Рішення

від 11.07.2019 по справі 320/2294/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року № 320/2294/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,

представника позивача: Коломієць І.О.,

представників відповідача: Чичкань С.Д., Литвинюк Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Елара» доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправними та скасування постанов,

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Елара» з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309, №КВ 285/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-310, № КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов безпідставних висновків про використання ПП Елара праці осіб, з якими не укладені трудові договори. Як зазначає позивач, у березні 2018 року підприємством було укладено цивільно-правову угоду, на підставі якої фізична особа взяла на себе зобов`язання виконавця за вказаним договором, зокрема виконувались роботи із миття посуду, у звязку з чим відсутні підстави вважати, що особа виконувала трудові функції без укладення трудового договору.

Вказує на хибність висновків відповідача про порушення позивачем вимог постанови КМУ №413, оскільки фізична особа не працювала за трудовим договором, з огляду на що у відповідача був відсутній обов`язок повідомляти територіальний орган ДФС про прийняття зазначеної особи на роботу.

Позивач стверджує, що всі працівники були належним чином ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Також зазначає, що посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області при проведенні інспекційного відвідування дійшли помилкового висновку щодо роботи працівників у вихідні та святкові дні, оскільки при складанні табелів робочого часу за березень та грудень 2018 року були допущені суто механічні помилки. Зокрема, у святкові дні працівники не працювали, а день перед святковим був скорочений на одну годину.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у ході інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області було виявлено 1 особу, яка виконувала трудові обов`язки на ПП Елара без укладення трудового договору та 6 осіб, яким було виплачено заробітну плату без нарахувань за роботу у святкові та вихідні дні. Крім того, працівники підприємства не були ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За таких обставин відповідач вважає, що обґрунтовано притягнув позивача до юридичної відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відкрите загальне позовне провадження у справі №320/2294/19.

У судовому засіданні 11.07.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.07.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

У період з 27.03.2019 по 28.03.2019 Головним управлінням Держпраці у Київській області відповідно до наказу від 26.03.2019 № 1641 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 26.03.2019 №825 було проведене інспекційне відвідування ПП Елара на предмет дотримання вимог законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ (далі - Акт інспекційного відвідування) (а.с. 13-18).

У ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що між ПП Елара та фізичною особою ОСОБА_1 була укладена цивільно-правова угода, на підставі якої зазначена фізична особа зобов`язувалась виконувати роботи: здійснити миття посуду в період з 25.03.2019 по 29.03.2019.

Проаналізувавши умови зазначеного договору у взаємозв`язку поясненнями, відібраними у вказаної фізичної особи, а також зміст та характер роботи, що виконувались за вказаним договором, спосіб, у який вона виконувались, відповідач дійшов висновку, що між ПП Елара та фізичною особою ОСОБА_1 фактично існують трудові відносини.

Таких висновків відповідач дійшов встановивши, що:

- за даним договором не визначено які конкретно роботи (послуги) виконуються, об`єм надаваних послуг, не встановлено кількісне вираження послуг;

- виконання робіт здійснюється використовуючи обладнання та устаткування замовника (підприємства), що є однією з умов матеріального забезпечення і організації праці працівника;

- виконавець щодня знаходиться в приміщенні замовника, очікуючи на завдання від останнього, та проведення інструктажу з питань охорон праці на робочому місці, що свідчить про визначення робочого місця виконавця;

- відсутня ціна договору, що є характерним для договорів цивільно-правового характеру;

- оплата роботи за день збігається з обчисленням роботи працівників згідно табелю обліку робочого часу;

- визначений розпорядок робочого часу з 10:00 год. по 22:00 год.;

- штатним розкладом підприємства передбачена посада кухонного працівника, яка зазначена в даному договорі.

У ході інспекційного відвідування відповідачем також встановлено, що оплата працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за роботу у святкові та вихідні дні не проводилася у подвійному розмірі.

Таких висновків відповідач дійшов встановивши, що у державні святкові дні: 25 грудня - Різдво Христове, католицьке, 8 березня - Міжнародний жіночий день та вихідні дні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повний робочий день, що зазначено в табелі обліку використання робочого час за березень та грудень 2018 року. Відповідно до відомостей на виплату грошей за березень та грудень 2018 року зазначеним працівникам виплачено заробітну плату без нарахувань за роботу у святкові та вихідні дні.

Розглянувши матеріали інспекційного відвідування, на підставі обставин, зазначених в Акті інспекційного відвідування, Головне управління Держпраці у Київській області дійшло висновку про порушення ПП Елара :

- вимог статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України у зв`язку з допущенням працівника до роботи без укладення трудового договору;

- постанови КМУ №413 у зв`язку з неповідомленням про прийняття працівника на роботу;

- статті 29 Кодексу законів про працю України у зв`язку з не ознайомленням працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- вимог частини 1 та 2 статті 72, частини 1 та 2 статті 107, частини 4 статті 73 Кодексу законів про працю України у зв`язку з нездійсненням оплати за роботу у святкові та вихідні дні.

За порушення позивачем вимог статті 21, частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови КМУ №413 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 125 190,00 грн. (а.с. 35-36).

За порушення позивачем вимог частини 1 та 2 статті 72, частини 1 та 2 статті 107 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-310, якою на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 250 380,00 грн. (а.с. 37-38).

За порушення позивачем вимог постанови КМУ №413, статті 29 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311, якою на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України позивачеві визначений штраф у розмірі 4173,00 грн. (а.с. 39).

За результатами розгляду акту інспекційного відвідування, на підставі виявлених порушень директору ПП Елара внесено припис про усунення виявлених порушень від 29.03.2019 №КВ285/1721/АВ/П (а.с.19).

Не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, позивач 02.04.2019 звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ та припис від 29.03.2019 №КВ285/1721/АВ/П (а.с.21).

За результатами розгляду заперечень Головне управління Держпраці у Київській області листом Про результати розгляду заперечення на акт від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ від 03.04.2019 №43/2119/5352 повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с.22-24).

11 квітня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із скаргою на акт перевірки від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ, припис від 29.03.2019 №КВ285/1721/АВ/П та лист від 03.04.2019 №43/2119/5352 (а.с.25-26).

23 квітня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято рішення про розгляд скарги на припис про усунення виявлених порушень від 29.03.2019 №КВ285/1721/АВ/П, яким у задоволенні скарги ПП Елара відмовлено.

Не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи фактичні обставини справи у контексті викладених в Акті інспекційного відвідування порушень, судом з`ясовано наступне.

Щодо постанови від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309.

25 березня 2019 року між ПП Елара (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) був укладений цивільно-правовий договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) кухонного працівника в строк з 25.03.2019 до 30.09.2019 (а.с. 41-42).

Зазначеними договором визначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

За умовами пунктів 2.1 та 2.1 договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 31 числа з дня прийняття замовником роботи.

На виконання вказаних договорів між вказаною фізичною особами та ПП Елара був складений та підписаний додаток до договору від 25.03.2019, у якому сторонами договору було визначено зміст та обсяг роботи за договором, а також вартість її виконання (а.с. 42).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП Елара та фізичною особою ОСОБА_1 був складений акт здачі-приймання виконаної роботи, відповідно до якого роботи за цивільно-правовим договором від 25.03.2018 виконано якісно і в повному обсязі, за що замовник сплатив виконавцеві винагороду у розмірі 900 грн. (а.с. 43).

Щодо постанови від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311.

Протоколом №2 загальних зборів трудового колективу ПП "Елара" від 03.01.2019 затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається з розписки до правил внутрішнього трудового розпорядку, всі працівники підприємства ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.76).

Щодо постанови від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-310 .

Зміст табелю обліку використання робочого часу за березень та грудень 2018 року свідчить, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у вихідні та святкові дні (а.с.119-120).

З матеріалів справи вбачається, що виплата грошей за березень та грудень 2018 року зазначеним працівникам здійснювалась без нарахувань за роботу у святкові та вихідні дні (а.с.210-212).

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частин 1, 3 та 11 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

VI. Оцінка суду

З аналізу наведених норм слідує, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Визначальною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Визначаючись, чи мали відносини між ПП Елара та ОСОБА_1 , що були засновані на договорі від 25.03.2019, ознаки трудових відносин, суд виходив з наступного.

Як вбачається з умов договору, укладеного між ПП Елара та фізичною особою ОСОБА_1 , остання виконувала обумовлену роботу на свій ризик, самостійно організовувала виконання роботи, не підлягала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

У позовній заяві представник позивача стверджував, що на звернення ОСОБА_1 до ПП Елара з приводу можливого працевлаштування кухонним працівником, їй було повідомлено про умови офіційного працевлаштування, на що вона відмовилася обґрунтовуючи тим, що дана посада може їй не підійти і вона не зможе фізично справлятися з даною роботою. Відтак, з даною фізичною особою був укладений цивільно-правовий договір з терміном дії з 25.03.2019 по 30.03.2019. При цьому представник позивача зазначав, що хоча роботи за договором виконувались у приміщенні ПП Елара з використанням обладнання останнього, посадові особи ПП Елара у процес виконання роботи ОСОБА_1 не втручались.

У рамках інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області у ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення.

ОСОБА_1 пояснила, що виконує роботу з миття посуду. За виконану роботу отримує винагороду у розмірі 180 грн. за день. Роботу виконує у період з 10:00 год. по 22:00 год. чотири дні працює, три дні вихідних. Офіційно не оформлена, не підписувала жодних документів про оформлення на роботу (а.с. 117).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що почала працювати на підприємстві з 25.03.2019 на підставі цивільно-правового договору з терміном дії з 25.03.2019 по 29.03.2019. Стверджувала, що з власної ініціативи попросила не укладати з нею трудовий договір. Зазначила, що за результатами виконаної роботи 29.03.2019 отримала грошову винагороду, обумовлену у договорі від 25.03.2019. Після виплати зазначених коштів написала заяву на офіційне працевлаштування.

Щодо відібраних посадовими особами управління Держпраці пояснень зазначила, що з ними не погоджується, писав їх перевіряючий інспектор. Зауважила, що режим роботи був визначений залежно від обсягу роботи, приблизно година-півтори на день. З правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомилася лише коли її офіційно працевлаштовували.

Допитана у якості свідка директор ПП Елара ОСОБА_7 пояснила, що працює директором з 13.12.2018 згідно записів трудової книжки. На час проведення перевірки її не було, під час опитування працівників присутня не була. Відносно ОСОБА_1 зазначила, що спершу зазначена особа працювала на підставі укладеного цивільно-правового договору, оскільки не була впевнена чи зможе справлятися з роботою працюючи на постійній основі, пізніше за заявою останньої була офіційно працевлаштована з 01.04.2019. Про прийняття на роботу працівника повідомили ДФС 29.03.2019. Також зазначила, що ОСОБА_1 працювала у другій половині дня, а отримання коштів фізичною особою за договором від 25.03.2019 підтверджується актом виконаних робіт.

Суд зазначає, що пояснення ОСОБА_1 в частині способу організації роботи, порядку визначення її обсягу і змісту, передачі її результатів, є подібними, узгоджуються між собою і дають підстави для таких висновків.

Відносини, що склались між ПП Елара та вказаною фізичною особою характеризуються такими визначальними елементами цивільно-правових відносин як ініціативність, рівність, самостійність. Зокрема, зміст викладених пояснень дає підстави стверджувати, що виконавець вступила у відносини з ПП Елара з ініціативою виконати певний обсяг роботи за визначений період; виконання робіт здійснювалося виконавцем самостійно поза контролем посадових осіб ПП Елара ; фактичний зміст роботи, що виконувався вказаною фізичною особою відповідав змісту та способу виконання роботи, що був визначений у договорі від 25.03.2019.

Судом встановлено, що цивільно-правовий договір, укладений між позивачем та вказаною вище особою не був визнаний недійсним чи неукладеним у порядку встановленому законом.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

В свою чергу, фізичні особи-підприємці не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивач виплачував вказаній вище особі заробітну плату, а ця особа дотримувалась внутрішнього трудового розпорядку, що є обов`язковими ознаками трудового договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що стосовно цієї особи видавався наказ або розпорядження про прийняття на роботу, та вівся облік її робочого часу.

Викладені обставини дають підстави стверджувати, що відносини між ПП Елара та фізичною особою ОСОБА_1 , мали очевидний цивільно-правовий характер.

Отже, суд вважає помилковим висновок Головного управління Держпраці у Київській області про порушення ПП Елара вимог частини 3 статті 24 КЗпП внаслідок допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Враховуючи встановлені судом обставини суд констатує, що у позивача були відсутні підстави для повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, а тому судом не встановлено порушення позивачем вимог Постанови КМУ №413.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем статті 29 КЗпП в частині не ознайомлення працівників підприємства з правилами внутрішнього трудового розпорядку суд відхиляє, оскільки як свідчить розписка до правил внутрішнього трудового розпорядку, всі працівники ПП Елара були ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку, про що свідчить особистий підпис працівників (а.с.76).

Окрім того, у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано будь-яких доказів, які б спростовували дотримання позивачем вимог статті 29 КЗпП України у вищенаведеній частині.

