Постанова

від 18.07.2019 по справі 810/2199/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2199/18 Головуючий у 1 інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Літвіної Н.М. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 р. №0000101520, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковим зобов`язанням на 173 183,10 грн. та за штрафними санкціями на 43 295,78 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільського відділення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.08.2016 р. №0000101520 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 134676,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33669,03 грн., всього на суму 168345,13 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 02.08.2016 р. №0000101520 Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. була діючою.

03 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ (ідентифікаційний код 24455082, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н., с.Щасливе, вул.Фестивальна, буд.22-А) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.02.2003 р. між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (далі Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ (правонаступник з 2011 року ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ ) (далі Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №36, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко А.П. та зареєстрований в реєстрі за р.№453. Договір зареєстрований Бориспільським районним відділом земельних ресурсів від 12.02.2003 року за №19.

Відповідно до п.1 договору, орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради, Бориспільського району Київської області, в межах села Щасливе, Бориспільського району, Київської області.

Згідно з п.3 договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,1356 гектарів земель громадського призначення.

Пунктом 2.2 договору визначено, що договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до пп.1 та 3 п.2.3 договору, грошова плата в розмірі 3900,00 грн. за поточний рік, що становить 325,00 грн. за кожний місяць.

У розмір орендної плати входить податок на землю у розмірі 1984,61 грн. за поточний рік.

Відповідно до пп.7 п.2.3 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пп. 1 п. 4 договору, сторони домовилися, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

З матеріалів справ вбачається, що позивач подав до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 09.02.2016 р., в якій самостійно обчислив річну суму орендної плати за земельну ділянку площею в розмірі 46107,20 грн., з яких: за період з січня по серпень - 3842,27 грн. (щомісячно) та за період з вересня по грудень - 3842,26 грн. (щомісячно).

14.07.2016 р. головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Шепель І.С. у приміщенні Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за адресою: м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2, була проведена камеральна перевірка ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за 2016 рік: період з 01.01.2016 р. по 30.06.2016 р., за результатами якої, складено акт №3/15-30/24455082 від 14.07.2016 року.

У вказаному акті зазначено про те, що позивачем занижено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,1356 гектарів, що знаходиться в адмінмежах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області за звітний (податковий) період із січня 2016 року по травень 2016 року, включно.

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків відповідач дійшов, використовуючи договір оренди земельної ділянки ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ від 08.02.2003 р., додаткову угоду від 01.06.2009 р. №1/130 до договору оренди від 08.02.2003 р., витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2016 р. №125/86-16 та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 09.02.2016 р. №9012362676.

В акті перевірки відповідач зазначив про те, що грошове зобов`язання позивача з орендної плати за 2016 рік має розраховуватись за ставкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначено в додатковій угоді від 01.06.2009 р. №1/130 та складає 461071,96 грн.

Оскільки ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ задекларовано 46107,20 грн. податку, то у відповідача виникли підстави для самостійного донарахування орендної плати за січень-травень 2016 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 та п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, внаслідок чого, позивачем занижено грошове зобов`язання з орендної плати на 173 183,10 грн. за період, що перевірявся.

На підставі акта перевірки, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101520 від 02.08.2016 р., яким ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 216478,88 грн., з яких: 173183,10 грн. за податковим зобов`язанням та 43295,78грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

В силу пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В силу пункту 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3ст.286 Податкового кодексу України).

Також, пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

З вищенаведеного слідкє, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Разом з цим, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2003 р. між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (далі Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ (правонаступник з 2011 року ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ ) (далі Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №36, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко А.П. та зареєстрований в реєстрі за р.№453. Договір зареєстрований Бориспільським районним відділом земельних ресурсів від 12.02.2003 року за №19.

Пунктами 1.1, 1.3 договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради, Бориспільського району Київської області, в межах села Щасливе, Бориспільського району, Київської області, загальною площею 2,1356 гектарів земель громадського призначення.

Згідно умов пп.1 та 3 п.2.3 договору, грошова плата в розмірі 3900,00 грн. за поточний рік, що становить 325,00 грн. за кожний місяць.

У розмір орендної плати входить податок на землю у розмірі 1984,61 грн. за поточний рік.

Також, сторони погодили у пп.7 п.2.3 договору, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пп. 1 п. 4 договору, сторони домовилися, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2009 р між сторонами - орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №1/130 до договору оренди земельної ділянки від 08.02.2003 р. №36.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, сторони погодили, що розмір річної орендної плати встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, Щасливська сільська рада звернулась до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ про визнання дійсною та укладеною додаткової угоди № 1/130 від 01.06.2009 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2017 р. у справі №911/4244/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.21-33).

У рішенні зазначено про те, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. є неукладеною, оскільки не була зареєстрована у визначеному на той час законодавством України порядку, відтак, не породжує для сторін взаємних прав та обов`язків, відповідно юридичних наслідків.

Відповідно до ч.5 ст.78 КАС України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили було встановлено, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. є неукладеною.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив розрахунок орендної плати позивача за період 2016 рік, з урахуванням п.2 Додаткової угоди №1/130 від 01.06.2009 до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003.

Так, в акті перевірки відповідачем наведені наступні розрахунки:- 461746,65 грн. орендна плата за рік = (4617466,51 грн. (нормативна грошова оцінка за 2016 рік) х10)/100; - 38478,89 грн. орендна плата за місяць = 461746,65 грн. /12 місяців.

Проте, під час апеляційного розгляду справи апелянтом не надано суду доказів того, що між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ було узгоджено зміну орендної плати - укладено додаткову угоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано здійснював розрахунок орендної плати позивача за 2016 рік, застосовуючи положення пункту 2 Додаткової угоди №1/130 від 01.06.2009 року до Договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 року щодо розміру орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває у користуванні ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ , складає 4617466,51 грн., що підтверджується листом Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 01.02.2016 р. №125/86-16 (а.с.69).

Відтак, враховуючи те, що розмір річної орендної плати не може бути меншим, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума орендної плати за землю, яка підлягає сплаті позивачем за 2016 рік, становить 138524,00 грн. (4617466,51 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 х 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/100).

В свою чергу, сума орендної плати позивача за місяць у 2016 році складає 11543,67 грн. (138524,00 грн./12).

Таким чином, сума орендної плати позивача за січень-травень 2016 року, яка мала бути задекларована, становить 57718,35 грн. (11543,67 грн. х5).

Разом з цим, в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 09.02.2016 р. Товариством визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за січень травень 2016 року у розмірі 19211,35 грн. (5х3842,27 грн.).

Отже, сума податкового зобов`язання з орендної плати за землю за січень - травень 2016 року, яка не була врахована позивачем, становить 38507,00 грн. (57718,35 грн. - 19211,35 грн.).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи те, що відхилення по сплаті орендної плати за січень - травень 2016 року становить 38 507,00 грн., податковим органом обґрунтовано нараховано на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання на вказану суму.

Вірним, також, є висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування контролюючим органом позивачу, на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9626,75 грн. (38507,00 грн. х 25% / 100%).

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 02.08.2016 р. №0000101520 Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. була діючою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки станом на час розгляду справи, відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2017 р. у справі №911/4244/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017р., Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. є неукладеною. За таких підстав, нарахування податкових зобов`язань з орендної плати за землю на підставі вказаної Додаткової угоди №1/130 від 01.06.2009 до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 р. є протиправним.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2016 №0000101520 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 134676,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33669,03 грн., всього на суму 168345,13 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обов`язок доказування правомірності спірного рішення не виконав.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Літвіна Н.М. Собків Я.М. Повний текст постанови виготовлено 23.07.2019 року.