Рішення

від 19.07.2019 по справі 922/1848/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1848/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ікарус", м. Харків про стягнення коштів в сумі 37173,68 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ікарус", в якій просить стягнути з останнього основний борг в сумі 20544,99 грн., пеню в сумі 7149,85 грн., штраф в сумі 6985,30 грн., 3% річних у розмірі 603,40 грн., інфляційні втрати в сумі 1890,14 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором постачання №П18045 від 20.04.2018 року. Також, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1848/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61017, місто Харків, вул. Сіриківська, будинок 12), та вручена останньому, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/1848/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

20.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ем-Ес-Ай" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ікарус" (покупець, відповідач) укладено договір постачання № П18045 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю товар: запчастини, масла, автомобільну хімію, рідину АdВІue та інші змащувальні матеріали для автомобілів, сільськогосподарської техніки, обладнання, станків та агрегатів в асортименті (надалі по тексту - товар), згідно з видатковими накладними на кожну партію товару. Покупець зобов`язується прийняти товар згідно видаткових накладних, та оплатити отриманий товар згідно рахунків-фактур чи видаткових накладних.

За умовами п. 1.2 Договору, постачання товару за даним Договором буде здійснюватися окремими партіями. Асортимент, кількість, ціни і строки поставки товару узгоджуються сторонами згідно замовлення покупця до моменту поставки і відвантаження товару і визначаються видатковою накладною, що є невід`ємною частиною цього Договору (стаття 334 Цивільного кодексу України).

Постачальник, виконуючи взяті на себе зобов`язання за укладеним договором, здійснив поставку товару на загальну суму 20544,99 грн. згідно з умовами договору на підставі наступних видаткових накладних:

- № 607 від 27.04.2018 р. на суму 649,99 грн.;

- № 734 від 16.05.2018 р. на суму 17000,00 грн.;

- № 787 від 25.05.2018 р. на суму 1300,00 грн.;

- № 788 від 25.05.2018 р. на суму 1595,00 грн.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури чи видаткової накладної, що виписується на підставі замовлення покупця, погодженого обома сторонами шляхом перерахування 100% загальної суми на поточний рахунок постачальника в строк 21 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець має право здійснити передоплату за товар. Дата отримання товару відповідає даті складання видаткової накладної.

Позивач зазначає, що станом на 30.05.2019 року, відповідачем не сплачено за товар по вищезазначеним накладним, не дивлячись на те, що товар отримано ним вчасно, у повному обсязі, без будь-яких зауважень.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між контрагентами за Договором, відповідно до якого станом на 28.09.2018 року заборгованість відповідача на користь позивача становить 20544,99 грн. Зазначений акт звірки складений та підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств.

Позивачем з метою врегулювання спору у досудовому порядку була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість (протягом 10 (десяти) календарних днів з дня її отримання) отримана уповноваженою особою відповідача (за довіреністю) 07.05.2019 року.

Однак, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 20544,99 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.2.3 Договору, покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури чи видаткової накладної, що виписується на підставі замовлення покупця, погодженого обома сторонами шляхом перерахування 100% загальної суми на поточний рахунок постачальника в строк 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Аналогічні умови оплати містяться у підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість, склала 20544,99 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 20544,99 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 20544,99 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні витрати.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором (а саме оплати товару в строк, що вказаний в видатковій накладній), покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з дня порушення зобов`язання до дня його повного виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З умов 6.3 Договору вбачається, що сторони встановили інший ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені, а саме з дня порушення зобов`язання до дня його повного виконання.

За таких обставин, існують наступні періоди прострочення відповідача:

- з 19.05.2018 року по 30.05.2019 року за видатковою накладною № 607 від 27.04.2018 року;

- з 07.06.2018 року по 30.05.2019 року за видатковою накладною № 734 від 16.05.2018 року;

- з 16.06.2018 року по 30.05.2019 року за видатковою накладною 787 від 25.05.2018 року;

- з 16.06.2018 року по 30.05.2019 року за видатковою накладною № 788 від 25.05.2018 року.

Крім того, відповідно до положень п.6.4. Договору, у разі порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором більш ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів, покупець додатково до пені (п.6.3 Договору), сплачує постачальнику штраф за користування чужими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару.

Суд зазначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, cуд зазначає, що вони відповідають вимогам закону та є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення пені в сумі 7149,85 грн. та штрафу в сумі 6985,30 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних в сумі 603,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 1890,14 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат зазначено, що він поніс та планує понести у зв`язку з розглядом цієї справи:

- витрати на підготовку позовної заяви в сумі 3200,00 грн.;

- витрати на участь в судових засіданнях в сумі від 1600 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача надав розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи станом на 11.07.2019 року та копії:

- договору № 29/05 від 29.05.2019 року про надання правової допомоги;

- звіту від 30.05.2019 року Адвокатського бюро "Ірини Могильової" згідно договору про надання правової допомоги № 29/05 від 29.05.2019 року;

- акту №11072019 від 11.07.2019 року прийому-передачі наданої правової допомоги по договору № 29/05 від 29.05.2019 року;

- рахунку-фактури № 03072019 від 03.07.2019 року;

- платіжного доручення №615 від 08.07.2019 року за сплачені послуги правової допомоги згідно договору № 29/05 від 29.05.2019 року.

Відповідно до акту здавання-прийому наданої правової допомоги від 11 липня 2019 року, вартість послуг Адвокатського бюро "Ірини Могильової" з підготовки позовної заяви з додатками склала 3200,00 грн. (4 години).

Суд враховує, що ухвалою від 30.08.2018 року по справі 922/2391/18 заява про забезпечення позову була визнана необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні, а тому вважає, що в даному випадку відсутні підстави для покладання на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. (3000,00 грн. - складання заяви про забезпечення позову та 1500,00 грн. - складання проекту ухвали суду про забезпечення позову). Вказане також стосується відшкодування з відповідача судового збору в сумі 881,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи Адвокатського бюро "Ірини Могильової" з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3200,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача разом витратами по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ікарус" (61017, м.Харків, вул. Сіриківська, буд. 12, ідентифікаційний код 23761121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ес-Ай" (61070, м.Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, ідентифікаційний код 19344541) основний борг в сумі 20544,99 грн., пеню в сумі 7149,85 грн., штраф в сумі 6985,30 грн., 3% річних у розмірі 603,40 грн., інфляційні втрати в сумі 1890,14 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3200,00 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19.07.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова