Рішення

від 22.07.2019 по справі 420/3137/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3137/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Нестеренко Є.О. - за ордером

від відповідача: Гукова Х.О.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича комерційна фірма Віспар (код ЄДРПОУ 30028905, місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0020051401; 0020041401 від 07 травня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 24 травня 2019 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича комерційна фірма Віспар до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0020051401; 0020041401 від 07 травня 2019 року.

Ухвалою від 27 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення стосовно того, що первинні документи, наведені в акті не можуть свідчити про фактичне придбання ТОВ НВКФ Віспар товарів, робіт (послуг) від контрагентів, неможливо встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача та такі взаємовідносини між контрагентами та позивачем мають ознаки, що свідчать про безтоварність проведених операцій, є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам у справі.

Так, позивач зазначив, що укладені між позивачем та його контрагентами визначені в акті перевірки договори не є недійними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за цими договорами підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В той же час, позивач зазначив, що посилання відповідача на відсутність оформлених ТТН у позивача є безпідставними, з огляду на те, що за правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Також, позивач зазначив, що наявність або відсутність окремих документів або помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміну у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №21388/19 від 13.06.2019р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України та підстави для їх скасування відсутні.

Відсутність можливості щодо фактичного придбання ТОВ НВКФ Віспар товарів, робіт (послуг) від контрагентів підтверджується податковою інформацією стосовно контрагентів, також позивачем не були надані всі первинні документи на підтвердження реальності вказаних господарських операцій.

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив, відповідно до якого просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 02 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16 липня 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ТОВ НВКФ Віспар зареєстроване Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 28.08.1998 року.

Відповідно до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ НВКФ Віспар (додаток 2 до акту перевірки), основними видами діяльності цього товариства є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля фармацевтичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (а.с. 61-64, т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень та наказу посадовими особами ГУДФС в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 1 квартал 2019 року проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Віспар податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.20218 року, за наслідками якої складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Науково-виробнича фірма Віспар податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 231.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року №683/15-32-14-01/30028905 від 15.04.2019 року (а.с. 27-73, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки №683/15-32-14-01/30028905 від 15.04.2019 року перевіркою встановлено такі порушення, зокрема:

- п.п.44.1,п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 1 п.1-2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п.2.1-2.4, 2.8, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 5.2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід та встановлено заниження податку на прибуток у сумі 658 936 грн., в тому числі по періодах: 2016 рік - заниження на 205 269 грн.; 2017 рік заниження на 268 9876 грн.; 2018 рік заниження на 184 680 грн.

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 ПК України та встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 684 399 грн. за періоди березень 2016 року - грудень 2018 року.

Відповідно до висновків акту перевірки ці порушення податкового законодавства виникли у зв`язку з встановленням контролюючим органом фактів, які свідчать про невідповідність придбаного та реалізованого товару, відсутність реальності операцій по взаєморозрахунках з такими постачальниками: ТОВ Дарлон , ТОВ Техноекотрейд , ТОВ Алекс Компані , ТОВ Аруна Трейд , ТОВ Комфортгруп , ТОВ АВРК-Груп , ТОВ Атлас Агро Плюс , ТОВ Арконсалт , ТОВ ДМ Люкс , ТОВ Амір- Амір .

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення №0020051401 від 07 травня 2019 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 684 399 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 171 000 грн., разом 823 670 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0020041401 від 07 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 658 936 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 164 734 грн., разом 855 499 грн.(т.1, а.с. 24-25).

Позивачем надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів по взаєморозрахунках з вище вказаними постачальниками, які стали підставою для оприбуткування на баланс підприємства ТМЦ: картки рахунку 631, рахунки-фактури, накладні, платіжні доручення, договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, які належним чином зареєстровані в реєстрі податкових накладних, акти наданих послуг.

Також відповідачем надані суду належним чином засвідчені копії результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ДМ Люкс , ТОВ Влаторг , ТОВ Аруна Трейд , ТОВ Акселон .

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, оцінивши докази, надані сторонами, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.77. 1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Так, суд встановив, що 07 березня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1694 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВКФ Віспар з 26 березня 2019 року тривалістю 10 робочих днів (Т.2,а.с.245).

Також, 07 березня 2019 року ГКУДФС в Одеській області прийнято повідомлення від 07 березня 2019 року №114/15-32 , яке отримано позивачем 19.03.2019 року (Т.2, а.с. 250).

Стосовно виявлених в ході проведення перевірки порушень, суд встановив таке.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ НВКФ Віспар показників у рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року у сумі 12 466 123 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з виробництва та оптової торгівлі фармацевтичними товарами та встановлено заниження у зв`язку здійсненням операцій з отриманням товарів від третіх осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 3660 755 грн. в тому числі по періодах: 2016 рік заниження на 1 140 384 грн.; 2017 рік заниження на 1 494 369 грн.; 2018 рік заниження на 1 026 002 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ НВКФ Віспар у перевіряємому періоді згідно з даних регістрів бухгалтерського обліку було оприбутковано ТМЦ на баланс підприємства по взаєморозрахунках з постачальниками: ТОВ Дарлон , ТОВ Техноекотрейд , ТВ Алекс Компані , ТОВ Аруна Трейд , ТОВ Комфортгруп , ТОВ АВРК-Груп , ТОВ Атлас Агро Плюс , ТОВ Арконсалт , ТОВ ДМ Люкс , ТОВ Амір-Амір та сформовано витрати на загальну суму 3 660 755 грн.

Судом досліджені надані позивачем контролюючому органу первинні документи, та за результатами їх оцінки зроблені таки висновки.

Матеріалами справи підтверджено, що 23 січня 2017 року між ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) та ТОВ Дарлон (Постачальник) укладено договір поставки №23/01 від 23 січня 2017 року, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцеві, а покупець прийняти та оплатити вартість товару в розмірі та умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.2.1 цього Договору, асортимент та ціна товар, визначається на підставі видаткової накладної Постачальника, погодженої Покупцем, яка є невід`ємною частиною Договору (Т.,2, а.с. 219-220).

Також, судом встановлено, що 01 січня 2018 року між ТОВ НВФ Віспар та ТОВ Дарлон було укладено аналогічний договір поставки №01/01/18 (Т.2, а.с. 221-222).

На виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні №№221; 222 від 30.06.2017 року; № 309; 310 від 28.07.2019 року; 449; 500; 501; від 31.08.2017 року; 602; 601 від 18.09.2017 року; 556 від 29.09.2018 року; 712 від 31.10.2017 року; 768; 767 від 02.11.2017 року; 799 від 04.12.2017 року; 911 від 16.12.2017 року; 910 від 16.12.2017 року 854 від 18.12.2017 року 853 від 18.12.2017 року 855 від 18.12.2017 року; 914 від 21.12.2017 року.

Із видаткових накладних вбачається, що позивачем були придбані у ТОВ Дарлон флакони 400 мл, 200 мл, пробки та фільтри, алоє.

Згідно з п. 5.1. цього Договору, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виписані податкові накладні, які належним чином зареєстровані в реєстрі податкових накладних.

Відповідач посилається на податкову інформацію відповідно до бази даних ІС Податковий блок , з якої вбачається, що відносно ТОВ Дарлон по ланцюгу постачання товарів встановлено відсутність у періоді з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року придбаних товарів, які в подальшому реалізовано на адресу ТОВ НВКФ Віспар .

Також, відповідач зазначив, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та товаросупроводжувальні документи, які визначені у п. 6.1 договорів Постанови, укладених з ТОВ Дарлон .

Однак, суд не погоджується з цією позицією контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 6.1. цього договору, постачальник дійсно зобов`язується надати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, ТТН, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.

У свою чергу, позивач надав видаткові накладні, які належним чином оформлені.

Щодо необхідності отримання позивачем ТТН, то суд зазначає, що відповідно до п. 6.1. цього договору, обов`язок щодо доставки товарів покладено на постачальника ТОВ Дарлон .

Суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставними, з огляду на таке.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Тому, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортних накладних, враховуючи вищенаведене судом, зважаючи на ті первинні та супутні їм документи, які наявні у позивача, враховуючи, що обов`язок по поставці товару покладався на контрагента позивача, не може свідчити про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання цих договорів надано належним чином оформлені первинні документи, яких є достатньо для оприбуткування на балансі підприємства ТМЦ.

Також суд враховує, що придбаний товар відповідає за ознаками товару, який використовується у господарській діяльності позивача.

27 квітня 2016 року між ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) та ТОВ Техноекотрейд укладено договір поставки №82, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього його вартість (ціну), відповідно до умов цього договору .

Відповідно до п. 2.1 цього договору, кількість та асортимент товару визначається накладними , які є невід`ємною частиною Договору

03 січня 2017 року між ТОВ НВФ Віспар (покупець) та ТОВ Техноекотрейд укладено договір поставки №03/01, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього його вартість (ціну), відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 цього договору, якісні та кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки, строки поставки визначаються у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору (Т.2,а.с.123-125).

На виконання цих Договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки відповідач зазначає, що директор ТОВ Техноекотрейд також є директором ТОВ Атлас Агро Плюс (ТОВ Марион Люкс ) та ТОВ Техноекотрейд не звітує з червня 2018 року, остання податкова декларація з ПДВ подана за травень 2018 року, а на прибуток підприємства - за 2017 рік. З проведеного аналізу податкової звітності вбачається відсутність придбаних товарів, які у подальшому були реалізовані на адресу позивача.

Оцінивши ці аргументи через призму наявних у справи доказів, суд доходить висновку, що ці аргументи є недостатніми для встановлення обставин щодо відсутності у позивача підстав для оприбуткування на баланс підприємства ТМЦ за цими взаєморозрахунками.

Так, з матеріалів справи достовірно вбачається, що позивач мав господарські операції з ТОВ Техноекотрейд у період з 30.03.2017 року по 30.04.2016, у період, коли ТОВ Техноекотрейд подавало податкову звітність.

Щодо посилання на податкову інформацію, суд зазначає, що такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

Також безпідставне посилання на те, що директор ТОВ Техноекотрейд також є директором ТОВ Атлас Агро Плюс (ТОВ Марион Люкс ), оскільки це не впливає на зміст правовідносин, що виникли саме між ТОВ Техноекотрейд та ТОВ НВФ Віспар .

12 вересня 2018 року ТОВ Алекс Компані (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором виготовити та поставити продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Пунктом 12 цього договору передбачено, що якісні та кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим Договором, строки поставки продукції за цим Договором визначаються у специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (Т.2,а.с.41).

На виконання цього Договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та рахунки на оплату.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ Алекс Компані знаходиться на обліку в ГУ ДФС в Одеській області, стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку .

Відносно цього контрагента контролюючим органом зроблений висновок, що ТОВ Алекс Компані було придбано менш товару, ніж реалізовано позивачу.

Такі аргументи відповідача відхиляються судом, оскільки таких доказів недостатньо для встановлення факту відсутності реалізації товару у кількості, в який він був реалізований за умови, що позивачем надані докази руху активів.

11 січня 2016 року ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) та ТОВ Аруна Трейд (Постачальник) укладено договір поставки №20, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар у встановленому розмірі та на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 цього Договору встановлено, що асортимент та ціна на товар, що поставляються визначаються на підставі видаткової накладної постачальника, затвердженої Покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору (Т.2,а.с. 7-8).

На виконання цього Договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки відповідач зазначає, що директор ТОВ Аруна Трейд також є директором ТОВ ДМ Люкс та ТОВ Аруна Трейд не звітує з серпня 2016 року. З проведеного аналізу податкової звітності вбачається відсутність придбаних товарів, які у подальшому були реалізовані на адресу позивача.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські операції з ТОВ Аруна Трейд у період з 11.01.2016 року по 31.03.2016 року, тобто у період, коли ТОВ Аруна Трейд подавало податкову звітність.

Щодо посилання на податкову інформацію, суд зазначає, що такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

Також безпідставне посилання на те, що директор ТОВ Аруна Трейд є директором іншого підприємства, оскільки це не впливає на зміст правовідносин, що виникли саме між ТОВ ТОВ Аруна Трейд та ТОВ НВФ Віспар .

10 квітня 2018 року між ТОВ Комфортгруп (постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати товар.

Згідно з п. 12 цього Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях (Т.1,а.с. 211).

На виконання цього Договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки зазначено, що це підприємство не придбавало товар, який був реалізований позивачу.

Між тим, як було зазначено вище, такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

11 квітня 2016 року між ТОВ Влаторг (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки №11/04-16, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених Договором передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати цей товар та відповідно п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, якого часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях (Т.1,а.с.186).

На виконання цього Договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки вказано, що це підприємство не звітує з січня 2017 року. Між тим, позивач придбавав у ТОВ Влаторг товар у період травень - липень 2016 року.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ Влаторг не знаходиться за податковою адресою, відсутні власні або орендовані складські приміщення, власний або орендований вантажний автотранспорт, відсутні трудовий персонал, тому у зв`язку з відсутністю пояснень посадових осіб та первинних документів бухгалтерського обліку неможливо встановити товарність чи безтоварність проведених фінансово-господарських операцій підприємством ТОВ Влаторг .

Між тим, суд зазначає, що такі докази не є достатніми для встановлення обставини щодо безтоварності операцій, та позивач не повинен нести відповідальність за недотримання своїм контрагентом податкового законодавства, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

Також, 02 жовтня 2017 року між ТОВ Марион Люкс (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки №02/10-17, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених Договором виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити таку продукцію та відповідно до п. 1.2 цього Договору якісні та кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим Договором строки поставки продукції за цим Договором визначаються у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору (Т.1,а.с. 153-154).

03 січня 2018 року ТОВ Марион Люкс (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено аналогічний договір поставки №03/01-18 (Т.1,ас.. 151-152).

На підтвердження виконання цих договорів позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки зазначено, що вказане підприємство не звітує з червня 2018 року, однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав у цього підприємства товар у листопаді 2017 року, березні 2018 року.

Також в акті перевірки зазначено, що це підприємство не придбавало товар, який був реалізований позивачу.

Між тим, як було зазначено вище, такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

02 лютого 2019 року між ТОВ Акселон (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки №02/02/18, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених Договором виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію та відповідно п. 1.2 цього Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у випадкових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях (Т.1,а.с. 134).

На виконання цих договорів позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки зазначено, що це підприємство теж не звітує з вересня 2018 року, однак, позивач придбавав у цього підприємства товар у лютому та березні 2018 року.

Також в акті перевірки зазначено, що це підприємство не придбавало товар, який був реалізований позивачу.

Між тим, як було зазначено вище, такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

16 листопада 2017 року між ТОВ ДМ Люкс (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки №16/11/5, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених Договором виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію та відповідно до п. 1.2 цього Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у випадкових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях.

На виконання договорів позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки зазначено, що це підприємство не придбавало товар, який був реалізований позивачу.

Між тим, як було зазначено вище, такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

Також не свідчать про безтоварність операції зайняття особою посади директора у двох підприємствах, як це зазначено в акті перевірки відносно директора ТОВ ДМ Люкс за умови, що взаємовідносини були між ТОВ ДМ Люкс та ТОВ НВКФ Віспар , в яких директори різні особи.

01 листопада 2016 року ТОВ Амір-Амір (Постачальник) та ТОВ НВКФ Віспар (Покупець) укладено договір поставки №235, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених Договором виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію та відповідно до п. 1.2 цього Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях.

На виконання цього договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні доручення.

В акті перевірки вказано, що це підприємство не звітує з квітня 2017 року, між тим позивач придбавав у цього підприємства товар у листопаді 2016 року.

Також в акті перевірки зазначено, що це підприємство не придбавало товар, який був реалізований позивачу.

Між тим, як було зазначено вище, такі докази не є достатніми для встановлення факту відсутності господарської операції, за умови, що позивачем надані докази руху активів.

Таким чином, відповідач вважає, що первинні документи щодо придбання ТОВ Техноекотрейд , ТОВ Алекс Компані , ТОА Аруна Трейд , ТОВ Комфортгруп , ТОВ АВРК-Груп , ТОВ Атлас Агро Плюс , ТОВ Марион Люкс , ТОВ Арконсалт Акселон , ТОВ ДМ Люкс , ТОВ Амір Амір , які стали підставою для оприбуткування ТМЦ на баланс ТОВ НВКФ Віспар не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих ТМЦ, а тому їх оприбуткування віднесення до витрат, які відображено у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вищевказаними контрагентами-постачальникам є безпідставними для відображення у бухгалтерському та податковому обліках

Суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача та вважає необхідним звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Окрім того, відповідач, обґрунтовуючи відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період послався на податкову інформацію щодо контрагентів позивача.

Так, судом досліджені надані позивачем на виконання умов договорів з цим контрагентами первинні документи, які й були досліджені та оцінені відповідачем під час проведення перевірки та за результатом проведеного дослідження, суд дійшов висновку, що ці первинні документи належним чином оформлені, є достатніми та переконливими щодо доведення придбання, зберігання та подальшої реалізації товару та включення витрат до та суми ПДВ до податкового кредиту.

Придбаний товар підпадає під використання у господарській діяльності підприємства позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17, суд зазначає: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб .

Нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу України в сукупності, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

У листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори постачання, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення №0020051401; 0020041401 від 07 травня 2019 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому належать стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича комерційна фірма Віспар сплачений судовий збір в розмірі 19 210 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича комерційна фірма Віспар (код ЄДРПОУ 30028905, місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0020051401; 0020041401 від 07 травня 2019 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0020051401 від 07 травня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0020041401 від 07 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробнича комерційна фірма Віспар (код ЄДРПОУ 30028905, місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26) судовий збір в розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень ).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 липня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.