Постанова

від 11.07.2019 по справі 815/2772/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 р.м. ОдесаСправа № 815/2772/18

Головуючий в І інстанції: Цховребова М.Г.

Дата та місце ухвалення рішення: 22.11.2018 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Техзабезпечення до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року Приватне підприємство Техзабезпечення звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.06.2018 року № 0022011407 на суму 99385 грн. за платежем із податку на додану вартість.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 1 червня 2018 року № 0022011407.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.05.2018 року по 10.05.2018 року, на підставі наказу від 03.05.2018 року № 3025 та направлень від 03.05.2018 року №№ 3547/14-07, 3546/14-07, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Техзабезпечення з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Енергобуд Карго за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, за результатами якої складений акт від 17.05.2018 року № 1070/15-32-14-07/35818765.

Відповідно до висновку зазначеного акта перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 79508 грн., в т.ч. липень 2017 року - 79508 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2018 року № 0022011407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 99385 грн., в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 79508 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19877 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення від 01.06.2018 року № 0022011407 про збільшення ПП Техзабезпечення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 99385 грн. став висновок відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та неправомірне формування податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ Енергобуд Карго за липень 2017 року.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 11 ст. 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналогічні вимоги містять п.п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару/послуг, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Податковий кодекс України, пов`язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

На підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ Енергобуд Карго та відповідно правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період позивачем надані договір № 2/07-17 від 03.07.2017 року, укладений ПП Техзабезпечення та ТОВ Енергобуд Карго , та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з цим, досліджуючи вказану документацію позивача щодо операцій з ТОВ Енергобуд Карго , судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що ані наданий позивачем договір про надання послуг, ані акти здачі-прийняття цих робіт (надання послуг), не містять інформації щодо об`єктів, на яких здійснювалось виконання робіт, а також щодо обсягу та характеру цих робіт.

Так, в договорі № 2/07-17 від 03.07.2017 року, який укладений ПП Техзабезпечення (Замовник) та ТОВ Енергобуд Карго (Виконавець), визначено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню послуг та підготовчих робіт по проведення технічної діагностики, технічного обстеження обладнання, експертного обстеження та технічного опосвідчення в/п механізмів, контролю зварних з`єднань, виготовлення конвеєра.

Також в актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що ці акти складені про те, що Виконавцем (ТОВ Енергобуд Карго ) були проведені такі роботи (надані такі послуги): підготовчі роботи до експертного обстеження та технічної діагностики обладнання; підготовчі роботи до контролю зварних з`єднань; підготовчі роботи до експертного обстеження та технічного опосвідчення в/п механізмів; підготовчі роботи до виготовлення конвеєра.

Проте, в наданих позивачем договорі та актах здачі-прийняття робіт не визначено, які саме роботи виконані ТОВ Енергобуд Карго (зміст проведених робіт, їх обсяг), на яких об`єктах (адреси об`єктів).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено на виконання якого договору, складені ці акти.

Не розкривають зміст наданих ТОВ Енергобуд Карго на адресу позивача послуг і представлені позивачем договори, укладені ПП Техзабезпечення з ТОВ Аліт , ПФ Агра , ПрАТ Одеський машинобудівний завод , ПП Куліндоровський індустріальний концерн , ТОВ Еквіст-Сім , ПАТ Одесаобленерго , ТОВ Стройспецтехніка , МПП Теплоком , КПТС ЮТКЕ , КП Чорноморськтеплоенерго , а також акти виконання цих робіт, оскільки згідно вказаних угод та актів позивач, як виконавець робіт, надав зовсім інші послуги, ніж ТОВ Енергобуд Карго надавало позивачу. Так, колегія суддів зазначає, що згідно вказаних договорів та актів ПП Техзабезпечення відповідно до наявного у останнього дозволу надало послуги по складанню й виготовленню технічних паспортів, проведення технічної діагностики, технічного огляду котлів, кранів тощо, повний технічний огляд та експертне обстеження устаткування підвищеної небезпеки. При цьому, у вказаних договорах та актах відсутня будь-яка інформація щодо виконаних ТОВ Енергобуд Карго робіт. Тобто, надані позивачем договори та акти, що укладені ПП Техзабезпечення з іншими суб`єктами господарювання, також не підтверджують виконання ТОВ Енергобуд Карго на адресу позивача робіт.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що дозволяють конкретизувати характер, обсяг та умови виконання робіт ТОВ Енергобуд Карго .

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року було витребувано від ПП Техзабезпечення додаткові докази, що дозволять конкретизувати характер, обсяг та умови виконання робіт ТОВ Енергобуд Карго та пересвідчитися у їх фактичному виконані.

Проте, ПП Техзабезпечення не було виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів та будь-яких доказів, які б дозволили встановити, які саме роботи виконані ТОВ Енергобуд Карго , позивачем надано не було.

Також, колегія суддів приходить до висновку, що показаннями колишнього директора ПП Техзабезпечення ОСОБА_1 , який був допитаний судом першої інстанції в якості свідка, не підтверджується виконання ТОВ Енергобуд Карго робіт для позивача. Так, колегія суддів наголошує, що згідно наведених вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні виконання певних робіт/надання послуг має підтверджуватись первинними документами, які складаються на виконання цих робіт/послуг, а не показаннями свідків. Крім того, колегія суддів зазначає, що свідок так і не зміг пояснити, які саме роботи виконувались ТОВ Енергобуд Карго , на яких об`єктах. Свідок зазначив, що ним виконувались особисто певні роботи для ПП Техзабезпечення , проте, які це саме роботи, на виконання яких договорів, ним не вказано.

Окрім цього, з урахуванням показань наведеного свідка, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи у ПП Техзабезпечення з`ясовувались питання: де саме здійснювались роботи ТОВ Енергобуд Карго , адреси об`єктів, на яких виконувались роботи, характер цих об`єктів, оскільки свідок зазначив, що ним виконувались роботи і у м. Одеса, і у м. Іллічівськ (м. Чорноморськ), проте, акти виконаних робіт складені лише в м. Одеса; яким чином здійснювався допуск посадових осіб ТОВ Енергобуд Карго до об`єктів, на яких здійснювались роботи, чим це підтверджується; яким чином здійснювався допуск інших осіб, що виконували роботи за договором ТОВ Енергобуд Карго , щодо яких, як зазначив свідок, потрібен був відповідний дозвіл; яким чином було здійснено розмежування робіт, що потребують дозвіл на їх виконання, від інших робіт; яким чином перевірялось наявність відповідного дозволу.

Проте, представником позивача не було надано будь-яких обґрунтованих пояснень щодо наведених питань та не надано жодних належних доказів на підтвердження виконання робіт ТОВ Енергобуд Карго для позивача.

Крім викладеного, під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції з`ясовувались питання: які докази свідчать про те, що роботи, які виконувались ТОВ Енергобуд Карго були необхідні та були фактично здійснені саме для виконання договорів позивача, що укладені з іншими підприємствами, зокрема, щодо діагностики обладнання, що надані позивачем до матеріалів справи; які докази свідчать про наявність у позивача обладнання, відповідних об`єктів, на яких ТОВ Енергобуд Карго здійснювалися відповідні роботи.

Однак, представником позивача також не було надано будь-яких обґрунтованих пояснень щодо наведених питань та доказів, на підтвердження викладених обставин.

Також, як встановлено перевіркою та не спростовано під час судового розгляду справи позивачем, у ТОВ Енергобуд Карго : відсутні трудові ресурси в достатній кількості та кваліфіковані фахівці, технічні засоби для виконання робіт/послуг, визначених в договорі, відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та декларація відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з охорони праці.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що надані ПП Техзабезпечення первинні документи на придбання вищевказаних робіт у ТОВ Енергобуд Карго не розкривають повний зміст господарських операцій, що унеможливлює такими первинними документами підтвердити зв`язок придбаних робіт з господарською діяльністю ПП Техзабезпечення . Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання робіт у ТОВ Енергобуд Карго , а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі роботи виконувались і надання послуг мали місце, тому наявні у позивача первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про неможливість виконання зазначених господарських операцій з боку ТОВ Енергобуд Карго .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач під час перевірки дійшов вірного висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту грошові суми сплачені ТОВ Енергобуд Карго , висновки акту перевірки щодо заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 795080 грн. є обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Техзабезпечення до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 22.07.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька