Рішення

від 22.07.2019 по справі 911/1276/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1276/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали справи

за позовом комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа ( 08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, буд. 33, ЄДРПОУ 20598264)

до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 27/25, ЄДРПОУ 33201806)

про стягнення 13 031,90 гривень,

без виклику учасників справи

21.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа (далі по тексту - позивач, КП Переяслав-Хмельницьктепломережа ) (вх. № 1329/19) про стягнення з Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради (далі по тексту - відповідач, Виконком Переяслав-Хмельницької МР) заборгованості у розмірі 13031,90 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти від 25.01.2016 № 1 позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 220 701,12 гривень, за актами надання послуг. Однак, відповідач оплату за передану теплову енергію здійснив частково, у зв`язку з чим утворилась стягувана сума заборгованості в розмірі 13031,90 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2019 позовну заяву КП Переяслав-Хмельницьктепломережа прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1276/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 22.07.2019 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 28.05.2019 ухвали про відкриття провадження від 22.05.2019 у справі № 911/1276/19, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 між КП Переяслав-Хмельницьктепломережа (продавець) та Виконкомом Переяслав-Хмельницької МР (покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти № 1 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- продавець зобов`язується поставити покупцю теплову енергію, для опалення приміщень виконкому міської ради, що знаходяться в м . Переяслав-Хмельницькому Київської області, а покупець зобов`язується оплатити теплову енергію в обсязі, зазначеному у п. 1.3 цього Договору (пункт 1.1 договору);

- продавець передає покупцю теплову енергію, вироблену котельними, з урахуванням вартості її транспортування в обсязі до 170 Гкал. За розрахункову одиницю переданої теплової енергії приймається одна гігакалорія (Гкал) (пункт 1.3 договору);

- тариф виробництва, транспортування та постачання 1 Гкал теплової енергії з 01.04.2014 року становить 950,97 грн без урахування податку на додану вартість, крім того - податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1 Гкал теплової енергії - 950,97 грн, крім того ПДВ-20% - 190,19 грн, всього до сплати 1141,16 грн (пункт 3.3 договору);

- розрахунки за теплову енергію, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, в сумі зазначеній у рахунку-фактурі продавця на протязі семи діб з дня отримання рахунку-фактури, але не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.1 договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.2 договору);

- продавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, до надання рахунку-фактури, надає покупцю, для підписання та скріплення печаткою два примірники акта виконаних робіт. Покупець один примірник підписаного та скріпленого печаткою акта повертає продавцю (пункт 4.3 договору);

- у платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, його дату та призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, поставлену в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 4.7 договору);

- кошти, які надійшли від покупця в сумі, що більша за суму нарахування, зазначену в рахунку-фактурі, зараховуються як попередня оплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором (пункт 4.8 договору);

- цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2016 року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2016 року, згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію до повного їх здійснення (пункт 10.1 договору).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши надані суду докази на підтвердження факту постачання теплової енергії, проведення її часткової оплати, судом встановлено наступні обставини:

- Акт від 31.01.2016 № 7 на суму 54638,93 гривень - оплачений повністю 29.01.2016 на підставі рахунку № 7 від 25.01.2016;

- Акт від 29.02.2016 № 94 на суму 34052,33 гривень - не підписаний з боку відповідача - оплачений повністю 25.02.2016 у розмірі 34052,33 гривень на підставі рахунку № 94 від 23.02.2016;

- Акт від 31.03.2016 № 200 на суму 31 005,42 гривень - оплачений частково 04.03.2016 у розмірі 24000 гривень на підставі рахунку № 180 від 02.03.2016 та 31.03.2016 у розмірі 7004,46 гривень на підставі рахунку № 200 від 28.03.2016, загалом у розмірі 31004,46 гривень, відповідно сума недоплати склала 0,96 гривень;

- Акт від 31.10.2016 № 485 на суму 20 210,02 гривень, оплачений частково 26.10.2016 - у розмірі 17 000,00 гривень на підставі рахунку № 459 від 17.10.2016, коли як позивачем до матеріалів справи долучено копію рахунку за жовтень 2016 № 485 від 28.10.2016, відповідно сума недоплати складає 3210,02 гривень;

- Акт від 30.11.2016 № 562 на суму 35821,14 гривень - не підписаний з боку відповідача, оплачений частково 29.11.2016 у розмірі 26000,00 гривень на підставі рахунку № 546 від 24.11.2016, коли як позивачем до матеріалів справи долучено копію рахунку за листопад 2016 № 562 від 28.11.2016, відповідно сума недоплати складає 9821,14 гривень;

- Акт від 30.12.2016 № 23 на суму 44973,28 гривень оплачений повністю 13.12.2016 - у розмірі 25000,00 гривень на підставі рахунку № 620 від 05.12.2016, коли як позивачем до матеріалів справи долучено копію рахунку за грудень 2016 № 838 від 20.12.2016 та 28.12.2016 у розмірі 19973,28 гривень на підставі рахунку № 916 від 26.12.2016, коли як позивачем до матеріалів справи долучено копію рахунку за грудень 2016 № 838 від 20.12.2016.

Позивач стверджує, що відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленої теплової енергії на суму 220701,12 гривень виконав не в повному обсязі, оплативши лише 207 669,00 гривень, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 13031,90 гривень та сформувалася внаслідок неповної оплати наданих послуг за жовтень та листопад 2016.

Водночас, як встановлено судом, загальний обсяг поставленої теплової енергії становить 220701,12 гривень, яка сплачена відповідачем частково у розмірі 207669,00 гривень та сума заборгованості відповідача становить 13032,12 гривень, яка сформувалася внаслідок неповної оплати наданих послуг за березень, жовтень та листопад 2016.

Розбіжність в сумі заборгованості між заявленої позивачем та встановленої судом становить 0,22 гривень, які як вбачається із акту звіряння, долученого позивачем до матеріалів справи, було враховані ним у якості початкового сальдо на користь відповідача, водночас документального підтвердження підставності його виникнення суду надано не було, а тому дотримуючись принципу диспозитивності судового процесу, запровадженого ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд не заважатиме на виявлену розбіжність та виходитиме із суми заборгованості, що визначена позивачем у розмірі 13031,90 гривень, яка складає стягувану суму заборгованості за його позовом.

Щодо виявленої судом розбіжності у номерах і датах рахунків, на які міститься посилання в платіжних дорученнях, якими оплачено надані послуги у жовтні, листопаді та грудні 2016 з номерами рахунків, долученими позивачем до матеріалів справи, суд з урахуванням положень п. 4.1. договору щодо обов`язку провести оплату за надані послуги не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, а також приймаючи до уваги факт зарахування позивачем проведених оплат в рахунок погашення заборгованості відповідача, що виникла в межах договору купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти № 1 від 25.01.2016 у відповідний період, приходить до висновку, що такі розбіжності не впливають на висновки суду щодо підтвердження обставин проведення часткової оплати належними та допустимими доказами.

Щодо посилання позивача у якості підтвердження факту постачання теплової енергії на акти від 29.02.2016 № 94 та від 30.11.2016 № 562, що з боку відповідача не підписані, встановивши цей факт, суд не вбачає його таким, що позбавляє позивача права посилатися на нього, як на підтвердження виникнення у відповідача зобов`язань з оплати, оскільки:

1) п. 4.3. договору покладає саме на відповідача обов`язок повернути один примірник підписаного акту позивачу;

2) за відсутності доказів факту направлення цих актів на адресу відповідача в момент проведення господарської операції, позивачем долучено до матеріалів справи копію претензії від 25.03.2019 № 236, до якої позивачем було долучено і копії відповідних (не підписаних) актів, що, з огляду на надання відповідачем відповіді на цю претензію (лист від 03.05.2019 № 07-21/994/2-19), в якій жодних заперечень проти факту постачання теплової енергії в об`ємі, що визначено цими актами відповідачем не викладено, є належним підтвердженням погодження зазначених об`ємів постачання з боку відповідача;

3) хоча, акти за лютий та листопад 2016 позивачем не підписано, відповідач провів їх оплату, сплативши по акту за лютий 2016 повну суму у розмірі 34052,33 гривень та по акту за листопад 2016 частково у розмірі 26000,00 гривень, що також свідчить про визнання відповідачем факту споживання теплової енергії у відповідні періоди та у відповідному об`ємі та виникнення у нього обов`язку з оплати отриманої теплової енергії у цей період на користь позивача.

Відповідач у відповіді від 03.05.2019 № 07-21/994/2-19 на претензію повідомив позивача про те, що заборгованість в розмірі 13031,90 гривень, яка виникла в листопаді-грудні 2016 згідно договору купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти від 25.01.2016 № 1, не включена до видатків міського бюджету на 2019 рік, в зв`язку з чим претензія позивача не може бути задоволена.

Згідно ч.ч.3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів у повному обсязі не надав, доводи позивача про виникнення у відповідача заборгованості не спростував. Крім того, у відповіді на претензію факту наявної заборгованості перед позивачем не заперечував.

Щодо його посилань у відповіді на претензію, що сума заборгованості не включена до видатків міського бюджету на 2019 рік, а тому не може бути задоволена судом до уваги не приймається, адже відсутність грошових коштів в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України не розглядається, як підстава для звільнення боржника від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, а відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, доводить особа, яка порушила зобов`язання, чого відповідачем, в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, вчинено не було.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі, що підтверджений документально наявними у справі первинними документами, строк оплати якої настав, з урахуванням визначеної суми боргу позивачем у позові становить 13031,90 гривень, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа задовольнити повністю.

Стягнути з Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 27/25, ЄДРПОУ 33201806) на користь комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, буд. 33, ЄДРПОУ 20598264) 13031,90 гривень - боргу та 1 921,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2019.

Суддя Р.М. Колесник