Рішення

від 29.05.2019 по справі 320/1511/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року № 320/1511/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про визначення коду товару № КТ-UA125000-0016-2019 від 28.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, класифікував їх як товарна позиція 8418 "холодильне або морозильне обладнання" та товарна позиція 8419 "машини, обладнання промислове з електричним нагріванням для обробки матеріалів шляхом зміни температури, наприклад, нагріванням, варінням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті" згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), але митний орган не погодився з кодами товарів, визначеними позивачем, та прийняв рішення про класифікацію цих товарів за іншими кодами, до товарної позиції яких відносяться 8509 "машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном" та 8516 "електричні водонагрівачі акумульовані або безінерційні та електричні нагрівачі занурені". Митний орган також сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. На думку позивача, така класифікація товарів є невірною, тому рішення митниці є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник відповідача, в письмовому відзиві поданому до суду позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що правомірно і правильно визначив коди товарів, заявлених позивачем до митного оформлення, та прийняв рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 07.05.2019.

07 травня 2019 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ураховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" є юридичною особою, що зареєстрована 23.12.2016 (запис про державну реєстрацію в ЄДР №1 072 102 0000 035465).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код 46.69).

З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення митного оформлення товарів, які ввезено на виконання зовнішньоекономічного договору поставки від 14.02.2019 № 172/19-е, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Современное профессиональное оборудование" (Російська Федерація), декларантом ТОВ ЛОГІСТИК-ПЛЮС до Київської митниці ДФС подано 25.02.2019 митну декларацію № UA125110/2019/403253, в якій здійснено електронне декларування наступних товарів:

товар № 1: "Перколятори та інші апарати для приготування кави та інших гарячих напоїв: електрокип`ятильник з каплезбирачем HURAKAN HKN-HVC20 - 5 шт. (об`єм 20 л), електрокип`ятильник з каплезбирачем HURAKAN HKN- HVC35 - 4 шт. (об`єм 35 л) для промислового або комерційного використання у ресторанах, закладах громадського харчування, з нержавіючої сталі. Призначені для приготування глінтвейну та кип`ятіння води, мають функцію автоматичного переключення функцій нагріву та підтримування необхідної температури. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - HURAKAN. Виробник - Guangzhou Weikai Catering Equipment Co., LTD", код товару згідно з УКТЗЕД - 8419812090;

товар № 10: "Інше обладнання холодильне та морозильне: льодогенератор HURAKAN HKN-IMF12М (пальчики) (потужність 0,15 кВт) - 20 шт., льодогенератор HURAKAN HKN-IMF15 (кубики) (потужність 0,15кВт) - 30 шт., льодогенератор HURAKAN HKN-IMF26 (пальчики) (потужність 0, 22кВт) - 5шт., льодогенератор HURAKAN HKN-IMF35 (кубики) (потужність 0,4 кВт) - 8 шт. для промислового або комерційного використання у закладах швидкого харчування, барах, ресторанах та супермаркетах. (Використовується хладогент R134A, у будові льодогенераторів є компресор, випаровувач та конденсатор). Виробник - Yuyao Hengyang Electric Appliance Co., LTD, фрізер для морозива HURAKAN (потужність 1,8 кВт) HKN-BQ58P - 4шт. призначений для приготування м`якого морозива зі спеціальних сумішей, для промислового або комерційного використання у закладах швидкого харчування, барах, ресторанах, (в будові фрізера є компресор, система ви паровування, функція електронного регулювання температури). Країна виробництва - CN. Торговельна марка - HURAKAN. Виробник - Guangzhou Weikai Catering Equipment Co., LTD", код товару згідно з УКТЗЕД - 8418690090.

Тобто, декларант під час декларування визначив коди товарів згідно з УКТЗЕД:

НОМЕР_1 , що визначається як "Машини, обладнання промислове з електричним нагріванням для обробки матеріалів шляхом заміни температури, наприклад нагріванням, варінням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті";

НОМЕР_2 , що визначається як "Холодильне або морозильне обладнання".

За результатами митного огляду вказаних товарів (Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.02.2019) відповідач не погодився з кодами товарів, зазначеними позивачем у МД, тому, останнім, було сформовано та направлено запит до Відділу класифікації товарів №403253 від 26.02.2019 для визначення іншого коду товарів згідно з УКТЗЕД.

27 лютого 2019 року головним державним інспектором Відділу класифікації товарів Управління адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ОСОБА_1 було направлено позивачу запит про надання додаткових документів на товари №1 та №10, які задекларовані за митною декларацією від 25.02.2019 №UA125110/2019/403253, а саме: технічну документацію на товар від компанії виробника із зазначенням інформації про: конструктивні особливості товарів (основні складові з яких виготовлені товари; фізичні параметри (розміри, вага); електричні параметри (електрична напруга, споживана потужність, продуктивність); функції товарів; конкретне використання товарів; основне призначення товарів; інструкції для застосування на товари.

У відповідь на зазначений запит, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" було направлено до митного органу технічну документацію задекларованого обладнання, - інструкції для застосування, витяг з каталогу товарів, схеми будови товарів, фотографії товарів, а також письмові пояснення щодо технічних характеристик товарів.

Розглянувши документи позивача, Відділом класифікації товарів було прийняте оскаржуване рішення від 28.02.2019 №КТ-UA125000-0016-2019, згідно з яким заявлений позивачем до митного оформлення товар № 1 має декларуватись як "Електричні водонагрівачі акумульовані або безінерційні та електричні нагрівачі занурені: електрокип`ятильники з каплезбирачем мод. HURAKAN HKN-HVC20 (об`єм 20л), мод. HURAKAN HKN-HVC35 (об`єм 35л); призначення для кип`ятіння води, мають функцію автоматичного переключення функцій нагріву та підтримування необхідної температури; для промислового або комерційного використання у ресторанах, закладах громадського харчування. Виробник - Guangzhou Weikai Catering Equipment Co., LTD ; торговельна марка - HURAKAN ; країна виробництва - CN, що відноситься до коду згідно з УКТЗЕД 8516108000, якому згідно з Законом України Про Митний тариф України відповідає ставка ввізного мита в розмірі 5%"; товар № 10 має декларуватись як "Машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном: льодогенератор електромеханічний мод. HURAKAN HKN-IMF12M, продуктивністю 12кг пальчики льоду за добу, заливного типу, електрична напруга - 220В, електрична потужність - 0,15кВт, розміри: 242мм х358 мм х328мм, вага нетто - 10кг.; льодогенератор електромеханічний мод. HURAKAN HKN-IMF15 продуктивністю 15кг кубиків льоду на 24год., заливного типу, електрична напруга - 220В, електрична потужність - 0,15кВт, розміри: 300мм х 360мм х 360мм, вага нетто -13,5кг.; виробник - Guangzhou Weikai Catering Equipment Co., LTD ; торговельна марка - HURAKAN ; країна виробництва - CN, що відноситься до коду згідно з УКТЗЕД 8509800000, якому згідно з Законом України Про Митний тариф України відповідає ставка ввізного мита в розмірі 10%".

У зв`язку зі зміною коду товарів відповідачем відмовлено в митному оформленні товарів за митною декларацією від 25.02.2019 №UA125110/2019/403253, про що видано картку відмови №UA125110/2019/00081.

У подальшому, з метою завершення митного оформлення товару, пропуску його на митну територію України та випуску у вільний обіг позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію, в якій відкоригував код імпортованих товарів №№ 1, 10 з урахуванням рішення митного органу про визначення коду товару та сплатив ввізне мито у визначених розмірах (ставки - 5% та 10%).

Водночас, не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС про визначення коду товару №КТ-UA125000-0016-2019 від 28.02.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві, судом встановлено, що оскаржуваним рішенням про визначення коду товару №КТ-UA125000-0016-2019 від 28.02.2019 митний орган, із задекларованих кодом товару згідно з УКТЗЕД - 8419812090 чотирьох видів льодогенераторів: 1) HURAKAN HKN-IMF12М (пальчики) (потужність 0,15 кВт) - 20 шт., 2) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF15 (кубики) (потужність 0,15кВт) - 30 шт., 3) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF26 (пальчики) (потужність 0, 22кВт) - 5шт., 4) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF35 (кубики) (потужність 0,4 кВт) - 8 шт., змінила класифікацію на код УКТЗЕД - 8509800000 тільки двох, - 1) HURAKAN HKN-IMF12М (пальчики) (потужність 0,15 кВт) - 20 шт., 2) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF15 (кубики) (потужність 0,15кВт) - 30 шт., два інші льодогенератори так і залишились за кодом УКТЗЕД - НОМЕР_1 . Вказане підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією нової митної декларації від 05.03.2019 №UA125110/2019/403911, поданої позивачем з метою завершення митного оформлення товару, пропуску його на митну територію України та випуску у вільний обіг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно з частиною 2 статті 67 Митного кодексу України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Частиною 3 статті 67 Митного кодексу України встановлено, що для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Відповідно до частини 4 статті 67 Митного кодексу України структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з частиною 1 статті 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 69 Митного кодексу України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (ч. 2 ст.69 Митного кодексу України).

Відповідно до частиною 3 статті 69 Митного кодексу України на вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Згідно з частиною 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Положеннями частини 5 статті 69 Митного кодексу України визначено, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Частиною 6 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Відповідно до частини 7 статті 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (ч.8 ст.69 Митного кодексу України).

Відповідно до Указу Президента України Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 17.05.2002 року №466/2002 (далі - Указ № 466) Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно з пунктом а статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983 року, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 (далі - Порядок №428).

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку №428 УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Згідно з пунктом 6 Порядку №428 пропозиції щодо внесення змін до УКТЗЕД у зв`язку із змінами, що вносяться Всесвітньою митною організацією до Гармонізованої системи, а також Європейським Союзом до Комбінованої номенклатури, надсилаються Держмитслужбою до Мінфіну для їх опрацювання та подання Мінекономрозвитку з метою врахування під час підготовки пропозицій щодо внесення змін до Митного тарифу України.

Відповідно до пункту 12 Порядку №428 пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Такі Пояснення до УКТЗЕД затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401.

Порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) визначено Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1085/21397 (далі - Порядок №650).

Пунктом 4 розділу І Порядку №650 передбачено, що згідно з цим Порядком ВМП серед іншого здійснює: контроль правильності класифікації задекларованих або оформлених товарів; проводить контрольні заходи щодо класифікаційної роботи в ПМО, на митних постах, включаючи вибіркові перевірки оформлених митних декларацій; приймає Рішення у складних випадках, визначених статтею 69 Кодексу, за запитами ПМО.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №65 визначено, що посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з положеннями пункту 3 розділу ІІІ Порядку №650 рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

У разі коли посадові особи ВМП направлені для виконання службових обов`язків до ПМО чи митного поста, Рішення щодо складного випадку класифікації товару приймається такими посадовими особами без підготовки запиту до ВМП.

У разі самостійного виявлення ВМП порушення правил класифікації товарів під час проведення контролю правильності класифікації товарів, задекларованих у митних деклараціях, поданих до митного оформлення, ВМП вноситься відмітка за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) про прийняття до виконання відповідної митної формальності щодо проведення контролю правильності класифікації товарів та в разі потреби прийняття Рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС.

При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у попередньому рішенні про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД (далі - ПРК), у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

Суд погоджується з доводами відповідача про наявність у нього виключних повноважень щодо здійснення державної митної справи (стаття 8 Митного кодексу України) та його право самостійно класифікувати товари згідно з УКТЗЕД у разі виявлення під час митного оформлення порушень правил класифікації товарів (стаття 69 Митного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведені вище положення законодавства з питань державної митної справи відповідач має право прийняти лише таке рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, зміст якого ґрунтується на нормах Закону.

З урахуванням статті 55 Конституції України, правомірність рішення відповідача про визначення коду товару може бути піддана судовому контролю.

Як зазначено судом вище, підставою прийняття оскаржуваного рішення про визначення коду товару №КТ-UA125000-0016-2019 від 28.02.2019 є висновки відповідача щодо невірного визначення позивачем коду товарів за УКТЗЕД, які були зазначені у митній декларації від 25.02.2019 № UA125110/2019/403253, а саме: код УКТЗЕД - 8418690090 та код УКТЗЕД - НОМЕР_1 .

На думку відповідача, задекларовані позивачем товари відповідають коду УКТЗЕД - НОМЕР_3 та коду УКТЗЕД - НОМЕР_4 , з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України Про Митний тариф України від 19.09.2013 №584-VII цим Законом встановлюється Митний тариф України. Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до п.1-2 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД (далі - Основні правила), які є Додатком до вказаного Закону, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatismutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Отже, класифікація товарів згідно УКТЗЕД здійснюється за назвами товарними позиціями.

При цьому, згідно з пунктом 3 Основних правил у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (primafacie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (п.4 Основних правил).

В пункті 2.1 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008р. № 720/100/13-08 Про деякі питання практики вирішення справ, пов`язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України , щодо застосування зазначених норм права вказано, що критеріями розмежування товарних позицій за УКТЗЕД є не тільки матеріал, з якого виготовлений товар, а й функції, що їх виконує товар, спосіб виробництва, зовнішній вигляд тощо.

Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

До такого висновку також дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 10.03.2016 у справі №826/18996/14 та від 19.04.2017 у справі №813/2779/14.

Щодо класифікації льодогенераторів за кодом УКТЗЕД - 8509800000 суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом позивачем у митній декларації від 25.02.2019 № UA125110/2019/403253 було зазначено код УКТЗЕД 8418690090.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив про те, що враховуючи характеристики та функціональне призначення задекларованого ним товару, вказаний товар більш детально описаний в товарній позиції 8418, в той час як застосування товарної позиції 8509, визначеної відповідачем, є необґрунтованою.

Згідно з поясненнями до товарної позиції 8509, що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 (далі - Пояснення), до цієї товарної позиції відносяться: Машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном, крім пилососів товарної позиції 8508, до яких включаються ті види побутових пристроїв, в які умонтований електродвигун. Термін «побутові апарати» у цій товарній позиції означає пристрої, зазвичай застосовувані в побуті. Ці апарати ідентифікуються відповідно до типу за одним чи декількома параметрами, такими як габарити, тип конструкції, продуктивність, робочий об`єм. Критерієм для цих параметрів є те, що пристрої, зазначені у цій товарній позиції, не повинні експлуатуватися на рівні, що перевищує явно побутові потреби. Апарати цієї товарної позиції розподіляються на дві групи: А) Обмежена категорія виробів розглядається в даній товарної позиції, незалежно від їхньої маси: підлогонатирачі (незалежно від того, чи мають вони пристрої для натирання підлог воском чи ні і незалежно від того, чи мають вони нагрівальний елемент для розтоплювання воску чи ні); подрібнювачі харчових продуктів і міксери, наприклад: подрібнювачі м`яса, риби, овочів або фруктів; багатоцільові подрібнювачі (для кави, рису, ячменю, дробленого гороху і т.д.); молочні шейкери; міксери для морозива; міксери для шербету; пристрої для замішування тіста; збивачі для майонезу; інші аналогічні подрібнювачі та міксери (включаючи такі, які у разі зміни деталей можуть також застосовуватися для різання чи інших маніпуляцій); соковижималки для фруктів або овочів; В) Необмежена категорія виробів розглядається в даній товарної позиції, за умови, що їх маса 20 кг або менше: пристрої для миття, циклювання або зняття нанесених шарів з підлог, а також пристрої для вакуумного видалення брудної води чи мильної піни після миття підлог; пристрої для розбризкування полірувального матеріалу на підлоги перед поліруванням. Як правило, в них є нагрівальні елементи для розплавлення воску; утилізатори кухонних відходів. Ці пристрої призначені для закріплення на кухонній раковині і застосовуються для перемелювання кухонних відходів; пристрої для очистки, подрібнення, різання і т.д. картоплі або інших овочів; скиборізки усіх видів (наприклад, для м`яса, ковбас, бекону, сиру, хліба, фруктів або овочів); точильні та чистильні пристрої для ножів; електричні зубні щітки; зволожувачі та осушувачі повітря; устаткування, що подається з машинами цієї товарної позиції.

Водночас, до цієї товарної позиції не включаються: вентилятори або вентиляційні або рециркуляційні шафи з вентилятором незалежно від того, чи мають вони фільтри чи ні (товарна позиція 8414); холодильники (товарна позиція 8418) ; валкові чи інші прасувальні машини (товарна позиція 8420 або 8451); центрифуги для сушіння одягу (товарна позиція 8421) і побутові пральні машини (товарна позиція 8450); посудомийні машини (товарна позиція 8422); газонокосарки (товарна позиція 8433); маслоробки (товарна позиція 8434); пристрої для чищення килимів на місцях їхнього знаходження за допомогою вприскування в килим рідкого очищаючого засобу та наступного його вилучення всмоктуванням, які призначені для використання в закладах (інших, ніж житлові приміщення), таких як готелі, мотелі, офіси, ресторани та школи (товарна позиція 8451); швейні машини (товарна позиція 8452); епіляційні апарати (товарна позиція 8510); електронагрівальні побутові пристрої (товарна позиція 8516); апарати для масажу (товарна позиція 9019).

З наведеного переліку вбачається, що до вказаної товарної позиції мають бути віднесені такі електронагрівальні пристрої, які зазвичай застосовувані в побуті, в які умонтований електродвигун та які не повинні експлуатуватись на рівні, що перевищує яво побутові потреби.

Разом з тим, як убачається з опису льодогенераторів у митній декларації, письмових пояснень позивача для митного органу та згідно інформації, яка розміщена на сайті виробника www.hurakan.ru (в матеріалах справи наявна роздруківка з офіційного сайту вказаної компанії в мережі Інтернет), основним призначенням льодогенератора є безперервне вироблення льоду і його зберігання у замерзлому стані, а основними елементами будови льодогенераторів є компресор без електродвигуна, конденсатор та випарник.

Водночас, в поясненнях до товарної позиції 8418, зокрема, зазначено, що холодильники та холодильні установки цієї товарної позиції є переважно машинами або складаннями агрегатів, здатними в режимі безперервної роботи підтримувати низьку температуру (біля 0 °С і нижче) на активному охолоджувальному елементі за допомогою абсорбції прихованої теплоти випарювання скраплених газів (наприклад, аміак, галогеновані вуглеводні), летких рідин. Обладнання включається до цієї товарної позиції (8418) якщо воно подано в такому вигляді: блоки (вузли), що складаються з компресора (з двигуном чи без нього) та конденсатора, змонтованих на єдиній основі, укомплектовані випарником чи ні або автономні абсорбційні блоки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що всі наведені характеристики в поясненнях до товарної позиції 8418 повністю співпадають як з функціональним призначенням, так і з будовою та принципами роботи льодогенераторів, імпортованих ТОВ Рестеквіп .

Крім того, з інформації зазначеної на офіційному сайті компанії HURAKAN в мережі Інтернет, відповідно до роздруківок з сайту www.hurakan.ru, Hurakan - це торговельна марка, яка використовується виключно на виробництві професійного обладнання для індустрії харчування, а не звичайного побутового обладнання. Льодогенератори також містяться у офіційному каталозі професійного обладнання HURAKAN, продуктивність імпортованих ТОВ Рестеквіп , складає 12 та 15 кг льоду на добу, при середній вазі кубика льоду 18-20 грамів, льодогенератор виробляє від 600 до 800 кубиків льоду на добу.

З огляду на зазначене, суд, також, погоджується з доводами позивача про те, що імпортовані льодогенератори не є побутовим пристроєм, а призначені для використання у закладах ресторанного господарства.

Окрім того, суд, також враховує той факт, що з чотирьох видів льодогенераторів: 1) HURAKAN HKN-IMF12М (пальчики) (потужність 0,15 кВт) - 20 шт., 2) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF15 (кубики) (потужність 0,15кВт) - 30 шт., 3) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF26 (пальчики) (потужність 0, 22кВт) - 5шт., 4) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF35 (кубики) (потужність 0,4 кВт) - 8 шт., які були класифіковані позивачем у митній декларації за кодом УКТЗЕД - НОМЕР_1 , митний орган змінив класифікацію на код УКТЗЕД - 8509800000 тільки двох, - 1) HURAKAN HKN-IMF12М (пальчики) (потужність 0,15 кВт) - 20 шт., 2) льодогенератор HURAKAN HKN-IMF15 (кубики) (потужність 0,15кВт) - 30 шт., два інші льодогенератори так і залишились за кодом УКТЗЕД - НОМЕР_1 , що підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією митної декларації від 05.03.2019 №UA125110/2019/403911.

На думку суду вищезазначена інформація та встановлені, під час розгляду справи обставини, свідчать про те, що ввезений позивачем товар, - льодогенератори, більш детально описаний в товарній позиції 8418 як "холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415", ніж в товарній позиції 8509 "машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном", до якої відноситься обладнання, що повинно мати побутове призначення.

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивач обґрунтовано включив льодогенератори саме до товарної позиції 8418.

Щодо класифікації електрокип`ятильника за кодом УКТЗЕД - НОМЕР_4 суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом позивачем у митній декларації від 25.02.2019 № UA125110/2019/403253 було зазначено код УКТЗЕД 8419812090.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив про те, що враховуючи характеристики та функціональне призначення задекларованого ним товару, вказаний товар більш детально описаний в товарній позиції 8419, в той час як застосування товарної позиції 8516, визначеної відповідачем, є необґрунтованою.

Відповідно до розділу XVI Митного тарифу України до товарної позиції 8419 УКТ ЗЕД включаються: машини, обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагріванням (за винятком печей, камер га іншого обладнання товарної позиції 8514) для обробки матеріалів шляхом зміни температури, наприклад, нагріванням, варінням, підсмажуванням, дистиляцією, ректифікацією, стерилізацією, пастеризацією, пропарюванням, сушінням, випарюванням, конденсацією або охолодженням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті; неелектричні водонагрівачі безінерційні або теплові водяні акумулятори: неелектричні водонагрівачі безінерційні або теплові водяні акумулятори.

Тобто, до товарної позиції 8419 включається лише техніка, що не застосовується в побуті, крім безінерційних водонагрівачів і теплових водяних акумуляторів.

Водночас, у товарну позицію 8516 включаються електричні водонагрівачі акумулювальні або безінерційні та електричні нагрівачі занурені; прилади електричні для обігрівання приміщень, ґрунту; електронагрівальні апарати перукарські (наприклад, сушарки для волосся, бігуді, щипці для гарячої завивки) або сушарки для рук; праски електричні; інші побутові електронагрівальні прилади: елементи опору нагрівальні, крім включених до товарної позиції 8545.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8516 конструкції, що складаються з нагрівачів занурюваної дії, постійно змонтовані в цистернах, чанах або інших посудинах, включаються до товарної позиції 8419, крім тих випадків, коли вони розроблені лише для нагрівання води для побутового використання, у таких випадках вони залишаються в цій товарній позиції.

