Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/5523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/5523/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА"

до Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ"

про стягнення 47 868,50 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ" про стягнення 54500,00 грн. - основного боргу, 2507,00 грн. - інфляційних збитків та 761,50 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА" залишено без руху.

22.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову та долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали від 06.05.2019 та заява про зменшення позовних вимог, в якій позивачем заявлено до стягнення з відповідача 47 868,50 грн., з яких: 44 600,00 грн. - основний борг, 2507,00 грн. - інфляційних збитків, 761,50 грн. - 3 % річних.

Судом прийнято до розгляду клопотання про усунення недоліків позову та додані нього документи та на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №11/09-18 найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем від 11.09.2018 в частині сплати орендної плати. З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 47 868,50 грн., з яких: 44 600,00 грн. - основний борг, 2 507,00 грн. - інфляційних збитків, 761,50 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5523/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 29.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 50513339.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА" (орендодавець, позивач) та Державним підприємством "УКРЛІКТРАВИ" (орендар, відповідач) укладений договір №11/09-18 найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом далі - екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Ознаки техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Акті приймання-передачі техніки, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

За змістом пункту 3.2. договору, передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки).

Відповідно до п. 3.3. договору, орендар зобов`язаний у присутності орендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником орендаря Акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі (п. 4.1. договору).

Згідно п. 5.1 договору загальна вартість послуг з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем становить 250750,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору виплата орендної плати проводиться в строк 10 (десять) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору у період з вересня 2018 року по жовтень 2018 року позивач надав послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 250750,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт по договору: від 16.09.2018 на суму 70 550,00 грн. (площа 83 га), від 28.09.2018 на суму 18 700,00 грн. (площа 22 га), від 10.10.2018 на суму 62 900,00 грн. (площа 74 га), від 16.10.2018 на суму 98 600,00 грн. (площа 116 га).

Відповідач в порушення взяти на себе зобов`язань за договором орендну плату здійснив частково на загальну суму 196250,00 грн.

08.02.2019 позивач направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 54500,00 грн. за актом приймання-передачі виконаних робіт від 16.10.2018. Відповідач вказану претензію отримав 15.02.2019, проте залишив вимогу позивача без задоволення.

В подальшому, 26.04.2019 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 9900,00 грн., внаслідок чого сума заборгованості перед позивачем за договором №11/09-18 найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем від 11.09.2018 становить 44600,00 грн.

Позивачем нараховані за період з листопада 2018 по березень 2019 року інфляційні втрати у сумі 2507,00 грн. та за період з 31.10.2018 по 18.04.2019 три відсотки річних сумі 761,50 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з вересня 2018 року по жовтень 2018 року позивач надав послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 250750,00 грн., про що сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт по договору: від 16.09.2018 на суму 70 550,00 грн., від 28.09.2018 на суму 18 700,00 грн., від 10.10.2018 на суму 62 900,00 грн., від 16.10.2018 на суму 98 600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.2 договору сторони погодили, що виплата орендної плати проводиться в строк 10 (десять) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за договором №11/09-18 найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем від 11.09.2018 у загальному розмірі 44600,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування заборгованості по договору в загальному розмірі 44600,00 грн. відповідачем не надано.

Обставин наведених у позові у встановленому законом порядку відповідач не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вище встановлені судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 44600,00 грн. за договором №11/09-18 найму (оренди) сільськогосподарської техніки з екіпажем від 11.09.2018.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 2507,00 грн. нараховані за період з листопада 2018 по березень 2019 року та 3% річних сумі 761,50 грн. за період з 31.10.2018 по 18.04.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 2507,00 грн., нарахованих за період з листопада 2018 по березень 2019 року на суму боргу 54500,00 грн. та 3% річних у сумі 761,50 грн., нарахованих за період з 31.10.2018 по 18.04.2019 на суму боргу 54500,00 грн., судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ" (01001, м. Київ, вулиця БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 37471692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "СІЛВА" (41830, Сумська обл., Білопільський район, село Бубликове, будинок 26; ідентифікаційний код 35943950) основний борг у сумі 44600,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2507,00 грн., 3% річних у сумі 761,50 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 22.07.2019.

Суддя О.В. Гулевець