Постанова

від 09.07.2007 по справі 11/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

09 липня 2007 р.                                                             Справа  № 11/89

За позовом   Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  м. Ужгород

До відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю "Воловецька торгова оранізація" смт. Воловець

про  стягнення    1544 грн. штрафних санкцій.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.  

Представники:

від позивача - Шибаєв А.М. - представник, довіреність від 10.01.2007.

від відповідача - Матола Т.В. - представник, довіреність від 22.06.2007.

СУТЬ СПОРУ:  Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення         1544 грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  передбаченого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) нарахованих на підставі  статті 20 згаданого  Закону. Відповідно до  вимог  статті 19 Закону відповідач повинен  був працевлаштувати одного інваліда, однак, не працевлаштував, що видно із поданого до відділення звіту (форма 10 ПІ річна  „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік), тому повинен відрахувати йому (позивачу)  адміністративно-господарські санкції.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву  позовні вимоги не визнав, посилаючись, зокрема, на статті 8,9, 18 Закону України "Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні", відповідно до яких  працевлаштування інвалідів  покладено на центральний  орган  виконавчої влади з питань праці  та соціальної політики, Державну службу зайнятості  через їх районні виконавчі органи та на органи місцевого самоврядування.

          Відповідно до  Положення  Про робоче місце інваліда  і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (зі змінами і доповненнями), місцеві органи соціального захисту населення  виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати  свої  здібності  та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітаці, щомісячно подають  державній службі зайнятості списки  інвалідів, які виявили  бажання працювати із зазначенням професій, спеціальностей. Державна служба у свою чергу  веде облік інвалідів, які звернулись  за допомогою у працевлаштуванні і сприяє їх працевлаштуванню, з урахуванням рекомендації МСЕК, за їх спеціальністю.

          Протягом звітного періоду  органами соціального захисту  та Державною службою зайнятості  на підприємство інваліди для працевлаштування не направлялись. Звіти форми №3-ПН у районний центр зайнятості не подавались, у зв"язку з відсутністю вакансій.

          Не відповідають дійсності ті обставини на які посилається  позивач, а саме,  підприємство подало звіт  до відділення за формою  №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість  та працевлашутвання інвалідів за 2006 рік", у рядку 03 якого зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить 1  чоловік, а згідно рядку 02 не працює жодного. В той же час, відповідно  до копії звіту, поданого позивачем до позовної заяви  в рядках 02, 03 стоять прочерки, що свідчить про введення суду  в оману та подання позивачем недостовірної інформації.

          Крім того,  відповідач  зазначає про непідсудність справи адміністративному суду, оскільки позивач не має статусу суб"єкта владних повноважень, а спір по своїй суті не є публічно-правовим.            

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників  сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Частиною першою ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 –ХІІ  від 21.03.1991 з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон), для підприємств ( об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від  03.05.1995 № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості, про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів;  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже,  нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік ( форма №10- ПІ ), копія якого міститься в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 чоловік, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до ч.1 ст. 19 згаданого Закону, становить 1 робоче місце, однак, відповідач не виконав вказаний норматив.

Згідно з п.3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозоології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. А пунктом  2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідачем не подано суду доказів про створення такого робочого місця, інформування відповідних органів про його створення, та доказів працевлаштування інваліда.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів.

         Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, а середньорічна заробітна плата штатного працівника  на підприємстві у  2006 році становила  3088 грн. (графа 05 звіту форми № 10 –ПІ), він (відповідач) повинен сплатити позивачу 1544 грн. адміністративно-господарських  санкцій             (3088 : 2). Однак, відповідач вказану суму позивачу добровільно не сплатив, у зв"язку з чим, вона підлягає стягненню.

          Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що  на нього не можуть бути покладені адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки  відповідно до статті 19 Закону та п.14 Положення  він (відповідач)   зобов"язаний  за власні кошти створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  а також  щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості  про кількість працюючих інвалідів та інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Щодо не зазначення у звіті кількості інвалідів, які повинні працювати на  підприємстві, то позивач, у випадку невідображення у звіті таких даних, може самостійно вирахувати кількість інвалідів, відповідно до встановленого  статтею  19 Закону нормативу.

Стосовно твердження відповідача про непідсудність справи адміністративному суду, оскільки  позивач не є органом державної влади, то воно також не приймається до уваги, оскільки  відповідно  до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту  інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому. Згідно  з пунктом 9 Положення  для реалізації  покладених на Фонд завдань утворюються територіальні відділення. Отже, Фонд та його відділення є органами  державної влади, які у правовідносинах з підприємствами, зокрема, у зв"язку із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", реалізує владні управлінські функції.

          Керуючись ст.ст. 17, 18,  21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства,

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воловецька торгова оранізація"( смт. Воловець, вул. Пушкіна ,14 код: 04594083) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Ужгород, пл.Ш.Петефі,14, код 13592841) суму 1544 грн.

3. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Якимчук Л.М.