ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2072/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "ПРОТЕХМАШ", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за Договором поставки № 17256 від 10.10.2017, та застосування штрафних санкцій в розмірі 114 617,00 грн.
З повідомленням без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "ПРОТЕХМАШ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 17256 від 10.10.2017, та застосування штрафних санкцій в розмірі 114 617,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №17256 від 10.10.2017, в частині оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
01.07.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заву, в якому проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не додано до справи довіреності на отримання товару представником відповідача, а також не надано доказів отримання рахунку відповідачем.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" (постачальник - позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник - відповідач) укладено договір поставки №17256.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару: корпуса турбини PDH - 50V.
Відповідно до п. 1.3. договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" за адресою замовника (м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 за рахунок та транспортом та постачальника.
Згідно з п. 1.4 договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.1. договору, кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.
Відповідно п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється упродовж 5 днів з моменту узгодження поставки сторонами. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці замовника.
Згідно з п. 5.2. договору, передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.
Пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку поставки товарів на склад замовника, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою замовника.
Відповідно до п. 6.1. договору, замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у специфікації.
Відповідно до п. 7.1. договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання по даному договору у повному обсязі, подальша оплата по договору першочергово зараховується постачальником як виконання основних грошових зобов`язань (п. 7.2. договору).
Згідно з п. 10.3. договору, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.
Відповідно до п. 14.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017р. в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання.
Між сторонами підписано специфікацію №1 до договору, в якій сторони узгодили найменування товару та його вартість 218 736,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 109 368,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000198 від 25.10.2017, а також товарно-транспортною накладною №25/10/3 від 25.10.2017.
На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-000170 від 25.10.2017.
Відповідач товар на суму 109 368,00 грн. відповідач не оплатив.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 368,00 грн., пеню у розмірі 1968,00 грн. та штраф у розмірі 3 281,00 грн., що і є причиною виникнення цього спору.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.
Доказів оплати товару в сумі 109 368,00 грн. відповідач не надав.
Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 109 368,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 109 368,00 грн. підлягають задоволенню.
Також позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1968,00 грн. та штраф у розмірі 3 281,00 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Згідно з п. 10.3. договору, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.
За розрахунком позивача, пеня за період з 03.09.2018 по 01.03.2019 складає 1968,00 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем було невірно визначено період прострочення заборгованості, а також зазначений розрахунок було здійснено позивачем без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .
Враховуючи встановлений п. 7.1. договору строк оплати товару (60 банківських днів), прострочення оплати у відповідача виникло починаючи з 19.01.2018.
Отже, з урахуванням наведеного, пеня за порушення відповідачем за договором повинна нараховуватись за період з 19.01.2018 по 20.07.2018 (183 дні прострочення).
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .
Враховуючи, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені; період визначений позивачем виходить за межі періоду за який може бути нараховано пеню, суд приходить до висновку про необґрунтованість розрахунку пені, здійсненого позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають
Також, судом було здійснено перевірку розрахунку штрафу, здійсненого позивачем та встановлено, що він є обґрунтованим та відповідає обставинам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3% на суму 3 281 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо зауважень відповідача про ненадання позивачем доказів отримання рахунку, а також довіреності на отримання товару, з чим відповідач пов`язує відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання з його боку, суд зазначає наступне.
Відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов`язку з оплати отриманого товару, який у розумінні статті 692 Цивільного кодексу України виникає на підставі самого факту його прийняття.
При цьому, проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар.
Відсутність в матеріалах справи довіреності також не є відкладальною умовою для оплати товару, оскільки довіреність на отримання товару є документом, який складається відповідачем і за необхідності передається позивачу (п.5.8. договору). При цьому, суд враховує, що матеріали справи містять видаткову та товарно-транспортну накладні, які містять підписи та печатки відповідача.
З огляду вищенаведеного, оскільки надані позивачем видаткова і товарно-транспортна накладні містять всі передбачені законом обов`язкові реквізити первинних облікових документів, у той час як повноваження представників відповідача на отримання товару, відповідач не заперечив та не спростував, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо невідповідності видаткових накладних вимогам закону.
Поряд з тим, посилаючись на недоліки оформлення первинно-облікових документів щодо поставки продукції за договором, як-то зокрема відсутність довіреності та доказів направлення рахунку, відповідач не заперечив обставини отримання товару за договором згідно зазначеної видаткової накладної, а тому всі вищевикладені обставини щодо проведення господарських операцій з передачі-приймання продукції за договором у сукупності свідчать про прийняття відповідачем продукції, що є правовою підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання за договором.
Таким чином, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 109 368,00 грн. та штрафу у розмірі 3 281,00 грн.
В решті позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 968,00 грн. за період з 03.09.2018 по 01.03.2019 суд відмовляє.
Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки № 17256 від 10.10.17 в розмірі 109 368,00 грн., пені у розмірі 1968,00 грн. та штрафу у розмірі 3 281,00 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд. 15, оф. 104, код ЄДРПОУ 40433547) заборгованість у розмірі 109 368,00 грн. (сто дев`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.), штраф у розмірі 3 281,00 грн. (три тисячі двісті вісімдесят одна грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 888,02 грн . (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім грн. 02 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 968,00 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.07.2019
Суддя Н.Г. Назаренко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2019 |
Оприлюднено | 24.07.2019 |
Номер документу | 83176303 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Антонік Сергій Георгійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Антонік Сергій Георгійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Назаренко Наталія Григорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні