Рішення
від 09.07.2019 по справі 912/13/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 рокуСправа № 912/13/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Гринько О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/13/19

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6

до відповідачів:

І - Державного підприємства "Укрриба", 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А

ІІ - Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", 27620, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аджамка, вул. Радянська, 64

про визнання недійсними договорів, зобов`язання повернути майно

Представники:

від прокуратури - Володіна А.Г., прокурор відділу посвідчення №042574, видано 30.03.2016;

від позивача - Тодорова О.Л., довіреність № 18 від 02.04.19;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - Кіріченко Т.А., адвокат, договір про надання правової (правничої) допомоги №12/19 від 22.02.2019 року, ордер серія КР №95294 від 22.02.2019.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступник прокурора Кіровоградської області (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (надалі - Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, позивач) з вимогами до Державного підприємства "Укрриба" (надалі - ДП "Укрриба", відповідач 1) та до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (надалі - ПрАТ "Кіровоградрибгосп", відповідач 2) про наступне:

- визнати недійсними договір зберігання державного майна з правом користування №24/06 від 01.08.2006 та додаткові угоди до нього від 26.08.2011, від 19.12.2011 та від 01.06.2014, що укладені між Державним підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп";

- визнати недійсними договору зберігання державного майна з правом користування №02/07 від 01.02.2007 та додаткові угоди до нього від 26.08.2011 та від 19.12.2011, що укладені між Державним підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп";

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" повернути Державному підприємству "Укрриба" державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди загальною вартістю 2 147 008,69 грн, а саме:

гідротехнічні споруди ставу № 2 с. Аджамка, інвентарний номер 23, вартістю 647,18 грн.;

гідротехнічні споруди ставу 14 га с. Аджамка, інвентарний номер 28, вартістю 954,37 грн.;

гідротехнічні споруди риборозплідника с. Аджамка, інвентарний номер 17, вартістю 31 882,89 грн.;

гідротехнічні споруди нагульного ставу с. Пушкіно, інвентарний номер 45, вартістю 49 869,69 грн.;

гідротехнічні споруди водосховища с. Кандаурове, інвентарний номер 76, вартістю 9 386,85 грн.;

гідротехнічні споруди зимувала № 1 с. Червоновершка, інвентарний номер 115, вартістю 2 999,76 грн.;

гідротехнічні споруди зимувала № 2 с. Червоновершка, інвентарний номер 116, вартістю 2 503,32 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 1 с. Червоновершка, інвентарний номер 120, вартістю 6 649,52 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 2 с. Червоновершка, інвентарний номер 121, вартістю 2 356,39 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 5 с. Червоновершка, інвентарний номер 124, вартістю 3 178,89 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 7 с. Червоновершка, інвентарний номер 126, вартістю 13 872,98 грн.;

гідротехнічні споруди риборозплідника с. Аджамка, інвентарний номер 18, вартістю 44 749,37 грн.;

гідротехнічні споруди садків зимувальних с. Пушкіно, інвентарний номер 39, вартістю 8 914,09 грн.;

гідротехнічні споруди зимувала № 3 с. Червоновершка, інвентарний номер 117, вартістю 2 797,19 грн.;

гідротехнічні споруди нерестової системи с. Червоновершка, інвентарний номер 118, вартістю 12 672,11 грн.;

гідротехнічні споруди ставу малькового с. Червоновершка, інвентарний номер 119, вартістю 8 165,42грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 3 с. Червоновершка, інвентарний номер 122, вартістю 1 850,67 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 4 с. Червоновершка, інвентарний номер 123, вартістю 3 513,55 грн.;

гідротехнічні споруди ставу № 6 с. Червоновершка, інвентарний номер 125, вартістю 12 378,96 грн.;

стояк водовипуску с. Аджамка, інвентарний номер 22, вартістю 21,74 грн;

регулятор с. Аджамка, інвентарний номер 21, вартістю 13,36 грн;

водонасосна с. Аджамка, інвентарний номер 53, вартістю 58,86 грн;

гідротехнічні споруди садків зимувальних с. Бовтишка 3 штуки, інвентарний номер 132, вартістю 51 658,82 грн.;

гідротехнічні споруди нагульного ставу с, Бовтишка 40 га, інвентарний номер 134, вартістю 57 034,53 грн.;

гідротехнічні споруди риборозплідника с. Бовтишка, інвентарний номер 135, вартістю 11 062,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурором зазначено, що оспорюваний договір та додаткові угоди до нього по своїй правовій природі містять ознаки й істотні умови, які передбачені законодавством України для договорів оренди державного майна, а відтак ці правочини є удаваними та такими, що укладенні ДП "Укрриба" з перевищенням повноважень - без дозволу Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області, як єдиного орендодавця державного нерухомого майна. Договір та додаткові угоди відповідно до ч. 1 ст. 215 є недійсними, оскільки сторонами в момент їх вчинення не додержано вимоги, встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З тих підстав, що майно, яке є предметом спірного договору, є державним майном, єдиним орендодавцем якого є Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, Прокурор мотивує порушення інтересів держави в особі визначеного органу. Зазначено, що вказаний орган, знаючи про порушення інтересів держави за фактом укладення спірного договору, неналежно здійснює захист порушених інтересів держави.

Ухвалою господарського суду від 08.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/13/19. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.02.2019, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

ДП "Укрриба" подано відзив на позовну заяву (том І а.с. 132-164), в якому позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що Прокурором неправильно визначено позивача у справі, оскільки функції по контрою і забезпеченню законних інтересів та прав держави при використанні державного майна, закріпленого на праві господарського відання за ДП "Укрриба", здійснює Державне агентство рибного господарства України. Відповідач 1 зазначає, що при укладенні спірних договорів сторонами дотримано всі обов`язкові вимоги, що встановлюються чинним законодавством, а зміст договорів визначає основні ознаки змішаного договору зберігання з правом користування, що, зокрема, підтверджено висновком науково-правової експертизи від 30.09.2011. За твердженням відповідача 1, майно, що є предметом договорів, є специфічним майном, для збереження якого необхідне його сезонне використання, про що листом від 29.08.2011 № 2-4-5/4273 було проінформовано Генеральну прокуратуру України. Відповідач 1 також вважає, що Прокурором порушено правила об`єднання позовних вимог та здійснено неправильний розрахунок судового збору, а тому суд мав би застосувати ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернути позовну заяву без розгляду.

Окрім того, у поданому відзиві відповідач 1 просить застосувати строк позовної давності.

У відповідь на відзив відповідача 1 Прокурором та позивачем зазначено про те, що оспорювані договори з додатковими угодами до них укладено з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними із застосування наслідків недійсності. Правомочною особою на укладення спірного договору є лише Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, а тому позивача згідно поданого позову визначено правильно. Права та інтереси Державного агентства рибного господарства України у спірних правовідносинах не порушено. Правила об`єднання позовних вимог не порушено оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів укладені між одними і тими ж сторонами та такі позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, а вимога про повернення майна є наслідком визнання договорів недійсними. Розмір судового збору визначено за кількістю пред`явлених немайнових вимог та за дійсною вартістю майна за майновою вимогою про його повернення (том І а.с. 169-172, 177-186).

Пояснюючи дотримання строку позовної давності за пред`явленими вимогами, Прокурор повідомив, що про зазначені у позові порушення Прокурору стало відомо під час опрацювання листа Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 17.10.2018 № 340-24. Позивач вказав, що про факт укладення оспорюваних договорів Регіональному відділенню ФДМУ по Кіровоградській області стало відомо у грудні 2016 року з листа Фонду державного майна України № 10-16-24050 від 09.12.2016.

ПрАТ "Кіровоградрибгосп" згідно поданого відзиву (том І а.с. 204-211) позовні вимоги заперечено з тих підстав, що за спірними договорами волевиявленням сторін було передбачено право зберігача на користування майном, переданим на зберігання, що по суті є згодою поклажодавця, про яку йде мова у ст. 944 Цивільного кодексу України. За висновком відповідача 2, умова договорів щодо права зберігача користуватися переданим на зберігання гідротехнічними спорудами, є елементом договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює природи такого договору. Відповідач 2 зазначає, що виходячи з положень Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про приватизацію державного майна" в редакціях, чинних на момент укладення спірних договорів, об`єкти за такими договорами відносяться до гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, а тому не підлягають приватизації, та, відповідно, передачі в оренду. З підстав вказаного відповідач 2 вважає, що повноважень щодо надання згоди на передачу відповідного майна Фонд державного майна та Державний комітет рибного господарства України не мають, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваних договорів було реалізовано його право господарського віддання.

Прокурором та позивачем у відповіді на відзив відповідача 2 (том І а.с. 226-229, 231-236) звернуто увагу на обставини, які, на думку останніх, свідчать про те, що оспорювані договори є удаваними правочинами, оскільки містять ознаки й істотні умови, які передбачені законодавством для договорів оренди державного майна. Вказано, що орендодавцем відповідного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, в той час як ДП "Укрриба" може виступати стороною договору оренди за погодженням з органом управління майна лише як балансоутримувач, а не як орендодавець.

Від позивача 25.03.2019 та від Прокурора 28.03.2019 надійшли до суду додаткові письмові пояснення щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави в суді Прокурором (том ІІ а.с. 1-10).

За результатами повторного авторозподілу справи № 912/13/19 з підстав, зазначених в розпорядженні керівника апарату господарського суду, згідно ухвали господарського суду від 01.04.2019 справу прийнято до провадження новим складом суду. Підготовче засідання призначено на 26.04.2019.

11.04.2019 Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подано до суду клопотання про заміну РВ ФДМУ по Кіровоградській області шляхом процесуального правонаступництва на новостворену юридичну особу - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код 42767945).

