Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/6436/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/6436/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ СТАНДАРТ"

про стягнення 6 521,14 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ СТАНДАРТ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 6 521,14 грн., у тому числі 3 050,54 грн. основного боргу, 1 475,27 грн. штрафу, 1 397,32 грн. пені, 128,91 грн. 3 % річних, 469,10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань відповідно до Договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 3-Д від 26.01.2012 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6436/19 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України.

Відповідач письмового відзиву не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -Позивач, Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний стандарт" (далі -Відповідач, Депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 3-Д (далі - Договір).

У відповідності до п. 1 Договору Депонент доручає, а Зберігач зобов`язується надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі ЦП), зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2009 №999, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Пунктами 2.3 та 3.1. Договору, передбачено зобов`язання Депонента оплачувати послуги Зберігача в порядку та на умовах, передбачених Договором; Депонент оплачує надані послуги відповідно до діючих Тарифів та в порядку, передбаченому Договором.

Порядок оплати наданих послуг передбачений пунктом 3.2.2. Договору, відповідно до якого вказана оплата здійснюється Депонентом по завершенню кожного календарного місяця (звітний період) не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним періодом на підставі акту-рахунку, складеного в 2-х примірниках, в якому вказуються перелік наданих Зберігачем послуг та сума до оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 5 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

На виконання умов договору № 3-Д від 26.01.2012 позивачем відкрито відповідачу рахунок в цінних паперах №013191.

Позивач вказує, що відповідачем систематично порушуються договірні зобов`язання, внаслідок чого за період з 01.05.2016 по 31.03.2019 за останнім виникла заборгованість, яка становить 6 521,14 грн., у тому числі 3 050,54 грн. основного боргу, 1 475,27 грн. штрафу, 1 397,32 грн. пені, 128,91 грн. 3 % річних, 469,10 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №3-Д від 26.01.2012 та факту наявності заборгованості у розмірі 3 050,54 грн., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 3 050,54 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 475,27 грн. штрафу, 1 397,32 грн. пені, 128,91 грн. 3 % річних, 469,10 грн. інфляційних втрат, нарахованих по періодам за кожним фактом надання послуг.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 6.4. та 6.5. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а якщо оплату послуг прострочено більш, як на 30 календарних днів, Депонент повинен сплатити, крім пені, штраф у розмірі 50% від суми несплачених Депонентом послуг.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 6.4. та 6.5. Договору.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ СТАНДАРТ" про стягнення 6 521,14 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ СТАНДАРТ" (04119, м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 15 Б, ідентифікаційний код 36509295) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 127, ідентифікаційний код 00032112) 3 050 (три тисячі п`ятдесят) грн. 54 коп. основного боргу, 1 475 (одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) грн. 27 коп. штрафу, 1 397 (одну тисячу триста дев`яносто сім) грн. 32 коп. пені, 128 (сто двадцять вісім) грн. 91 коп. 3 % річних, 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 22..07.2019

Суддя С.В. Стасюк