Рішення

від 18.07.2019 по справі 480/1951/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 р. Справа № 480/1951/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Черкасової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1951/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Фермерське господарство "Святкове-2016", про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, викладену в листі від 15.05.2019 р. №М- 5882-3082/21-19;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Свої вимоги мотивує тим, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладена у листі від 15.05.2019 р. №М- 5882-3082/21-19, у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправною, оскільки отримання такого дозволу ще не означає позитивного рішення про надання земельною ділянки у власність, до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ним додана нотаріально засвідчена згода землекористувача - Фермерського господарства Святкове-2016 на вилучення земельної ділянки від орендаря, що передбачено ч.3 ст.50 Закону України Про землеустрій . Також зазначає, що відповідач у відмові посилається на підстави, не вказані в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Крім того, щодо посилання відповідача на те, що вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв`язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди, ОСОБА_2 у позові зазначає, що у постановах Другий апеляційний адміністративний суд від 03.04.2019 р. у справі № 480/4298/18 та від 03 травня 2019 р. у справі № 480/4311/18 дійшов висновку, що наявність у ПСП "Весна" права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка, не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на вилучення частини земельної ділянки для подальшого їх оформлення у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому апеляційні скарги у цих справах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Отже, в силу ч. 6 ст.118, ч.4 ст.122, п. а ст.141 ЗК України наявність у ФГ Святкове-2016 права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка площею 2,0 га, не є підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності вказаної вище письмової, нотаріально засвідченої згоди ФГ Святкове-2016 на вилучення частини земельної ділянки для подальшого їх оформлення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства. Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваженню не є дискреційними. Таким чином, правильним та ефективним способом захисту прав у даній справі є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою від 04.06.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного із повідомленням сторін у судовому засіданні.

20.06.2019 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Також зазначив, що згідно з інформаційною довідкою, наданою Відділом у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.04.2019 №595/416-19, встановлено, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи. Крім того, до даної заяви долучена згода на вилучення земельної ділянки від орендаря. Проте, право оренди на неї всупереч вимог ст.116 Земельного Кодексу України припинено у встановленому порядку не було, державна реєстрація припинення речових прав на нерухоме майно на виконання ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не проводилася. Зазначає, що одними із підстав припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до ст.141 ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ним Кодексом (ст.149 ЗК України). Згідно з ч.3 ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Тобто даною нормою передбачена добровільна відмова землекористувача за його заявою щодо права постійного користування земельною ділянкою, а не права користування на умовах оренди. Також вказує, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки, укладеного з ФГ Святкове-2016 27.06.2018р., зареєстрованого 13.07.2018р. за №27065762, є площа земельної ділянки , яка у зв`язку з даною заявою може змінитись, а зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Однак, взаємна згода сторін на припинення договору чи зміну його умов не надавалася.

З приводу посилань позивача на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області дискреційних повноважень для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмічає, що суд не вправі зобов`язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом, тобто суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу, оскільки відповідно до статей 118 і 121 Земельного кодексу України виключно до компетенції відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Сумській області) віднесено право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмові у наданні такого дозволу.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Сумській області) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (а.с.28-30).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що на земельну ділянку, яку ОСОБА_2 планує відвести собі у власність, вже розроблено проект землеустрою, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в масиві загальною площею 9,5000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та вже є сформованою і перебуває в оренді ФГ Святкове-2016 згідно з договором оренди земельної ділянки. Тому управлінням було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Представник третьої особи - Фермерського господарства Святкове-2016 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.55), в судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення (а.с.39-43), відповідно до яких позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не покладає на відповідний орган (обов`язку) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. Уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність чи користування з підстав, визначених законом. Проте в даному випадку відмова була з підстав, не передбачених ч.6 ст.118 ЗК України. Крім того, до заяви додавалася згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, що відповідає положенням п.5 ч.3 ст.50 Закону України Про землеустрій .

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, Фермерське господарство Святкове-2016 в особі голови фермерського господарства ОСОБА_2 , як орендар земельної ділянки відповідно до договору оренди від 27.06.2018р. (а.с.36-38), цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 9,500 гектара, у тому числі 9,500 гектара - сіножаті, що знаходиться за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, нотаріально завіреною заявою від 26.03.2019р. надало згоду ОСОБА_2 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2,000 гектара для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.21).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 16.04.2019р. позивач, який одночасно є головою Фермерського господарства Святкове-2016 , що вбачається з копії наказу №1 від 02.06.2016р. про призначення керівника (а.с.64), копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.65-66) та п.1.11 Статуту фермерського господарства (а.с.69-70), звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с.18).

Проте, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило у задоволенні поданого клопотання, мотивуючи відмову наступним.

У листі від 15.05.2019 р. № М- 5882-3082/21-19, надісланому у відповідь на заяву ОСОБА_2 (а.с.17), відповідач вказав, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Буринському районі Головного управління від 26.04.2019р. № 595/416-19 (а.с.33), встановлено, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи.

Крім того, при розгляді наданих позивачем матеріалів встановлено, що до його заяви долучена згода на вилучення земельної ділянки від орендаря.

Також у відповіді зазначено, що вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв`язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України) .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з п. а ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами пункту а частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з копії листа від 15.05.2019р. №М- 5882-3082/21-19, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою з урахуванням інформації, викладеної у довідці, наданої Відділом у Буринському районі Головного управління від 26.04.2019р. № 595/416-19 (а.с.33), на яку міститься посилання у відмові (а.с.17), стало те, що земельна ділянка, яка планується до відведення, знаходиться на сформованій земельній ділянці, кадастровий номер якої НОМЕР_1 площею 9,5 га, яка перебуває в користуванні відповідно до договору оренди землі, укладеному між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ФГ Святкове-2017 терміном на 7 років.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 цієї є статті).

Отже, земельна ділянка, яка планується до відведення, знаходиться на сформованій земельній ділянці, площа якої визначена, межі встановлені та якій присвоєно кадастровий номер.

Вказана ділянка перебуває в оренді ФГ Святкове-2016 на підставі договору від 27.06.2018р. (а.с.36-38), за умовами якого зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 33).

Крім того, пунктом 34 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 35 цього ж договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як зазначено в пункті 36 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Проте, жодні підстави для припинення договору оренди, перелічені у наведених вище пунктах договору оренди землі від 27.06.2018р., в тому числі і взаємна згода на припинення договору або внесення змін до його умов у даному випадку, відсутні.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази фактичного повернення земельної ділянки фермерським господарством орендодавцю.

Частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 Закону N 1952-IV державній реєстрації прав, в тому числі підлягає, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений в порядку, встановленому Законом України Про оренду землі .

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі прав.

Рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав (ч.1 ст.28 цього ж Закону).

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Проте державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки відповідно до договору від 27.06.2018р. в Державному реєстрі прав не проводилася.

Згідно зі ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частини 1, 2 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 Кодексу).

Таким чином, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв`язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

Подання разом із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність нотаріально засвідченої згоди на вилучення земельної ділянки від орендаря не свідчить про припинення права оренди на неї, оскільки ч.3 ст.142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Тобто цією нормою передбачена добровільна відмова землекористувача за його заявою щодо права постійного користування земельної ділянки, а не права користування на умовах оренди.

Крім того, необхідно відмітити, що про припинення права постійного користування земельною ділянкою має бути прийнято рішення власником земельної ділянки або у судовому порядку, як цього вимагає ст.149 ЗК України. Однак, докази прийняття такого рішення в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, оскільки право оренди ФГ Святкове-2016 на земельну ділянку у встановленому законом порядку припинено не було.

Відтак місце розташування земельної ділянки, щодо якої про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, не відповідає вимогам законів, зокрема земельна ділянка, яка планується до відведення, вже знаходиться на сформованій земельній ділянці, переданій в оренду.

Щодо посилань ОСОБА_2 на п.5 ч.3 ст.50 Закону України Про землеустрій , відповідно до якого проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, включають, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказаний закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, а не регулює порядок і підстави передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, як це здійснює Земельний кодекс України.

З приводу посилань позивача на рішення апеляційного суду від 03.04.2019р. у справі № 480/4298/18 та від 03 травня 2019 р. у справі № 480/4311/18 слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а згідно з ч.7 цієї ж статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, під час розгляду даної справи суд не пов`язаний із правовою оцінкою фактів, наданою під час розгляду інших судових справ, та у кожній судовій справі суд повинен врахувати особливості конкретних обставин справи, оцінити докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як це передбачено вимогами ст.90 КАС України.

Відтак, такі посилання позивача на судові рішення в інших справах як на підставу для задоволення позовних вимог в цій справі не можуть бути покладені в основу даного судового рішення.

В контексті наведеного суд звертає увагу позивача на положення частини другої статті 2 КАС України, які встановлюють, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова відповідача у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, викладена у листі від 15.05.2019 р. № М- 5882-3082/21-19, відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є похідними від вимог про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, то в їх задоволенні також слід відмовити.

Отже, судові витрати відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90,139,143,241-246,250,255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Фермерське господарство "Святкове-2016", про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.07.2019.

Суддя О.О. Осіпова