Рішення

від 10.07.2019 по справі 548/1214/19

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1214/19

Провадження № 2/548/498/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника на момент його смерті та визнання права на земельну частку(пай) в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника на момент його смерті та визнання права на земельну частку(пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про її народження № НОМЕР_1 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

Батько позивача ОСОБА_4 загинув у бою під час Другої світової війни 24 листопада 1943 року, що підтверджується копією сповіщення від 13.01.1944 року, оригінал якого зберігається у фондах Меморіального комплексу Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. .

Батько позивача ОСОБА_4 доводився рідним братом ОСОБА_5 , що підтверджується:

- довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Хорольського РУЮ Полтавської області від 25.01.2006 року за № 27/03-75, згідно якої: ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в метричній книзі Вознесенської церкви с. Мусіївка Хорольського повіту Полтавської губернії проведений запис від 19.12.1903 року, батьками останньої зазначені: батько - ОСОБА_7 , матір - ОСОБА_8 ;

- довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Хорольського РУЮ Полтавської області від 15.11.2005 року № 569/03-22, згідно якої: ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в метричній книзі для запису народжених, одружених, померлих Вознесенської церкви с. Мусіївка Хорольського повіту Полтавської губернії за 1900-1908 роки проведений відповідний запис від 27.11.1905 року, батьками останнього зазначені: батько - ОСОБА_7 , матір - ОСОБА_8 ;

- довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Хорольського РУЮ Полтавської області від 22.01.2005 року № 31/03-75, згідно якої: 13 липня 1965 року у відділі РАЦС Хорольського райуправління юстиції Полтавської області зареєстровано шлюб громадянина ОСОБА_9 та громадянки ОСОБА_6 , запис акта № 88 /поновлено/, вступили в шлюб в квітні 1927 року. Прізвища після реєстрації одруження: його - ОСОБА_10 , її - ОСОБА_10 .

Дочка ОСОБА_11 - ОСОБА_12 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ) доводилась позивачу двоюрідною сестрою по лінії батька ОСОБА_3 .

Батько ОСОБА_12 - ОСОБА_9 помер у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області 14.12.1960 року (актовий запис про смерть № 23 від 14.12.1960 року по Мусіївській сільській раді Хорольського району Полтавської області).

Після смерті батька ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , яка потребувала постійної допомоги по господарству та догляду у зв`язку з тяжким станом здоров`я, стала перебувати на повному утриманні свого рідного дядька по лінії батька ОСОБА_13 , який не мав власних дітей та з яким проживали разом з 1945 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 помер у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області, що доводиться актовим записом про його смерть № 8 від 05.03.1997 року по Мусіївській сільській раді Хорольського району Полтавської області.

З довідки виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області за вих. № 169 від 23.04.2019 року слідує, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області дійсно проживав і був зареєстрований до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області і на день його смерті з ним проживали і були зареєстровані: племінниця ОСОБА_14 , 1934 р.н. та племінниця ОСОБА_12 , 1928 року народження. Заповіт в Мусіївській сільській раді не посвідчував.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема: право на земельну частку (пай) на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, що належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 .

Із довідки відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.05.2019 року № 496/116-19 слідує, що ОСОБА_13 дійсно належав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 , зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Хорольською РДА по КСП Росія на території Мусіївської сільської ради за № 418 та не виданий у звязку зі смертю власника і знаходиться в архіві відділу.

По КСП Росія на території Мусіївської сільської ради проведено уточнення розміру і вартості земельної частки (паю) згідно схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП та затверджено розпорядженням Хорольської РДА № 18 від 20.01.2009 року, згідно якого розмір земельної частки паю становить - 2, 49 га, уточнена вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2019 року з урахуванням коефіцієнта індексації - 4,7964, та коефіцієнту -1.756 на ріллю (Постанова КМУ № 1185 від 31.10.2011 року) становить - 95 738,90 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської областів не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада позов визнає повністю.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 4ст. 206 ЦПК Українив разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст. 1268ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори від 05.06.2019 року № 630/01-16 слідує, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 , останнім місцем проживання якого було с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області, не відкривалась.

Спадщина після ОСОБА_13 відкрилась, коли діяли норми ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічна позиція висловлена у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР.

Враховуючи викладене, до правовідносин, пов`язаних із спадкуванням майна та майнових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 , підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року), оскільки його спадщина була прийнята непрацездатною особою, яка понад рік до моменту його смерті перебувала на його утриманні - ОСОБА_12 .

Звернувшись до нотаріальної контори позивачу роз`яснено, що у випадку, якщо в судовому порядку щодо ОСОБА_12 буде встановлений факт, що вона відноситься до числа спадкоємців за законом як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_13 не менше одного року до його смерті, позивач, як спадкоємець за законом ОСОБА_12 , який прийняв її спадщину, матиму можливість на спадкування того майна та тих прав, що належали останній.

Стаття 531 ЦК УРСР (в редакції від 18.06.1963 року) визначає, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

ОСОБА_12 , після смерті батька ОСОБА_9 постійно проживала разом з ОСОБА_13 у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 району Полтавської АДРЕСА_2 та залишилася проживати у ньому після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , де і мешкала до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , що доводиться довідкою виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 218 від 21.05.2019 року та копією аркуша погосподарської книги по Мусіївській сільські раді, особовий рахунок № НОМЕР_5 , номер по земельнокадастровій книзі № 49.

Понад рік до моменту смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_12 була особою пенсійного віку, а тому не могла самостійно заробляти кошти на своє утримання. ОСОБА_12 через хвороби не могла самостійно забезпечити власне існування. Враховуючи похилий вік та поганий стан здоров`я, ОСОБА_12 потребувала сторонньої допомоги, основним джерелом засобів до її існування була допомога померлого ОСОБА_13 .

ОСОБА_13 отримував пенсію та мав задовільний фінансовий стан, міг утримувати ОСОБА_12 .

Матеріальна допомога, яку надавав ОСОБА_13 та його догляд за ОСОБА_12 , свідчить, що остання перебувала на його повному утриманні більше одного року до дня його смерті.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення передбачає, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась була для заявника основним і постійним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Як зазначено у листі Верховного Суду України від 01.01.2012р. Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , на підставі п.2 ч.1 ст.256 ЦПК може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Факт перебування ОСОБА_12 на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 годувальника ОСОБА_13 на момент його смерті, повністю підтверджується наступними доказами:

- довідкою виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 169 від 23.04.2019 року, у якій вказано, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області, дійсно проживав і був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області. На день смерті разом із покійним проживали і були зареєстрвоані: племінниця - ОСОБА_14 , 1934 р.н., племінниця - ОСОБА_12 , 1928 р.н. Заповіт в Мусіївській сільській раді не посвідчував;

- актом депутатів Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 21.05.2019 року, у якій вказано, що ОСОБА_13 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав однією сім`єю з племінницями ОСОБА_12 та ОСОБА_14 з 1945 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_13 здійснював догляд за племінницею ОСОБА_12 , 1928 р.н., так як вона потребувала допомоги у зв`язку з тяжкою хворобою. ОСОБА_12 була на постійному утриманні свого дядька ОСОБА_13 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- копією аркуша з погосподарської книги;

- нотаріального засвідченими поясненнями свідків, які є мешканцями с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Відповідно до положень ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається дві умови, які свідчать, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У п. 3.3 розділу 1 ч. ІІ Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29.01.2009 року зазначається, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: - довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; - довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; - копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; - запис у паспорті спадкоємця або вбудинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); - інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_13 прийняла його спадкоємець за законом (ст. 531 ЦК УРСР) - непрацездатна особа, яка перебувала на його утриманні більше року до дня його смерті - ОСОБА_12 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР), оскільки проживала разом з ним на час відкриття спадщини.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлення в судовому порядку за правилами позовного провадження факту перебування фізичної особи - ОСОБА_12 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_13 , надає позивачу можливість реалізувати право на спадщину померлої ОСОБА_12 , яку вона фактично прийняла як утриманець померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 та яка належала останньому за життя.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази, приймаючи до уваги їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та беручи до уваги ту обставину, що позивач позбавлений можливості у досудовому порядку вирішити заявлене питання, а встановлення факту перебування непрацездатної особи ОСОБА_12 на утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 понад рік до дня його смерті, необхідне позивачу для здійснення правомочностей спадкоємця до майна ОСОБА_12 , суд вважає, що є всі підстави для встановлення вказаного факту.

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_6 , виданим Мусіївською сільською радою Хорольського району Полтавської області 01.05.2004 року. Реєстрація її смерті відбулась у Мусіївській сільській раді Хорольського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть 01 травня 2004 року зроблено відповідний запис за № 15.

З довідки виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області за вих. № 218 від 21.05.2019 року слідує, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області дійсно проживала і була зареєстрована до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області і на день її смерті з нею проживала і була зареєстрована сестра ОСОБА_14 , 1934 року народження. Заповіт в Мусіївській сільській раді не посвідчувала.

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_7 , виданим Мусіївською сільською радою Хорольського району Полтавської області 01.05.2004 року. Реєстрація її смерті відбулась у Мусіївській сільській раді Хорольського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть 02 вересня 2004 року зроблено відповідний запис за № 26.

З повідомлення державного нотаріуса Хорольської ДНК вбачається, що 27.10.2004 року на підставі заяви ОСОБА_1 у Хорольській ДНК відкрита спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_12 за № 522/2004. Єдиним спадкоємцем за законом п`ятої черги ОСОБА_12 є двоюрідна сестра ОСОБА_1 , яка вже оформила частину спадкового майна (21.04.2008 року державним нотаріусом Хорольської ДНК Вовк А.М. Литвиненко ОСОБА_17 . на підставі ст. 1266 ЦК України видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно її двоюрідної сестри ОСОБА_12 , яке складається з земельної ділянки розміром 2,18 га, що знаходиться на території Мусіївської сільської ради Хорольського району, переданої для с/г використання, що належала власнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землі серії НОМЕР_8 , виданого Мусіївською сільською радою 28.05.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 215.

Водночас, позивач є єдиним спадкоємцем за законом п`ятої черги після смерті своєї двоюрідної сестри ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка прийняла та оформила її спадщину (спадкова справа № 540/2004 року). 21.04.2008 року державним нотаріусом Хорольської ДНК Вовк А.М. Литвиненко ОСОБА_17 . на підставі ст. 1266 ЦК України видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно її двоюрідної сестри ОСОБА_14 , яке складається з земельної ділянки розміром 2,18 га, що знаходиться на території Мусіївської сільської ради Хорольського району, переданої для с/г використання, що належала власнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землі серії НОМЕР_9 , виданого Мусіївською сільською радою 28.05.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 214.

За життя ОСОБА_12 юридично не оформила спадщину ОСОБА_13 - особи, утриманцем якої була, тобто не отримала свідоцтво про право на його спадщину. Однак, вчинення фактичних дій ОСОБА_12 , направлених на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13 у 6-місячний строк після його смерті, свідчить про прийняття спадщини з моменту її відкриття (ст.548 ЦК УРСР визначає, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини).

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_12 відкрилась спадщина на її спадкове майно та майнові права, зокрема: право на земельну частку (пай) колишнього КСП Росія в розмірі 2,49 га на території Мусіївської сільської ради, яку вона прийняла як спадщину після смерті ОСОБА_13 - особи, на утриманні якої перебувала понад рік до моменту його смерті та яка належала йому на підставі сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_13 серії НОМЕР_4 .

З приводу видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з земельної частки (паю) колишнього КСП Росія , що розташоване на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_12 , але юридично не оформила, державним нотаріусом повідомлено, що враховуючи відсутність оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на заявлене спадкове майно (земельну частку (пай) - сертифіката на земельну частку (пай), нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому роз`яснено право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно зі до ст. 68 ЗУ Про нотаріат при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Пункт 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У зв`язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта па право колективної власності на землю.

Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з нормами ст. 25 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію та ст. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року № 666/94 право на земельну частку (пай) може бути об`єктом спадкування.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

ОСОБА_13 , як член КСП Росія на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, мав право на земельну частку (пай), на його ім`я був виготовлений відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 , який ним не був забраний із відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку зі смертю.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки на вищезазначену земельну частку (пай), яку вона прийняла як спадщину після смерті особи, на утриманні якого остання перебувала понад рік до моменту його смерті - ОСОБА_13 .

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після її смерті, який прийняв спадщину, але не має оригіналу правовстановлюючого документу, саме тому питання визнання права в порядку спадкування за законом вирішується в судовому порядку, оскільки іншого порядку визнання права в порядку спадкування за даних обставин не існує.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392, 1217, 1218, 1220-1222, 1261, 1268 , 1277, 1296-1297 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника на момент його смерті та визнання права на земельну частку(пай) в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на утриманні ОСОБА_13 , більше одного року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , прож.: АДРЕСА_3 ), в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 , право на земельну частку (пай) площею 2,49 га із земель колишнього КСП Росія , що розташована на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, яке ОСОБА_12 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 , що мав право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт серії НОМЕР_11 , виданий Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області 28.11.2001 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , зареєстр. та прож. за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач : Територіальна громада в особі Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 22535492, адреса с. Мусіївка, вул. Лісна, 2 Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс : 37830 .

Суддя: О.В. Коновод