Рішення

від 17.07.2019 по справі 915/1468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Справа № 915/1468/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮНА-ВЕСТА» , вул. Б. Хмельницького, 67, м. Червоноград, Львівська обл., 80100 (код ЄДРПОУ 32285581)

адреса представника: вул. Пасічна, 93, м. Львів, 79032

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс Н» , вул. 295 Стрілецької дивізії, 79-В, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 40990174)

про стягнення грошових коштів в розмірі 460 923, 75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хомик К.В., ордер серія ЛВ №126063 від 10.05.2019 року;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЮНА-ВЕСТА» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс Н» заборгованість в сумі 460 923, 75 грн., з яких: 411 224, 33 грн. - основна сума боргу; 40 529, 43 грн. - пеня; 5 775, 64 грн. - інфляційні втрати та 3 394, 35 грн. - 3 % річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 27.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 року відмовлено ТзОВ «ДЮНА-ВЕСТА» у задоволенні клопотання (вх. № 9581/19 від 07.06.2019 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 915/1468/19, призначеному на 27.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.06.2019 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 17.07.2019 року та задоволено клопотання позивача ТзОВ «ДЮНА-ВЕСТА» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції .

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 27.06.2019 року та 17.07.2019 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомленмй належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 69, 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 17.07.2019 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач в позовній заяві зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов дистриб`юторського договору № 45 від 04.08.2018 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано штрафні санкції, інфляційні та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 218, 230, 343 ГК України, ст. 527, 530, 549, 625, 611, 629 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

04.08.2018 року між ТзОВ ДЮНА-ВЕСТА (постачальник) та ТзОВ Альфа Сервіс Н (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір № 45 (арк. 13-15).

Договір підписано з протоколом розбіжностей від 04.08.2018 року (арк. 16).

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року. Даний договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік, якщо сторони за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомлять про свій намір припинити дію договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник на умовах, передбачених цим договором, поставляє дистриб`ютору продукцію (панчішно-шкарпеткова продукція), а дистриб`ютор здійснює її продаж клієнтам за цінами, зазначеними у ціновій специфікації постачальника, і здійснює своєчасну оплату отриманої від постачальника продукції. Найменування, кількість та вартість продукції, що поставляється дистриб`ютору, визначаються у накладних.

Відповідно до п. 3.7 Договору кількість продукції, місце та дата поставки визначаються відповідно попередніх домовленостей.

Відповідно до п. 3.8 Договору моментом поставки визначається фактична передача продукції, що підтверджується підписанням представниками сторін накладної. Дистриб`ютор надає постачальнику перелік (із зазначенням ПІБ, посади та зразку підпису особи), що є представниками дистриб`ютора, які мають право отримувати продукцію та підписувати накладні.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за кожну отриману дистриб`ютором партію продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми, що вказана у накладній, з рахунку дистриб`ютора на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору дистриб`ютор зобов`язаний здійснювати оплату за продукцію, та може робити це двома способами:

5.3.1 - 100 % передоплати не пізніше дати фактичного відвантаження продукції за складу постачальника;

5.3.2 - по факту отримання;

5.3.3 - а) впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати виписки накладної (відтермінування); b) впродовж 90 (дев`яносто) календарних днів з дати виписки накладної (відтермінування) - за умови продажу такої продукції дистриб`ютором ключовим клієнтам, погодження з постачальником та дотримання вимог п. 7.3.15 договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в цьому договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків за минулий місяць, але не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Судом встановлено, що станом на 01.12.2018 року заборгованість відповідача за отриманий товар становила 1 014 856, 15 грн., що підтверджується Актом звірки ДВ000000155 за грудень 2018 року, який підписано сторонами та скріплено печатками сторін (арк. 17).

В подальшому на виконання умов договору позивачем за період з 07.12.2018 року по 22.12.2018 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 910 106, 10 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 18-55).

Отже, загальна сума поставленого товару становить 1 924 962, 25 грн. (1 014 856, 15 грн. + 910 106, 10 грн.).

Відповідачем здійснено часткову оплату за отримай товар в сумі 1 513 608, 92 грн., що підтверджується банківською довідкою № 11162/554 від 31.05.2019 року (арк. 74).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 129, 00 грн., що підтверджується поверненням від покупця № 19 від 16.01.2019 року (арк. 75).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 411 224, 33 грн. (1 924 962, 25 грн. - 1 513 608, 92 грн. - 129, 00 грн.)

10.05.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 129/01 про проведення звірки взаєморозрахунків (арк. 56) разом із Актом звірки ДВ000001332 взаємних розрахунків за дистриб`юторським договором № 45 від 04.08.2018 року за період грудень 2018 року - квітень 2019 року (арк. 57). Факт направлення листа № 129/01 від 10.05.2019 року підтверджується копією опису вкладення та поштовою накладною (арк. 58).

Доказів підписання відповідачем Акту звірки ДВ000001332 взаємних розрахунків за період грудень 2018 року - квітень 2019 року за дистриб`юторським договором № 45 від 04.08.2018 року суду не подано.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, заборгованість відповідача перед позивачем становить 411 224, 33 грн. (1 924 962, 25 грн. - 1 513 608, 92 грн. - 129, 00 грн.).

В силу умов п.п."а" п. 5.3.3 договору відповідач зобов`язаний провести оплату за товар по факту отримання товару з відтермінуванням платежу - 30 календарних днів з дати виписки накладної. При цьому, п.п."b" п. 5.3.3 в спірному випадку не застосовується, оскільки суду не подано доказів продажу дистриб`ютором продукції ключовим клієнтам (як і переліку ключових клієнтів), відповідного погодження з постачальником тощо.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 411 224, 33 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 411 224, 33 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 3 394, 35 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 29.01.2019 року по 13.05.2019 року.

Судом встановлено, що розрахунок здійснено по кожній накладній окремо з відтермінуванням у 45 днів, що не збільшує заборгованість. Розрахунок суми 3 % річних у сумі 3 394, 35 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 59).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 3 394, 35 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 5 775, 64 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з січня 2019 року по травень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 59).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 5 775, 64 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 11.1 Договору сторона, що не виконала (неналежно виконала) свої зобов`язання за цим договором, несе відповідальність за таке невиконання (неналежне виконання). Сплата пені (штрафу), що передбачені цим договором, не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.2 Договору у випадку, якщо дистриб`ютор у термін, зазначений у п. 5.3 цього договору, не оплатив отриману продукцію, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється за увесь період прострочення та припиняється в день сплати дистриб`ютором оплати за продукцію.

Позивачем нараховано пеню в сумі 40 529, 43 грн. за період з 29.01.2019 року по 13.05.2019 року.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання по кожній видатковій накладній окремо з відтермінуванням у 45 днів, що не збільшує заборгованість. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 59). Отже, нарахування пені в сумі 40 529, 43 грн. є обґрунтованим та підставним.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються дистриб`юторським договором, який в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено у повному обсязі та у встановлені договором строки. За порушення виконання зобов`язання, а саме строків оплати за отриманий товар, чинним законодавством та умовами договору передбачено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 6 913, 86 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс Н» , вул. 295 Стрілецької дивізії, 79-В, м. Миколаїв, 54037 (код ЄДРПОУ 40990174) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮНА-ВЕСТА» , вул. Б. Хмельницького, 67, м. Червоноград, Львівська обл., 80100 (код ЄДРПОУ 32285581); адреса представника: вул. Пасічна, 93, м. Львів, 79032:

- 411 224, 33 грн. (чотириста одинадцять тисяч двісті двадцять чотири грн. 33 коп.) - основного боргу;

- 40 529, 43 грн. (сорок тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн. 43 коп.) - пені;

- 5 775, 64 грн. (п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 64 коп.) - інфляційних втрат;

- 3 394, 35 грн. (три тисячі триста дев`яносто чотири грн. 35 коп.) - 3 % річних;

- 6 913, 86 грн. (шість тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 86 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.07.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш