Рішення

від 15.07.2019 по справі 908/1068/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2019 Справа № 908/1068/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - будівельна компанія" (ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія"), 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (ПАТ "Запоріжжяобленерго"), 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Балика П.О., адвокат, посвідчення №ЗП 001337 від 29.06.2017;

від відповідача - Комракова Д.С., довіреність № 290 від 18.02.2019.

Суть спору:

03.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - будівельна компанія", м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про стягнення суми боргу за договором про постачання електричної енергії № 11985 від 17.12.2010 у розмірі 129 108,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 7, 20, 161, 162, 193, 198 Господарського кодексу України, ЗУ "Про ринок електричної енергії", Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", ст.ст. 12, 147, 148 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії № 11985 від 17.12.2010. Зазначив, що позивачем протягом дії договору належним чином виконувались зобов`язання за договором щодо попередньої оплати. Різниця між переплатою та вартістю фактично спожитої електричної енергії позивачем склала 129 108, 89 грн. З метою повернення суми попередньої оплати, позивач 21.01.2019 звернувся до відповідача з листом вимогою вих.№70 про повернення сплачених коштів попередньої оплати в розмірі 129 108,89 грн., однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування, сума попередньої оплати повернута не була. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 129 108,89 грн.

03.05.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.05.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

20.05.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - будівельна компанія", м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1068/19, присвоєно справі номер провадження 15/104/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 19.05.2019 о/об 09 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 19.05.2019 оголошувалась перерва на 03.07.2019 о 10 год. 30 хв.

03.07.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва без винесення ухвали на 15.07.2019 о 14 год. 15 хв.

В судовому засіданні 15.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві за вих.№1029-юр від 11.06.2019 та зазначив, що до 01.01.2019 одним з основних видів діяльності ПАТ Запоріжжяобленерго було постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Запорізької області. З 01.01.2019 відповідач розпочав провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, а ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Отже, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником, та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. У зв`язку із цим, станом на 01.01.2019 виникла кредиторська заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго перед споживачами електричної енергії (юридичними та фізичними особами), що здійснювали відповідачу (як постачальнику) попередню оплату за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії, в т.ч. і перед позивачем. Відповідно до Закону України Про електроенергетику вказані вище грошові кошти споживачів зараховувались на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті відповідачем в ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України згідно з договором банківського рахунку №1338156-170221-095949 від 21.02.2017. Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 неналежний отримувач це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або неправомірно переказана сума коштів. Тобто, після 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго є неналежним отримувачем грошових коштів, що були перераховані споживачами відповідачу (як постачальнику електроенергії) на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Враховуючи обставини що склалися, ПАТ Запоріжжяобленерго зверталося до банка з вимогами повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача і являлись попередньою оплатою за електричну енергію. Однак, ПАТ Державний ощадний банк України безпідставно повертає без виконання платіжні доручення відповідача, які спрямовані на повернення коштів споживачам. Таким чином, чисельні юридичні та побутові споживачі електричної енергії, перед якими станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість через здійснення ними надмірних авансових платежів (передоплати) за електричну енергію до 01.01.2019, опинилися заручниками неправомірної бездіяльності уповноваженого банку в умовах перехідного періоду до нового ринку електричної енергії. За таких обставин, неповернення відповідачем позивачу попередньої оплати в розмірі 129 108,89 грн. є наслідком протиправних дій ПАТ Державний ощадний банк України. З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Крім того, представником відповідача було подано до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі №908/1038/19 від 11.06.2019 та від 01.07.2019 до винесення судом рішення по справі №908/689/19. В обґрунтування клопотання, зазначив, що в провадженні господарського суду перебуває справа №908/689/19 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк" про зобов`язання ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк" здійснити переказ коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на користь отримувачів коштів, зокрема ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія" перед яким у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість за попередню оплату за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.

Та клопотання за вих №1164-юр від 03.07.2019 про залучення ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив від 13.06.2019, за якою не погоджується з запереченнями відповідача викладеними у відзиві. Проти клопотання про зупинення провадження та залучення третьої особи заперечив.

Судом у судовому засіданні 03.07.2019 було вирішено вказані клопотання відповідача, у задоволенні яких було відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд дійшов висновку про відмову у зв`язку з недоведеністю того, яким чином рішення в даній справі може вплинути на права та обов`язки ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк".

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Пунктом 4 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задовлення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 15.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд установив.

17.12.2010 між Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - будівельна компанія" (споживач, позивач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії № 11985 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 Точки продажу електричної енергії споживачу (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, розрахунки за електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію з урахуванням умов додатка № 7 Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку. Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються додатком № 6 Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.

У п. 4 додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію (в редакції додаткової угоди від 26.01.2016 до договору) сторонами визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 15 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.

Згідно з п., п. 2.3.1, 2.3.4 договору, споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2011 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. У мови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін (п.9.4 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно звіту по дебетовим операціям по рахунку НОМЕР_1 компанії ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія" з 01.10.2018 по 31.12.2018 вбачається, що позивачем за період з жовтня по грудень 2018 року на умовах договору було проведено оплати на загальну суму 150 355,20 грн.

Також позивачем надано рахунки на передоплату та рахунки по закінченню звітного періоду споживання електричної енергії з зазначенням вартості фактично спожитої електричної енергії № 11985/10пп від 06.09.2018, №11985/11пп від 04.10.2018, №11985/12пп від 02.11.2018, №11985/12пп від 19.11.2018, №11985/1пп від 06.12.2018, №11985/10а від 31.10.2018, №11985/11а від 30.11.2018, №11985/12а від 31.12.2018.

Відповідно до виставлених позивачем рахунків за період з жовтня по грудень 2018 споживачем було фактично спожито електричної енергії на загальну суму 131 266,23 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (про використану активну електричну енергію) від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

19.12.2018 ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія" підписано заяву-приєднання до "Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії".

З 01.01.2019 ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія" є споживачем універсальної послуги, та отримує послуги з постачання електричної енергії від ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", що підтверджується рахунком №55_6667 від 03.01.2019.

21.01.2019 позивачем направлено відповідачу листа за вих. №70 з вимогою повернення сплаченої попередньої оплати за договором 11985 від 17.12.2010 в розмірі 129 108,89 грн. Однак відповіді на вказаний лист не надано.

22.01.2019 сторонами проведено звірку взаєморозрахунків та встановлено, що за договором №11985 від 17.12.2010 існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 129 108,89 грн., за результатами звірки сторонами складено акт, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 76 від 13.03.2019 щодо повернення 129 108,89 грн переплати. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Залишок коштів за попередню плату за електроенергію відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів (як передплати за постачання електричної енергії) перерахованих ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія".

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 129 108,89 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків, якими відповідач визнав, що заборгованість перед ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія" по попередній оплаті становить 129 108,89 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 129 108,89 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

У відзиві на позов відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ Запоріжжяобленерго виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії, зокрема щодо позивача.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ Державний ощадний банк України та посилання на те, що останній всупереч умов договору банківського рахунку не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованості питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

Відповідно до змісту ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго суми 129 108,89 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1936,63 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1068/19, позивачем до позовної заяви додано попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат позивача, відповідно до яких розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи станом на 29.01.2019 склав 3086,63 грн., станом на 19.06.2019 склав 4180,63 грн та станом на 15.07.2019 склав 4870,63 грн., що складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 1936,63 грн., витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 750,00 грн та витрат у вчиненні інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на суму 94,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи № 908/1038/19 містяться копії: договору про надання правничої допомоги від 08.04.2019, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 08.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001337 від 29.06.2017 на Балика П.О., ордер №1000137 від 26.04.2019, детальний опис робіт (наданих послуг); Звіт №2 про виконання доручення від 19.06.2019, Звіт №3 про виконання доручення від 04.07.2019, рахунок на оплату №2 від 19.06.2019 на суму 2 244,00 грн, рахунок на оплату №3 від 05.07.2019 на суму 600,00 грн, платіжне доручення № 1466 від 09.07.2019 на суму 2244,00 грн., платіжне доручення № 1467 від 09.07.2019 на суму 600,00 грн.

За умовами договору про надання правової допомоги від 08.04.2019, який укладений між ТОВ "Українська промислово - будівельна компанія", як клієнтом з однієї сторони та адвокатом Балика П.О., з іншої, за умовами якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу в тому числі за окремими дорученнями клієнта.

Додатковою угодою від 08.04.2019 до Договору про надання правової допомоги від 08.04.2019 сторони узгодили, що адвокат надає клієнту за його дорученням правову допомогу у вирішенні питання, в тому числі в судовому порядку, щодо стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості в розмірі 129 108,89 грн., яка виникла у зв`язку із неповерненням попередної оплати за електроенергією за договором №11985 від 17.12.2010 "про постачання електричної енергії".

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (ст. 74 ГПК).

Дослідивши зазначені докази, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі в розмірі 2 750,00 грн та витрат у вчиненні інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на суму 94,00 грн.

Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог та оскільки позивачем документально доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано докази здійснення оплати професійних послуг адвоката, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 750,00 грн. витрат на професійну правову допомогу та витрат у вчиненні інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на суму 94,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Метабанк", МФО 313582, р/р НОМЕР_3 в Філії-Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - будівельна компанія" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35888607, р/р НОМЕР_4 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя, МФО 313399) заборгованість в розмірі 129 108,89 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сто вісім гривень 89 коп), яка виникла у зв`язку із неповерненням попередньої оплати за електроенергію за договором №11985 від 17.12.2010 про постачання електричної енергії, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 750,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), витрати у вчиненні інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в сумі 94,00 грн. (дев`яносто чотири гривні 00 коп), судовий збір у розмірі 1936,63 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять шість гривень 63 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов