Рішення

від 17.07.2019 по справі 909/432/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/432/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

промислово - інвестиційний банк",

провулок Шевченка 12, м.Київ, 01001;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД",

вул.Калуська 6, м.Бурштин, Галицький район,

Івано-Франківська область,77111;

про стягнення 1 018 252, 79грн, з яких: 219 576, 62грн - 3% річних, 798 676,17грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: Хорошилов І.І. - адвокат, (довіреність №09/12/505 від 20.11.2018; свідоцтво серія ДН №5248 від 31.10.2018)

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення 1 018 252, 79грн, з яких: 219 576, 62грн - 3% річних, 798 676,17грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 у справі №5010/711/2012-18/36, у відповідності до якого у ТОВ "ВАД" в наявності зобов"язання зі сплати ПАТ "Промінвестбанк", зокрема 2 559 500,00грн основного боргу за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 17.05.2010, що в т. ч. встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2013 у справі №909/429/13, яким в рахунок погашення цієї суми кредитної заборгованості звернено стягнення на майно поручителя зобов"язань ТОВ "ВАД" за кредитним договором №56 від 17.05.2010 - ПП "Ве-Ста" у відповідності до договору іпотеки №440 від 18.05.2010. У зв"язку з чим, на думку позивача, в наявності підстави для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 219 576, 62грн - 3% річних, 798 676,17грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивує приписами статей 509, 525, 526, 530, 599, 612, 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, своїм правом наданим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, письмового відзиву на позовну заяву, як і контррозрахунку суми позовних вимог суду не подав. Однак адресував суду клопотання вх№12449/19 від 17.07.2019, в якому просить суд відкласти розгляд справи до вирішення Західним апеляційним господарським судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ "ВАД" її правонаступником ОСОБА_1 у справі №5010/711/2012-18/36. Відповідач вважає, що зобов"язання ТОВ "ВАД" за кредитним договором №56 від 17.05.2010 перейшли до ОСОБА_1 у відповідності до рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, яким задоволено позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності.

Представник позивача категорично заперечив проти поданого відповідачем клопотання, вказує, що такі дії ТОВ "ВАД" спрямовані на затягування судового процесу та ухилення від виконання зобов"язань.

З"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи вх№12449/19 від 17.07.2019, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що клопотання необґрунтоване та носить неодноразовий характер (клопотання вх№10726/19 від 20.06.2019). Суд звертає увагу ТОВ "ВАД", що провадження у цій справі відкрито 06.05.2019, а 04.07.2019 призначено справу до судового розгляду по суті. Приписами частини 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк розгляду справи по суті - протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Норма частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи обумовлені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України - відсутні. Слід сказати, що згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 у справі №5010/711/2012-18/36, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили встановлено неналежне виконання ТОВ "ВАД" грошового зобов"язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 17.05.2010, і як наслідок стягнено з ТОВ "ВАД" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 3 057 225,00грн, з яких 2 559 500,00грн - заборгованість по кредиту, 415 499,55грн - заборгованість по процентах, 82 225,49 грн. - пеня, про що видано наказ №909 від 27.08.2012.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ВП №35661146 від 12.12.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909 від 27.08.2012.

В процесі здійснення виконавчого провадження 05.08.2014 з ТОВ "ВАД" стягнено 1 169,37грн, які спрямовані ПАТ "Промінвестбанк" на погашення заборгованості до кредиту (довідка - розрахунок а.с.13-14).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2013 у справі №909/429/13, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ВАД" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 17.05.2010 в сумі 3 101 064, 41грн, з яких 2 559 500,00грн - заборгованість по кредиту, 459 338,92грн - заборгованості по відсотках, 82 225, 49грн - пеня звернено стягнення на майно поручителя ПП "Ве-Ста" згідно договору іпотеки №440 від 18.05.2010. На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ №1084 від 25.09.2013.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ВП № 40122195 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №1084 від 25.09.2013. За наслідками реалізації майна на прилюдних торгах, 17.05.2018 на рахунок ПАТ "Промінвестбанк" перераховано 833 885,80грн, з яких 459 338,92грн - направлено на погашення заборгованості по відсотках, 374 546,88грн - на погашення заборгованості по кредиту (довідка - розрахунок а.с.13-14).

Станом на 17.07.2019 доказів сплати, зокрема 2 183 783,75грн - заборгованості за кредитом, відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 219 576, 62грн - 3% річних та 798 676,17грн - інфляційних втрат за невиконання грошового зобов"язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №56 від 17.05.2010, встановленого рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012 у справі №5010/711/2012-18/36, від 28.05.2013 у справі №909/429/13.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання, оскільки за наявності таких випадків інфляційні процеси тривають, грошове зобов`язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, доведений перед судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов"язання, зокрема щодо сплати основного боргу в сумі 2 559 500,00грн встановленого рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2012 у справі №5010/711/2012-18/36, від 28.05.2013 у справі №909/429/13, а також беручи до уваги приписи статті 129 1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 3% та інфляційних втрат.

Водночас судом здійснено перевірку правильності поданого позивачем розрахунку (а.с.15) та встановлено, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу з врахуванням часткових оплат, ПАТ "Промінвестбанк" не враховано сумарний індекс інфляції в період такого нарахування у відповідності до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених Верховним Судом України у листі №62-97р від 03.04.1997. Усуваючи вказані порушення судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що за період з 24.04.2016 по 16.05.2018 від суми 2 558 330, 63грн та за період з 17.05.2018 по 23.04.2019 від суми 2 183 783,75грн, з врахуванням сумарного індексу інфляції, з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує суму заявлену позивачем до стягнення а відтак, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 798 676,17грн - в межах заявлених позовних вимог. При цьому розрахунок 3% річних - 219 576, 62грн (а.с.16) визнається судом арифметично вірним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував. Посилання відповідача на те, що зобов"язання ТОВ "ВАД" за кредитним договором №56 від 17.05.2010 перейшли до ОСОБА_1 - документально не підтверджені перед судом. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2019 у справі №5010/711/2012-18/36 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ВАД" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Отже позовні вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення 1 018 252, 79грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД", вул.Калуська 6, м.Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область,77111 (ідентифікаційний код 24678764) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", провулок Шевченка 12, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 00039002) 219 576, 62грн (двісті дев"ятнадцять тисяч п"ятсот сімдесят шість грн 62коп.) - 3% річних, 798 676,17грн (сімсот дев"яносто вісім тисяч шістсот сімдесят шість грн 17 коп.) - інфляційних втрат, 15 273,79грн (п"ятнадцять тисяч двісті сімдесят три грн 79коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.07.2019

Суддя С.Кобецька