Рішення

від 22.07.2019 по справі 904/2081/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2081/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Промприбор", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпінекс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 17 499,43 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Тороп С.Ю. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівник

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Промприбор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпінекс" суму основного боргу - 10396,10 грн., суму 3% річних - 446,03 грн., суму інфляційних витрат - 1 527,38 грн., суму штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ - 5 129,92 грн., а всього заборгованість у розмірі 17 499,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №131 від 05.10.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У зв`язку із порушенням строку виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню у розмірі 5 129,92 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано 3% річних у розмірі 446,03 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 527,38 грн. за період з 15.12.2017 по 21.05.2019.

Позивачем подані пояснення, в яких зазначено про те, що в квитанції до прибуткового касового ордера №64 допущено опечатку щодо дати її складання. Позивач просить вважати правильною датою квитанції 20.05.2019.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Поштові відправлення (ухвали суду) направлені за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи) та місцезнаходженням засновника повертаються на адресу суду, як не вручені.

Пунктом 3.9.1-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв`язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов`язковому порядку.

Додатково відповідач повідомлявся телефонограмами, які отримані головним бухгалтером ( ОСОБА_1 ).

Таким чином, судом вчинено всі можливі дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань. Відповідач не скористався правом на отримання кореспонденції суду.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 18.06.2019. З 18.06.2019 розгляд справи відкладено на 09.07.2019, з 09.07.2019 на 22.07.2019.

У судовому засіданні 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Промприбор" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпінекс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №131, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (надалі-товар).

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, ціна, кількість та інші індивідуально визначені про товар, вказуються у видаткових накладних (або інших супроводжувальних документах), які є невід`ємними частинами цього договору.

Ціна та вартість товару зазначається у видаткових накладних (або інших супроводжувальних документах на товар), які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається як сукупна вартість товару, що переданий постачальником покупцю протягом строку дії цього договору (п.п.2.1, 2.2 договору).

У п. 2.3 договору сторонами обумовлено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником у безготівковій формі в національній валюті України шляхом внесення 100% попередньої оплати згідно рахунку постачальника.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що постачальник постачає товар згідно із замовленнями покупця попередньо узгодженими з постачальником. Передача замовлення постачальнику може здійснюватись в письмовій або усній формі в робочому порядку з використанням телефону, факсу. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (Франко-склад) АДРЕСА_1 кв. 391. За угодою сторін порядок поставки товару може бути змінений.

Право власності та ризики на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару постачальником за відповідними супроводжувальними документами (п.2.3 договору).

Згідно з п. 3.5 договору постачальник має право без попередження покупця призупинити постачання товару у разі наявності заборгованості за раніш відпущений товар.

При передачі товару постачальник надає покупцю: рахунок, видаткову накладну (п.3.6 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору відпуск товару здійснюється лише після одержання повної суми попередньої оплати, згідно п.2.3. цього договору, при наданні належним чином оформленої довіреності, копії свідоцтва платника ПДВ (за наявності) документів, що підтверджують особу одержувача товару.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов`язань.

15.12.2017 позивач, без отримання попередньої оплати, передав, а відповідач прийняв товар на суму 25 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №СП-0000037 від 15.12.2017.

Відповідач, в свою чергу, лише частково оплатив отриманий товар, заборгованість перед позивачем складає 10 396,10 грн.

19 грудня 2018 року відповідач направив позивачу гарантійний лист (вих.№71), в якому зобов`язувався погасити заборгованість в сумі 10 396,10 грн. до 31.12.2018.

Позивач зазначає, що відповідач свої гарантійні зобов`язання не виконав. заборгованість за товар у розмірі 10 396,10 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору товар поставляється на умовах попередньої оплати.

Разом з цим, позивачем поставлено товар без отримання попередньої оплати.

Поставка товару без попередньої оплати та його прийняття покупцем свідчить про зміну сторонами умов оплати товару. Відповідно, строк оплати визначається загальними умовами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, строк оплати товару є таким, що настав у день поставки товару - 15.12.2017.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача залишкової частини заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 396,10 грн. за договором купівлі-продажу підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 446,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 527,92 грн. за період з 15.12.2017 по 21.05.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.12.2017 (фактично рахує з 16.12.2017) по 21.05.2019 та інфляційні втрати у цей же період.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних помилок не виявлено, у зв`язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць (початком періоду нарахування втрат від інфляції зазначена середина місяця - 15.12.2017, а кінцем також неповний місяць - 21.05.2019) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково за період з січня 2018 року по квітень 2019 року у розмірі 1 409,34 грн.

Також позивачем нараховано штрафні санкції за обліковою ставкою НБУ у розмірі 5 129,92 грн. за період з 15.12.2017 по 21.05.2019.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 цього Закону).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що пеня це договірна санкція.

Разом з цим, укладений сторонами договір купівлі-продажу №131 від 05.10.2017 не містить умов щодо розміру та порядку нарахування. Відтак, відсутня правова підстава для нарахування пені.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 251,47 грн., з яких 10 396,10 грн. - основний борг, 446,03 грн. - 3% річних та 1 409,34 грн. - інфляційні втрати.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом вищенаведених норм ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Врахувавши вказане та надані позивачем докази, зокрема договір про надання правової допомоги від 17.05.2019, укладений між адвокатом Кайнога Є.В. та позивачем, предметом якого є надання адвокатських послуг, а саме складання позовної заяви про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альпінекс" заборгованості за поставлений згідно договору від 05.10.2017 та накладної №СП-0000037 від 15.12.2017 та штрафних санкцій. Згідно з п. 3.1 названого договору вартість послуг за даним договором становить 1 800,00 грн., з яких 1 000,00 грн. - вартість складання позовної заяви. Відповідно до квитанції до прибутково-касового ордера №64 від 20.04.2019 (з урахуванням пояснень позивача правильною датою є 20.05.2019) Товариством з обмеженою відповідальністю "Промприбор" сплачено на користь адвоката Кайнога Є.В. 1 000,00 грн.

Суд проаналізувавши складність дій, вчинених адвокатом протягом розгляду справи (підготовка позову), врахувавши умови договору про надання правової допомоги (вартість складання позовної заяви - 1 000,00 грн.), дійшов висновку про адекватність визначеного розміру вартості адвокатських послуг.

Витрати на оплату правової допомоги покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 700,11грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 344,91 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Промприбор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпінекс" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпінекс" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 41, офіс 316, ідентифікаційний код 20218149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Промприбор" (49000, м. Дніпро, вул. Савкіна, буд. 6, кв. 391, ідентифікаційний код 39085542) заборгованість у розмірі 10 396,10 грн., 3% річних у розмірі 446,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 409,34 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 700,11 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 344,91 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2019

Суддя О.М. Крижний