Постанова

від 22.07.2019 по справі 822/1659/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2019 року

Київ

справа №822/1659/18

адміністративне провадження №К/9901/63678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства Оптіма

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (суддя-доповідач Майстер П.М.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року (суддя-доповідач: Смілянець Е.С., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.)

за заявою ОСОБА_1

про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 45323046 щодо виконання виконавчого напису №997 від 22 липня 2014 року.

І. Суть справи

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження №45323046, а саме: стягувача Публічне акціонерне товариство Дельта Банк у виконавчому провадженні № 45323046 щодо виконання виконавчого напису № 997 від 22 липня 2014 року нотаріуса Ярощук Вікторії Юріївни, про звернення стягнення на майно, належне Приватному підприємству Оптіма , а саме: двоповерхове нежиле приміщення - будівля кафе загальною площею 211,0 кв.м., на підставі іпотечного договору №39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року, його правонаступником ОСОБА_1

Хмельницький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 22 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі ПП Оптіма просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги має бути договір про відступлення права вимоги, однак такого договору з ОСОБА_1 немає. У випадках передачі банком права вимоги за кредитним зобов`язанням іншій фінансовій установі, нoтapiyc посвідчує договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, однак нотаріус, не має жодних правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судові рішення попередніх інстанцій в повному обсязі відповідають нормам діючого законодавства та обставинам справи. Укладені між ПАТ Дельта Банк та нею договори купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18 квітня 2018 року є чинними та обов`язковими для виконання їх сторонами, а посилання ПП Оптіма на незаконність та протиправність цих договорів є безпідставним і виходить за межі предмету судового розгляду. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення а судові рішення - без змін.

Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішень судів попередніх інстанцій.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк (іпотекодержатель, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ) та Приватним підприємством Оптіма (іпотекодавець) 26 червня 2007 року було укладено іпотечний договір №39.3ВН/7/І01/15-клн. Предметом іпотеки за вказаним договором є: двоповерхове нежиле приміщення-будівля кафе загальною площею 211,0 кв.м.

У зв`язку з неналежним виконанням ПП Оптіма умов цього кредитного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., 22 липня 2014 року вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 997 про звернення стягнення на майно, а саме: двоповерхове нежиле приміщення-будівля кафе загальною площею 211,0 кв.м., що належить ПП Оптіма , яке є майновим поручителем громадянки України ОСОБА_2 .

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Лабчуком Р.М. 4 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження № 45323046 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 997 від 22 липня 2014 року про звернення стягнення на майно, а саме: двоповерхове нежиле приміщення - будівля кафе, загальною площею 211,0 кв.м., що належить ПП Оптіма , яке на підставі іпотечного договору №39.3ВН/7/І01/15-клн, посвідченого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 26 червня 2007 року за реєстровим № 1-4077 є забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_2 , згідно кредитного договору № 39.3ВН/7/15-клн від 26 червня 2007 року - передане в іпотеку ВАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк , для задоволення вимог ПАТ Дельта Банк у розмірі 8774184, 25 грн, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 442160 доларів США 96 центів, що згідно курсу НБУ складає 5180422, 81 грн; сума заборгованості за відсотками - 277731 долар США 72 центи, що згідно курсу НБУ складає 3253945, 66 грн; сума заборгованості за кредитом - 264575 грн; сума заборгованості за відсотками - 75240,78 грн; плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 2500 грн.

Між ПАТ Дельта Банк (первісний іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) 18 квітня 2018 року було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 39.3ВН/7/І01/15-клн від 26 червня 2007 року, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №39.3ВН/7/І01/15-клн від 26 червня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 цього Закону, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

У разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України Про виконавче провадження та статті 287 КАС України.

Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України Про виконавче провадження та статті 264 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Викладена правова позиція є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/7941/17 (провадження №11-1172апп18).

Згідно із частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі правочину відступлення права вимоги за іпотечним договором відбулася заміна іпотекодержателя, що стало підставою для вчинення 22 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. виконавчого напису № 997 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а фізична особа ОСОБА_1 набула права стягувача за вказаним виконавчим написом.

Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що договір відступлення права вимоги за іпотечним договором не відповідає законодавству, оскільки Цивільний кодекс України не містить обмежень щодо відступлення права вимоги на користь фізичної особи. Також, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відступлення права вимоги відбулося саме за договором іпотеки, а не за кредитним договором. ОСОБА_1 уклала з ПАТ "Дельта Банк" договір купівлі-продажу майнових прав та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18 квітня 2018 року. Вказані договори не визнавалися в судовому порядку недійсними, а тому є чинними.

У випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, який пред`явлено до виконавчої служби, сторони виконавчого провадження, а також заінтересовані особи, відповідно до частини першої статті 379 КАС України, мають звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відсутній договір про відступлення права вимоги ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи (арк. 6) наявний договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №39.3ВН/7/І01/15-клн від 26 червня 2007 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 . Оскільки даний договір в судовому порядку не визнавався не дійсним, то у заявниці є всі права вимоги іпотекодержателя.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначених статтею 341 КАС України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні, а доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Оптіма залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н.М. Мартинюк

Судді А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко