Рішення

від 22.07.2019 по справі 926/1429/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року' Справа № 926/1429/19

За позовом Керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

до відповідача Фермерського господарства "Івасюка В.Д."

про звільнення та повернення земельної ділянки

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники сторін:

Прокурор - Балук О.М.

від позивача - Федюкова Т.Д., довіреність № 24.0.71-7/62-19 від 09 січня 2019 року

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Керівник Кіцманської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до відповідача Фермерського господарства "Івасюка В.Д." про звільнення та повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем порушено вимоги земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, площею 1,1867 га, яка знаходиться в адміністративних межах Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, шляхом посадки сільськогосподарської культури.

Відповідач (в особі голови Фермерського господарства «Івасюка В.Д.» ) через канцелярію суду подав заяву, в якій позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі і просить суд розглянути справу без участі представника.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року, справу № 926/1429/19 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 926/1429/19 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10 липня 2019 року.

10 липня 2019 року підготовче засідання не відбулось у зв`язку з непередбачуваним відключенням електроенергії у Господарському суді Чернівецької області, про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року призначено підготовче засідання на 22 липня 2019 року.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату засідання суду.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22 липня 2019 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Стислий виклад обставин справи та аргументів сторін.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24 січня 2005 року здійснено державну реєстрацію фермерського господарства «Івасюка В.Д.» (ідентифікаційний код юридичної особи 33353898), про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 032 102 0000 000069.

11 лютого 2019 року Кіцманською місцевою прокуратурою направлено лист на адресу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яким ініційовано проведення перевірки на предмет дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок.

22 лютого 2019 року, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №86-ДК від 22 лютого 2019 року, державним інспектором в сфері державного контролю за використанням та охороною земель проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

За результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок встановлено факт самовільного зайняття і використанням Фермерським господарством «Івасюка В.Д.» земельної ділянки, площею 1,1867 га. із земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташовану в урочищі «Рівне» за межами с. Кліводин в адміністративних межах Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області. Окрім того, державним інспектором в сфері державного контролю за використанням та охороною земель встановлено, що вказана земельна ділянка обробляється відповідачем без правовстановлюючих документів та самовільно зайнята, шляхом посадки сільськогосподарської культури.

При цьому, 22 лютого 2019 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Костащуком В.М. також складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №86-ДК/0045/АП/09/01-2019 в якому зазначено про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем та складено протокол про адміністративне правопорушення №86-ДК/0023 П/07/01-19 відносно ОСОБА_1 за порушення вимог статтей 125, 126 Земельного кодексу України та вручено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

В подальшому, 22 лютого 2019 року директору Фермерського господарства «Івасюка В.Д.» ОСОБА_1 вручено припис №86-ДК/0023Пр/03/01-19 про звільнення вищезазначеної земельної ділянки або вжиття заходів щодо оформлення права користування нею в 30-ти денний термін; винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №86-ДК/0023П/08/01-19 на громадянина ОСОБА_1 , як директора Фермерського господарства « ОСОБА_1 » .

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області проведено розрахунок шкоди, заподіяної державні внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, розмір якої встановлено в сумі 1 976,35 грн., який сплачено директором Фермерського господарства « ОСОБА_1 » ОСОБА_1 29 березня 2019 року.

Крім цього, 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти за адміністративне стягнення в сумі 340,00 грн.

10 квітня 2019 року посадовими особами Кліводинської сільської ради, Кіцманської місцевої прокуратури та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно проведено обстеження вказаної земельної ділянки, в результаті якого встановлено, що вказана ділянка не звільнена та використовується для вирощування сільськогосподарської культури.

Станом на момент вирішення спору доказів укладення договору оренди самовільно зайнятої земельної ділянки чи її добровільного звільнення відповідачем суду не надано.

Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 116, 123, 125, 126, 152, 156,212, 221 Земельного кодексу України, статтею 1166 Цивільного кодексу України і статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» аргументовано тим, що відповідачем порушено вимоги земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, площею 1,1867 га, що порушує права Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, як розпорядника земель державної власності.

При цьому, в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як убачається із матеріалів справи, Кіцманською місцевою прокуратурою направлено лист 22 травня 2019 року в Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про необхідність вжиття заходів представницького характеру, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Однак, 03 червня 2019 року на адресу Кіцманської місцевої прокуратури надійшов лист від Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, згідно якого, в останнього відсутні кошти на сплату судового збору за подання позову до суду.

Отже, як слідує із матеріалів цієї справи, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» унормовано повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відповідно до яких належать:

· здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

· вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

· давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

· складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

· звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до статтей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Як встановлено судом, право власності на земельну ділянку, площею 1,1867 га., яка розташована в урочищі «Рівне» за межами с. Кліводин в адміністративних межах Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області належить державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Рішень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою чи її частиною Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь відповідача не приймалось, договір оренди спірної земельної ділянки не укладався, право оренди чи інше речове право за відповідачем не зареєстроване.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 1,1867 га., яка розташована в урочищі «Рівне» за межами с. Кліводин в адміністративних межах Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно із статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області слід задовольнити.

Стосовно розподілу судових витрат.

Положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Прокуратурою Чернівецької області було сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 640 від 11.06.2019 року.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач визнав позов повністю до початку розгляду справи по суті, прокуратурі Чернівецької області належить повернути з Державного бюджету України 960,50 грн - 50% сплаченого судового збору за подання позову.

Поряд з цим, через те, що спір виник з вини відповідача, решту 50% судового збору слід стягнути з фермерського господарства на користь Прокуратури Чернівецької області (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фермерське господарство «Івасюка В.Д.» (59308, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Кліводин, код 33353898) звільнити та повернути Головному управлінню Держеокадастру в Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-а, код 39909396) самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,1867 га. із земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташовану в урочищі «Рівне» за межами с. Кліводин в адміністративних межах Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Івасюка В.Д.» (59308, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Кліводин, код 33353898) на користь Прокуратури Чернівецької області (58000, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, р/р 35219056004946, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 960,50 грн.

4. Повернути Прокуратурі Чернівецької області 58000, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, р/р 35219056004946, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету - 2800) з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 640 від 11.06.2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано - 23 липня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк