Рішення

від 02.07.2019 по справі 910/1991/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2019Справа № 910/1991/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, проспект Григорівського Десанту, 28, кв. 48, код ЄДРПОУ 35502152)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИРСАН ЛТД" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 16 А, оф. 20, код ЄДРПОУ 40159156)

про розірвання договору, визначення, що рішення суду є підставою для скасування запису про наявність у відповідача прав на земельну ділянку в державному реєстрі, та відшкодування земельного податку у розмірі 527 137,74 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИРСАН ЛТД" (далі - відповідач) про розірвання договору, визначення, що рішення суду є підставою для скасування запису про наявність у відповідача прав на земельну ділянку в державному реєстрі, та відшкодування земельного податку у розмірі 527 137,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором суперфіції б/н від 01.01.2017, який був укладений на підставі договору про співпрацю №20/09/16 від 20.09.2016. А саме, всупереч п.7.6. договору про співпрацю, протягом 18 місяців з моменту укладення договору суперфіції та передачі ділянку відповідачу, ним не проводилися будівельні роботи, договір про співпрацю втратив юридичну силу, а земельна ділянка підлягає поверненню. На думку позивача підлягає розірванню договір суперфіція від 01.01.2017 та існує необхідність скасувати відповідний запис про наявність у відповідача речових правна на нерухоме майно, стягнути земельний податок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019.

26.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача.

01.04.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про перенесення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 відкладено підготовче засідання на 23.04.2019.

22.04.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 910/1991/19 на 21.05.2019.

08.05.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на наявність форс-мажорних, які передбачені п. 12.3. договору. Сторони договору про співпрацю є постійними учасниками судових засідань у справі № 367/1748/18, що перебуває у Ірпінського міського суду Київської обл., подальша доля спірної земельної ділянки є невизначеною. Договір суперфіції укладено до 01.01.2020, дострокове його розірвання є безпідставним.

16.05.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив в якій вказує, що постановою Апеляційного суду Київської обл. було заборонено лише розпоряджатися земельною ділянкою, а право володіння та користування земельною ділянкою не обмежувалося.

У підготовчому судовому засіданні 21.05.2019 по справі № 910/1991/19 судом оголошено перерву на 28.05.2019.

22.05.2019 через електронну пошту позивач подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 судом відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" про проведення судового засідання 28.05.2019 у режимі відео конференції.

27.05.2019 через відділ діловодства суду позивач повторно подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи в режимі відео конференції, закрито підготовче провадження та призначено по суті на 02.07.2019.

Відповідач у засідання суду 02.07.2019 не з`явився, проте, 01.07.2019 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не задоволено.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вичерпним переліком підстав для відкладення розгляду справи, який передбачено частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи, зокрема, є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.

Як зазначено у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів по справі. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, у судовому засіданні 02.07.2019 судом залишено без задоволення клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

За таких обставин, з огляду на неявку представників відповідача та враховуючи, що явка представників вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалась, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 02.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Южний електротехнічний завод (далі - Позивач, суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИРСАН ЛТД (далі - Відповідач, суперфіціарій) було укладено Договір суперфіція, відповідно до якого Позивач надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,8452 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл ., м . Буча, кадастровий номер 3210945300:01:128:0112 , згідно з витягом технічної документації №03-17/05-17 від 25.01.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 130 461,85 грн . Земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для здійснення будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, інших господарських споруд для його обслуговування. Будівництво та експлуатація об`єктів нерухомості відповідає цільовому призначення земельної ділянки.

Зазначений договір укладений на підставі Договору про співпрацю №20/09/16 від 20.09.2016 року, відповідно до якого Позивач передає належну йому земельну ділянку, а Відповідач приймає земельну ділянку для будівництва багатоповерхового комплексу житлових будинків.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір на передачу функцій Замовника будівництва від 20.09.2016 року, відповідно до якого до Відповідача переходили усі повноваження замовника будівництва, зокрема щодо проектування та будівництва Об`єкту .

Як вказує позивач, відповідно до Довідки від 18.07.2018 р. та Акту обстеження земельної ділянки, виданої від 17.07.2018 р., виданих КП БУЧАБУДЗАМОВНИК станом на 17.07.2018 р. земельна ділянка кадастровий номер 3210945300:01:128:0112 вільна від забудови та будівництво на даній земельній ділянці не розпочиналось .

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язань за Договором суперфіція б/н від 01.01.2017, всупереч п.7.6. договору про співпрацю, протягом 18 місяців з моменту укладення договору суперфіції та передачі ділянку відповідачу, ним не проводилися будівельні роботи зі зведення житлового комплексу, договір про співпрацю втратив юридичну силу, а земельна ділянка підлягає поверненню. На думку позивача підлягає розірванню договір суперфіція від 01.01.2017 та існує необхідність скасувати відповідний запис про наявність у відповідача речових правна на нерухоме майно, стягнути земельний податок.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вказує позивач, ним було направлено лист від 19.07.2018р. з пропозицією достроково розірвати Договір суперфіція від 01.01.2017р. за взаємною згодою сторін, оскільки Договір про співпрацю №20/09/16 від 20.09.2016 р. втратив юридичну силу, а враховуючи факт, що даний Договір №20/09/16 був істотною умовою Договору суперфіцію щодо визначення ціни, то останній підлягає розірванню. Також, разом з листом Позивачем було направлено проект Договору по дострокове розірвання договору суперфіція з 19.07.2018р. Відповідач 06.08.2018р. надав відповідь на лист від 19.07.2018р., в якому висловив своє небажання розірвати договір суперфіція від 01.01.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.10.3.4 договору суперціфія від 01.01.2017 №б/н, дія цього договору припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, тобто до 01.01.2020.

Таким чином, дострокове розірвання договору за вимогою позивача є безпідставні, оскільки не порушувалися істотні умови договору, а строк на обов`язковість використання земельної ділянки для забудови відповідачем ще не настав (до 01.01.2020) .

При цьому, позивачем вказаний договір підписано без зауважень, що згідно приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свідчить про погодження ним всіх його умов, в тому числі, і строку виконання зобов`язання з поставки товару.

Тобто, підписуючи 01.01.2017 Договір, у пункті 10.3.4 якого вказано строк для забудови земельної ділянки три роки, позивач мав оцінити можливість термінів використання земельної ділянки, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п.5.1.1. Договору про співпрацю, Відповідач зобов`язаний фінансувати і здійснити проектування, проведення будівельно-монтажних робіт, а також здачу в експлуатацію

Об`єкт, зведений Сторонами в терміни, встановлені Сторонами в цьому Договорі відповідно до Національних стандартів, норм в будівництві.

При цьому, згідно п.7.6. Договору про співпрацю №20/09/16 у разі, якщо з вини Сторони-2 (Відповідача) протягом 13 місяців, наступних один за одним, не будуть проводитися будівельні роботи зі зведення житлового комплексу, договір втрачає юридичну силу. В даному випадку, Сторона-2 дає свою безмовну згоду для залучення Стороною-1 (Позивачем) в проект іншого інвестора. Після здачі житлового комплексу в експлуатацію, Стороні-2 відшкодовуються понесені витрати з коефіцієнтом 0,8.

Проте, суд зазначає, що припинення дії договору про співпрацю №20/09/16 від 20.09.2016 не є безперечною умовою припинення дії договору суперціфії від 01.01.2017.

Крім того, в договорі про співпрацю 320/09/16 від 20.09.2016 не передбачено обов`язковість повернення земельної ділянки кадастровий номер 3210945300:01:128:0112 , якщо договір у відповідності до п. 7.6. договору, втратить юридичну силу.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача про розірвання Договору задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача на форс - мажорні обставини передбачені п. 12.3. договору суперфіція, не приймаються судом до уваги, оскілтки постановою Апеляційного суду Київської області від 18.07.2018 було заборонено лише право розпоряджатися земельною ділянкою.

Вимога, про визначення рішення суду підставою для скасування запису про наявність у відповідача прав на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про розірвання договору.

Щодо позовної вимоги про стягнення 527 137,74 грн земельного податку.

Відповідно до п. 4.3. договору суперфіції, нарахування плати за користування земельною ділянкою починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки.

Також відповідно до п. 5.2. договору, в момент передачі земельної ділянки в користування суперфіціарію сторони підписують акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 8.4.2. договору, суперфіціарій зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, зареєстрованим в установленому законом порядку та після підписання акту приймання передачі земельної ділянки.

Проте, в даному випадку, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки, отже наявність заборгованості відповідача у розмірі 527 137,74 грн. нічим не підтверджена.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином відповідачем надано до суду належні та допустимі докази на спростування обставин, заявлених позивачем.

Судовий збір, у зв`язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 129, 232-233, 236-238, 240-241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 19.07.2019.

Суддя Н.І.Ягічева