Ухвала

від 19.07.2019 по справі 757/36252/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36252/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ТОВ «Макстрейд СТ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі № 757/30684/19-к в рамках кримінального провадження № 42017000060003092, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, подане в порядку ст.174КПК Українипро скасування арештів майна з грошових коштів, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахунку ТОВ «Макстрейд СТ» (код ЄДРПОУ 41067208), № НОМЕР_1 , який відкрито у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (МФО 334851), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі № 757/30684/19-к в рамках кримінального провадження № 42017000060003092.

Обґрунтовуючи подане клопотання власник майна зазначає, що в такому заході забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба.

Будучи належним чином повідомленими володілець майна та прокурор в судове засідання не з`явились, від володільця майна надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, а неявка прокурора відповідно до ст. 174 КПК України не створює процесуальних перешкод у формі неможливості розгляду клопотання, а тому слідчий суддя вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, а Генеральною прокуратурою України процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017000060003092 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі № 757/30684/19-к накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахунку ТОВ «Макстрейд СТ» (код ЄДРПОУ 41067208), № НОМЕР_1 , який відкрито у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (МФО 334851).

Відповідно дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положеньст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, ст.ст. 7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно Постанови Європейського Суду від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Органом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів, які перебувають арештованими на розрахункових рахунках підприємства є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до переконання, що майно, яке належить заявнику, не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть буди використані як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на кошти підприємств.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як встановлено п. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, проаналізувавши зміст фабулу кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.174,303,305-307,309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі № 757/30684/19-к на грошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахунку ТОВ «Макстрейд СТ» (код ЄДРПОУ 41067208), № НОМЕР_1 , який відкрито у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (МФО 334851).

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1