Рішення

від 22.07.2019 по справі 420/268/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/268/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ "АПК ЕЛЬМІРА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві № 1021616/35697272 від 12.12.2018р.;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 16.10.2018р., яка складена товариством з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА на адресу товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СЕЛЕКТРОН-УКРАЇНА на загальну суму 8719,86 грн., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів п.201.10 ст. 201 ПК України позивачем складено податкову накладні № 4 від 16.10.2018р. та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак її реєстрацію було зупинено. Позивачем отримано квитанцію про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена. У вказаній квитанції, зазначає позивач, вказано, що ПН/РК відповідає пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Позивач зазначає, що ним були надані письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій, проте, відповідач прийняв спірне рішення.

Як зазначено у позовній заяві, позивач з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його необґрунтованим як нормативно, так і документально та, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що відповідно до п.п.13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року ТОВ АПК ЕЛЬМІРА надано до контролюючого органу обґрунтовані пояснення з документами, якими підтверджується реальність здійснення операцій по відмовленій накладній. Також, ТОВ АПК ЕЛЬМІРА зазначає, що у спірному рішенні відповідачем не було зазначено яких саме документів не було надано позивачем. Як вказує позивач, у відповідача немає законних підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки критерії ризиковості платника податку, визначені листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року мають інформативний характер та не є нормативно-правовим актом.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення п.10, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.7, 201.10, п.201.11 ст.201 ПК України, п.п.12, 13, 15, 17 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення.

Ухвалою від 22.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.02.2019 року (вх. № 5582/19) від представника відповідача ДФС України надійшов відзив на адміністративний позов, в якому, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття спірного рішення та положення п.п.5-7,10,12-16, 18-20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, п.201.16 ст.201 ПК України, Державна фіскальна служба України просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ АПК ЕЛЬМІРА .

01.03.2019 року (вх. № 7494/19) від представника відповідача ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на адміністративний позов, який за змістом та обґрунтуванням ідентичним відзиву, який надійшов від ДФС України та в яком ГУ ДФС у м. Києві просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ АПК ЕЛЬМІРА .

21.02.2019 року (вх. № 6371/19) та 07.03.2019 року (вх. № 8278/19) від представника позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких, з посиланням на доводи та обґрунтування, які викладені у позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позовній вимоги ТОВ АПК ЕЛЬМІРА .

Разом з тим, до суду не надходили заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження про що 26.03.2019 року судом ухвалено рішення про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

15.04.2019 року та 18.04.2019 року до суду надійшли клопотання представників Головного управління ДФС у м. Києві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотань представників Головного управління ДФС у м. Києві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом продовжено термін підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання.

18.06.2019 року до суду надійшло клопотання представника Головного управління ДФС у м. Києві про проведення судового засідання 18.06.2019 року в режимі відеоконференції.

12.06.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у відпустці.

Ухвалою суду від 05.07.2019 року судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у м. Києві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;

- відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи;

- закрито підготовче провадження по справі № 420/268/19 за позовом ТОВ АПК ЕЛЬМІРА до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

До судового засідання 17.07.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.

При цьому від представника позивача 17.07.2019 року (вх. №25821/19) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 17.07.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, враховуючи те, що ухвалою суду від 26.03.2019 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 22.07.2019 року

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмежено відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА (ідентифікаційний код юридичної особи 35697272) зареєстровано як юридична особа 13.02.2018 року та з 13.02.2008 року взято на податковий облік (а.с.21-22).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ АПК ЕЛЬМІРА є - 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Судом встановлено, що 03 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Селектрон-Україна (Покупець) укладено договір поставки товару № ЕЛ0301-6, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується систематично поставляти Покупцю зазначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати названих товар та оплачувати його (а.с.35-38).

Відповідно до п.2.1 Договору № ЕЛ0301-6 асортимент товару, що є предметом поставки за цим договором, зазначається у рахунках, які додаються до сплати.

Згідно з п.3.1 Договору № ЕЛ0301-6 покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною передбаченою у рахунках, які додаються до сплати.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаного договору ТОВ АПК ЕЛЬМІРА надано для сплати ТОВ Компанія Селектрон-Україна рахунок-фактуру №СФ-1610-4 від 16.10.2018 року на загальну суму 8719,86 грн., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн. (а.с.44).

Також, судом встановлено, що 16.10.2018 року ТОВ АПК ЕЛЬМІРА на підставі договору №ЕЛ0301-6 від 03.01.2018 року складено видаткову накладну №РН-1610-4 (а.с.39) на загальну суму 8719,86 грн., в тому числі ПДВ - 1453,31, згідно якої директором ТОВ АПК ЕЛЬМІРА на підставі довіреності №102 від 16.10.2018 оку (а.с.40) отримано товар, а саме: обмежувачі та саморізи.

16 жовтня 2018 року позивачем на адресу ТОВ Компанія Селектрон-Україна виписана податкова накладна № 4 на загальну суму 8719,86 грн., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн. (а.с.41-42) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, згідно квитанцій № 1 від 15.11.2018 року реєстрація вищезазначеної податкової накладної була зупинена, та у ній вказано, що Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16.10.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковасті платника податку .

Позивач скористався своїм правом, та надав до органів ДФС повідомлення №1 від 10.12.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена та скан-копїї документів, щодо зазначених операцій у податковій накладній №4 від 16.10.2018 року, що підтверджено відповідною квитанцією № 1 та не заперечувалось відповідачами (а.с.31-32).

До вказаного повідомлення позивачем було подано, зокрема, пояснення №1 від 10.12.2018 року, в яких зазначено про укладення договору поставки №ЕП0301-6 від 03.01.2018 року та складання за правилом першої податкової накладної №4 від 16.10.2018 року. Також, позивачем вказано, що ТОВ АПК ЕЛЬМІРА надано для сплати ТОВ Компанія Селектрон-Україна рахунок-фактуру №СФ-1610-4 від 16.10.2018 року, який сплачено 25.10.2018 року згідно платіжного доручення №280. Окрім того, у вказаних поясненнях позивачем повідомлено про придбання товару, який було реалізовано позивачем ТОВ Компанія Селектрон-Україна у ТОВ САГАЛ-ЮГ .

Так, до суду позивачем надано виписку по рахунку від 25.10.2018 року (а.с.45-46), з якої вбачається, що 25.10.2018 року ТОВ Компанія Селектрон-Україна здійснювало оплату на підставі договору ЕП0301-6 від 03.01.2018 року.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі договору від 03.01.2018 року №0301ВК укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ Сагал Юг (Постачальник) (а.с.47-48), рахунку-фактури №СФ-1610/4 від 16.10.2018 року (а.с.50) видаткової накладної №РН-1610/4 від 16.10.2018 року (а.с.49), податкової накладної №4 від 16.10.2018 року (а.с.53) ТОВ АПК ЕЛЬМІРА було придбано товар, який, як вказує позивач та не заперечується відповідачем, в подальшому було реалізовано ТОВ Компанія Селектрон-Україна .

Судом встановлено, що Комісією ГУ ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданого повідомлення та документів, прийнято рішення №1021616/35697272 від 12.12.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН щодо податкової накладної № 4 від 16.10.2018 року (а.с.24-25).

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено "ненадання платником податків" копій документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

У вказаному рішенні зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 13.12.2018 року ТОВ АПК ЕЛЬМІРА направлено до Державної фіскальної служби скаргу на рішення Комісії №1021616/35697272 від 12.12.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН щодо податкової накладної № 4 від 16.10.2018 року (а.с.27). Причинами незгоди із вказаним рішенням, позивачем зазначено те, що комісією регіонального рівня було недостатньо досліджено всіх доданих документів.

22.12.2018 року за результатами розгляду скарги позивача на рішення №1021616/35697272 від 12.12.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН щодо ПН № 4 від 16.10.2018 року, комісією з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення №53401/35697272/2, яким залишено скаргу товариства без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1021616/35697272 від 12.12.2018 - без змін (а.с.26).

Не погодившись з вищевказаним рішенням Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладу №4 від 16.10.2018 року та надіслано її до ЄРПН.

Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків", а в подальшому - у її реєстрації відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні.

Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент формування податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , яка набрала чинності 22.03.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Відповідно до п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Суд зазначає, що на виконання п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом № 144 затвердила, зокрема, Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, який діяв до 03.08.2018 року (тобто, на час відмови реєстрації податкової накладної №36 від 17.09.2018 року цей Порядок вже не діяв).

При цьому, слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку, в тому числі п.1.6 п.1 цих Критеріїв, містяться у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку".

Згідно з пп.1.6 п.1цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків, ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, приписами цих "Критеріїв ризиковості платника податку" визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції від 15.11.2018 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом пп.1.6 п.6 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Крім того, в квитанції №1 про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників.

При цьому, під час розгляду справи з боку представника відповідачів до суду не надано доказів та пояснень щодо того, які саме ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв мав позивач як платник податку станом на 15.11.2018 року.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вже встановлено судом, контролюючим органом не зазначено у квитанції від 15.11.2018 року, за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників, чим не дотримано критерію "визначеності", оскільки зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Зі змісту квитанції від 15.11.2018 року по податковій накладній позивача №4 від 16.10.2018 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 вбачається, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду необхідних документів.

Суд зазначає, що у з квитанції контролюючим органом від 15.11.2018 року не вказано ані конкретного виду критерію ризиковості платника податку (пункт пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків"), ані конкретного виду (переліку) необхідних документів, перелік яких встановлений у п.14 Порядку№117.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд вважає неправомірним посилання комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робот, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, оскільки позивачем до комісії разом з поясненнями було подано скан-копії первинних документів, що підтверджують реалізацію товару та отримання оплати за поставлений товар.

Окрім цього суд зазначає, що в шаблоні рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у графі первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні міститься приписка у скобках документи, які не надано підкреслити , однак комісією цього не зроблено.

З рішення про відмову в реєстрації податкової накладної вбачається, що у розділі Прийнято рішення про після пункту Ненадання платником податку копій документів міститься також графа додаткова інформація , яка у цьому рішенні не заповнена.

Отже, оскаржуване рішення не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оскаржуване рішення комісії ДФС України є необґрунтованим, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що первісна вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №4 від 16.10.2018 року.

При вирішенні даної адміністративної справи суд, враховує правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/18, в якій зазначається, зокрема, що: …листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. .

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази правомірності оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, в зв`язку чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1021616/35697272 від 12.12.2018р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу ТОВ АПК ЕЛЬМІРА про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 16.10.2018р., яка складена товариством з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА на адресу товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СЕЛЕКТРОН-УКРАЇНА на загальну суму 8719,86 гр., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.

Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Водночас, п.28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1021616/35697272 від 12.12.2018р., суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 16.10.2018р., яка складена товариством з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА на адресу товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СЕЛЕКТРОН-УКРАЇНА на загальну суму 8719,86 гр., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн., днем її надіслання до реєстру.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн. згідно платіжного доручення №6 від 11.01.2019 року (а.с.4).

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви заявлено 1 вимога немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування рішення) та 1 похідна від неї вимога зобов`язального характеру.

Оскільки позовна вимога зобов`язального характеру є похідною, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу та складає 1921,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 1021616/35697272 від 12.12.2018р.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 16.10.2018р., яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СЕЛЕКТРОН-УКРАЇНА на загальну суму 8719,86 гр., в тому числі ПДВ - 1453,31 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АПК ЕЛЬМІРА (Миколаївська дорога, буд.128, м.Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 35697272).

Відповідачі:

Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197);

Головне управління ДФС у м. Києві (вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980).

Суддя Корой С.М.

.