Рішення

від 09.07.2019 по справі 522/17116/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17116/17

Провадження № 2/522/1429/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ ФІНАНС про захист прав споживача та визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.09.2017 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ ФІНАНС про захист прав споживача та визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначає, що 24.04.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЛАЙМ ФІНАНС укладено кредитний договір №ОФ-00097542. Представник позивач вважає п.5.1 кредитного договору таким, що підлягає скасуванню, оскільки умови кредиту є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, як зазначається в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013, враховуючи приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. Також, посилаючись на правову позицію Верховного суду України, викладену у рішенні від 12.09.2012 року у справі №6-80цс12, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, представник позивача вважає, що наявні законні підстави для визнання п.5.1 кредитного договору недійсним.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, сума нарахованої Кредитодавцем пені у розмірі 912,5% річних є непропорційно великою сумою компенсації та значно більшою, ніж вчасно несплачена сума заборгованості за кредитом, тому передбачені п.5.1 кредитного договору умови є несправедливими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Після здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, 12.09.2017 року справа передана судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 13.09.2017 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 02.10.2017 року провадження у справі відкрите, судове засідання призначено на 01.11.2017 року.

У зв`язку з оголошенням надзвичайної ситуації у Приморському районному суді м. Одеси, пов1язаної з замінуванням приміщення суду, судове засідання перенесено на 12.12.2017 року.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 12.12.2017 року, розгляд справи відкладено на 13.02.2018 року.

02.02.2018 року до суду надійшов відзив ТОВ ЛАЙМ ФІНАНС на позовну заяву. Як вбачається з відзиву, відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач наголошує на безпідставне посилання позивача на рішення Конституційного суду України та Верховного суду України, оскільки вказані рішення стосувалися справ про надання банківського споживчого кредиту на значні суми із забезпеченням та тривалий проміжок часу, в той час як термін користування кредитом відповідно до кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року становить 16 днів, а сума кредиту 1000 гривень, яка надавалась без забезпечення.

Разом з тим, відповідач зазначає, що підписавши кредитний договір №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року позивач погодився з умовою сплати кредиту, процентів та інших платежів в твердій конкретно визначеній сумі, що влаштовувало його на час підписання договору.

Також, відповідачем вказано, що різниця між процентами за користування кредитом та пенею складає всього 0,5%, тому у разі сплати позичальником хоча б частково своєї заборгованості, пеня та проценти можуть зрівнятись в гривневому еквіваленті, так як пеня нараховується на суму залишку основного боргу. Враховуючи викладене, в контексті умов кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року не може йти мова про завищеність пені або істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

09.02.2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив від 02.02.2018 року, в якій, як вважає представник позивача, відповідачем не застосовано правову позицію та аргументацію стосовно суті позовним вимог та не надано жодних обґрунтованих доводів щодо відповідності п.5.1 договору вимогам чинного законодавча України.

Ухвалою суду від 13.02.2018 року призначено підготовче засідання на 19.03.2018 року.

19.03.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2018 року.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 року №1093/0/15-18 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку та на підставі Розпорядження №18 від 18.04.2018 року керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси; на підставі службової записки помічника судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 - Антонецького С. Л . , на виконання вимог розпорядження в.о керівника апарату Чукова Л.В. №3569/18 від 14.05.2018 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справа передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ ФІНАНС про захист прав споживача та визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року прийнято у провадження судді Бондаря В.Я, розгляд справи призначено в загальному позовному порядку з проведенням підготовчого засідання 26.06.2018 року.

У зв`язку з перебуванням головуючого по справі 26.06.2018 року у відрядженні судове засідання не відбулося, наступне судове засідання призначено на 28.08.2018 року.

У судовому засідання 28.08.2019 року підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2018 року.

21.11.2018 року у судовому засідання розгляд справи відкладено на 13.02.2019 року.

Сторони у судове засідання 13.02.2019 року не з`явилися, наступне судове засідання призначено на 05.04.2019 року.

У зв`язку з чергуванням на чергових виборах Президента України, судді Бондарю В.Я. 05.04.2019 року надано день відпочинку за роботу у вихідний день, судове засідання 05.04.2019 року не відбулося, наступне засідання призначено на 06.05.2019 року.

06.05.2019 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого по справі у відрядженні, розгляд справи перенесено на 09.07.2019 року.

У судове засідання 09.07.2019 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд враховує норми ЦПК України та вимоги закону й висновки ЕСПЛ щодо дотримання розумних строків розгляду справи.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов`язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії ).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ч.1 ст. 223 ЦПК України та тривалі строки розгляду даної справи (з 2017 року), суд вважає за можливим розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за відсутності позивача та відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ ФІНАНС укладено кредитний договір №ОФ-00097542.

Сума наданого кредиту, згідно п.1.1 Договору становить 1000 грн.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року, у випадку, якщо позичальник у день повернення кредиту не сплатить кредитодавцю суму, достатню для повернення суми кредиту та сплати нарахованих процентів (п.4.2 цього договору), позичальник зобов`язаний з наступного дня після настання дати остаточного розрахунку за кредитом сплачувати кредитодавцю пеню у розмірі 2,5% від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми. Нарахування пені за весь період прострочення відбувається в день фактичного повного повернення суми кредиту або при зверненні кредитодавця до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за цим договором (в останньому випадку пеня нараховується станом на день подання позовної заяви до суду). При цьому з початком періоду прострочення позичальником виконання своїх грошових зобов`язань проценти на суму кредиту згідно п.п.1.3,1.4 цього договору не нараховується.

Відтак, п. 1.3 Договору позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти за користування кредитом. Проценти за користування кредитом встановлюються у розмірі 2 відсотки від суми наданого кредиту за кожен день користування ним (730 відсотків річних).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угод (чи її умов) недійсними, а саме у зв`язку з несправедливими умовами договору.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинно включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч. 5 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Як вбачається з Договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року, умови договору замовнику зрозумілі, ОСОБА_1 підписав договір та отримав один примірник договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, позивач не надав до суду будь-яких доказів того, що на момент укладення правочину відповідач замовчував певні обставини та ввів його в оману, а також доказів того, що позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Установивши, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо надання йому додаткової інформації, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для визнання п. 5.1 кредитного договору недійсним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙМ ФІНАНС (код ЄДРПОУ 37992423, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19, кім. 63) про захист прав споживача та визнання частково недійсними деяких положень кредитного договору №ОФ-00097542 від 24.04.2017 року - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар