Рішення

від 08.07.2019 по справі 320/137/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2019 року справа № 320/137/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 06.11.2018 за №Ф-129776-56.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.03.2007 він перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як фізична особа-підприємець.

Пояснює, що з листопада 2013 року він працює техніком-технологом у Товаристві з обмеженою відповідальністю Яблуко .

Позивач стверджує, що не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує дохід від неї.

У 2013 році позивачем подана заява до Бородянської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про припинення підприємницької діяльності, проте податковим органом вказану діяльність припинено не було. Державна реєстрація припинення ФОП ОСОБА_1 відбулася лише 19.12.2018.

06 листопада 2018 року ГУ ДФС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-129776-56 у розмірі 15819,54 грн.

Позивач зазначає, що із вказаної вимоги не можливо встановити, за який період йому нарахований борг по єдиному внеску. Розрахунок заборгованості відповідачем не надано.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплату (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Водночас, податкову звітність або будь-які бухгалтерські документи позивач не подавав. Будь-яка інформація з приводу проведення податковим органом документальної перевірки та складання за її наслідками відповідного акта у позивача відсутня.

Отож позивач вважає, що за відсутності акту документальної перевірки, звітів про нарахування єдиного внеску, у ГУ ДФС у Київській області були відсутні підстави для формування спірної вимоги про сплату боргу.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 19.12.2018 державним реєстратором реєстрацію ФОП ОСОБА_1 припинено, номер запису: 233100600004002095.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесенні зміни до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, з 01.01.2018 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особі-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 році не менше 819,06 грн. за місяць.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щокварталу по строку: 19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту.

Згідно з даними інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені наступні нарахування: ЄСВ за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. х 12), граничний термін сплати 09.02.2018; ЄСВ за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.04.2018; ЄСВ за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.07.2018; ЄСВ за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.10.2018.

В результаті викладеного, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску обліковується загальна сума заборгованості в розмірі 15819,54 грн.

Таким чином, у зв`язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску, ГУ ДФС у Київській області, на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", виставлено та направлено вимогу про сплату недоїмки від 06.11.2018 №Ф-129776-56 на суму 15819,54 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/137/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 витребувано докази по справі та відкладено підготовче судове засідання.

08 квітня 2019 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 05.03.2019 №Ф-129776-56 у розмірі 18276,72 грн.

Протокольною ухвалою суду від 09.04.2019 було прийнято до розгляду вказану заяву. Таким чином, подальший розгляд справи буде здійснений з урахуванням збільшених позовних вимог.

У підготовче судове засідання, призначене на 11.04.2019, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Разом з цим, у матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи за йог відсутності, яке надійшло 04.03.2019 через канцелярію суду.

Крім цього, 11.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 закрито підготовче провадження у справі №320/137/19, розпочато розгляд справи по суті та постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.07.1999 (а.с. 17-19).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.02.2007 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2019 №1004849307, зробленим на запит суду (а.с.22-25).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2019 №1004849307 вбачається, що 19.12.2018 державним реєстратором Бородянської районної державної адміністрації внесено запис до розділу: Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме, дата запису: 19.12.2018; номер запису: 23310060004002095 стан суб`єкта: припинено.

Отже, 19.12.2018 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

ГУ ДФС у Київській області виставлено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129776-56, якою орган доходів і зборів повідомляє позивача про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 06.11.2018 у розмірі 15819,54 грн. (а.с. 14).

Крім того, 14 березня 2018 року позивачем отримано нову вимогу ГУ ДФС у Київській області від 05.03.2019 №Ф-129776-56 на збільшену суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 28.02.2019 у розмірі 18276,72 грн. (а.с. 85).

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI; в редакції чинній з 01.01.2017).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз.7 ч.1 ст.5 Закону №2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст. 8 Закону України №2664-VI).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу приписів пункту 1 та пункту 4 частини другої статті 6, абзацу 3 частини восьмої, частин одинадцятої та дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску , зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року , крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 платники єдиного внеску , зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

В розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки , встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Статтею 25 Закону №2464-VI передбачені заходи впливу та стягнення, які застосовуються до платників єдиного внеску.

Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (далі - Інструкція; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску , що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Абзацами 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абз.11 п.3 розділу VI Інструкції).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога) (абз.3 п.4 розділу VI Інструкції).

Тобто, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

При цьому, розділом IV Інструкції визначений порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 4 розділу IV Інструкції визначено порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками , зазначеними в підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: 1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску; 2) платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок . При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу .

Пунктом 10 розділу IV Інструкції визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску , звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів , що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Як встановлено з матеріалів справи, сума недоїмки у розмірі 18276,72 грн. згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 №Ф-129776-56 виникла у зв`язку з несплатою позивачем у повному обсязі суми мінімального страхового внеску за 2017 рік та сум мінімального страхового внеску щоквартально за 2018 рік, а саме: починаючи з І кварталу 2018 року по ІV квартал 2018 року.

Судом встановлено, що сума недоїмки у розмірі 15819,54 грн. згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129776-56 виникла у зв`язку з несплатою позивачем у повному обсязі суми мінімального страхового внеску за 2017 рік та сум мінімального страхового внеску за І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року та ІІІ квартал 2018 року.

Натомість, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б самостійне нарахування позивачем сум єдиного внеску, що стали підставою для виникнення недоїмки, зазначеної в оскаржуваній вимозі. Також відповідач не надав до суду інших доказів, які свідчили б про нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів (акт документальної перевірки).

Наданні відповідачем електронні звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки від 20.02.2019 із заповненими показниками сум нарахованого єдиного внеску, зокрема, за 2017 рік на суму 8448,00 грн., за 2018 рік на суму 9828,72 грн. (а.с. 65-74) суд не приймає до уваги, оскільки як встановлено з листа ГУ ДФС у Київській області від 03.06.2019 №113/ЗПІ/10-36-08-01-12 договір про визнання електронних документів з ФОП ОСОБА_1 не укладався. Заяви про приєднання до договору від ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області не надходили. Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 були подані до Бородянської ДПІ Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області у паперовому вигляді (а.с.104) .

Більш того, надані до цих звітів квитанції №2 про доставлення та прийняття звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки від 20.02.2019 свідчать про те, що їх відправником є Державна фіскальна служба України, а не позивач, отже звіти з ЄСВ за 2017-2019 роки не подавались позивачем в електронному вигляду у тому вигляді, в якому вони надані відповідачем до матеріалів справи (а.с.).

Натомість позивач надав суду засвідчені належним чином копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки від 29.05.2019 з показниками суми нарахованого єдиного внеску у розмірі 0,00 грн. (а.с.95-101). Надані суду докази, зокрема, фіскальний чек та поштове повідомлення, свідчать про отримання вказаних звітів, направлених позивачем на адресу Бородянської ДПІ та заповнених позивачем в паперовому вигляді власноручно.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивачем не подавались до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2019 роки із показниками ЄСВ до сплати, натомість подані звіти від 29.05.2019 свідчать про нульові показники суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки.

Щодо виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 в частині витребування доказів по справі від відповідача, які свідчать про наявність боргу єдиного соціального внеску (в разі проведення перевірки - надати копію акту перевірки) із доказами направлення позивачу, представник відповідача надав лише зворотній бік з інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску за період з 09.02.2018 по 28.02.2019 (а.с. 48-49).

Проаналізувавши зворотній бік інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, судом з`ясовано, що в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску наявні наступні записи:

- 09.02.2018 про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 8448 грн. на підставі документу від 09.02.2018 №3611072/ev,

- 19.04.2018 про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. на підставі документу від 19.04.2018 №6418076/ev,

- 19.07.2018 про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. на підставі документу від 19.07.2018 №7803552/ev,

- 19.10.2018 про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. на підставі документу від 19.10.2018 №9198624/ev,

- 20.02.2019 про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 2457,18 грн. на підставі документу від 20.02.2019 №7303.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 витребувано від відповідача копії документів, які зазначені як підстава для нарахування в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску 09.02.2018 на суму 8448 грн., 19.04.2018 на суму 2457,18 грн., 19.07.2018 на суму 2457,18 грн. та 19.10.2018 на суму 2457,18 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 09.04.2019 представником відповідача надані письмові пояснення, відповідно до яких з 1 січня 2017 року фізичні особі-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 році не менше 819,06 грн. за місяць. Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щокварталу по строку: 19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту. Нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 відбулось автоматично: ЄСВ за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. х 12), граничний термін сплати 09.02.2018; ЄСВ за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.04.2018; ЄСВ за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.07.2018; ЄСВ за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3), граничний термін сплати 19.10.2018.

Суд зазначає, що вказані доводи відповідача щодо автоматичного нарахування органом доходів і зборів сум єдиного внеску суперечать вищенаведеним законодавчим приписам частини третьої статті 9 Закону №2464-VI та пункту 10 розділу IV Інструкції.

У зв`язку з відсутністю безпосередніх доказів нарахування позивачем або органом доходів і зборів сум єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн. (звіти, акти документальної перевірки, рішення), суд вважає посилання представника відповідача на дані інтегрованої картки платника та подану до суду роздруківку зворотного боку інтегрованої картки платника не достатнім доказом виникнення у позивача спірної заборгованості.

При цьому суд зауважує, що жодних пояснень про документи, які в ІКП зазначені як підстави для нарахування в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску спірних сум від 09.02.2018 №3611072/ev, від 19.04.2018 №6418076/ev, від 19.07.2018 №7803552/ev, від 19.10.2018 №9198624/ev, від 20.02.2019 №7303, як і самих цих документів відповідачем не надано, отже суд позбавлений можливості дослідити документи, які в ІКП з ЄСВ зазначені як підстава для нарахування ЄСВ.

Суд також враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) (1999) п. 58). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом".

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто даний конституційний принцип означає, що суб`єкт владних повноважень може робити тільки те, що йому дозволено Конституцією та законами України, при чому лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, якщо Конституцією та законами України не передбачено право контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки в автоматичному режимі за допомогою відповідних програмних комплексів, це означає, що вчинення дій з автоматичного нарахування спірної заборгованості з єдиного соціального внеску виходить за межі повноважень, наданих відповідачу.

У зв`язку з цим відповідачем не продемонстровано суду, що він діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбачених законом. Із наведених відповідачем аргументів не слідує право контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки, натомість саме під час проведення документальної перевірки контролюючий орган може встановити чи було отримано платником дохід від здійснення господарської діяльності та визначити базу нарахування єдиного внеску.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не дозволяє контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки саме в автоматичному режимі на рівні ДФС України, що за переконанням суду свідчить про здійснення такого нарахування не відповідачем, як уповноваженим на те органом, а засобами відповідного програмного забезпечення ДФС України, яка є центральним органом в системі органів доходів і зборів і не уповноважена нараховувати єдиний внесок платнику податків, який знаходиться на обліку в територіальному органі доходів і зборів.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.11.2013 по теперішній час працює на посаді техніка-технолога в Товаристві з обмеженою відповідальністю Яблуко (ідентифікаційний код 31429734) (а.с. 13) .

Згідно довідки від 20.12.2018 №4, Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуко регулярно та своєчасно сплачує ЄСВ з доходу ОСОБА_1

Так, із заробітної плати останнього за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 було утримано ЄСВ в розмірі 9070,39 грн. (а.с. 12).

Отже, у 2017-2018 роках позивач також був найманим працівником на підприємстві, де отримував регулярний дохід у вигляді заробітної плати, з якої щомісячно нараховувався і сплачувався ЄСВ.

Водночас суд зазначає, що за змістом положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є окремими платниками єдиного внеску.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті з них, які одночасно працюють за трудовим договором і є найманими працівниками, не звільняються від обов`язків платника єдиного внеску, в тому числі обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за себе, як фізичну особу-підприємця. Сплата ЄСВ в такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 18276,72 грн., у тому числі доказів, які б свідчили про самостійне нарахування позивачем сум єдиного внеску чи нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів на підставі акту документальної перевірки, суд дійшов висновку про протиправність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 №Ф-129776-56.

Суд також звертає увагу, що відповідно до наданих відповідачем розрахунків до оскаржуваних вимог вбачається, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску в оспорюваних вимогах частково нараховані за одні і ті ж самі періоди часу, зокрема, за весь 2017 рік та І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року.

Отже, оспорювані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 за №Ф-129776-56, від 05.03.2019 №Ф-129776-56 на суму 18276,72 грн. частково винесені з одних і тих же підстав двічі, що не відповідає вимогам частини 1 ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідачем не надано доказів відкликання чи скасування однієї з двох вимог, якими позивачу нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску за один і той же період.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив, у зв`язку з утриманням малолітньої дитини та отриманням мінімальної заробітної плати, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, через що провадження у справі було відкрито без сплати позивачем судового збору.

Приймаючи до уваги, що позов судом задоволений у повному обсязі, підстав для стягнення судового збору немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-129776-56 на суму 15819,54 грн., від 05.03.2019 №Ф-129776-56 на суму 18276,72 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 08.07.2019.

Суддя Кушнова А.О.