Таким чином до товарної позиції 8516 не включаються товари які розроблені лише для нагрівання води для побутового використання. Тобто має бути одночасна наявність двох функціональних ознак: можливість нагрівання води та використання в побуті.

З огляду на зазначене, електронагрівачі, розроблені для нагрівання води, однак призначені для промислового або комерційного використання, тобто не для використання в побуті, не можуть бути класифіковані у товарній позиції 8516.

З інформації зазначеної на офіційному сайті компанії HURAKAN в мережі Інтернет, відповідно до роздруківок з сайту www.hurakan.ru, Hurakan - це торговельна марка, яка використовується виключно на виробництві професійного обладнання для індустрії харчування, а не звичайного побутового обладнання. Електрокип`ятильники також містяться у офіційному каталозі професійного обладнання HENDI, робочий об`єм імпортованих ТОВ Рестеквіп , складає 24 і 35 літрів.

За наведених обставин, суд погоджується з твердженням позивача, що ввезений товариством товар, - електрокип`ятильники, за сукупністю ознак, більш детально описаний в товарній позиції 8419 як "машини, обладнання промислове з електричним нагріванням для обробки матеріалів шляхом зміни температури, наприклад, нагріванням, варінням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті", ніж в товарній позиції 8516 "електричні водонагрівачі акумульовані або безінерційні та електричні нагрівачі занурені", оскільки, на думку суду, для віднесення імпортованого товариством товару, до товарної позиції 8516 такий товар повинен бути призначений для побутового використання, однак електрокип`ятильники HURAKAN призначенні виключно для комерційного використання.

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивач обґрунтовано включив електрокип`ятильники саме до товарної позиції 8419.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, також, на ту обставину, що у країні відправлення - Російській Федерації, імпортоване позивачем обладнання (товар №№1, 10) було класифіковане відправником за товарними кодами: льодогенератори - за кодом 8418 69 00 90, електрокип`ятильники - за кодом 8419 81 20 90.

Тобто, за тими ж, за якими його задекларував позивач.

Окрім того, суд зазначає, що зміна, митним органом, коду лише в двох льодогенераторах з чотирьох імпортованих, є порушенням принципу належного урядування .

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23.09.1998 по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі №17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України Про міліцію зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що при незмінних положеннях законодавства ним приймаються щодо позивача взаємовиключні за змістом рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, зокрема, при митному оформленні одного й того самого товару.

Крім того, з точки зору суду така зміна підходів до класифікації товару становить втручання у право позивача на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на позивача не передбачуваний обов`язок сплачувати податки за збільшеною ставкою, що відповідає встановленому відповідачем коду.

На підставі викладеного та з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і доведеність позивачем протиправності рішення про визначення коду товару №КТ-UA125000-0016-2019 від 28.02.2019.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, що має наслідком задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у сумі 7500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" (Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Барген" (Виконавець) було укладено договір про правову допомогу від 18.03.2019 №18/03-19, за яким виконавець зобов`язався надавати замовнику правову допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів замовника, а замовник зобов`язався оплатити кошти за надану правову допомогу.

Відповідно до п. 5.2. договору представники сторін усно узгоджують розмір та порядок оплати гонорару та фіксують його в акті приймання - передачі наданих юридичних послуг.

Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 04.04.2019 вартість наданих виконавцем юридичних послуг визначена у розмірі 7500,00 грн.

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. додано копії договору від 18.03.2019 №18/03-19, акту приймання - передачі наданих послуг від 04.04.2019, платіжного доручення від 08.05.2019 №1861 на суму 7500,00 грн. та ордеру серії КС №377940.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), а тому суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до платіжного доручення від 14.03.2019 №1671 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби України складає 9421,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про визначення коду товару № КТ-UA125000-0016-2019 від 28 лютого 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестеквіп" (код ЄДРПОУ 41047380) судові витрати у сумі 9421 (дев`ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.