В підготовчому засіданні 26.04.2019 судом постановлено ухвалу про заміну позивача у справі №912/13/19 - Регіональне відділення Фонду державного майна по Кіровоградській області та залучено до участі у справі його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код 42767945).

Продовжено у справі строк підготовчого провадження та в підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.05.2019. Крім того, на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України сторонам дозволено подати додаткові письмові пояснення з питань, які виникли під час проведення підготовчого засідання.

Відповідні пояснення подано до суду та долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 54-55, 60-71, 74-76).

В підготовчому засіданні 22.05.2019 оголошено перерву до 30.05.2019.

В підготовчому засіданні 30.05.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019. Визначено дату наступного судового засідання - 09.07.2019.

13.06.2019 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні Прокурором та представником позивача позовні вимоги підтримано повністю; представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 13.06.2019 оголошено перерву до 09.07.2019, Прокурору та позивачу дозволено подати додаткові письмові пояснення з питань, які виникли під час розгляду справи.

Відповідні пояснення надійшли до суду та долучено до матеріалів справи (том ІІ а.с. 112-113, 116-121).

09.07.2019 господарський суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

Присутніми в судовому засіданні Прокурором та представниками позивача і відповідача 2 підтримано відповідні пояснення, доводи тощо згідно поданого позову та заперечень проти позовних вимог.

Відповідач 1 (ДП "Укрриба") уповноваженого представника для участі в засіданні суду по розгляду даної справи не забезпечив, причини вказаного суду не повідомлено. При цьому, відповідач 1 належним чином повідомлений щодо засідань суду у даній справі, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду у даній справі.

З підстав викладеного та виходячи з положень пунктів 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за відсутності представника ДП "Укрриба".

В судовому засіданні 09.07.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу та врахувавши доводи, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області № 118 від 26.02.1999 перетворено Державне підприємство Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" у Відкрите акціонерне товариство (том І а.с. 53-55).

Згідно вказаного наказу внеском Регіонального відділення є державне майно, що становить 100% статутного фонду, затверджено статут відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровградрибгосп".

Відповідно до Плану приватизації майна Кіровоградського обласного об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", затвердженого начальником Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області 26.02.1999, вартість ставків, дамбових споруд, що мають загальне значення, вилучається з вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства, що підлягає приватизації; вилучене майно використовується за призначенням (том І а.с. 41-52).

В Плані приватизації наведено перелік майна, яке не підлягає приватизації, до якого серед іншого майна входять:

- садки - зимували с. Бовтишка, інвентарний номер 132;

- водопостачальний став с. Бовтишка, інвентарний номер 134;

- риборозплідник с. Бовтишка, інвентарний номер 135;

- водопостачальний став № 2 с. Аджамка, інвентарний номер 23;

- став зимувальний 14 га с. Аджамка, Інвентарний номер 28;

- риборозплідник с. Аджамка, інвентарний номер 17;

- нагульний став с. Пушкіно, інвентарний номер 45;

- водосховище с. Кандаурове, інвентарний номер 76;

- зимувал № 1 с. Червоновершка, інвентарний номер 115;

- зимувал № 2 с. АДРЕСА_1 номер АДРЕСА_2 ;

- став № АДРЕСА_1 номер АДРЕСА_3 ;

- став№ АДРЕСА_1 номер АДРЕСА_4 ;

- став АДРЕСА_1 інвентарний номер НОМЕР_1 ;

- став № 7 АДРЕСА_5 . АДРЕСА_1 інвентарний номер АДРЕСА_6 ;

- Аджамський риборозплідник, інвентарний номер 18;

- садки зимувальні с. Пушкіно, інвентарний номер 39;

- зимувал № 3 с. Червоновершка, інвентарний номер 117;

- нерестова система с. Червоновершка, інвентарний номер 118;

- став мальковий с. Червоновершка, інвентарний номер 119;

- став АДРЕСА_7 . АДРЕСА_1 , інвентарний номер 122;

- став АДРЕСА_8 . АДРЕСА_1 , інвентарний номер 123;

- став № 6 с. Червоновершка, інвентарний номер 125;

- стояк водовипуска с. Аджамка, інвентарний номер 22;

- регулятор підпору скидного каналу с. Аджамка, інвентарний номер 21;

- будівля водонасосної с. Аджамка, інвентарний номер 53.

Загальна вартість майна державного підприємства, що не підлягає приватизації складає 2 871 480 гривень.

Згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Кіровоградського обласного об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" від 30.10.1998 вилучено вартість об`єктів, які не підлягають приватизації в розмірі 2 871,5 тис. грн (том І а.с. 38). (а.с. 30).

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 № 126/752 (том І а.с. 56) до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Додатком до вищевказаного наказу є Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, серед яких зазначено ВАТ "Кіровоградрибгосп", майно яких (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) передано на баланс ДП "Укрриба" (том І а.с. 57).

Комісією, створеною відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства № 129 від 06.06.2003, складено 07.08.2003 Акт приймання-передачі гідротехнічних спору, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Кіровоградрибгосп", згідно якого передано з балансу останнього на баланс ДП "Укрриба" (том І а.с. 58, 61-62).

Наказом Державного департаменту рибного господарства від 21.07.2003 № 249 затверджено Акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Кіровоградрибгосп", та закріплено зазначене в Акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання (том І а.с. 60).

01.08.2006 та 01.02.2007 між ДП "Укрриба" (іменований в договорах - Замовник) та ВАТ "Кіровоградрибгосп" (іменований в договорах Зберігач) укладено договори зберігання з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 та № 02/07 від 01.02.2007 з додатками (том І а.с. 72-85, надалі - Договори, Договір № 24/06 від 01.08.2006, Договір № 02/07 від 01.02.2007).

За умовами вказаних Договорів (пункти 1.1.) Замовник передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання і має право користування згідно Акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресами:

Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аджамка, с Кандаурово, с. Пушкіно, Компаніївський район, с. Червоновершка (Договір № 24/06 від 01.08.2006);

Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Бовтишка (Договір № 02/07 від 01.02.2007).

Договори укладено строком на п`ять років з моменту їх підписання (пункти 6.1.) та передбачено продовження Договорів у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договорів після закінчення строку їх чинності (пункти 6.7.).

До Договорів між сторонами підписано протоколи про договірну ціну, згідно яких плата складає:

за Договором № 24/06 від 01.08.2006 - щомісячна ціна за відповідальне зберігання складає з ПДВ 10 грн, із врахуванням щомісячного індексу інфляції; ціна за користування гідротехнічними спорудами складає з ПДВ 1243,95 грн, із врахуванням щомісячного індексу інфляції;

за Договором № 02/07 від 01.02.2007 - щомісячна ціна за відповідальне зберігання складає з ПДВ 10 грн, із врахуванням щомісячного індексу інфляції; ціна за користування гідротехнічними спорудами складає з ПДВ 359,27 грн, із врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Між сторонами Договорів підписано Акти приймання-передачі державного нерухомого майна, відповідно до яких Замовником передано, а Зберігачем прийнято наступне майно:

за Договором 24/06 від 01.08.2006 згідно акту від 01.08.2006:

- на зберігання з правом користування гідротехнічну споруди:

ставу № 2 с. Аджамка, інвентарний номер 23;

ставу 14 га с АДРЕСА_9 , інвентарний номер 28;

риборозплідника с. Аджамка, інвентарний номер 17;

нагульного ставу с. Пушкіно, інвентарний номер 45;

водосховища с. Кандаурове, інвентарний номер 76;

зимувала № 1 с. Червоновершка, інвентарний номер 115;

зимувала № 2 с. Червоновершка, інвентарний номер 116;

ставу № 1 с. Червоновершка, інвентарний номер 120;

ставу № 2 с. Червоновершка, інвентарний номер 121;

ставу № 5 с. Червоновершка, інвентарний номер 124;

ставу № 7 с. Червоновершка, інвентарний номер 126;

- на зберігання гідротехнічні споруди, які не використовуються:

риборозплідника с. Аджамка, інвентарний номер 18;

садків зимувальних с. Пушкіно, інвентарний номер 39;

зимувала № 3 с. Червоновершка, інвентарний номер 117;

нерестової системи с. Червоновершка, інвентарний номер 118;

ставу малькового с. Червоновершка, інвентарний номер 119;

ставу № 3 с. Червоновершка, інвентарний номер 122;

ставу № 4 с. Червоновершка, інвентарний номер 123;

ставу № 6 с. Червоновершка, інвентарний номер 125;

стояк водовипуску с. Аджамка, інвентарний номер 22;

регулятор с. Аджамка, інвентарний номер 21;

водонасосна с. Аджамка, інвентарний номер 53;

за Договором 02/07 від 01.02.2007 згідно акту від 01.02.2007 на зберігання з правом користування гідротехнічні споруди:

садків зимувальних с. Бовтишка 3 штуки, інвентарний номер 132;

нагульного ставу с, Бовтишка 40 га, інвентарний номер 134;

риборозплідника с. Бовтишка, інвентарний номер 135.

Під час дії Договорів до них вносились зміни шляхом підписання наступних додаткових угод:

до Договору 24/06 від 01.08.2006:

від 26.08.2011 щодо зміни найменування Замовника з ВАТ "Кіровоградрибгосп" на ПрАТ "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп";

від 19.12.2011 про продовження терміну дії Договору до 31.12.2021;

від 01.06.2014 про зміну розміру плати за користування майном;

до Договору № 02/07 від 01.02.2007:

Як зазначає Прокурор та що підтримує позивач, укладені між ДП "Укрриба" і ПрАТ "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" Договори зберігання з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 та 02/07 від 01.02.2007 з додатковими угодами до них є удаваним, оскільки містить ознаки й істотні умови, які передбачені законодавством України для договорів оренди державного майна. Так як згідно норм законодавства єдиним орендодавцем державного майна є Регіональне відділення ФДМУ, то Договори укладено ДП "Укрриба" за відсутності повноважень на передачу майна в оренду. Оспорювані Договори не відповідають вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою для визнання таких Договорів і додаткових угод до них недійсними згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що згідно Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 N 2163-XII, який діяв у відповідній редакції на час приватизації Державного підприємства Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (1999 рік) приватизація майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 7 наведеного Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Закон України "Про приватизацію державного майна" передбачав, що при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації його засновником виступає державний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених законодавством.

Особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі було визначено Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 N 290/96-ВР.

Відповідно до ст. 12 наведеного Закону приватизація майна рибних господарств (рибокомбінатів, рибоводно-меліоративних станцій, нерестово-виросних рибницьких господарств), які спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу та товарної риби у ставках, басейнах, лиманах та інших внутрішніх водоймах, здійснюється шляхом перетворення їх у колективні господарства або у відкриті акціонерні товариства на умовах, передбачених статтями 5, 6 і 7 цього Закону.

З наявних в матеріалах справи матеріалів приватизації Державного підприємства Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", про які зазначено вище, слідує, що під час приватизації вказаного підприємства шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство частина майна такого підприємства була вилучена з вартості цілісного майнового комплексу, не передавалась до статутного фонду новоствореного підприємства, а отже не була приватизована та залишилась у державній власності.

Серед такого майна, у тому числі гідротехнічні споруди під інвентарним номерами 17, 18, 21, 22, 23, 28, 39, 45, 53, 76, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 132, 134, 135, які було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП "Укрриба".

Наведені вище обставини підтверджуються зазначеними вище документами та визнаються всіма учасниками процесу.

Як вже встановлено, щодо вказаного державного майна укладено Договори зберігання з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 та № 02/07 від 01.02.2007.

В статті 936 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Таким чином, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже дійсна правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі і волевиявлення сторін на зберігання речі, а не у користуванні. При цьому, послугу надає зберігач, а оплачує поклажовавець (власник чи інший титулований володілець майна).

Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму. У договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном.

За змістом укладених між відповідачами Договорами слідує, що умови таких Договорів передбачають оплатне користування майном Зберігачем.

Так, згідно пункту 1.1. оспорюваних Договорів майно передано на зберігання з правом користування. Відповідно до пункту 3.1. Договорів Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі. Протоколами про договірну ціну погоджено плату, як за відповідальне зберігання, так і за користування гідротехнічними спорудами. Внесення плати за користування майном, порядок та строк її сплати передбачено в пункті 2.2. Договорів.

Більш того, згідно з пунктом 2.7. Договорів, у разі затримки оплати за використання майна, зданого для зберігання, Зберігач сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Тобто наведеним пунктом забезпечено виконання зобов`язання, яке виникло на підставі оспорюваних Договорів - внесення плати за користування майном.

За пунктом 1.3. Договорів майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, затвердженої замовником.

Наведені вище умови оспорюваних Договорів дають підстави для висновку, що основною ознакою спірних Договорів є користування майном за плату, тоді як користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками оренди державного майна

Так, за приписами до ст. 759 Цивільного кодексу України наймом (орендою) майна є передача його у користування наймачеві за плату на певний строк. Аналогічне визначення орендних відносин містить і стаття 283 Господарського кодексу України.

Отже, кваліфікуючою ознакою найму (оренди) є користування майном та внесення наймачем плати за користування майном, що передбачено умовами оспорюваних Договору.

Крім того, у пункті 2.10. Договорів передбачено обов`язок Зберігача застрахувати майно, яке знаходиться на зберіганні на користь Замовника в порядку, визначеному законодавством, що є істотною умовою договору оренди державного майна згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пункт 3.3. Договорів передбачає право Зберігача передати майно в користування іншій особі, що підпадає під поняття суборенди.

З огляду на наведені вище обставини, виходячи з умов Договорів зберігання з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 та № 02/07 від 01.02.2007, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таких правочинів удаваним, оскільки останні за своїм правовим змістом фактично є довгостроковими договорами оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату.

Наведене вище спростовує заперечення відповідача 2 стосовно того, що умова Договорів щодо права зберігача користуватись переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є елементом договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи такого договору, спростовується викладеним вище.

З приводу посилання відповідача 1 на висновок науково-правової експертизи №126/498 від 30.09.2011, господарський суд зазначає, що вказаний висновок не є обов`язковим для суду та не спростовує встановлені судом обставини.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, передбачено застосування до відносин сторін норм, які регулюють той правочин, який сторони дійсно вчинили.

Згідно приписів ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Вказані вимоги були чинні як на час укладення спірних Договорів, так і на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" (у редакції, чинній на час укладення Договорів), Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

В силу приписів наведених норм законодавства, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, може виступати Фонд державного майна України чи його регіональне відділення.

