Рішення

від 10.07.2019 по справі 922/727/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/727/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Укртрансцентр» , 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52, код ЄДРПОУ 39327690;

до Державного підприємства «Новопокровський комбінат Хлібопродуктів» , 63523, Харківська області, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Вєсіча, 1, код ЄДРПОУ 00953042;

про стягнення заборгованості за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно- експедиційне обслуговування від 10.01.2019 у розмірі 263634,96 грн.

за участі представників учасників справи:

позивача - Кудрявцев О.М. (директор наказ №6-к від 21.10.2014р.);

відповідача - не з`явився;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальність Укртрансцентр звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Новопокровський комбінат Хлібопродуктів про стягнення заборгованості за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно - експедиційне обслуговування від 10.01.2019 у розмірі 513634, 96 грн., з яких: 458679, 50 грн. - основного боргу, 44334, 83 грн. - пені, 6926, 06 грн. - інфляційних збитків, 3694, 57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019, а саме не здійснено остаточного розрахунку за отримані послуги у строки та в порядку визначеному договором, що стало підставою для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми основної заборгованості за договором та нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2019 (суддя Тацій О.В.,) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2019.

Розпорядження в.о. керівника апарату суду № 265/2019 Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з закінчення терміну повноважень судді Тацій О.В, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу призначено суду призначено повторний автоматизований розподіл справ № 922/727/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з підстав закінчення терміну повноважень судді справу № 922/727/19 передано для подальшого розгляду судді Новіковій Н.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2019 прийнято справу до провадження судді Новікової Н.А., призначено підготовче засідання на 24.04.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2019 залишено без розгляду та повернуто заявнику заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 10210 від 24.04.2019) та клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача (вх. № 10211 від 24.04.2019).

04.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.. №8337 від 04.04.2019), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує повністю. В якості правового обгрунтування відповідач зазначає на те, що між позивачем та відповідачем не було підписано відповідних додаткових угод, згідно яких, виходячи з умов договору, сторони повинні визначати вартість наданих позивачем послуг. Окрім цього відповідач вказував на те, що позивачем не надано доказів надсилання та отримання відповідачем рахунків на оплату послуг, згідно яких в останнього на підставі п.4.3 договору виникає обов`язок щодо здійснення оплати послуг наданих позивачем. Окремо відповідач зазначав про невірність та неправильність проведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, оскільки на думку відповідача, позивачем невірно визначена та застосовано формула таких розрахунків.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2019 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 22.05.2019.

Водночас 03.05.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог вих. №24-04/-1 від 24.04.2019 (вх.. №10827 від 03.05.2019), в якій останній просить стягнути з Державного підприємства «Новопокровський комбінат Хлібопродуктів» заборгованість за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019 у розмірі 513634,96грн. , з яких: 458679,50 грн. - основного боргу, 44334,83 грн. - пені, 6926,06 грн. - інфляційних збитків, 3694,57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2019 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальність Укртрансцентр про збільшення розміру позовних вимог та спір вирішено розглядати відповідно до викладених в заяві позовних вимог.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2019 на підставі ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 01.07.2019.

22.07.2019 від відповідача надійшли заперечення вих. №245 від 20.05.2019 (вх. №12533 від 22.05.2019), в якому відповідач наголошував на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а також вказував на те, що відповідач сумлінно намагається виконати свій обов`язок щодо оплати наданих послуг, в якості доказів надано платіжне доручення №142 від 26.04.2019 згідно якого останній оплатив частину заборгованості у розмірі 100000,00грн..

30.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позов вих. №254 від 29.05.2019 (вх.№13213 від 30.05.2019), в якому вказує на те, що позивачем не доведено обставин щодо отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату послуг, згідно яких і з моменту отримання яких у відповідача виникає обов`язок щодо оплати товару, крім цього відповідач вказує на те, що відповідачем після відкриття провадження по справі було здійснено часткову оплату послуг, а тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2019 на підставі ст. 183 ГПК України, для надання можливості представнику позивача подати заяву про зменшення розміру позовних вимог, відкладено підготовче засідання на 03.07.2019.

01.07.2019 від позивача надійшла заява (вх. № 15758 від 01.07.2019) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначив, що відповідачем частково сплачена сума основного боргу за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно - експедиційне обслуговування від 10.01.2019 та станом на 01.07.2019 сума основного боргу складає 208679,50 грн. У зв`язку з чим просив, заяву задовольнити та стягнути з відповідача 263634,96 грн., з яких: 208679,50 грн. - основного боргу, 44334,83 грн. - пені, 6926,06 грн. - інфляційних збитків, 3694,57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2019 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальність Укртрансцентр про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 15758 від 01.07.2019) та спір вирішено розглядати відповідно до викладених в заяві позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 922/727/19. Призначено справу до судового розгляду по суті "10" липня 2019 р. о 11:30 год.

У судовому засіданні 10.07.2019 повноважний представник позивача підтримав остаточні позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача заборгованості за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019 у розмірі 263634,96 грн., з яких: 208679,50 грн. - основного боргу, 44334,83 грн. - пені, 6926,06 грн. - інфляційних збитків, 3694,57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами.

Водночас, відповідач у судове засідання не з`явився, жодних клопотань щодо проведення судового засідання без його участі не подавав, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не подавав, при цьому як вбачається з телефонограми від 05.07.2019, яка долучена до матеріалів справи, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим, суд, враховуючи, що не явка відповідача не перешкоджає розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальній Укртрансцентр ( Виконавець / Позивач ) та Державним підприємством Н овопокровський КХП ( Замовник / Відповідач ) було укладено Договір №10- 1 11Т9-УТЦ про транспортно-експедиційне обслуговування (далі за тестом - Договір ).

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційне обслуговування (далі - ТЕО), пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення тонових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки (надалі по тексту Вантаж ), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору умови транспортно-експедиційного обслуговування оговорюються Сторонами в Заявках - транспортних інструкціях щодо заповнення залізничних накладних (додаток №1), і Додаткових угодах. Заявка - транспортна інструкція щодо заповнення залізничних накладних та Додаткова угода є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається отримання Заявки транспортної - інструкції щодо заповнення залізничних накладних та Додаткової угоди по факсимільному зв`язку або електронною поштою (E-mail) з обов`язковим подальшим обміном оригіналами таких документів підписаними уповноваженими особами Замовника.

В пункті 3.1. Договору зазначено, що у випадку нездійсненні платежу у встановлені Договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, з також 3% річних від загальної суми заборгованості.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг Виконавця обумовлюється в додатковій угоді на кожне відвантаження, що є невід`ємною частиною Договору і включає в себе обгрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона / тонни Вантажу по кожній партії товару.

Згідно п. 4.3. оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в якості 100% передоплати згідно виставленого рахунку на протязі двох днів з моменту його отримання по електронній пошті.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2019 включно, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. ,

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експидирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншмим нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вбачається з Акту надання послуг №15 від 14.01.2019 та №16 від 15.01.2019, на виконання умов договору, з 10 січня 2019 року по 15 січня 2019 року, ТОВ Уртрансцентр було надано відповідачу послуг на загальну суму - 588 679,59 грн..

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №1517 від 18.01.2019 на суму 80000,00грн. та №1577 від 15.02.2019 на суму 50000,00грн., відповідач частково оплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим, станом на момент подачі позову - 18.03.2019, заборгованість за надані послуги становила 458 679,50грн., які останній просив стягнути з відповідача.

Однак, як вбачається з платіжних доручень №180 від 22.03.2019 на суму 150000,00грн., №142 від 26.04.2019 на суму 100000,00грн., відповідач після відкриття провадження по справі частково оплатив вартість наданих послуг на суму 250000,00грн..

Таким чином, з врахуванням всіх заяв позивача про збільшення та зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 263634,96 грн., з яких: 208679,50 грн. - основного боргу, 44334,83 грн. - пені, 6926,06 грн. - інфляційних збитків, 3694,57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами. В якості доказів в обґрунтування вказаних доводів, останній посилається на Акти надання послуг №15 від 14.01.2019 та №16 від 15.01.2019, рахунки на оплату №11 від 14.01.2019 на суму 350220,00грн., №14 від 14.01.2019 на суму 231 459,50грн., №16 від 15.01.2019 на суму 7000,00грн., односторонній акт звірки та претензію вих. №15-1 від 18.02.2019.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказував на необґрунтованість та невірність проведених позивачем розрахунків та на необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів відправлення та отриманням відповідачем рахунків на оплату, а також доказів підписання додаткових угод в яких визначається вартість послуг.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, останній отримав від позивача послуги послуг на загальну суму - 588 679,59 грн., що підтверджується Актами надання послуг №15 від 14.01.2019 та №16 від 15.01.2019, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача. При цьому, як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу станом на момент розгляду справи становить 203679,59грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг Виконавця обумовлюється в додатковій угоді на кожне відвантаження, що є невід`ємною частиною Договору і включає в себе обгрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона / тонни Вантажу по кожній партії товару.

Згідно п. 4.3. оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в якості 100% передоплати згідно виставленого рахунку на протязі двох днів з моменту його отримання по електронній пошті.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних пунктів договору, суд дійшов висновку, що сторонами обумовлено, що оплата вартості послуг здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в якості 100% передоплати згідно виставленого рахунку на протязі двох днів з моменту його отримання, при чому вартість послуг узгоджується у відповідній додатковій угоді до договору.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, сторони відступили від умов договору, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів щодо підписання вказаних додаткових угод та здійснення 100% передоплати вартості послуг на підставі рахунків. При цьому, оплата вартості послуг здійснювалась згідно актів наданих послуг та рахунків, які виставлялись в день отримання відповідних послуг, вказані обставини на думку суду, підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунками та актами.

Приймаючи до уваги, що відповідачем фактично визнаються обставини щодо отримання ним послуг визначених договором та актами надання послуг, з огляду на здійснення останнім оплати вартості вказаних послуг після відкриття провадження по справі з вказівками та посиланнями на відповідні акти надання послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Укртрансцентр щодо стягнення суми боргу у розмірі 203679,59грн., підлягають задоволенню.

Водночас, як вбачається з позовної заяви позивач, крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача 44334,83 грн. - пені, 6926,06 грн. - інфляційних збитків, 3694,57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, які останній нараховую за період з 17.01.2019 по 24.04.2019.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пункті 3.1. Договору зазначено, що у випадку нездійсненні платежу у встановлені Договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, з також 3% річних від загальної суми заборгованості.

Згідно п. 4.3. оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в якості 100% передоплати згідно виставленого рахунку на протязі двох днів з моменту його отримання по електронній пошті.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами абзацу другого частини 1 статті 530 ЦКУ зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, позивач повинен довести факт порушенням відповідачем порядку та строків здійснення оплати за отримані послуги визначених умовами договору, а саме: 1) обставини, щодо отримання позивачем рахунків на оплату послуг та 2) обставини щодо не здійснення ним оплати рахунків протягом двох днів з дня отримання вказаних рахунків. Таким чином, саме з моменту отримання відповідачем рахунку, відповідно до пункту 4.3. Договору, у відповідача виникає зобов`язання щодо здійснення оплати послуг протягом 2 днів, в іншому випадку, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання та повинен виплатити позивачу пеню, 3% річних та інфляційні відповідно до вимог п. 3.1 Договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що при виконанні вказаного договору сторони відступили від процедури здійснення розрахунків за надані послуги, визначеної умовами договору, зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів щодо надсилання відповідачу та отримання відповідачем рахунків на оплату послуг, що, в розумінні п. 3.1 та 4.3 договору та ст. 530 ЦК України, є підставою для здійснення відповідачем оплати отриманих послуг, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних безпідставними, оскільки позивачем не доведено обставин, щодо порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, а також обставин щодо надсилання та дати отримання відповідачем рахунків, у звязку з чим такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення виключно судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору, разом з цим, як вбачається з платіжного доручення №583 від 11.03.2019 на суму 7423,77грн. та №725 від 24.04.2019 на суму 280,76грн. позивачем сплачено судовий збір у розмір 7704,53грн..

Водночас, вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач змінював позовні вимоги, судовий збір, виходячи з кінцевих позовних вимог, які становлять 263634,96 грн., повинен дорівнювати 1.5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3954,52грн..

Таким чином, позивач зайво сплатив судовий збір в сумі 3750,01грн., який підлягає поверненню останньому після звернення до суду з відповідним клопотанням.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 3130,19грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Новопокровський комбінат Хлібопродуктів» (63523, Харківська області, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. ім. В. Вєсіча, 1, код ЄДРПОУ 00953042) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Укртрансцентр» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52, код ЄДРПОУ 39327690) 208679,50грн. - основного боргу заборгованості за договором № 10-1/01/19-УТЦ на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2019, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3130,19грн..

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" липня 2019 р.

Суддя Н.А. Новікова