Рішення

від 16.07.2019 по справі 914/912/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2019 справа № 914/912/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент , м.Київ;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмакс-інвест , м.Львів;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 48000грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 06.05.2019р. б/н (вх.№958) Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмакс-інвест про стягнення заборгованості; ціна позову 48000грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невиконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за Договором про надання послуг від 18.02.2019р. №СК-ПР-02-2019/2.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2019р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент від 06.05.2019р. б/н (вх.№958 від 11.05.2019р.) залишити без руху; надати Товариству з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме зазначити місцезнаходження Відповідача; надати докази надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами Відповідачу, а саме оригінали фіскальних чеків та описів вкладення з відміткою відділення поштового зв`язку про прийняття відправлення до пересилки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2019р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволити клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 02.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.07.2019р. судом постановлено відкласти розгляд справи на 16.07.2019р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи на власний розсуд (не обов`язковою).

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходило.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка не визнавалась судом обов`язковою.

10.07.2019р. на адресу суду від Позивача надійшло клопотання (вх. №28418/19), у якому просить суд долучити до матеріалів справи оригінали документів, копії яких долучено до поданих до суду заяв. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи. Окрім того, 15.07.2019р. від Позивача до суду надійшло клопотання (вх. №28861/19), у якому просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат у справі на професійну правничу допомогу. вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що поштова кореспонденція із процесуальними документами суду із відміткою Судова повістка від 12.06.2019р. №7901412535530, яка скеровувалась Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79008, Львівська область, м.Львів, пл.Соборна, буд.12, кв.7 , повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку (довідка ф.20) Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення Адресат відсутній ; від 03.07.2019р. №7901412579154 - Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення Адресат відсутній .

Як вбачається із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 13.05.2019р. №1005326805, Відповідач у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю Львівбудмакс-інвест станом на 06.05.2019р. (дату подання позову до суду) знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м.Львів, пл.Соборна, буд.12, кв .7 , йому присвоєно ідентифікаційний код 36417660.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відтак неодноразове неотримання Відповідачем поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Позиція Позивача:

Позивач, з підстав, зазначених у позові, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 48000грн. суми основного боргу за Договором про надання послуг від 18.02.2019р. №СК-ПР-02-2019/2.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

18.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент (надалі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівбудмакс-інвест (надалі - Відповідач, Замовник) укладено Договір про надання послуг з після будівельного прибирання приміщень №СК-ПР-02-2019/2 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Виконавець зобов`язувався за завданням Замовника надати Послуги (надалі по тексту - Послуги) з післябудівельного прибирання приміщень об`єкту СТРЦ Спартак , що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Мазепи І. Гетьмана, 1Б (надалі по тексту - Об`єкт), в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2. Договору Сторонами встановлено, що загальна площа Об`єкту, на якому надаються Послуги, визначена у Додатку №1 до Договору.

Замовник зобов`язується приймати та сплачувати Послуги в порядку, встановленому Договором (п. 1.3. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору Виконавець надає Замовнику Послуги, що вказані у Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2. Договору Сторонами погоджено, що Виконавець має розпочати надання Послуг і завершити та передати їх результати Замовнику в строки зазначені в Додатках до Договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору Виконавець приступає до надання робіт тільки за умови передоплати 50% згідно пункту 3.4 Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що загальна вартість Послуг (калькуляція вартості Послуг) визначена у Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору вартість Послуг за узгоджений об`єм робіт згідно калькуляції є фіксованою. Тарифи за додатковий об`єм робіт також є фіксованими.

Згідно пункту 3.3. Договору оплата Послуг за даним договором виконується таким чином:

- 50% від вартості Послуг за узгоджений об`єм робіт передоплата перед початком надання Послуг;

- 50% від вартості Послуг за узгоджений об`єм робіт та вартість всіх додатково наданих послуг в разі, якщо вони надавалися - повна оплата по закінченні надання Послуг. Замовник перераховує суму повної оплати, зазначену в рахунку про надані Послуги, впродовж п`яти робочих днів з моменту підписання Акту наданих Послуг.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що оплата за Договором виконується у національній валюті України готівкою У разі надання додаткових послуг, на підставі письмових заявок Замовника та Акту наданих Послуг, складеного належним чином та підписаного Сторонами, Замовник перераховує кошти в строки, зазначені в п. 3.3. При цьому Замовник має право протягом терміну виконання робіт на Об`єкті Замовника, змінювати види та кількість наданих послуг в сторону збільшення, вартість яких буде розраховуватись на підставі тарифів на послуги, наведених в Додатку №2 до Договору. Об`єм цих робіт буде зафіксовано в Акті наданих послуг/виконаних робіт.

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору Виконавець зобов`язувався своєчасно та якісно надавати послуги.

Пунктом 4.2.1. Договору Сторонами встановлено зобов`язання Замовника приймати виконані послуги по процедурі, зазначеній в пункті 5 Договору.

Після перевірки достовірності Актів наданих Послуг Замовник зобов`язувався підписувати ці акти протягом трьох робочих днів з моменту одержання. Якщо Замовник не підписав Акти наданих Послуг у зазначений в Договорі термін та не було виписано Рекламаційних Актів протягом терміну надання Послуг згідно процедури, зазначеної в п.5 Договору, то Послуги вважаються такими, що прийняті та надані у повному обсязі і такими, що підлягають оплаті в повному розмірі в належні терміни згідно п.3 Договору.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору по завершенню надання Послуг Виконавцем Замовник зобов`язаний прийняти у Виконавця ці роботи у продовж дванадцяти годин з моменту усного повідомлення Виконавця про завершення робіт та направлення Актів виконаних робіт Замовнику. Після контролю за достовірністю Актів виконаних робіт Виконавцем, Замовник підписує ці акти в трьохденний термін з моменту одержання.

Приписами пункту 5.3. Договору Сторонами передбачено, що, беручи до уваги той факт, що роботи по прибиранню на об`єкті проводяться або відразу після завершення будівельних робіт або паралельно з ними, Сторони домовились для здачі-приймання робіт по Зонах ввести документ Проміжний Акт здачі-приймання робіт (Додаток №2) який є невід`ємною частиною Договору.

Сторони домовились, що Виконавець проводить роботи по прибиранню кожної Зони згідно графіка, узгодженого з Замовником. Після усного повідомлення Виконавця про завершення робіт в даній Зоні, Замовник приймає роботи протягом двох годин з моменту отримання такого повідомлення шляхом візуального огляду (п.п. 5.4., 5.5. Договору).

Згідно пункту 5.6. Договору у разі, якщо Замовник задоволений результатом візуального огляду і не має претензій до якості виконаних робіт, то в Проміжному Акті здачі-приймання робіт він ставить позначку Прийнято навпроти даної Зони.

Відповідно до пункту 5.7. Договору у випадку, якщо Замовник не задоволений результатом робіт і виявляє будь-які недоліки в прибиранні, то він фіксує всі свої зауваження в Проміжному Акті здачі-приймання робіт . В такому випадку Виконавець зобов`язаний своїми силами і за свій рахунок усунути дані зауваження в строки, узгоджені з Замовником і здати цю Зону повторно поки Замовник не буде задоволений результатом робіт і не поставить позначку Прийнято навпроти даної Зони в Проміжному Акті здачі-приймання робіт . Виконавець може здавати Зону повторно до трьох разів.

Пунктом 5.11. Договору Сторонами погоджено, що у разі, якщо Замовник не здійснив процедуру контролю роботи з прибирання в даній Зоні протягом двох годин після повідомлення Виконавця про завершення робіт, і в такій Зоні були відновлені будівельні/монтажні/оздоблювальні або інші роботи, які сприяють її забрудненню, то Виконавець не несе відповідальності за кінцевий результат прибирання по даній Зоні, а самі роботи з прибирання даної Зони згідно Договору вважаються виконаними Виконавцем в повній мірі і прийнятими Замовником без будь-яких претензій до якості, про що ставиться відмітка Прийнято навпроти даної Зони.

У випадку, коли Замовник зафіксував факт неякісного виконання робіт підтверджених шляхом фото- чи відеофіксаційних матеріалів на протязі надавання Послуг, а Виконавець протягом трьох перевірок поспіль по "Проміжному Акті здачі-приймання робіт" не усунув їх, Замовник зобов`язаний протягом одного робочого дня направити Виконавцю аргументовану письмову претензію (Рекламаційний Акт - Додаток №3 до Договору) на електрону пошту, де мають бути перелічені всі недоліки та надано розумний термін (не менш 24 годин, але до 48 годин) на їх усунення. А Виконавець має за свій рахунок та своїми силами повністю усунути всі недоліки згідно Рекламаційного Акту в наданий термін. Послуги вважаються виконаними без претензій та недоліків, якщо Виконавець виправив недоліки згідно зауважень Замовника і Замовник прийняв всі Зони, по яких проводилось прибирання та/або виправив всі недоліки у узгоджений термін згідно Рекламаційного Акту та/або Замовник не виявив ніяких недоліків і претензій і не направив згідно п 5.13 Рекламаційного Акту Виконавцю. (п.п.5.13., 5.14. Договору).

Згідно пункту 5.15. Договору якщо Замовник не підписав Акти виконаних робіт у зазначений термін згідно з пунктом 5.2 Договору, не виписав Рекламаційного Акту на протязі проведення робіт, то роботи вважаються такими як прийняті та виконані у повному обсязі, а у Замовника настає зобов`язання підписати Акти виконаних робіт.

Відповідно до пункту 8.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 15.03.2019р. та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатком №1 до Договору Сторонами погоджено перелік та калькуляцію робіт (деталізований розрахунок послуг) по Договору, Додатком №2 - зразок проміжного акту здачі-приймання робіт, №3 - зразок рекламаційного акту.

Вказаний Договір та додатки до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликається на те, що Відповідачем на виконання умов укладеного Договору сплачено на користь Позивача 48000грн. авансового платежу в порядку п.3.3. Договору.

В подальшому, Позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, 11.03.2019р. направлено Відповідачу для підписання Акт надання послуг від 06.03.2019р. №5 на суму 96000грн. та рахунок на оплату від 06.03.2019р. №6 на суму 48000грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.03.2019р. №0308305351770.

В підтвердження вказаних обставин Позивачем долучено до матеріалів справи посадкові документи працівників Позивача та Договорів про надання послуг від 02.03.2019р. №01/03-19, від 02.03.2019р. №02/03-19 та від 02.03.2019р. №03/03-19, за яким залучав до надання послуг за Договором фізичних осіб.

Окрім того, факт виконання робіт за Договором Позивач підтверджує фото звітами про надані послуги №№1-5.

Також, в обґрунтування заявленого позову Позивачем долучено до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких свідки повідомляють про належне виконання дванадцятьма працівниками Позивача робіт за Договором на Об`єкті в період з 02.03.2019р. по 06.03.2019р. та відсутність зауважень Відповідача з приводу їх якісних чи кількісних характеристик.

Відповідачем Акту надання послуг від 06.03.2019р. №5 на суму 96000грн. не підписано, зауважень чи рекламацій щодо нього у встановленому у Договорі порядку та строки не заявлено та не подано, Рахунку на оплату від 06.03.2019р. №6 не оплачено. Докази повної чи часткової оплати Рахунку на оплату від 06.03.2019р. №6 станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 48000грн. суми основного боргу з оплати вартості виконаних Позивачем робіт за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості відмови Відповідача від прийняття виконаних Позивачем за Договором робіт, а відтак, настання обов`язку Відповідача з їх оплати.

З врахуванням відсутності доказів повної чи часткової оплати Відповідачем вартості робіт за Договором, окрім 48000грн. сплаченого на користь Позивача авансового платежу в порядку п. 3.3. Договору, підтвердження Позивачем факту надіслання Відповідачу Акту надання послуг від 06.03.2019р. №5, недоведеність надання Відповідачем заперечень як щодо факту виконання Позивачем робіт за Договором, так і щодо їх якісних чи кількісних характеристик, суд дійшов висновків про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 48000грн. суми основного боргу за Договором, а відтак, позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи орієнтовною вартістю 15000грн. (Додаток №25 до позовної заяви).

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 04.04.2019р. №44 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №24 до позовної заяви.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.2 ст.128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем до клопотання від 02.07.2019р. б/н (вх. №26930/19) додано копію укладеного 11.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент (за Договором - Замовник) та адвокатом Носіком Юрієм Володимировичем (за Договором - Виконавець) Договору про надання правничої допомоги б/н, за умовами якого (п.1.1.) Виконавець зобов`язувався за плату надати Замовникові правничу допомогу в обсязі, визначеному в п. 1.2. цього Договору, а Замовник зобов`язується сплатити Виконавцеві винагороду та компенсувати витрати Виконавця у встановленому цим Договором порядку.

Відповідно до пункту 1.2. Договору від 11.03.2019р. б/н Виконавець надає Замовникові правничу допомогу щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів Замовника у правовідносинах із ТОВ Львівбудмакс-інвест , до якої входять такі послуги:

- розробка правової позиції Замовника щодо захисту його прав та охоронюваних законом інтересів;

- пошук, збір, оформлення та аналіз доказів, що відображають стан правовідносин Замовника з ТОВ Львівбудмакс-інвест ;

- консультування Замовника з питань господарського, цивільного, господарського процесуального права та інших галузей права України;

- підбір нормативно-правових актів, матеріалів судової практики та іншої правової інформації щодо предмету правничої допомоги Замовникові;

- підготовка проектів процесуальних документів, зокрема, позовних заяв, заяв, клопотань, скарг, подань, адвокатських та інформаційних запитів, довіреностей тощо;

- підготовка розгляду справи в суді;

- представництво Замовника в судах, правоохоронних органах, прокуратурі, Інших органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування в питаннях, пов`язаних із забезпеченням захисту прав та законних Інтересів Замовника.

Пунктом 3.1. Договору від 11.03.2019р. б/н Сторонами погоджено, що за надання Виконавцем Замовникові правової допомоги за цим Договором Замовник зобов`язується сплатити Виконавцеві винагороду в розмірі, вказаному в детальному описі робіт (наданих послуг) Виконавця.

Відповідно до пункту 3.2. Договору від 11.03.2019р. б/н Виконавець зобов`язаний надати Замовникові детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Замовник зобов`язується сплатити Виконавцеві винагороду та компенсувати здійснені ним витрати у повному обсязі згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) у триденний строк після того, як Виконавець пред`явить Замовникові такий детальним опис робіт (наданих послуг) (п.3.3. Договору від 11.03.2019р. б/н).

Пунктом 7.1. Договору від 11.03.2019р. б/н Сторонами встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного року.

02.07.2019р. між Позивачем та адвокатом укладено Детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, згідно якого загальна вартість робіт та послуг з правничої допомоги, а також необхідних витрат адвоката для надання правничої допомоги станом на 02.07.2019р. на суму 17801,22грн.

Вказаний Договір та Детальний опис робіт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Сторін Договору від 11.03.2019р. б/н.

Носік Юрій Володимирович є адвокатом та представником Позивача у справі, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2007р. №2838 та Довіреністю Позивача від 01.07.2019р. б/н.

15.07.2019р. до суду від Позивача надійшло клопотання (вх. №28861/19), у якому зазначає, що з підстав тимчасової недостатності коштів на банківських рахунка Позивача для самостійного погашення договірних зобов`язань, платежі за такими на підставі Договору доручення від 03.07.2019р. б/н здійснює ОСОБА_4 . Саме в такому порядку Позивачем здійснено оплату послуг професійної правничої допомоги за Договором від 11.03.2019р. б/н.

В підтвердження здійснення оплати послуг та робіт за Договором від 11.03.2019р. б/н Позивачем долучено копію Платіжного доручення від 12.07.2019р. №2718760 про сплату представником Позивача на підставі Договору доручення від 03.07.2019р. б/н ОСОБА_4 на користь адвоката 17801,22грн. винагороди за Договором від 11.03.2019р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Нормою ч.4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1921грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17801,22грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Позивача на користь Відповідача 1921грн. судового збору та 17801,22грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 92, 241, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 837, 882 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмакс-інвест (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Соборна, буд.12, кв.7; ідентифікаційний код 36417660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс фасіліті менеджмент (03039, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, буд.25; ідентифікаційний код 39584642) 48000грн. суми основного боргу, 1921грн. судового збору та 17801,22грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 22.07.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.