Постанова

від 18.07.2019 по справі 120/4584/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4584/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

18 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення -м.Вінниця, дата складання повного тексту рішення - 13.02.2019 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аверс-Авто" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення сум бюджетного відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року Приватне підприємство "Аверс-Авто" звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 670 319 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Аверс-Авто" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 670 319 грн. та сплачений судовий збір в сумі 10 054 грн. За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач, Головне управління ДФС у Вінницькій області, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач має право на бюджетне відшкодування шляхом включення даної суми до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Скаржник звертає увагу на те, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем до позовної заяви надано уточнюючий розрахунок від 23.01.2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з штампом на підтвердження того, що дані документи було отримано Державною податковою інспекцією м. Вінниці, без вхідного номера та підпису посадової особи, яка їх отримувала. При цьому, на цей час проставлені в документах печатки та штампи згідно акту №64 від 16.12.2013 р. є знищеними. Крім того зазначив, що уточнюючий розрахунок складено за формою, яка втратила чинність, а відомості про звернення позивача щодо подання уточнюючого розрахунку з ПДВ від 23.01.2015 р., відсутні.

Оскільки відповідно до реєстру платників ПДВ свідоцтво платника податку на додану вартість по ПП Аверс-Авто анульовано 26.09.2014 р., то станом на 23.01.2015 р. у нього відсутні правові підстави на уточнення показників з податку на додану вартість.

Скаржник також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, приймаючи до уваги наступне.

Судом встановлено, що у травні 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведена виїзна позапланова перевірка ПП "Аверс Авто" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.10.2006 року по 01.04.2008 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1189/2330/32719227 від 05.06.2008 року, згідно якому встановлено заниження суми бюджетного відшкодування в сумі 670 319 грн.

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000642330/0 від 12.06.2008 року, яким ПП "Аверс Авто" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 670 319 грн.

За змістом податкового повідомлення-рішення, дана сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов`язань по податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 134 від 11.01.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000642330/0 скасовано на підставі ст. 55 ПК України.

Рішення мотивовано тим, що в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (Закон №168) матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення рішення було винесено без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України №350 від 18 серпня 2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03 вересня 2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Не погодившись з таким рішенням, у березні 2011 року ПП Аверс-Авто звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про скасування рішення №134 від 11 січня 2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року , з якою погодився 28.09.2011 року Вінницький апеляційний адміністративний суд, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано рішення ДПА у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №134 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330 та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП Аверс-Авто витрати по сплаті судового збору .

Зазначені судові рішення оскаржені ПП Аверс-авто в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року касаційну скаргу ПП Аверс-Авто відхилено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 року залишено без змін.

При цьому, колегія суддів зауважує, що датою закінчення процедури судового оскарження слід вважати дату набрання законної сили судовим рішенням у справі -28 вересня 2011 року.

26 вересня 2014 року ПП Аверс-Авто анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість за рішенням податкового органу №24 , відповідно до п.п."г" п.184.1 ст.184 ПКУ, а саме, платник подавав податкові декларації з ПДВ протягом з 01.09.2013 по 31.08.2014 р. з показниками, які свідчать про відсутність реалізації та придбання ТМЦ/послуг.

Як встановлено з матеріалів справи, 23.01.2015 року ПП Аверс-Авто до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку 670 319,00 грн., та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у зазначеній сумі.

Доказів проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України, на підтвердження правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування відповідачем не надано.

Оскільки сума податку на додану вартість у встановленому законом порядку відшкодована не була, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, був повідомлений про набрання рішеннями судів у справі законної сили, тобто про закінчення процедури судового оскарження, проте в порушення вимог п. 200.15 Податкового кодексу України не вчинив дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції здійснив системний аналіз положень статті 200 Податкового кодексу України, якою встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, пункту 200.1 цієї статті, за приписами якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, положень пунктів 200.4, 200.7 цієї статті, положеннями якого визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом апеляційної інстанції проаналізована послідовність дій, яку має право вчинити податковий орган відповідно до положень пунктів 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, а також існуючі з 01 січня 2017 року положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797-VIII, яким був змінений порядок бюджетного відшкодування та який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 52 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" (з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797-VIII) визначено, що 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Пунктом 55 підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" з урахуванням доповнень, внесених Законом № 1797-VIII установлено, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку.

Пунктом 56 визначено, що до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17 січня 2011 року (станом на час виникнення спірних правовідносин), редакція пунктів 6, 7, 9 , пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 189 Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно пункту 3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

За приписами пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру певні дані, пунктом 5 цього порядку визначено, що заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, за пунктом 6 повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Відтак, у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено, на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 39 від 17 січня 2011 року), аналіз положень якого свідчить про те, що у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

На момент виникнення спірних правовідносин обов`язковою умовою для складання висновку податковим органом та надіслання його до казначейської служби з метою відшкодування податку на додану вартість є підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування.

Змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування ніяким чином не впливає на право платника податку на відшкодування лише підтверджених контролюючим органом (узгоджених) сум бюджетного відшкодування.

Тимчасові реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

Відтак, дані щодо узгодженості суми бюджетного відшкодування є обов`язковими для внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування до тимчасового реєстру.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем відповідних судових рішень за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення та суми бюджетного відшкодування.

Як зазначалось, за змістом податкового повідомлення - рішення № 0000642330/0 від 12.06.2008 року, яким ПП "Аверс -Авто" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 670 319 грн. дана сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов`язань по податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Правомірність податкового повідомлення-рішення підтверджена судовими рішеннями у справі №2а/0270/1302/11.

Згідно з пунктом 200.4 ПК України коли в наступному податковому періоді має місце від`ємне значення, то частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому платник податку має право самостійно вирішувати, як йому використати дану суму - відшкодувати чи зарахувати її у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникатимуть протягом наступних звітних періодів. У разі обрання другого варіанта, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів. Тобто, у платника є право вибору: або відшкодування, або зарахування (іншими словами, сформувати переплату по особовому рахунку).

Згідно з чинною до 01.01.2015 р. редакцією абз. "а" п. 200.14 ПКУ у разі заниження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, вважалося, що платник податків добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її відповідно до п. 200.6 ПКУ у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах.

У свою чергу, положення п. 200.6 ПКУ передбачали, що платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, які виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 ПКУ.

Отже, вказані у податковому повідомленні-рішенні суми мають статус бюджетного відшкодування, яке зараховується у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ у наступних податкових періодах.

Оскільки зазначена сума не підлягала бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податків, по відношенню до неї неможливо було скористатися виключним порядком відображення бюджетного відшкодування, задекларованого до повернення на поточний рахунок у банку.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність податкового органу як суб`єкта владних повноважень у зв`язку з ненаданням до органу казначейства відповідного висновку є помилковим.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 липня 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.