Рішення

від 12.07.2019 по справі 911/1059/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/1059/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК" про стягнення 947 963,20грн, за участю від:

позивача - Чередніченко М.М. (довіреність від 11.05.2019 №1);

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКБУД" (далі - ТОВ "ТКБУД") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК" (далі - ТОВ "БЗВК") про стягнення 947 963,20грн, у т.ч.: 900629,49грн основного боргу, а також 3 079,00грн - 3 % річних, 7 309,04грн втрат від інфляції та 36 945,67грн пені, які нараховані за період з 18.12.2018 по 18.01.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки від 27.08.2018 №27/08/18 в частині оплати товару у встановлений договором строк (а.с.3-14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2019 судом вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 24.05.2019, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 21.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267216405 (а.с.96).

Копія відповідної ухвали, направлена відповідачу за адресою, вказаною у витягу №1005285909 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.04.2019, повернута відділенням зв`язку з довідкою, у якій причиною повернення зазначено: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.82-86).

24.05.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.07.2019 (а.с.92-93).

Копія ухвали від 24.05.2019 щодо повідомлення про оголошення перерви, направлена відповідачу, повернута до суду з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.97-100). При цьому, адреса відповідача, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає зазначеній у витягу №1005369639 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.05.2019 (а.с.88-90).

03.07.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.07.2019 (а.с.108-109).

Копія ухвали від 03.07.2019 щодо повідомлення про дати судового засідання, направлена на адреси відповідача, які вказані: у витягу №1005540151 станом на 12.07.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; листі відповідача (а.с.67), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.122-124).

Відповідачем відзиву на позов не подано; представник відповідача в судове засідання 03.07.2019 не з`явився.

Відповідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

27.08.2018 між сторонами у справі - ТОВ "ТКБУД" (постачальник) та ТОВ "БЗВК" (покупець) укладено договір №27/08/18 (а.с.40, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість товару зазначається у рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами вказаного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, сторонами погоджено наступні умови оплати: 100% передплата вартості кожної партії товару; покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури; оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунках-фактурах.

Поставка товару здійснюється в строк не менше двох тижнів; датою поставки вважається дата підписання видаткових накладних на отримання товару; дострокова поставка товару допускається за погодженням сторін (п. 3.1 договору).

Також сторонами встановлена відповідальність відповідним договором за порушення зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.1 договору, вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач в період з 13.11.2018 по 07.12.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 068 672,17грн, що підтверджується видатковими №№РН-0000249 від 13.11.2018, №РН-0000250 від 03.12.2018, №РН-0000252 від 03.12.2018, №РН-0000268 від 04.12.2018, №РН-0000274 від 04.12.2018, №РН-0000276 від 04.12.2018, №РН-0000294 від 05.12.2018, №РН-0000299 від 05.12.2018, №РН-0000303 від 06.12.2018, №РН-0000309 від 07.12.2018, а також товарно-транспортними накладними (а.с.41-56).

Як вказує позивач у позовній заяв, поставлений товар оплачений відповідачем у розмірі 168 042,68грн, що покриває частково борг за товар, переданий за видатковою накладною №РН-0000249 від 13.11.2018 на суму 155 042,68грн; станом на 07.12.2018 заборгованість відповідача за товар, переданий відповідно до вказаних видаткових накладних, становила 913 629,49грн.

Наявність заборгованості у відповідному розмірі станом на 07.12.2018 підтверджується актом звірки, який підписано сторонами (а.с.66).

У листі №30/11 від 07.12.2018 відповідач гарантував оплату боргу у розмірі 913 629,49грн (а.с.67)

14.01.2019 позивач звернувся до відповідач з претензією №14/01 щодо оплати відповідного боргу (а.с.68-69), що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком (а.с.70). Доказів надання відповіді на вказану претензію не надано.

14.02.2019 та 11.04.2019 відповідачем перераховано в рахунок погашення боргу 7000,00грн та 4000,00грн відповідно, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.71-72).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що заборгованість відповідача за поставлений товар на момент подання позову становить 900 629,49грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого за договором товару, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення взятих на себе зобов`язань.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами в договорі встановлено, що товар поставляється на умовах 100% передплати. Між тим, дії сторін свідчать про те, що товар частково передавався у іншій черговості виконання взаємних зобов`язань - до його оплати -за взаємною згодою сторін, про що свідчать їх дії: передання товару до оплати позивачем та прийняття такого товару відповідачем.

Відповідач під час розгляду справи не надав доказів оплати поставленого товару на суму 900 629,49грн, у зв`язку чим вимоги позивача в частині стягнення заявленої до стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 079,00грн - 3% річних та 7 309,04грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 08.12.2018 по 18.01.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, втрат від інфляції, суд зазначає, за розрахунком суду розмір 3% річнихза заявлений позивачем період становить 3153,90грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, відповідні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

За розрахунком суду, втрати від інфляції за відповідний період склали 16518,42грн, як і вказує позивач у позові, однак, фактично позивач заявляє вимоги щодо стягнення лише частини відповідних втрат - 7309,04грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36 945,67грн пені за загальний період з 08.12.2018 по 18.01.2019.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, згідно ч.3 вказаної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, сторонами п. 4.2 встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов`язання за кожен день такого прострочення.

Встановлений п.4.2 договору розмір пені не перевищує максимальний розмір, визначений ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що за розрахунком суду, розмір пені за заявлений позивачем період становить 37 846,79грн (невірно визначено кількість днів у періоді: 08.12.2018 - 18.01.2018 - 42 дні, а не 41 день) , проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, заявлені вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 36 945,67грн.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивачем визначено попередній (орієнтований) розмір судових витрат, до якого включено витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 14 219,45грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 14 000,00грн, а також інші витрати, пов`язані з розглядом справи. При цьому, розрахунок фактично понесених витрат із зазначенням їх складових та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач суду не надав, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення відповідних витрат на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 14 219,45грн. При цьому, фактично позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено та має право звернутись із заявою про повернення судового збору, сплаченого понад встановлений розмір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК" (ідентифікаційний код 41638471; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКБУД" (ідентифікаційний код 38807399; 02160, м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4 секція 3, кв. 73) 900629,49грн основного боргу, 7309,04грн втрат від інфляції, 3079грн - 3% річних, 36945,67грн пені, а також 14219,45грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.07.2019.

Суддя А.Р. Ейвазова