Таким чином, при передачі у фактичну оренду майна за оспорюваними Договорами зберігання з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 та № 02/07 від 01.02.2007 порушено вимоги чинного законодавства, а саме, пункт 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Окрім того, плата за користування державним майном по оспорюваним Договорам визначена без дотримання порядку, встановленого ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім цього така плата надходить повністю на рахунки балансоутримувача ДП "Укрриба", чим порушено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N 786.

З приводу тверджень відповідача 2, що об`єкти за оспорюваними Договорами відносяться до гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, а тому не підлягають приватизації, та, відповідно, передачі в оренду, з підстав чого повноважень щодо надання згоди на передачу відповідного майна Фонд державного майна не має, господарський суд зазначає наступне.

Так, дійсно, як звертає увагу відповідач, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних Договорів, передбачала, що не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

В свою чергу частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних Договорів, було визначено, що загальнодержавне значення мають у тому числі об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Отже, згідно наведених вище положень законодавства, яке діяло на момент укладення оспорюваних Договорів, гідротехнічні захисні споруди не могли бути об`єктами оренди.

Чинна на час розгляду справи редакції Закон України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників, та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).

Тобто, на час розгляду справи законодавчо передбачено право оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів.

Слід відмітити, що на момент укладення оспорюваних Договорів визначення поняття "Гідротехнічні споруди" містилось в п. 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 N 165. Згідно вказаного визначення, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Крім того, відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", які стосуються всіх видів гідротехнічних споруд, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Вказаним ДБН В.2.4-3:2010 вирізнялись види гідротехнічних споруд - судноплавні, воднотранспортного комплексу тощо.

Таким чином, на момент укладення оспорюваних Договорів містилось визначення поняття "гідротехнічні споруди" та не наводилось поняття "гідротехнічні захисні споруди".

З підстав викладеного, господарський суд позбавлений можливості для однозначного висновку стосовно того, щодо яких саме гідротехнічних споруд встановлювалась заборона оренди в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних Договорів - для всіх видів гідротехнічних споруд чи для окремо визначених гідротехнічних захисних споруд.

Також господарський суд враховує, що наведена вище Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів передбачає обстеження і паспортизацію гідротехнічних споруд.

В листі від 29.12.2010 № 1016-18256 (том І а.с. 178) Фонд державного майна України вказав, що чинним законодавством України не врегульоване питання класифікації гідротехнічних споруд, у зв`язку з чим існує проблема визначення статусу кожної конкретної гідротехнічної споруди на предмет виконання нею захисних функцій.

З листів ДП "Укрриба" від 24.02.2017 № 07-05/28, від 25.10.2018 № 07-06/315 (том ІІ а.с. 13, 16-19), вбачається, що визначити статус гідротехнічної споруди можна шляхом її паспортизації та/або за відповідним технічним проектом.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи (паспорт, технічний проект) на гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваних Договорів, а отже не доведено чи виконують такі споруди захисні функції чи просто є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), без виконання ними захисних функцій.

Разом з цим господарський суд вважає, що передбачені наведеними вище положеннями законодавства обмеження щодо оренди гідротехнічних захисних споруд не виключають можливості фактичного укладання договору оренди відносно таких споруд. Натомість, укладення таких договорів порушує норми ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних Договорів, щодо встановленої заборони оренди відповідного державного майна.

Фон державного майна України та його регіональні відділення на підставі положень ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" та пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ 15.05.2012 №678, реалізує державну політику у сфері, у тому числі, використання державного майна.

Отже, регіональне відділення Фонду державного майна України наділено повноваженнями по здійсненню захисту порушених інтересів держави незаконним використанням державного майна.

Частинами 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1, 2 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлення обставин недотримання вимог законодавства при укладенні оспорюваних Договорів, про що зазначено вище, господарський суд вважає наявними підстави для визнання недійсними таких Договорів.

Оскільки згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України Договір вважається недійсним з моменту його укладення, то всі додаткові угоди до Договорів також підлягають визнанню недійсними одночасно з визнанням недійсним Договорів, оскільки вони є пов`язаними з основним Договором.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, визначених ст.53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3 - 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Разом з тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У даній справі, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, Прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на незаконне використання державного майна шляхом вчинення оспорюваних правочинів і невжиття позивачем заходів щодо припинення такого порушення.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Згідно з Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15.05.2012 N 678, регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Між тим, Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, з метою захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, проводило лише листування з Держрибагентством та ДП "Укрриба" з приводу розірвання оспорюваних договорів та необхідності укладання суб`єктом господарювання, який користується державним майном на підставі договорів, з Регіональним відділенням ФДМУ по Кіровоградській області договору оренди цього державного майна. Про вказане свідчить лист Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 30.07.2018 № 1041-22 (том І а.с. 87-88).

При цьому, Регіональному відділенню ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, було відомо про те, що ДП "Укрриба" та ПрАТ "Кіровоградрибгосп" не розірвали оспорювані договори та договори оренди в порядку, встановленому законодавством, укладено не було. Про зазначене свідчить лист Держрибагентства від 12.09.2018 № 3-11.1-13/5650-18 (том І а.с. 89).

Як повідомляє позивач в поясненнях до суду від 21.03.2019 (том ІІ а.с. 1), Регіональним відділенням ФДМУ на виконання листа Фонду державного майна України від 09.12.2016 №10-16-2450 було розпочато роботу по вжиттю заходів щодо приведення відносин з використання гідротехнічних споруд у відповідність до вимог законодавства шляхом проведення відповідного листування та у зв`язку з чим кошти на оплату судового збору не закладались. Натомість, 17.10.2018 Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області звернулось до Прокуратури Кіровоградської області з проханням про звернення до суду з відповідним позовом (том І а.с. 36).

Таким чином, Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, усвідомлювало порушення інтересів держави у даних правовідносинах, мало відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за їх захистом до суду не зверталось, а здійснювало лише листування зі сторонами оспорюваних Договорів з метою добровільного вчинення дій по припиненню порушень таких інтересів держави.

З підстав викладеного, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, як зазначає Прокурор, останній звернувся з позовом в інтересах Регіонального відділення ФДМУ, яке неналежно здійснювало захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах. Метою визнання недійсним оспорюваних Договорів є захист інтересів держави від неправомірного використання державного майна. Звернення Прокурора з позовом є виправданим, оскільки цього вимагає захист реальних інтересів держави у сфері використання державного майна, яке здійснюється всупереч вимог законодавства, та неотримання державним бюджетом відповідної плати за користування майном.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, господарський суд вважає підтвердженими та обґрунтованими підстави звернення Прокурора з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та наявність підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Заперечення відповідачів стосовно неналежного позивача спростовується наведеним вище.

Щодо строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем І, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Згідно пояснень позивача та що підтверджується матеріалами справи, про факт укладення спірних Договорів з додатковими угодами Регіональному відділенню ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, стало відомо у грудні 2016 року із листа Фонду державного майна України № 10-16-24050 від 09.12.2016, який надійшов 19.12.2016 з метою виконання п. 8 протоколу наради від 19.09.2016 під головуванням Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 25.08.2016 щодо ініціювання роботи по виявленню та наданню уповноваженими органами управління інформації стосовно державного майна, яке використовується суб`єктами господарювання без оформлення належним чином договорів оренди, серед яких згідно переліку є і ПрАТ "Кіровоградрибгосп" (том І а.с. 67-70).

Прокуратурі, згідно пояснень Прокурора, стало відомо про зазначені у позові порушення інтересів держави під час опрацювання листа Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 17.10.2018 № 340-24.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача про укладення оспорюваних Договорів раніше зазначених вище дат. При укладенні відповідних Договорів Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, участі не приймало, згоди на їх укладення не надавало. Контроль за діяльністю ДП "Укрриба" Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, не здійснює, оскільки вказане підприємство не входить до сфери управління вказаного органу.

Посилання відповідача 1 на лист Фонду державного майна України від 28.09.2011 № 10-25-13179, який адресовано Державному агентству рибного господарства України та в якому зазначено про віднесення до компетенції останнього питання, які пов`язанні з укладанням ДП "Укрриба" договорів зберігання з правом користування, не є свідченням обізнаності позивача про порушення інтересів держави, оскільки за змістом такого листа не вбачається, що Фонд державного майна України володів інформацією щодо конкретного змісту договору. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Фондом державного майна України своїх регіональних відділень про наявність відповідних договорів, тоді як позивача повідомив, що про незаконне використання майна Регіональному відділенню стало відомо лише з грудня 2016 року після отримання листа ФДМУ від 09.12.2016 № 10-16-24050.

Також не підтверджено обізнаність Прокурора про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах раніше дати отримання листа Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 17.10.2018 № 340-24.

Звернення Державного агентства рибного господарства до Генеральної прокуратури України з листом від 29.08.2011 № 2-4-5/4273, в якому міститься інформація щодо укладення ДП "Укрриба" договорів зберігання з правом користування не підтверджує обізнаність прокуратури Кіровоградської області про наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, так як будь-які документально підтверджені відомості про проведення прокуратурою перевірки з приводу обставин використання майна, яке передано в користування за оспорюваним Договором, в матеріалах справи відсутні.

Присутнім в судовому засідання Прокурором повідомлено суд, що будь-які відомості від Генеральної прокуратури України щодо незаконного використання майна та укладення договорів не надходили. Жодна перевірка не проводилась, запити не надсилались.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про дотримання трирічного строку позовної давності при зверненні з позовом у даній справі. Матеріалами справи не доведено, що Прокурор та/або позивач дізналися або мали об`єктивну можливість дізнатися про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах раніше дати, яка зазначена останніми в поясненнях до суду.

Отже, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ДП "Укрриба" і до ПрАТ "Кіровоградрибгосп" про визнання недійсними Договору зберігання державного майна з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 з додатковими угодами до нього від 26.08.2011, 19.12.2011, 01.06.2014 та Договору зберігання з правом користування № 02/07 від 01.02.2007 з додатковими угодами до нього від 26.08.2011, 19.12.2011, підлягають задоволенню повністю.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 Цивільного кодексу України.

За наведеною нормою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується отримання ПрАТ "Кіровоградрибгосп" від ДП "Укрриба" майна за оспорюваними Договорами. Документально підтверджені відомості щодо повернення такого майна балансоутримувачу на час розгляду справи відсутні.

З підстав вищенаведеного є обґрунтованою вимога до ПрАТ "Кіровоградрибгосп" про зобов`язання останнього повернути ДП "Укрриба" відповідне державне нерухоме майно за наведеним в позові переліком.

Господарський суд вважає, що застосування реституції між відповідачами захищає інтереси держави в особі Регіонального відділення ФДМУ, оскільки майно повертається балансоутримувачу такого державного майна, що надасть можливість позивачеві реалізувати свої повноваження на передачу державного майна в оренду в установленому законодавством порядку та відновить законодавчо визначний порядок використання такого майна.

Позовна давність за вимогою про повернення майна не пропущена, так як підставою для реституції є визнання недійсним договору за рішенням суду.

Таким чином позовні вимоги Прокурора у даній справі підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого Прокурором судового збору, господарський суд враховує наступне.

Згідно Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Прокурором при зверненні до господарського суду з позовом у даній справі за вимогами немайнового характеру (про визнання недійсними Договорів з додатковими угодами) визначено розміру судового збору за кожною вимогою про визнання недійсними договорів, у тому числі окремо за кожною додатковою угодою.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі - незаконна передача майна в оренду з договором, Прокурором фактично пред`явлено дві вимоги немайнового характеру - 1. Визнання недійсними Договору зберігання державного майна з правом користування № 24/06 від 01.08.2006 з додатковими угодами до нього від 26.08.2011, 19.12.2011, 01.06.2014. 2. Визнання недійсним Договору зберігання з правом користування № 02/07 від 01.02.2007 з додатковими угодами до нього від 26.08.2011, 19.12.2011.

Вартість майна за вимогою про його повернення визначена Прокурором за залишковою вартістю станом на 01.03.2016, яка зазначена в додатках до оспорюваних Договорів (том І а.с. 75, 76, 83).

Відповідачем 1 заперечено вказану вартість та надано довідку із зазначенням залишкової вартості станом на 04.02.2019 (том І а.с. 153-154).

Господарський суд враховує, що залишкова вартість майна визначається за даними бухгалтерських документів відповідно до проведених бухгалтерських процедур (первісна вартість з урахуванням суми зносу, амортизації тощо).

Однак, відповідачем 1 не надано жодного належного доказу щодо дійсного обліку відповідного майна за вказаною ним залишковою вартістю, тоді як Прокурор заперечив вказану відповідачем 1 вартість.

Між тим, з наданих до матеріалів справи додатків до Договорів слідує, що стосовно переданого майна було визначено дві вартості - залишкову станом на 01.03.2006 та за експертною оцінкою. Зазначена в додатках до Договорів залишкова вартість майна є іншою від залишкової вартості на дату оцінки під час проведення приватизації державного підприємства.

З викладеного господарський суд доходить висновку, що при передачі майна його залишкова вартість визначалась за даними бухгалтерського обліку, тоді як експертна оцінка враховує реальний стан майна та є його дійсною вартістю.

З підстав викладеного та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає правильним визначити дійсну вартість майна за експертною оцінкою, а при її відсутності - за залишковою вартістю, яка є погодженою обома сторонами оспорюваних Договорів згідно додатків до таких Договорів

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається за вимогами про визнання недійсним Договорів з додатковими угодами, який становить 3524,00 грн - на обох відповідачів порівну; за вимогою про зобов`язання повернути майно, який становить 5087,89 грн (1,5% від 339192,75 грн) - на відповідача 2, до якого таку вимогу пред`явлено.

Надмірно сплачений Прокурором при подані позову судовий збір підлягає поверненню прокуратурі на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням Прокурора.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір зберігання державного майна з правом користування №24/06 від 01.08.2006 та додаткові угоди до нього від 26.08.2011, від 19.12.2011 та від 01.06.2014, що укладені між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп".

Визнати недійсним договір зберігання державного майна з правом користування №02/07 від 01.02.2007 та додаткові угоди до нього від 26.08.2011 та від 19.12.2011, що укладені між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп".

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (27620, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Аджамка, вул. Радянська, 64, код ЄДР 00476694) повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДР 25592421) державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди загальною вартістю 339192,75 грн, саме: