Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/5869/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019Справа № 910/5869/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М"

про стягнення 16 248, 48 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16 248, 48 грн., з яких: 12 227, 99 грн. - основного боргу, 2 145, 11 грн. - пені, 459, 26 грн. - 3 % річних та 1 416, 12 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 5.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 15.05.2019 ухвали Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 11.05.2019, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 11.07.2019, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 30.06.2019-21.07.2019 перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 22.07.2019.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2005 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотос М", яке перейменоване на Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" (далі - орендар) укладено договір № 05/1789 про оренду нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 813/3388 додаток 2 пункт 46 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення (далі - об`єкт оренди), за адресою: вул. Гайдай Зої , 5, літ. А для побутового обслуговування.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 32, 30 кв.м., т.ч. на 1 поверсі (мск) - 32, 30 кв.м., згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток №1).

Згідно п. 2.4. договору, об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", який є орендодавцем.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 № 366/1342 та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 813/3388, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 3) на дату підписання договору становить: 171, 23 грн. Розмір орендної плати підлягає коригуванню після виготовлення нової експертної оцінки нежитлового будинку, орендна плата буде нарахована з дати початку дії цього договору.

У відповідності до п.п. 3.2., 3.3. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. договору).

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку встановленому чинним законодавством, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.

На виконання умов договору № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А , а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 32,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 32,3 кв.м., сходові клітини 16,6 кв.м., вхідна група 15,7 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 17.01.2012, орендар здав, а орендодавець прийняв з оренди частину орендованого майна за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А , а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 10,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 8,1 кв.м., підвалі - 2,2 кв.м., з них місця загального користування: І поверх: сходова клітина п.ІХ - 5,2 кв.м., тамбур п. VІІ - 0,7 кв.м., тамбур п. VІІІ - 1,3 кв.м., підхід до електрощитової п. 1 - 0,2 кв.м., електрощитова п. 2- 0,7 кв.м.; підвал: сходова клітина п. І - 0,3 кв.м., коридор п. 2 - 0,5 кв.м., теплопункт п. 5 - 1,4 кв.м.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 12 227, 99 грн. за період з 01.12.2017 по 30.04.2019.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 145, 11 грн. - пені за загальний період з 16.10.2018 по 16.04.2019, 459, 26 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2017 по 16.04.2019 та 1 416, 12 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 31.03.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 05/1789 від 19.07.2005, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунальна майна , істотними умовами договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А , а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 32,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 32,3 кв.м., сходові клітини 16,6 кв.м., вхідна група 15,7 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану.

При цьому, згідно акту приймання-передачі від 17.01.2012, орендар здав, а орендодавець прийняв з оренди частину орендованого майна за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А , а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 10,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 8,1 кв.м., підвалі - 2,2 кв.м., з них місця загального користування: І поверх: сходова клітина п.ІХ - 5,2 кв.м., тамбур п. VІІ - 0,7 кв.м., тамбур п. VІІІ - 1,3 кв.м., підхід до електрощитової п. 1 - 0,2 кв.м., електрощитова п. 2- 0,7 кв.м.; підвал: сходова клітина п. І - 0,3 кв.м., коридор п. 2 - 0,5 кв.м., теплопункт п. 5 - 1,4 кв.м.

Як зазначає позивач, за надані послуги оренди за період 01.12.2017 по 30.04.2019 відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" утворилась заборгованість у розмірі 12 227, 99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості у розмірі 12 227, 99 грн. здійснений позивачем станом на 16.04.2019 згідно довідки про нарахування і надходження плати за користування орендованим майном.

Разом з тим, 24.06.2019 позивач подав до суду заяву, в якій повідомив суд про сплату відповідачем на р/рахунок позивача коштів у сумі 700, 00 грн. - 16.04.2019 за оренду майна за квітень 2019, 700, 00 грн. - 16.05.2019 за оренду майна за травень 2019 та 700, 00 грн. - 20.06.2019 за оренду майна за червень 2019, які просив врахувати при винесення рішення.

Таким чином, враховуючи що при розрахунку заборгованості позивачем не були враховані сплачені відповідачем 700, 00 грн. за оренду майна у квітні 2019, приймаючи до уваги заяву позивача, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог у розмірі 11 527, 99 грн. за вирахуванням 700, 00 грн., які були сплачені до відкриття провадження у даній справі, при цьому суд не приймає уваги проведені відповідачем сплати за травень та червень 2019, оскільки за вказаний період заборгованість не стягується.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, тобто починаючи з 11 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 11 527, 99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 145, 11 грн. - пені за загальний період з 16.10.2018 по 16.04.2019, 459, 26 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2017 по 16.04.2019 та 1 416, 12 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 31.03.2019.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку встановленому чинним законодавством, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування пені.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 1 592, 86 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 16.10.2018 по 16.04.2019, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 459, 26 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2017 по 16.04.2019 та 1 416, 12 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 31.03.2019, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище з урахуванням п. 3.6. договору прострочення виконання грошового зобов`язання відбувалося починаючи з 11 числа кожного поточного місяця, при цьому розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 494, 48 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 11.12.2017 по 16.04.2019 та сума інфляційних втрат у розмірі 1 416, 12 грн. розраховані за період з 11.12.2017 по 31.03.2019, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5, ідентифікаційний код - 21458654) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код - 03366500) 11 527 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 99 коп. - заборгованості, 1 592 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто дві) грн. 86 коп. - пені, 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн. 48 коп. - 3 % річних, 1 416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 12 коп. - інфляційних втрат та 1 777 (одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 11 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков