Рішення

від 09.07.2019 по справі 754/14744/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3550/19

Справа №754/14744/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2019 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В. ,

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємство Автех Приватне підприємство Консал-Ді про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,

встановив:

В жовтні 2018 року ОСОБА_2 пред?явив позов до Приватного підприємство Автех - (відповідач 1) Приватне підприємство Консал-Ді - (відповідач 2) про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.08.2017 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір № 0165 про надання послуг.

Відповідно до договору про надання послуг відповідач 2 зобов?язувався за плату в розмірі 10,5 % від суми позики, що відповідно становить 52 500,00 грн., здійснити дії, спрямовані на отримання позивачем позики на умовах договору укладеного з відповідачем 1- забезпечити оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП Автех для замовника; надавати інформаційні, консультаційні, роз?яснювальні та довідкові послугиз питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі згідно з укладеним договором

На виконання вимог договору про надання послуг позивач сплатив на користь відповідача 2 - грошові кошти в розмірі - 52 500,00 грн., що підтверджується кватинцією № 1 від 09.08.2017 р. також було сплачено - 525,00 грн. в якості комісії банку.

09.08.2017 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір № 0165 про участь згідно з умовами, згідно з яким відповідач 1 зобов?язувався за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку № 1 до договору у розмірі 500 000,00 грн.

Метою укладання догвору з відповідачем 1 було отримання позики на купівлю об?єкта - транспортного засобу. Під час укладання договору з відповідачем 1 представник відповідача 1 повідомив позивача, що він отримає транспортний засіб обраної моделі відповідно до акту обраної техніки згідно до договору № 0165.

Після укладання відповідних договорів з відповідачами, сплати грошових коштів, позивач звернувся до відповідачів з проханням передати йому транспортний засіб або суму позики у розмірі - 500 000,00 грн., однак йому було повідомлено, що транспортний засіб обраної ним моделі перебуває в несправному стані, а необхідне обладнання для його ремонту потрібно замовляти за кордоном, а тому, як і зазначену суму позики позивач не зможе отримати.

У зв?язку з тим, що дії відповідачів були неправомірними, порушували умови договорів та мали ознаки шахрайства та здійснення нечесної підприємницької діяльності. Позивач невідкладно звернувся до відповідачів про розірвання договорів та повернення ним грошових коштів у повному розмірі.

Проте, у відповіді відповідача 1 було зазначено, що жодних підстав для повернення грошое немає, а відповідач 2 гроші повертати відмовився.

Такі неправомірні дії відповідачів порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, мають ознаки шахрайства, нечесної підприємницької практики, а укладенідоговори з відповідачами є недійсними з моменту їх укладання

Представник позивача - адвокат Даниленко П.О. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовіольнити. Просив розглянути справу у відсутність представника відповідача в заочному порядку.

Представники відповідачів в судове засідання не з?явилися, хоч про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що 09.08.2017 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір № 0165 про надання послуг.

Відповідно до договору про надання послуг відповідач 2 зобов?язувався за плату в розмірі 10,5 % від суми позики, що відповідно становить 52 500,00 грн., здійснити дії, спрямовані на отримання позивачем позики на умовах договору укладеного з відповідачем 1- забезпечити оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП Автех для замовника; надавати інформаційні, консультаційні, роз?яснювальні та довідкові послугиз питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі згідно з укладеним договором

На виконання вимог договору про надання послуг позивач сплатив на користь відповідача 2 - грошові кошти в розмірі - 52 500,00 грн., що підтверджується кватинцією № 1 від 09.08.2017 р. також було сплачено - 525,00 грн. в якості комісії банку.

09.08.2017 р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір № 0165 про участь згідно з умовами, згідно з яким відповідач 1 зобов?язувався за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку № 1 до договору у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Частина перша статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскаржувані договори містить в собі елементи різних цивільно-правових договорів, зокрема, таких як лізинг (ст. 806 ЦК), найм (оренда) (параграф 1 глави 58 ЦК), купівля-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК).

Згідно ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

На правовідносини між сторонами щодо укладання 09.08.2017.12.2017 року договору про надання послуг № 0165 розповсюджується Закон України Про захист прав споживачів .

За змістом статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

09 серпня 2017 року згідно квитанції № 1 від 09 серпня 2017 року позивач сплатив на користь відповідача 2 - 52 500,00 гривень, предметом договору є надання споживачу безпроцентної позики, тобто фактично надання фінансової послуги.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг договір про надання фінансових послуг є договір про надання споживчого кредиту, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Виходячи з положень укладеного договору з відповідачем 1 в ньому відсутні положення, які застосовуються до договорів фінансових послуг.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Правочин, здійсненний з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повина мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути судом визнаний недійсним.

Згідно з ст. 34 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою.

Крім того, до визначених у ч. 3 ст. 2 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , установ на діяльність яких не поширюється положення Закону - відповідач 1 не належить.

Зі змісту договору вбачається залучення коштів фізичної особи, отже для здійснення відповідачем 1 діяльності, що стала предметом договору, відповідачу 1 необхідно мати ліцензію на здійснення фінансових послуг згідно до норм ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідно до відомостей відкритого Державного реєстру фінансових установ, ведення якого покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання на ринку фінансових послуг, в переліку фінансових установ, унесених до Державного реєстру фінансових установ, відсутні відомості щодо віджповідача 1.

Таким чином, відповідач 1, не мав та немає права здійснювати фінансові послуги щодо залучення фінасових активів від фізичних осіб, укладати договори безпроцентної позики, оскільки не має дозволу (ліцензії) на здійснення такої діяльності.

Згідно з ч.12 Постанови ПВСУ від 12.04.1996 року №5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів - у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Пунктами 4, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про:

-надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

-надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

-надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також ч. 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з аналізу норми чинного законодавства та змісту договорів є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , призводять до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін. В той же час зміна цих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, а тому відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, наявні підстави для визнання договорів про надання послуг щодо отримання безпроцентної позики від 09.08.2017 року та договору про надання послуг № 0165 від 09.08.2017 р, недійсним.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання про необхідність застосувати наслідки недійсності договору про надання послуг відповідач 2 зобов?язувався за плату в розмірі 10,5 % від суми позики, що відповідно становить 52 500,00 грн., здійснити дії, спрямовані на отримання позивачем позики на умовах договору укладеного з відповідачем 1- забезпечити оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП Автех стягнувши із ПП Консал-Ді на користь позивача грошові кошти в сумі 52 500,00 гривень, одержані на виконання недійсного правочину.

Керуючись ст. ст. 280-284, 355 ЦПК України,

вирішив:

Визнати недійсним договір про участь згідно з умовами від 09.08.2017 р. укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Приватним підприємством Автех (ЄДРПОУ 412505533, адреса реєстрації: 09100, Київська область, м. Біла-Церква, вул. Ярослава Мудрого, 3).

Визнати недійсним договір про надання послуг від 09.08.2017 р. № 0165, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Приватним підприємством Консал-Ді (ЄДРПОУ 41250994 адреса реєстрації: 09100, Київська область, м. Біла-Церква, вул. Ярослава Мудрого, 3).

Стягнути з Приватним підприємством Консал-Ді (ЄДРПОУ 41250994 адреса реєстрації: 09100, Київська область, м. Біла-Церква, вул. Ярослава Мудрого, 3) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 52 500,00 грн., одержані на виконання недійсного правочину та 525,00 грн. банківської комісії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: