Рішення

від 11.07.2019 по справі 915/1294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 915/1294/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динха", вул. Херсонське шосе, 96/2, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 32997034)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр "Електросервіс", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 22439506)

про стягнення грошових коштів в сумі 69 216, 48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенов І.В., директор наказ № 2-К від 07.02.2018 року;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Динха" з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр "Електросервіс" суму загальної заборгованості разом зі штрафними санкціями у розмірі 69 216, 48 грн.

- установити в судовому рішенні, що нарахування індексу інфляції, а також 3 % річних від суми простроченої заборгованості здійснюються до моменту фактичного виконання судового рішення у цій справі за формулою:

ДН=(С*3%:100%:365*Д)+(С*І:100%), де

ДН - додаткові нарахування до загальної суми боргу перед позивачем,

С - сума заборгованості;

Д - кількість днів від дня оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до дня фактичного виконання судового рішення;

І - індекс інфляції за весь час від дня оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до дня фактичного виконання судового рішення.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.05.2019 року позовну заяву ТзОВ "Динха" (вх. № 7156/19 від 02.05.2019 року) до відповідача ТзОВ Виробничо-технічний центр "Електросервіс" про стягнення грошових коштів в сумі 69 216, 48 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 19.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 11.07.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 19.06.2019 року та 11.07.2019 року не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 року про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр "Електросервіс", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54030, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінчення терміну зберігання" (арк. 127-130).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр "Електросервіс", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54030, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 11.07.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд вважає також за необхідне зазначити наступне. В судовому засіданні 11.07.2019 року під час оголошення вступної та резолютивної частин рішення судом помилково неправильно оголошено суму пені, яка підлягає стягненню, а саме: помилково оголошено про стягнення з відповідача пені в розмірі 309 тисяч грн. 68 коп. замість правильної суми пені, яка підлягає стягненню, в розмірі 309, 68 грн. У зв`язку з викладеним судом повторно включено звукозапис (за участю представника позивача) та повторно оголошено правильні суми, які підлягають стягненню з відповідача (протоколи судового засідання від 11.07.2019 року).

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості за договором оренди 01.01.2018 року. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди від 01.01.2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 232 ГК України, ст. 526 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2018 року між ТзОВ Динха (орендодавець) та ТзОВ Виробничо-технічний центр Електросервіс (орендар) було укладено договір оренди (арк. 29-30).

Відповідно до п. 8.1 Договору строк дії цього договору встановлений з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 8.4 Договору договір оренди автоматично продовжується на аналогічний строк, якщо у місячний термін до закінчення строку дії цього договору, сторона, яка бажає припинити дію цього договору письмово не попередила про це іншу сторону.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування офісне приміщення на 3-му поверсі адміністративної будівлі загальною площею 36,90 м 2 та частину коридору загальною площею 1,10 м 2 , а також складське приміщення загальною площею 23,00 м 2 що розташовано за адресою: м. Миколаїв, Херсонське шосе, 96 /2 .

Все це надалі в цьому договорі матиме назву Об`єкт оренди .

Відповідно до п. 3.1.1 договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю вивільнений об`єкт оренди за актом прийому-передачі (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 4.1.1 Договору орендар зобов`язаний прийняти від орендодавця по акту прийому-передачі об`єкт оренди не пізніше 5 днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 8.1.1 Договору моментом фактичного використання об`єкта оренди є підписання сторонами акта прийому-передачі (додаток № 1 до договору).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування офісне приміщення на 3-му поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Миколаїв, Херсонське шосе, 96/2, про що між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі від 01.01.2018 року (арк. 30 на звороті).

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.2.3 Договору орендодавець має права на вчасну оплату за користування об`єктом оренди (надалі - орендна плата) та оплату інших платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.1.3 Договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному розмірі відповідно до умов цього договору здійснювати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору розмір орендної плати за весь об`єкт оренди складає 2 475, 00 (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп. за місяць без ПДВ.

Орендодавець має право, без погодження з орендарем, самостійно, в односторонньому порядку змінити розмір орендної плати про що повідомляє орендаря.

До складу орендної плати не входять платежі, які передбачені пунктами 6.3, 6.4, 6.5 та 6.6 цього договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно, без виставлення орендодавцем рахунку, в безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.3 Договору орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати за користування телефонним зв`язком і сплачує абонементну плату та міжміські і міжнародні телефонні розмови згідно виставлених рахунків орендодавця.

Відповідно до п. 6.4 Договору орендар щомісяця сплачує орендодавцю експлуатаційні витрати на утримання технологічних електричних мереж у розмірі 10 %, відповідно до спожитої електроенергії за місяць.

Відповідно до п. 6.5 Договору орендар відшкодовує орендодавцю фактичні витрати за спожиту активну та реактивну електроенергію , а також втрати в електромережах щомісяця згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 6.6 Договору орендар відшкодовує орендодавцю витрати за спожиту електроенергію здійснюючі авансовий платіж на наступний місяць одноразовим перерахуванням середньомісячної суми з розрахунку за останній рік (період) (рахунок на оплату виставляється). Подальші розрахунки за фактично спожиту електроенергію здійснювати до 30 числа поточного місяця згідно одержаного рахунку.

Відповідно до п. 4.1.10 Договору відходи, що утворені орендарем, повинні самостійно вивозитися орендарем за межі території орендодавця.

Відповідно до п. 6.7 Договору орендна плата та інші платежі, передбачені цим договором, орендар сплачує в безготівковій формі на наступний банківський рахунок орендодавця: Банківські реквізити: № р/р: НОМЕР_1 , Банк: ПАТ КБ Приватбанк , м. Миколаїв, МФО 326610.

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця.

Під час дії договору для проведення оплати позивач виставив відповідачу ТзОВ Виробничо-технічний центр Електросервіс рахунки на оплату за період користування майном з січня 2019 року по березень 2019 року на загальну суму 17 241, 30 грн. (104-110), які включають:

- відшкодування витрат за активну електроенергію;

- відшкодування витрат за реактивну електроенергію;

- відшкодування витрат на водопостачання;

- відшкодування витрат на вивіз ТБО із контейнерів;

- експлуатаційні витрати;

- відшкодування витрат на опалення за приміщення;

- оренда приміщення.

Судом встановлено, що умовами п. 6.2 договору сторони передбачили обов`язок орендаря проводити оплати по договору щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця без виставлення орендодавцем рахунків.

Крім того, судом встановлено, що позивачем нараховано орендну плату за квітень 2019 року (19 днів) в сумі 1 567,50 грн.

Всього нараховано 18 808, 80 грн. (17 241, 30 грн. + 1 567,50 грн.), яка і є предметом спору та заявлена до стягнення позивачем.

Враховуючи, що відповідачем не проводилась належним чином оплата за оренду та комунальні платежі, позивач, керуючись п. 8.3 договору в односторонньому порядку розірвав договір оренди.

Відповідно до п. 8.3 Договору невиконання орендарем умов п.п. 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.6, 4.1.8, 4.1.11 та 4.1.13 цього договору, є підставою для його дострокового розірвання з ініціативи орендодавця, зі скороченням строку повідомлення про це орендаря за 7 календарних днів до передбачуваної дати розірвання цього договору.

08.04.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 9, в якому позивач повідомив відповідача, що договір буде вважатись достроково розірваним з ініціативи орендодавця з 19.04.2019 року та просив звільнити орендовані приміщення до 23.04.2019 року (арк. 31). Факт направлення листа № 9 від 08.04.2019 року підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (32-33).

Судом також встановлено, що відповідач в призначений час для передання об`єкта оренди орендодавцю не з`явився, про що позивачем в односторонньому порядку складено Акти від 23.04.2019 року та від 02.05.2019 року (арк. 34-35).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору є вимога про стягнення:

- 18 808, 80 грн. - заборгованості за оренду та комунальні платежі;

- 309, 68 грн. - пені за прострочку оплати;

- 32 670, 00 грн. - штрафу за прострочку оплати;

- 19 800 грн. - штрафу за прострочку виконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві допущено арифметичні помилки при розрахунку заявленої до стягнення загальної заборгованості з урахуванням пені та штрафу.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, під час дії договору для проведення оплати позивач виставив відповідачу ТзОВ Виробничо-технічний центр Електросервіс рахунки на оплату за період користування майном з січня 2019 року по березень 2019 року на загальну суму 17 241, 30 грн. (104-110), які включають:

- відшкодування витрат за активну електроенергію;

- відшкодування витрат за реактивну електроенергію;

- відшкодування витрат на водопостачання;

- відшкодування витрат на вивіз ТБО із контейнерів;

- експлуатаційні витрати;

- відшкодування витрат на опалення за приміщення;

- оренда приміщення.

Судом встановлено, що умовами п. 6.2 договору сторони передбачили обов`язок орендаря проводити оплати по договору щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця без виставлення орендодавцем рахунків.

Крім того, судом встановлено, що позивачем нараховано орендну плату за квітень 2019 року (19 днів) в сумі 1 567,50 грн.

Всього нараховано 18 808, 80 грн. (17 241, 30 грн. + 1 567,50 грн.), яка і є предметом спору та заявлена до стягнення позивачем.

Судом також встановлено, що умовами договору (п. 3.2.3 та п. 4.1.3) сторони погодили обов`язок орендаря проводити оплату за оренду приміщення та інших платежів, передбачених цим договором. Отже, оскільки в силу ст. 629 ЦК Укрїни договір є обов`язковим до виконання сторонами, на орендаря може бути покладений обов`язок проводити лише ті оплати платежів, які передбачені самим договором. В свою чергу, умовами договору (6.3, п. 6.4, п. 6.5, п. 6.6) сторони передбачили обов`язок орендаря відшкодувати орендодавцю фактичні витрати за користування телефонним зв`язком, експлуатаційні витрати на утримання технологічних електричних мереж, фактичні витрати за спожиту активну та реактивну електроенергію, а також втрати в електромережах.

Умовами договору не передбачено обов`язку орендаря оплачувати орендодавцю відшкодування витрат на водопостачання; відшкодування витрат на вивіз ТБО із контейнерів (п. 4.1.10 договору) та відшкодування витрат на опалення за приміщення.

Враховуючи вищевикладене, умовами договору обов`язок відшкодування витрат на водопостачання, за вивіз твердих побутових відходів та опалення на відповідача не покладено.

За таких обставин нарахування та стягнення коштів з відповідача на користь позивача за водопостачання, вивіз відходів та опалення є безпідставним. В цій частині судом відмовлено.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2019 року по 19 квітня 2019 року становить 7 116, 40 грн., яка включає орендну плату, відшкодування витрат за активну електроенергію; відшкодування витрат за реактивну електроенергію та експлуатаційні витрати.

Суду не подано доказів сплати заборгованості в сумі 7 116, 40 грн., як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав. Отже, позовна вимога в частині стягнення 7 116, 40 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу за прострочення по сплаті орендних платежів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору орендар у випадку прострочення по сплаті орендної плати та/або інших платежів, передбачених цим договором, оплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також сплачує штраф в розмірі 10% місячної орендної плати за кожен день прострочення. Сплата пені та штрафу не звільняє орендаря від виконання прийнятих на себе зобов`язань, у тому числі щодо сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого 2019 року по квітень 2019 року на суму 309, 68 грн. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за березень 2019 року нараховано пеню в розмірі 109, 84 грн. за період з 06.03.2019 року по 19.04.2019 року. Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що пеня за період з 06.03.2019 року по 19.04.2019 року становить 109,85 грн.

Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пеня в сумі 309, 68 грн. (загальний розмір пені за позовом). В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано штраф у розмірі 32 670, 00 грн., виходячи з 10 % місячної орендної плати за кожен день прострочення.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання .

Розмір погодженого сторонами в п. 7.1 Договору штрафу, обрахованого у відсотковому розмірі від суми місячної орендної плати із врахуванням днів прострочення відповідає поняттю "пеня". Зазначений в договорі штраф є пенею, і є підставою для відмови у стягненні штрафу у випадку прострочення виконання зобов`язання, оскільки стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення вже передбачено п. 7.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, у стягненні штрафу судом відмовлено.

3. Щодо вимоги про стягнення штрафу за неповернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.4 Договору якщо орендар не звільнить та/або не поверне орендодавцю об`єкт оренди в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом двох календарних днів з моменту розірвання або припинення дії цього договору згідно з актом повернення (додаток № 2 до договору), то орендар зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 100 % місячної орендної плати за кожен затримки щодо такого повернення. Орендодавець, в свою чергу, без будь-яких негативних наслідків для себе, має право здійснити дії по звільненню об`єкта оренди за рахунок орендаря.

Сплата штрафу та інших платежів не звільняє орендаря від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Як встановлено судом вище, 08.04.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 9, в якому позивач повідомив відповідача, що договір буде вважатись достроково розірваним з ініціативи орендодавця з 19.04.2019 року та просив звільнити орендовані приміщення до 23.04.2019 року (арк. 31).

Отже, договір оренди від 01.01.2018 року в силу п. 8.3 договору є розірваним з 19.04.2019 року.

Об`єкт оренди не повернуто. Доказів протилежного суду не подано.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 19 800, грн., виходячи з розрахунку 100 % орендної плати кожен день за 8 днів.

При цьому, судом встановлено, що порушенням зобов`язання згідно з п. 7.4 договору є неповернення майна протягом 2-х календарних днів з моменту розірвання договору. Отже, в спірному випадку позивач за одне і те саме порушення (неповернення майна протягом 2-х календарних днів) нараховує відповідачу кожен день штраф в розмірі 100 % місячної орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд дійшов висновку, що нарахування за одне й те саме порушення 8 разів штрафу не відповідає законодавству. Штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає штраф в розмірі 2 475, 00 грн. (100 % розміру орендної плати за порушення боржником (орендарем) обов`язку з повернення майна, передбаченого п. 3.2.4, п.4.1.14 договору). В решті штрафу в сумі 17 325 грн. слід відмовити зв`язку з безпідставністю.

4. Щодо вимоги позивача установити в судовому рішенні, що нарахування індексу інфляції, а також 3 % річних від суми простроченої заборгованості здійснюються до моменту фактичного виконання судового рішення у цій справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Розглянувши вимогу позивача, суд зазначає наступне.

По-перше, суд звертає увагу позивача, що приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України не передбачено встановлення в рішенні суду нарахування інфляційних втрат.

По-друге, у ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду зазначати про нарахування відповідних відсотків у рішенні про стягнення боргу і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

По-третє, на момент ухвалення рішення у даній справі законом не затверджено формули розрахунку 3% річних, яку суд може встановити з метою її подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання даного рішення. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а тому може застосувати лише ті заходи, які встановлені законодавством.

По-четверте, позивачем зазначено формулу, яка не передбачена ані законодавством, ані загальними правилами математичних розрахунків.

По-п`яте, позивач просить встановити в рішенні суду нарахування індексу інфляції та 3 % річних не лише на суму основного боргу, а й на штрафні санкції, що не відповідає нормам законодавства.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у даній справі про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 274, 79 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 1 646, 21 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр "Електросервіс", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 22439506) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Динха", вул. Херсонське шосе, 96/2, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 32997034):

- 7 116, 40 грн. (сім тисяч сто шістнадцять грн. 40 коп.) - основної заборгованості;

- 309, 68 грн. (триста дев`ять грн. 68 коп.) - пені;

- 2 475, 00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн. 00 коп.) - штрафу;

- 274, 79 грн. (двісті сімдесят чотири грн. 79 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.07.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш