Рішення

від 23.07.2019 по справі 826/13685/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2019 року № 826/13685/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомУправління Держпродспоживслужби в м. Одесі до Дочірнього підприємства Рітейл Вест простягнення штрафну,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Управління Держпродспоживслужби в м. Одесі (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Вест (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача штрафу за п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за порушення норм Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів за відповідачем обліковується штраф у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

У зв`язку з тим, що з 15.12.2017р. діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На момент прийняття рішення у справі, відповідачем будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі зверненням гр. ОСОБА_1 , щодо придбання у кафе Супермаркету Фуршет ДП Рітейл Вест (м. Одеса, пров. Семафорний, 4) неякісних харчових продуктів, керуючись Законами України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових Продуктів , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за погодженням Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.05.2017 р. № 37-32-7/13032 на підставі Наказу Управління Держпродспоживслужби в м. Одесі від 10.07.2017р. №25-В та Направлення від 10.07.2017 р. №44 Головними спеціалістам відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 12.07.2017 р. по 13.07.2017 р. проведено у межах компетенції Позапланову перевірку - кафе магазину Фуршет ДП Рітейл Вест (м. Одеса, пров. Семафорний, 4).

За результатами перевірки складено Акт перевірки магазину Фуршет ДП Рітейл Вест від 12.07.2017 року № 39, та протокол про правопорушення у сфері безпечності харчових продуктів та окремих показників якості харчових продуктів №002 від 12.09.2017р.

Під час перевірки встановлено порушення норм п.п. 1 п. 2 статті 20, ст. 42 ч. 1, п.п. 1.2, 4, 5; ст. 45 ч. 2 п.п. 1, 2, ст. 49 ч. 1 п.п. 6, 8 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , а саме: у виробничих та допоміжних приміщеннях ДП Рітейл Вест , як закладу стеля та підлога забруднені мають ушкодження кахельної плитки та панелів, злущено фарбу та на більшості поверхонь у тому числі на дверях до виробничих приміщень: виробниче обладнання, столи стелажі ушкодженні іржею, забруднені та мають ділянки із злущеною фарбою; недостатня кількість холодильного обладнання для окремого зберігання перероблених харчових продуктів та розморожування.

Як зазначає позивач, представник відповідача підписав протокол від 12.09.2017р. без зауважень та вказаний протокол з актом перевірки відповідачем не оскаржувались.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу за п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини першої статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частинами 1-3 статті 12 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлена відповідальність суб`єкта господарювання, а саме, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, суд прийшов висновку, що застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій повинно здійснюватися самим суб`єктом владних повноважень, який здійснює державний нагляд (контроль), оскільки як зазначено у статті 12 зазначеного Закону, у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) позивач може звернутися до адміністративного суду із позовними вимогами щодо стягнення суми санкції в судовому порядку.

Окрім цього, надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 65 Закону передбачено, що провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається у компетентного органу.

Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

Заява про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.

Таким чином, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги Закону в частині складання протоколу про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо відповідача на підставі акту проведення позапланового заходу, який в подальшому був скерований до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ані Законом, ані іншим нормативно-правовим актом не встановлено порядку розгляду даних справ. Крім того, відсутній порядок та процесуальна форма розгляду таких справ у КАС України.

Так, законодавець передбачив у статті 65 Закону можливість розгляду справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів судом. При цьому, зазначив, що порядок розгляду судом цих справ визначається законом, але в подальшому будь-якого закону з цього приводу не прийняв, та порядок розгляду цих справ не визначив.

На необхідність дотримання принципу якості закону неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.

Закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України від 14 червня 2007 року).

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Волохи проти України від 2 листопада 2006 року).

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Але, суд не може застосувати розширення тлумачення для застосування обмежувального заходу стосовно особи, для розширення повноваження суб`єкта владних повноважень та безпосередньо самого суду.

Застосування у цьому випадку аналогії чи розширеного тлумачення, призвело б до того, що суд самостійно наділив себе повноваженнями розгляду таких справ, хоча законодавцем це питання не було вирішено, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині розгляду справи не судом встановленим законом (п. 23, п. 24 Рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року).

Отже, вказане свідчить про помилковість обрання позивачем способу реалізації свого повноваження, передбаченого статтею 65 Закону.

Ухвалення адміністративним судом рішення про застосування штрафних санкцій, не лише відсутнє у статті 245 КАС України, а й взагалі суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства, визначеним у статтях 2 та 5 Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів в частині складання протоколу про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо виявлених під час перевірки порушень з боку відповідача, однак позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби в м. Одесі не можуть бути задоволені, оскільки нормами діючого КАС України не врегулювано питання розгляду позовних заяв суб`єкта владних повноважень про застосування саме судом штрафних санкцій до правопорушника.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Крім того, при прийнятті рішення у справі, суд враховує те, що з 04.04.2018р. статтю 64 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів виключено відповідно до підпункту "б" підпункту 2 пункту 5 розділу Х Закону України від 18.05.2017 р. N 2042-VIII "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин".

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Управлінню Держпродспоживслужби в м. Одесі (м. Одеса, 65042, вул. 7-а Пересипська, 6, код ЄДРПОУ 40311762) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін