судді: Зарудяна Л.О., - головуючий, Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суду скасовано в частині відмови в позові про стягнення основного боргу в сумі 93125 грн. та трьох відсотків річних в сумі 114,81 грн. і в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову.

          Стягнуто судові витрати та витрати на послуги адвоката в сумі 788,61 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягуючи заборгованість в сумі 93125 грн., апеляційний господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем умов договору.

При цьому зазначав, що відповідачем не доведено невідповідності якості поставленого насіння.

Стягуючи річні в сумі 114,81, апеляційний господарський суд, враховуючи направлену вимогу, виходив з періоду з 17.12.2003 по 31.12.2003.

          В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Цикорій” просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

          Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими інстанціями, 20.03.2002 між Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією та відкритим акціонерним товариством “Цикорій” укладено договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити насіння цикорію еліта сорт “Уманський-96” в кількості 150 кг по ціні 225 грн. за 1 кг на загальну суму 33750 грн., включаючи тару та ПДВ 20% 5625 грн.

Пунктом 3 сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і дії до виконання взятих на себе зобов'язань по цій угоді.

Судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов договору Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція відпустила ВАТ “Цикорій” через представника товариства Кухарука С.П., діючого на підставі довіреності серії ЯДХ № 175638 від 22.03.2002 по накладній № 37 від 25.03.2002 150 кг насіння цикорію еліта сорту “Уладівський-96” на загальну суму 33750 грн., з урахування ПДВ та вартості мішкотари. Крім того на підставі довіреності серії ЯДХ № 175648 від 01.04.2002 по накладній № 44 від 02.04.2002 позивачем поза договором було поставлено відповідачу 335 кг насіння цикорію еліта сорту “Уладівський-96” на загальну суму 75375 грн., враховуючи ПДВ і вартість мішкотари.

Отже, загальна кількість поставленого відповідачу насіння цикорію склала 485 кг на загальну суму 109125 грн.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, актів цивільного законодавства, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від умов договору не допускається. Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Позивачем підтверджено, що відповідач погасив борг на суму 16000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 26.02.2004 на суму 10000 грн. та № 170 від 18.04.2002 на суму 6000 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на час вирішення спору відкрите акціонерне товариство “Цикорій” за відпущене насіння не розрахувалося в повному обсязі і за ним рахується борг в сумі 93125 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Суд другої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази, а саме:

-          виписку сторінки 155 Книжки складського обліку насіння по елеватору за 2001-2002 роки, відповідно до якої відповідачу фактично відпущено насіння сорту “Уманський-96”, а сорт цикорію “Уладівський-96” помилково зазначено в даних накладних з вини працівника бухгалтерії яка, проводила виписку;

-          Реєстр - сортів рослин України на 2001 рік, яким підтверджено відсутність сорту цикорію “Уладівський-96”;

-          довідку Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук № 03/014 від 17.01.06 та довідку Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції № 14 від 20.01.06, з яких вбачається, що позивач займається лише розмноженням і впровадженням у виробництво цикорію, і не є оригінатором сорту цикорію коренеплідного, тому що селекцію сорту “Уманський” було доручено проводити Філіалу Інституту цукрових буряків у м. Умані і даним колективом було створено сорт “Уманський-96”, який занесений в 1999 році до Реєстру сортів рослин України за реєстраційним № 97202001;

-          постанову прокурора Калинівського району від 10.05.2006 про порушення дисциплінарного провадження якою підтверджено факт допущення помилки бухгалтером Романюк О.П. в частині запису назви насіння цикорію в накладній.

Разом з тим, апеляційний господарський суд правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо невідповідності якості поставленого насіння встановленим вимогам у зв'язку з їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Статтями 165 ЦК УРСР та 530 ЦК України встановлено, що боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору, або змісту зобов'язання.

Враховуючи наведені норми законодавства, та  направлену 09.12.2003 року позивачем на адресу відкритого акціонерного товариства “Цикорій” претензію з вимогою погасити суму боргу, апеляційний господарський суд правомірно стягнув річні в сумі 114,81грн. за період з 17.12.2003р. по 31.12.2003р.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з висновком суду другої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення інфляційних у зв'язку з їх безпідставністю.

Матеріали справи свідчать про те, що Житомирський апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін,  разом з тим встановив неналежне виконання відкритим акціонерним товариством “Цикорій” зобов'язань за договором та керуючись нормами Цивільного кодексу УРСР та України підставно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стягнувши заборгованість в сумі 93125 грн., 3% річних в сумі 114,81 грн., та понесені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 788,61 грн. стягнуті пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, прийнята апеляційним господарським судом у справі постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Цикорій” залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 14/1649 без змін.

Головуючий                                                                 Н.Кочерова

Судді:                                                                             В.Рибак

                                                                                        М.Черкащенко