Щодо виявлених відповідачем порушень статті 107 КЗпП України в частині нездійснення компенсації за роботу у святкові та вихідні дні, суд зазначає наступне.

З акту інспекційного відвідування від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ вбачається, що за результатами проведення інспекційного відвідування ПП Елара , встановлено, що згідно наданого до перевірки табелю обліку робочого часу за березень, грудень 2018 року працівники підприємства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у святкові та вихідні дні.

Однак, ПП Елара , у порушення вимог статті 107 КЗпП України, не здійснило оплату праці у подвійному розмірі за роботу у святкові дні, та не надало інший день для відпочинку.

Так, відповідно до статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Таким чином, частиною 3 статті 107 КЗпП України передбачено право працівника на обрання, за погодженням з керівництвом, виду компенсації за роботу у святковий день, а саме: грошової компенсації або надання іншого дня відпочинку.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КЗпП України, встановлено такі святкові дні, зокрема, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

З табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року вбачається, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали 25 грудня 2018 року у день Різдва Христового, тобто у святковий день та вихідні дні (а.с.119).

З табелю обліку використання робочого часу за березень 2018 року вбачається, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали 08 березня 2018 року у Міжнародний жіночий день, тобто у святковий день та вихідні дні (а.с.120).

Посилання представника позивача на те, що при складанні табелів обліку робочого часу були допущені технічні помилки, оскільки працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично не працювали у святкові та вихідні дні суд відхиляє з огляду на наступне.

Зміст досліджених у судовому засіданні фіскальних чеків РРО свідчить про те, що зазначені вище працівники ПП "Елара" працювали у святкові дні (а.с.219-229).

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Форми первинних облікових документів затверджені наказом Держкомстату від 05.12.2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці , і серед них форма № П-5 Табель обліку використання робочого часу .

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірне ведення табелів обліку робочого часу.

Крім того, відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 01.06.2005 року № 36-211 Щодо застосування табеля використання робочого часу табель обліку використання робочого часу застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці.

Отже, єдиним документом який відповідно до трудового законодавства містить відомості про відпрацьований працівником робочий час і який використовується для підрахунку заробітної плати є табель обліку використання робочого часу.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем частин 1 та 2 статті 107 КЗпП України щодо оплати праці у святковий день у подвійному розмірі.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування від 28.03.2019 №КВ285/1721/АВ та постанові від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-310 про накладення штрафу, стосовно порушення позивачем вимог частин 1 та 2 статті 107 КЗпП України щодо оплати праці за роботу у святкові дні та ненадання іншого дня для відпочинку, суд вважає обгрунтованими.

VII. Висновок суду

Пояснення, надані ОСОБА_1 в аспекті критеріїв, що відрізняють трудовий договір від цивільного правового, дають суду підстави для висновку, що відносини між вказаною особою та ПП Елара за своєю суттю та юридичним змістом мали цивільно-правовий характер.

Отже, відповідач помилково дійшов висновку про порушення ПП Елара вимог статті 24 КЗпП України у зв`язку з чим неправомірно застосував до позивача штрафні санкції.

За таких обставин суд вбачає підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309.

Враховуючи, що у позивача був відсутній обов`язок повідомляти територіальні органи Державної фіскальної служби про прийняття ОСОБА_1 на роботу, оскільки остання працювала за цивільно-правовим договором та те, що відповідачем жодними доказами не спростовано фактів не ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд вважає помилковим висновок відповідача про порушення ПП Елара вимог постанови КМУ №413 та статті 29 КЗпП України.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Встановивши, що за роботу у вихідні та святкові дні працівникам не було оплачено роботу у подвійному розмірі, що свідчить про порушення позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за порушення вимог частини 1 та 2 статті 72, частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України.

Відтак, суд не знаходить підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-310.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем було заявлено майнову вимогу в розмірі 379 743,00 грн., судовий збір за звернення з якою становить 5696,14 грн. (379 743,00х1,5%).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 5696,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2019 №77 (а.с. 3).

За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 129 363,00 грн. судом задоволені, що складає 34,07% від суми позовних вимог.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління Держпраці у Київській області, становить 1940,67 грн. (5696,14 х 34,07%).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-309.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 16.04.2019 №КВ285/1721/АВ/П/ПТ/ІП/ФС-311.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Елара» (ідентифікаційний код 31392799, місцезнаходження: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,4В) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код 39794214, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) судові витрати у розмірі 1940 (одна тисяча де`вятсот сорок) грн. 67 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 19.07.2019.

Суддя Леонтович А.М.