Постанова

від 17.07.2019 по справі 640/6791/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Харків

Справа № 640/6791/19

Провадження № 22-ц/818/3332/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І.В., Кругової С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року в складі судді Бородіної Н.М.,

встановив:

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-я особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання місця проживання дітей повернуто заявнику.

На вказане судове рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 13 травня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, вказана ухвала була помилково постановлена судом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України та ч. 5 ст. 49 ЦПК України, суд в ухвалі помилково посилається на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, законодавством не встановлено, що до зустрічної позовної заяви повинно бути додані докази її направлення відповідачу і тертій особі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2019 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в приміщенні Харківського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами справи.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-я особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР про визнання місця проживання дітей повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву заявнику суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. За ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Враховуючи, що до зустрічної позовної заяви не додані докази її направлення відповідачу та третій особі, суд першої інстанції не прийняв її до розгляду та повернув її заявнику.

Однак такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, з огляду на наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Стаття 194 ЦПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Частинами другою, п`ятою статті 49 ЦПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Таким чином, обов`язок подання доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи покладається на сторону в разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою статті 49 ЦПК України, разом із цим, право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом встановлено п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а не п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України як помилково посилався та зазначив в оскарженій ухвалі суд першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 подано у встановлений законом строк з додержанням вимог, викладених у ст. 175, ст. 177 ЦПК України.

Відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , тому суд дійшов помилкового висновку про повернення зустрічної позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, наведені норми дають підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 141, 264 ЦПК України питання щодо розподіл судових витрат вирішується судом під час ухвалення рішення суду. Враховуючи, що сплата судового збору за оскарження ухвали суду від 13 травня 23019 року пов`язано з розглядом справи, питання щодо розподілу судових витрат буде вирішено при ухваленого судового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

С.С. Кругова