Ухвала

від 12.07.2019 по справі 208/4270/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/4270/19

№ провадження 1-кс/208/1895/19

УХВАЛА

Іменем України

12 липня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представників власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040460000083 від 07.03.2019 року за ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, просив накласти арешт на посіви сільськогосподарської культури «пшениця», що знаходиться на стадії дозрівання на території земельної ділянки загальною площею 49, 7503 га та має кадастровий номер земельної ділянки 1222082000:01:001:0204, що розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області.

Клопотання вмотивоване тим, що у проваджені СВ Кам`янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12019040460000083 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2019 року, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки на території Криничанської селищної ради, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що в період часу з 2018 по 2019 рік невстановлена особа на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області самовільного зайняла земельну ділянку державної форми власності яка згідно публічної кадастрової карти має номер 1222082000:01:001:0204 та самовільно без наявності правовстановлюючих документів проводить агротехнічні роботи чим державі завдає матеріального збитку, розмір якого на теперішній час встановлюється. В ході огляду земельної ділянки, яка згідно публічної кадастрової карти має номер 1222082000:01:001:0204 та розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області на вказаній земельній ділянці знаходиться сільськогосподарська культура пшениця в стадії дозрівання. Крім того, проведеними слідчими діями встановлено факт самовільного зайняття вказаної земельної ділянки та загальну площу вказаної земельної ділянки яка дорівнює 49,7503 га. Крім того, в ході проведення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні направлено запити до відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо отримання інформації про цільове використання вказаної земельної ділянки та зареєстроване право користування вказаною земельної ділянки. За результатом отриманих відповідей встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та право власності чи користування (оренда) вказаної земельної ділянки не зареєстровано.

В ході проведення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні направлено листа до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки вимог використання земельної ділянки яка згідно публічної кадастрової карти має номер 1222082000:01:001:0204 та розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області та на вказаній земельній ділянці знаходиться сільськогосподарська культура пшениця.

Також відповідно до наданої інформації відділу у Криничанському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області згідно з обліковими даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форми 6-зем) станом на 01.01.2016 відповідна земельна ділянка за гр. ОСОБА_8 перебувала в користуванні, загальною площею 100 га в тому числі рілля 50 га пасовищ 50 га для ведення фермерського господарства, наданої на підставі державного акту на право постійного користування землею ДП від 24 червня 1996 року, на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського раойну Дніпропетровської області.

Станом на 01.05.2019 земельна ділянка згідно даних національної кадастрової системи значиться як землі державної форми власності. Крім того, відповідно до актового запису про смерть № 86 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. З метою встановлення площі земельної ділянки на який знаходиться сільськогосподарська культура пшениця, проведено вимірювання площі вказаних земельних ділянок за результатом якого встановлено що площа земельної ділянки яка згідно публічної кадастрової карти має номер 1222082000:01:001:0204 та розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області на якій знаходиться сільськогосподарська культура пшениця складає 49, 7503 га.

За результатом проведеної перевірки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області встановлено факт самовільного зайняття невстановленими особами земельної ділянки та складено відповідні акти перевірок від 20.06.2019 року за № 501-ДК/533/АП/09/01-19. Відповідно до вказаних актів за наявною інформацією відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельна ділянка яка згідно публічної кадастрової карти має номер 1222082000:01:001:0204 знаходиться на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району за межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, на думку слідчого, невстановлена особа (особи) самовільно займає земельну ділянку, що має кадастровий номер 1222082000:01:001:0204 та розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області на якій знаходиться сільськогосподарська культура пшениця та має площу 49,7503 га, відповідність за що передбачена пунктом «б» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП та ст. 197-1 Кримінального кодексу України. 21.06.2018 слідчим у кримінальному провадженні врожай пшениці який розташований на вказаній земельній ділянці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий вважає, що враховуючи те, що земельна ділянка загальною площею площу 49,7503 га яка має кадастровий номер 1222082000:01:001:0204 та розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області на якій знаходиться сільськогосподарська культура пшениця, самовільно зайнята невстановленими особами та самовільно використовується шляхом проведення посівів на останній сільськогосподарської культури пшениця яка на теперішній час знаходиться в стадії дозрівання та враховуючи те, що вказаний врожай сільськогосподарської культури має доказове значення для кримінального провадження щодо доведення вини причетних осіб до самовільного зайняття вказаної земельної ділянки та у зв`язку з тим, що вказаний врожай пшениці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та з метою запобігання збору врожаю пшениці невстановленими особами які протиправно самовільно зайняли вищевказану земельну ділянку та запобігання розпорядження вказаними особами незаконно отриманого врожаю пшениці виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

У судовому засіданні прокурори клопотання підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, додатково зауважили, що право користування земельною ділянкою припинилось зі смертю ОСОБА_8 , особи, що наразі обробляють ділянку, не мають на це відповідних прав.

Представник власника майна, ОСОБА_5 , судді пояснив, що 10 років є головою фермерського господарства «Букурія», СФГ дійсно обробляє ділянку, врожай на якій є предметом клопотання слідчого, звертався до відповідного органу місцевого самоврядування з проханням щодо належного оформлення майнових прав на цю ділянку, однак отримував відмови.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_6 , судді пояснив, що СФГ «Букурія» правомірно користується земельною ділянкою, врожай на якій є предметом клопотання слідчого та є учасником судових проваджень з приводу вирішення спору щодо користування нею. Попередній власник мав право користування ділянкою, однак не скористався можливістю належним чином оформити таке право. З 1996 року СФГ керував ОСОБА_8 , після його смерті керували його родичі. СФГ «Букурія» тривалий час обробляє цю ділянку, місцеве самоврядування не дає можливості належно оформити право користування нею, кожного року виникають проблеми правового характеру. Самовільне зайняття земельної ділянки за таких умов відсутнє.

Згідно ч. 4 ст. 172 КПК України, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 судді пояснив, що є представником управління по охороні та використання земель, в ході огляду земельної ділянки, врожай на якій є предметом клопотання слідчого, було встановлено відсутність реєстрації права користування нею, було складено акт про порушення земельного законодавства, земельна ділянка була оброблена невстановленими особами. В ході її огляду також були опитана низка осіб, які не надали відомостей щодо особи, яка здійснила обробку. Право користування ділянкою було припинено зі смертю ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 судді пояснив, що є агрономом за спеціальністю та інспектором відділу промислового розвитку Криничанської РДА, за запитом поліції були обстежені земельні ділянки на предмет посіву сільськогосподарських культур, на ділянці у с. Гуляйполе була пшениця у гарному стані, готова до збирання. Особа, що засіяла ділянку, йому невідома, це питання не його компетенції.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Надані органом досудового розслідування докази не утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з огляду на наступне.

Суб`єктивна сторона злочину, за яким кваліфіковано кримінальне провадження № 12019040460000083 - ч. 1 ст. 197-1 КК України характеризується умисною виною: особа усвідомлює, що самовільно, з порушенням встановленого порядку займає (захоплює) чужу для неї земельну ділянку, передбачає, що власнику чи законному володільцю буде спричинена її діями значна шкода, і бажає цього. Мотив і мета злочину - корисливі та інші.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею ДП від 24.06.1996 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 441, рішенням Криничанської районної Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 14.06.1996 року за № 6-ХП/ХП громадянину ОСОБА_8 надана земельна ділянка у постійне користування площею 100 га. Земельна ділянка розташована на території Гуляйпільської сільської Ради народних депутатів. Земельна ділянка надана для ведення (створення) селянського (фермерського) господарства.

27.06.1996 року зареєстровано фермерське господарство «Букурія» (ЄДРПОУ 24242647) засновником якого та головою став ОСОБА_8 . В 2005 році із вказаних земель членами фермерського господарства «Букурія» отримано безоплатно у власність (розпайовано) 50 га у розмірі земельної частки (паю). Таким чином, із земель раніше наданих ОСОБА_8 , господарством на даний час використовується 49, 7503 га.

В 2016 році 6 членів господарства «Букурія» звернулися до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо безоплатної приватизації вказаної земельної ділянки та отримали відмови на тій підставі, що відсутня згода землекористувача, який помер у 2005 році, тобто господарство фактично володіє та використовує земельні ділянки з 27.06.1996 року, юридичним користувачем є ОСОБА_8 (померла людина), юридичний спір щодо можливості переходу майнових прав наразі вирішується у судовому порядку.

За змістом положень частини 4статті 41 Конституції України, частини 1статті 321 ЦК Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зістаттею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 ЦК Українивстановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.03.2019 року по справі № 902/341/17 зазначив, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

На думку слідчого судді, з обставин, встановлених у судовому засіданні, досліджених документів та пояснень свідків випливає цивільно-правова природа питань, що постали після смерті користувача вказаної земельної ділянки, зокрема щодо визначення права подальшого її використання фермерським господарством «Букурія».

Таким чином, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, органом досудового розслідування не надано достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто в діях членів фермерського господарства «Букурія» не вбачається прямого злочинного умислу на самовільне захоплення земельної ділянки, про що також свідчить той факт, що орган досудового розслідування, достеменно знаючи осіб та їх місце перебування, в діях яких він вбачає склад вказаного кримінального правопорушення, до цих пір не повідомив їх про підозру у цьому злочині.

Вирішення питання щодо наявності у певних осіб прав на земельні ділянки, повернення спірних ділянок у власність держави, відшкодування можливих збитків від її використання не є завданням кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, кримінальне провадження не може бути ініційоване лише задля швидкого вирішення питання щодо спірного майна із застосуванням суттєвого державного примусу, яким є захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Крім того, слід зазначити таке.

Ч. 11 ст. 170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

За своїми біологічними характеристиками посіви сільськогосподарської культури «пшениця» мають бути певним чином використані зібрані, технологічно оброблені, тощо. Тривале їх зберігання як речового доказу призведе до псування з втратою доказового значення, їх реалізація в порядку пункту 2 частини 6 статті 100 КПК України теж матиме наслідком втрату властивостей речових доказів у кримінальному провадженні.

Матеріали кримінального провадження № 12019040460000083, наявні у клопотанні слідчого, свідчать, що факт наявності на земельній ділянці 1222082000:01:001:0204 посівів пшениці зафіксований низкою письмових доказів, як-то протоколом огляду місця події, фототаблицею, документами, складеними управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тощо, показаннями свідків. Вказані докази окремо та в сукупності є достатніми для доведення факту наявності посівів на земельній ділянці, тож незрозумілим є клопотання щодо арешту посівів, які у будь-якому випадку не зможуть бути використані для доведення факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України під час судового провадження.

Інші підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України, ніж збереження речових доказів, відсутні.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи. У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для фактичного володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема юридичної особи фермерського господарства «Букурія», на яке вона розраховує як на дохід від добросовісної господарської діяльності.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не надано достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не доведено наявність обставин, які підтверджують, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання доказового значення предмету клопотання, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Керуючись ст. 36,131-132,170-171 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040460000083 від 07.03.2019 року за ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме посівів сільськогосподарської культури «пшениця», що знаходиться на стадії дозрівання на території земельної ділянки загальною площею 49, 7503 га та має кадастровий номер земельної ділянки 1222082000:01:001:0204, що розташована поблизу с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1