Рішення

від 12.07.2019 по справі 260/53/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/53/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: Релігійна Греко-католицька громада "Пресвятої Трійці" с. Коритняни Ужгородського району, представник - Семенов Ю.О.,

відповідача: Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Назаровець А.Т., представник - Гаринець О.І.,

третьої особи: Закарпатська ОДА, представник - Євич С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Релігійної Греко-католицької громади "Пресвятої Трійці" с. Коритняни Ужгородського району до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича, третя особа - Закарпатська обласна державна адміністрація про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 19 липня 2019 року.

Релігійна Греко-католицька громада "Пресвятої Трійці" с. Коритняни Ужгородського району звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича, третя особа - Закарпатська обласна державна адміністрація, якою просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Назаровець А.Т. за ВП №57408072 від 29.11.2018р. про закінчення виконавчого провадження.

Позовна заява мотивована тим, що Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р. по справі № 807/220/18 Закарпатську обласну державну адміністрацію зобов`язано розглянути клопотання Релігійної організації Релігійна громада греко-католицької церкви № 11 від 23.10.2017 із винесенням мотивованого рішення по суті такого клопотання.

16.10.2018р. відповідачем було відкрито виконавче провадження №57408072 та зобов`язано Закарпатську обласну державну адміністрацію зобов`язано розглянути клопотання Релігійної організації Релігійна громада греко-католицької церкви № 11 від 23.10.2017 із винесенням мотивованого рішення по суті такого клопотання.

29.11.2018р. відповідачем було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі листа Закарпатської обласної державної адміністрації №7034/06-16, яким було повідомлено, що адміністрацією добровільно виконано постанову ЛААС від 18.07.2018р.

В звязку з фактичним невиконанням судового рішення Позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, такою що винесена з порушенням його законних прав та інтересів, оскільки державним виконавцем не взято до уваги зміст такої резолютивної частини судового рішення та виконавчого листа, зробивши неправильний висновок, що адміністрацією добровільно виконано вказане рішення суду, шляхом направлення "простого листа" на адресу позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позову та зазначив, що відповідно до резолютивної частини Рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р. Закарпатську ОДА було зобов`язано розглянути клопотання позивача, а не задовольнити таке клопотання, а відповідно до листа від 14.08.2018р. Закарпатською ОДА було повторно розглянуто клопотання від 23.10.2017р. №11, відтак представник відповідача, вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем винесено законно і обґрунтовано.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги є безпідставними та зазначив, що Закарпатською ОДА 14.08.2018р. добровільно виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, а саме було повторно розглянуто клопотання позивача від 23.10.2017р. №11, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У судовому засідання представник третьої особи, заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

18 липня 2018 року Львівським апеляційним адміністративним судом було винесено Постанову, якою було зобов`язано Закарпатську обласну державну адміністрацію розглянути клопотання Релігійної організації Релігійна громада греко-католицької церкви (Релігійної Греко-католицької громади Пресвятої трійці с. Коритняни Ужгородського району) №11 від 23.10.2017р. із винесенням мотивованого рішення по суті такого клопотання.

Судом ще 24 вересня 2018 року було видано виконавчий лист.

16 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження за № 57408072 за виконавчим листом Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2018р.

В подальшому, Закарпатська обласна державна адміністрація листом від 09.11.2018р. повідомила відповідача, що 14.08.2018 року уже повторно розглянула клопотання позивача та винесла вмотивоване рішення, відтак ВП №57408072 підлягає закінченню на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

На підставі вищезгаданого листа, відповідачем виносиена постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2018 року в якому зазначено, що відповідно до листа Закарпатської ОДА від 14.08.2018 року №4132/06-16 боржником повторно розглянуто клопотання від 23.10.2017 року № 11 чим фактично виконано виконавчий документ згідно резолютивної частини рішення суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках.

Частиною 1 ст.5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, коли рішення суду можна виконати лише за участю боржника або без його участі. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Судом було встановлено, що відповідачем було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі листа Закарпатської обласної державної адміністрації від 14.08.2018 року №4132/06-16 в якому зазначив, що боржником виконано резолютивну частину Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 та розглянуто повторно клопотання позивача чим фактично виконав виконавчий документ.

Проте, лист Закарпатської обласної державної адміністрації, на підставі якого було закрито виконавче провадження, не є рішенням та є лише документом, який має інформаційний характер та не породжує жодного обов`язку для позивача.

Відтак, суд зазначає, що Рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р. було фактично виконано лише частково, в частині зобов`язання розглянути клопотання, однак відповідачем не було винесено мотивованого рішення по суті такого клопотання з чого можна зробити висновок, що Рішення не було виконане в повному обсязі, відтак таке підлягає скасуванню в порядку п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала "Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" (далі Конвенція), яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 ст.6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа , на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур . ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", складовою права на справедливий суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Державний виконавець не вжив усіх необхідних заходів для належного виконання рішення, зокрема, не здійснив належну перевірку фактичного виконання боржником судового рішення, шо призвело до порушень прав та інтересів стягувача за виконавчим листом. В свою чергу, неналежне виконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження призвело до того, що постанова суду не була виконана .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно та в супереч вимогам Закону закінчив виконавче провадження

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Релігійної Греко-католицької громади "Пресвятої Трійці" с. Коритняни Ужгородського району до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити .

Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Назаровець А.Т. у ВП №57408072 від 29.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження - визнати протиправною та скасувати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк