Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/3816/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/3816/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДАБЛ-Ю НЕТ ЮКРЕЙН ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Т.Р.КОМЬЮНІКЕЙШН Простягнення 450 000 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Зубачевський В.С.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дабл-ю Нет Юкрейн звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Р. Комьюнікейшн про стягнення 450 000,00 грн. заборгованості з договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 070918-ФП від 12.09.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з повернення позичкових коштів у строки встановлені в договорі про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 070918-ФП від 12.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дабл-ю Нет Юкрейн залишено без руху.

05.04.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Дабл-ю Нет Юкрейн надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2019р.

Ухвалою від 10.04.2019р. відкрито провадження у справі; поставлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.05.2019р.

15.05.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 29.05.2019р.

29.05.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019р.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. 12.06.2019р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 18.06.2019р. призначено розгляд справи на 10.07.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні 10.07.2019р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судові засідання не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, судом враховано таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду по справі направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м.Київ, вул.Московська, будинок 24, квартира 47.

Проте, поштові відправлення не було вручено відповідачу та повернуто на адресу суду із поміткою працівника поштового відділення за закінченням встановленого терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день надходження до поштового відділення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.

Наразі, з огляду на неявку відповідача суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 10.07.2019р.

В судовому засіданні 10.07.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Р.КОМЬЮНІКЕЙШН (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДАБЛ-Ю НЕТ ЮКРЕЙН (позикодавець) було укладено договір №070918-ФП про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути позику в строк, визначений цим договором.

У п.1.2 договору №070918-ФП від 12.09.2018р. вказано, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто, плата за користування грошовими коштами не стягується.

Зі змісту п.2.2 укладеного між сторонами правочину вбачається, що сума фінансової допомоги складає 600 000 грн.

Позикодавець зобов`язаний надати позику протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору. Позика надається шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника (п.п.3.1, 3.2 договору №070918-ФП від 12.09.2018р.).

За умовами п.4.1 договору №070918-ФП від 12.09.2018р. термін надання позикодавцем позики позичальнику визначається з моменту отримання грошових коштів позичальником і до 31.12.2018р.

Позичальник зобов`язується повернути суму позики не раніше терміну, зазначеного у п.4.1 договору (п.5.1 договору №070918-ФП від 12.09.2018р.).

У п.6.1 правочину вказано, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р., а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №070918-ФП від 12.09.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №070918-ФП від 12.09.2018р. позикодавцем було перераховано позичальнику грошові кошти на загальну суму 600 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відповідачем протягом розгляду справи обставин належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором спростовано не було.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Р.КОМЬЮНІКЕЙШН лише частково було повернуто фінансову допомогу, а саме перераховано позикодавцю грошові кошти в сумі 150 000 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 450 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами п.4.1 договору №070918-ФП від 12.09.2018р. термін надання позикодавцем позики позичальнику визначається з моменту отримання грошових коштів позичальником і до 31.12.2018р.

Позичальник зобов`язується повернути суму позики не раніше терміну, зазначеного у п.4.1 договору (п.5.1 договору №070918-ФП від 12.09.2018р.).

Отже, виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк повернення позичальником фінансової допомоги за договором №070918-ФП від 12.09.2018р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не спростовані, відповідачем свої обов`язки за договором №070918-ФП від 12.09.2018р. в повному обсязі виконано не було, грошові кошти в розмірі 450 000 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ДАБЛ-Ю НЕТ ЮКРЕЙН у порядку та строки, визначені правочином, не переховано.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків з повернення суми позики за договором №070918-ФП від 12.09.2018р. надано не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №070918-ФП від 12.09.2018р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Дабл-ю Нет Юкрейн до Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Р. Комьюнікейшн про стягнення 450 000,00 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Р.КОМЬЮНІКЕЙШН (01042, м.Київ, вул.Московська, будинок 24, квартира 47, ЄДРПОУ 25291464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДАБЛ-Ю НЕТ ЮКРЕЙН (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, будинок 48А, ЄДРПОУ 40363082) заборгованість в розмірі 450 000 грн. та судовий збір в сумі 6750 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2019р.

Суддя Спичак О.М.