Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/5467/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/5467/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА"

про стягнення 54 326,85 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА" про стягнення 54 326,85 грн., з яких: 52 346,00 грн. - заборгованість, 1 354,74 грн. - пеня, 155,00 грн. - 3% річних, 471,11 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем зобов`язань за договором перевезення вантажу №30/11/03/2019 від 11.03.2019 та заявкою № 30/11/03/2019 від 11.03.2019 на транспортування і виконання послуг до договору.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" залишено без руху.

13.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5467/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 50163915.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА" (експедитор, відповідач) укладений договір перевезення вантажу №30/11/03/2019 (надалі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов`язується організувати перевезення вантажів доручених експедитором вантажним автомобільним транспортом.

За змістом пункту 2.11. договору, цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиторські послуги (далі - ТЕП), що надаються перевізником, і пов`язані з перевезенням вантажів у внутрішньому та/або в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно із п. 2.3. договору, на кожні окремі ТЕП оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор інформує перевізника про обсяги необхідних транспортно-експедиторських послуг, кількості і необхідному вигляді автомобільного транспорту, не пізніше 24 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дати і точні адреси місця навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням номерів телефонів контактних осіб; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість тощо); адреси проведення митного оформлення при навантаженні і розвантаженні вантажу; строки доставки конкретного вантажу; інші додаткові інструкції.

Подача і підтвердження заявки проводиться за допомогою електронної пошти чи факсимільного зв`язку, має юридичну силу оригіналу (п.3.2. договору).

Розрахунки за виконання ТЕП здійснюються після доставки вантажу в пункт призначення протягом 5 (п`яти) банківських днів, якщо інше не погоджено сторонами в заявці (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата за перевезення відбувається протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (факсова копія або оригінал). По закінченні перевезення сторони обмінюються оригіналами рахунків.

За приписами пункті 5.5. договору, за прострочення в оплаті рахунків за виконані ТЕП, експедитор виплачує перевізнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За умовами Заявки оплата за перевезення вантажу здійснюється відповідачем в сумі 1700 євро у гривнях по курсу НБУ в день вивантаження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Заявки № 30/11/03/2019 від 11.03.2019 на транспортування і виконання послуг до договору №30/11/03/2019 від 11.03.2019 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 52346,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№024710.

За поясненнями позивача, Заявка №30/11/03/2019 від 11.03.2019 на транспортування і виконання послуг до договору, договір перевезення вантажу №30/11/03/2019 від 11.03.2019, CMR A№024710, рахунок на оплату №S-147-19 від 19.03.2019 були надіслані відповідачу за допомогою електронної пошти, а також надані наручно представнику відповідача.

Позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 52346,00грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 1354,74 грн. (за період з 19.03.2019 по 20.04.2019), 3% річних у розмірі 155,00 грн. (за період з 19.03.2019 по 20.04.2019), інфляційні втрати у розмірі 471,11 грн. (за березень 2019 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Як підтверджено матеріалами справи між сторонами узгоджено заявку №30/11/03/2019 від 11.03.2019 на транспортування і виконання послуг до договору №30/11/03/2019 від 11.03.2019, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення по маршруту м. Біла Церква (Україна) - Laubach - Munster (3532) Німеччина.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору №30/11/03/2019 від 11.03.2019 та заявки №30/11/03/2019 від 11.03.2019 на загальну суму 52346,00 грн. підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) A№024710.

За поясненнями позивача, Заявка №30/11/03/2019 від 11.03.2019 на транспортування і виконання послуг до договору, договір перевезення вантажу №30/11/03/2019 від 11.03.2019, CMR A№024710, рахунок на оплату №S-147-19 від 19.03.2019 були надіслані ні відповідачу за допомогою електронної пошти, а також надані наручно представнику відповідача.

За змістом п. 5.2., п. 5.3. договору оплата за перевезення відбувається протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (факсова копія або оригінал); розрахунки за виконання ТЕП здійснюються після доставки вантажу в пункт призначення протягом 5 (п`яти) банківських днів, якщо інше не погоджено сторонами в заявці.

За умовами Заявки оплата за перевезення вантажу здійснюється відповідачем в сумі 1700 євро у гривнях по курсу НБУ в день вивантаження.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 52 346,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у сумі 1354,74 грн. (за період з 19.03.2019 по 20.04.2019), 3% річних у розмірі 155,00 грн. (за період з 19.03.2019 по 20.04.2019), інфляційні втрати у розмірі 471,11 грн. (за березень 2019 року).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 20% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за транспортно-експедиторські послуги передбачена у п. 5.5. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочення в оплаті рахунків за виконані ТЕП, відповідач виплачує позивачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Статтею 253 Цивільного кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на приписи ст. 253 ЦК України, з огляду на визначені у заявці строки оплати, нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 20.03.2019.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено розмір пені становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає пеня у розмірі у сумі 1354,74 грн. у межах заявлених вимог.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних встановить 154,89 грн., у зв`язку із вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем за березень місяць, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2019. Однак, позивач не здійснює нарахування інфляційних втрат за квітень 2019 року.

З урахуванням наведеного, враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 471,11 грн., нарахованих за березень 2019 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вулиця СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 3, офіс 705, ідентифікаційний код 40470217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛОГІСТИК" (01001, м. Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 1 А БЛОК В 02/7, ідентифікаційний код 35917412) основний борг у сумі 52 346,00 грн., пеню у сумі 1 354,74 грн., 3% річних у сумі 154,89 грн. та судовий збір у розмірі 1904,33 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 22.07.2019.

Суддя О.В. Гулевець