Рішення

від 17.07.2019 по справі 160/3595/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Справа № 160/3595/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засідання Стогній К.В., за участі: представника позивача: представника відповідача: Россіхіної А.В. Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "Хімпром" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ПП Хімпром звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 0004841409, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 26 902 грн.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що доводи відповідача з приводу фіктивності господарських відносин ПП Хімпром з ТОВ Бракарард є суб`єктивними припущеннями, які не підтверджені жодним прямим доказом, на противагу чому позивач цілком підтвердив наявними у нього документами реальність господарської операції з придбання товарів у спірного контрагенту. Реальність здійснення господарських операцій ПП Хімпром з ТОВ Бракарард доведена документально належним чином. Оскільки ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 від 19.09.2017 взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, вона не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/3595/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 17.07.2019 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов. В обґрунтування відзиву на позовну заяву податковий орган зазначив, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП Хімпром з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ Бракарард за період з1.01.2015 по 31.12.2015 (акт від 23.01.2019 № 2770/04-14-09/32887919). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ПП Хімпром : пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме знижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) у сумі 149 455,0 грн. за 2015 рік, за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ Бракарард , які не спрямовані на реальне настання наслідків. Зазначене вище призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 26 902 гривень. Під час проведення перевірки та відповідно до інформаційних баз даних ДФС встановлено, що ТОВ Бракарард зареєстроване Миколаївським міським управлінням юстиції 05.11.2014 року. Станом на теперішній час перебуває на обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ від 27.01.2015 № 200205363 має статус анульоване з 25.09.2015, причина анулювання - ліквідація за власним бажанням. Остання податкова декларація з ПДВ подана за червень 2015 року. Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік ТОВ Бракарард не подавало. Платнику надано запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.03.2018 № 10829/10/04-36-14-09 про надання пояснень та документальних підтверджень стосовно взаємовідносин ПП Хімпром з ТОВ Бракарард . Відповідь на запит ГУ ДФС підприємством не надано, ПП Хімпром до перевірки не надано жодних бухгалтерських та первинних документів. Наведена інформація в ухвалі Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 19.09.2017 дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум витрат є безпідставними. Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяного в ланцюгу, свідчить те, що метою функціонування ТОВ Бракарард є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Наявна інформація щодо фіктивності ТОВ Бракарард , в сукупності з аналізом інформаційних баз даних стали підставою для висновків під час проведення перевірки ПП Хімпром стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як наслідок, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток. Таки чином, при проведенні перевірки ПП Хімпром та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23.01.2019 року на підставі наказу № 7303-п від 18.12.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Хімпром та повідомленнями від 18.12.2018 №2888, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Лесюком Олександром Сергійовичем відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП Хімпром з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Перевірку ПП Хімпром проведено в приміщені ГУ ДФС у Дніпропетровській області за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а. Перевірка проводилась з 10.01.2019 по 16.01.2019.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-

господарську діяльність суб`єкта господарювання були директор - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за період з 04.01.2013 по 09.07.2015; ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за період з 09.07.2015 по дату складання акту; головний бухгалтер - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за період з 04.01.2013 по 01.02.2016; ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за період з 01.02.2016 по дату складання акту;

Дані про реєстрацію та взяття на облік в контролюючому органі: ПП Хімпром зареєстроване виконавчим комітетом Дніпровської міської ради від 14.04.2004 № Ю0050738. Податковий номер платника податків 32887919. Податкова адреса: АДРЕСА_1 . Взято на податковий облік 16.04.2004 №12707, станом на дату підписання акту перевірки перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. (Соборний р-н м. Дніпра).

У періоді, який перевірявся, суб`єкт господарювання був платником:

- податку на прибуток підприємств;

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податку на доходи з фізичних осіб;

- військового збору;

- єдиного соціального внеску.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

1. п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток у 2015 році на загальну суму 26 902 грн.

2. п. 44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями у 2015 році занижено податок на додану вартість на загальну суму 29 891 грн., в тому числі:

- у квітні 2015 року на суму 29 891 грн.

За результатами означеної перевірки контролюючим органом 23.01.2019 року складено акт №2770/04-14-09/32887919 від 23.01.2019 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Хімпром (код ЄДРПОУ 32887919) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188), за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 .

21 січня 2019 року ПП Хімпром отримало від ГУ ДФС у Дніпропетров ської області податкове повідомлення - рішення від 20.02.2019 № 0004841409 складене на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 2770/04-14-09/32887919 від 23.01.2019 року, в якому збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 26902,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, не погодившись із висновками акту перевірки, 11.02.2019 року за № 11/02/19-1 ПП Хімпром надіслало ГУ ДФС у Дніпропетровської області заперечення.

З податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2019 № 0004841409 ПП Хімпром також не погодилось та оскаржило його в адміністративному порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, до Державної фіскальної служби України.

11.04.2019 р. позивачем отримано поштовим відправленням рішення ДФС України про результат розгляду скарги № 15342 16199-99-11-04-01-25 від 02.04.2019 р. в якому спірне податкове-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (далі -ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: -зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 123.1 статті 124 ПК України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIVгосподарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Крім того, пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з акту перевірки убачається, що податковий орган зазначає про те, що ПП Хімпром при укладанні з ТОВ Бракарард договорів на придбання товарів не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента.

Таким чином, відповідач декларує відсутність належної обачності позивача при виборі контрагента - ТОВ Бракарард - що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції. Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Отже, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою .

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що під час укладання договору ПП Хімпром отримало від контрагента копії статутних документів та пересвідчилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про наявність всієї інформації щодо ТОВ Бракарард , його уповноважених осіб, тобто проявило всю необхідну обачність щодо вибору контрагента.

Господарська операція, яка була проведена на підставі договору №15/04 від 15.04.2015 року, мала на меті придбання феросплавів, їх поставка та отримання підтверджуються видатковими накладними №404 від 15.04.2015, № 425 від 27.04.2015, № 426 від 27.04.2015, №441 від 30.04.2015 року. Зазначені феросплави приватне підприємство Хімпром придбало для здійснення статутної діяльності підприємства - код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами. В подальшому ці феросплави було продано іншим контрагентам, на підставі господарських договорів. Однак, ПП Хімпром в даному випадку не може нести відповідальність за некоректну комерційну діяльність ТОВ Бракарард , яку намагається довести відповідач за допомогою ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 від 19.09.2017.

Отже, що позивач здійснював свою господарську діяльність на законних підставах і виключно у відповідності до вимог чинного законодавства. Усі документи по цим операціям складені з додержанням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 р. і мають усі обов`язкові реквізити (назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Тому, згідно пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV, вони є підставою для бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій, як щодо придбання феросплавів так й їх подальшого відчуження іншим контрагентам.

Відтак, виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто вищезазначений договір, укладений між позивачем і вказаним контрагентом, мав реальний характер, що свідчить про те, що ПП Хімпром правомірно було віднесено до складу витрат вартість сплачених послуг, які в свою чергу були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі № 802/4940/14, від 25.01.2015 у справі № 826/17411/16 згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено. До акту перевірки не надано пояснень посадових та відповідальних за господарські операції осіб позивача, отриманих задля з`ясування обставин отримання товарів (робіт, послуг). Ці обставини не досліджені, та їм не надано належного спростування. До уваги відповідачем прийнята виключно наявна податкова інформація, що може свідчити про упереджене та необ`єктивне ставлення до підконтрольного суб`єкта, суб`єктивність висновків контролюючого органу на власну користь.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем незаконної податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагента позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Окрім того, положення статей 11, 71, 86 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відтак, контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірної господарської операції ПП Хімпром та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 808/1318/15.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Хімпром була проведена на підставі наступних джерел інформації:

- декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року № 9093901196 від 13.05.2015 та додаток №5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів № 9093901641 від 13.05.2015;

- податкові накладні №128 від 15.04.2015; №151 від 27.04.2015; №152 від 27.04.2015: №168 від 30.04.2015.

- декларація з податку на прибуток за 2015 рік № 9275902763 від 22.02.2016;

- фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік № 9275936568 від 23.02.2016;

- інформація з Єдиного реєстру податкових накладних; бази даних ДФС України;

- ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 (провадження №1 кп/201/473/2017) від 19.09.2017;

Однак, як вбачається з листа ГУ ДФС у Дніпропетровської області Про результати розгляду заперечень від 15.02.2019 № 16832/10/04-36-14-09 Платнику надано запит від 12.03.2018 № 10829/10/04-36-14-09 про надання пояснень та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188). Листом №18/04/18 від 18.04.2018 року ПП Хімпром не надано жодних первинних документів. В ході проведення перевірки (з 10.01.2019 по 16.01.2019) запити не надавалися .

Оскільки запит, отриманий ПП Хімпром у квітні 2018 року від ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не був обґрунтований належним чином та не мав підстав для задоволення вимоги про надання копій первинних документів, то платник податку на підставі пп.16.1.5 п.16.1 ст. 16 ПКУ відмовив у наданні копій первинних документів по проведенню господарських операцій з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188).

Відповідно до положень пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, як вбачається з акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 2770/04-14-09/32887919 від 23.01.2019 року таким правом контролюючий орган не скористався, та всі свої висновки обґрунтував посилаючись на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 (Провадження №1 кп/201/473/2017) від 19.09.2017.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 від 19.09.2017 було встановлено, що дії ОСОБА_4 , які виразились у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Бракарард (код 39477188), з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку . Також встановлено, що умисні дії ОСОБА_4 виразилися у фіктивному підприємництві. Від кримінальної відповідаль ності ОСОБА_4 - звільнений, кримінальне провадження № 32017040650000024 закрито.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто відповідальність ОСОБА_4 стосується саме його і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на контрагентів ТОВ Бракарард .

У податковому законодавстві визначається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у постановах від 27.02.2018 р. у справі № 802/1853/16-а та від 29.03.2018 р. у справі № 826/3498/15 акцентував увагу на тому, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/7573/17 визначено, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю. Однак зазначена ухвала не містить посилання, що такі дії мали місце та стосуються саме господарських відносин між ТОВ Бракарард та ПП Хімпром .

До того ж, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не було скасовано державну реєстрацію ТОВ Бракарард , підприємство не було визнано фіктивним, також суд не надавав правової оцінки господарським операціям даного підприємства.

Таким чином, посилання податкового органу на вирок суду не може бути підтвердженням доводів щодо безтоварності господарських операцій, оскільки дані обставини не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а також з огляду на те, що зазначений вирок не утримує в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій Товариства із названим контрагентом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду по справі №826/1571/16 від 12.04.2018 р.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що відповідно до витягу з Єдиногоу державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.07.2019 року, підписантом, засновником та директором ТОВ Бракарард з 16.01.2015р. є саме ОСОБА_5 , в той час як факт наявності інформації про ОСОБА_4 який є підписантом, директором та засновником ТОВ Бракарард з 04.11.2014 року в Реєстрі взагалі відсутній.

Тим паче, з матеріалів справи видно, що усі первинні документи ПП Хімпром по взаємовідносинах з ТОВ Бракарард , які підтверджують господарську діяльність, підписані саме директором ОСОБА_5 Тобто, в даному випадку не існує жодного первинного документа, підписаного ОСОБА_4 по господарській операції по договору з ПП Хімпром .

До того ж, факт як підписанта, засновника та директора ТОВ Бракарард з 04.11.2014 року - ОСОБА_4 було встановлено лише в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/7573/17 від 19.09.2017 року.

Відтак, оскільки підписантом, засновником та директором ТОВ Бракарард з 16.01.2015р. саме є ОСОБА_5 , та відомості щодо ОСОБА_4 як директора та підписанта з 04.11.2014 року ТОВ Бракарард у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань взагалі відсутні, то й твердження контролюючого органу щодо відсутності факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ПП Хімпром з ТОВ Бракарард є хибними та безпідставними, та базуються лише на припущеннях.

Крім того, оскільки ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/7573/17 від 19.09.2017 взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи , вона не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а).

Про неправомірність такого висновку перевіряючих ПП Хімпром зазначило у своїх запереченнях на акт, які не були прийняті до уваги під час винесення податкового повідомлення - рішення від 20.02.2019 № 0004841409.

На підставі викладеного, під час розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, як суб`єкт владних повноважень, не надало суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навіло мотивів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004841409 від 20.02.2019 р.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0004841409, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 26 902 грн. прийнято без наявності правових підстав, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 34 від 18.04.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 6940,40 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 17 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 22 липня 2019 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "Хімпром" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 № 0004841409, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 26 902 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства "Хімпром" (ЄДРПОУ 32887919) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 липня 2019 року.

Суддя С. В. Прудник