Рішення

від 16.07.2019 по справі 909/463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/463/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 45083 грн 49 к.

за участю:

від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна,

від позивача: Мигович Іван Васильович,

від відповідача: представник не з`явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 45083 грн 49 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Щодо підстав звернення прокурора до суду .

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 цієї статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу;

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З матеріалів справи вбачається, що уповноважений державою суб`єкт владних повноважень в особі Івано-Франківської міської ради, до якого віднесено обов`язок здійснення заходів щодо своєчасної оплати фактичного користування землею комунальної власності, протягом тривалого часу належним чином не здійснював своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, тому Івано-Франківська місцева прокуратура правомірно взяла на себе представництво держави і захист її інтересів у цій справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що пред`являючи зазначений позов до суду, прокурор дотримався вимог статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначив на 04.06.2019.

04.06.2019 відповідач в судове засідання не з"явився, клопотанням від 03.06.2019 вх.№9561/19 просив суд відкласти розгляд справи, яке суд задовольнив та відклав судове засідання на 16.07.2019.

В судове засідання 16.07.2019 відповідач не з"явився, надіслав клопотання вх.№12304/19 від 16.07.2019 про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

16.07.2019 в судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Позиція прокурора та позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач набув право власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності в м. Івано-Франківську на вул. Грушевського, 3 , загальною площею 0, 0911 га, за кадастровим номером 2610100000:05:001 :0388 . Проте, він належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою - договір оренди землі не уклав, орендну плату за володіння і користування землею не сплачував. Згідно розрахунку позивача за період з квітня 2016 по 13.12.2018 відповідач безпідставно зберіг орендну плату в розмірі 45083 грн 49 к., за вирахуванням внесених платежів у вигляді земельного податку. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1212, 1214 ЦК України з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладеною у постановах від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та інших постановах Верховного Суду.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, звернувся до суду із заявою про визнання позову вх.№12304/19 від 16.07.2019, в якій визнав заявлені позовні вимоги та зазначив, що наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (№162402226 від 05.04.2019) відповідач відповідно до договорів купівлі-продажу від 17.09.2009 та 01.02.2012 набув у власність об`єкти нерухомості: нежитлові приміщення, які розташовані в м. Івано-Франківську на вул. Грушевського, 3

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності в м. Івано-Франківську на вул. Грушевського, 3 , загальною площею 0, 0911 га, кадастровий номером 2610100000:05:001:0388 .

Позивач договір оренди даної земельної ділянки зареєстрував у визначеному чинним законодавством порядку лише 22.02.2019, до цього часу здійснював користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував.

За період користування вказаною земельною ділянкою з квітня 2016 по 13.12.2018 до сплати належала орендна плата в розмірі 132885 грн 28 к., за вирахуванням внесених платежів у вигляді земельного податку в сумі 87801 грн 79 к., яка становить 45083 грн 49 к.

Позивач 28.02.2019 звернувся до відповідача із претензією №196/01-18/18в про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідач у відповідь на претензію зазначив, що у нього відсутня заборгованість зі сплати земельного податку; вимоги претензії не задоволив.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. 120 ЗК виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

За приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Тобто новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату ( ч. 1ст. 96 ЗК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права, викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Висновки суду .

Суд встановив, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд приймає до уваги визнання позову відповідачем.

Виходячи з викладеного, позов Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 45083 грн 49 к. належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн.

За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи задоволення позовних вимог та визнання відповідачем позову, позивачу згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" належить повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 960 грн 50 к., про що постановити ухвалу. Судовий збір в розмірі 960 грн 50 к. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 45083 грн 49 к. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" (вул. Грушевського, 3, м. Івано-Франківськ, 76018, код 30107735) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код 33644700) безпідставно збережені кошти в сумі 45083 (сорок п`ять тисяч вісімдесят три гривні) 49 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" (вул. Грушевського, 3, м. Івано-Франківськ, 76018, код 30107735) на користь прокуратури Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська,11, м.Івано-Франківськ, 76015, р/р 35215084003924, ДКС України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03530483) 960 (дев"ятсот шістдесят гривень) 50 к. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.07.2019

Суддя Т. В. Максимів