Рішення

від 16.07.2019 по справі 600/660/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/660/17

Справа № 2/600/63/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

позивача - ОСОБА_1 та її представників - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

17.07.2017 року позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання за нею в порядку спадкування права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належали ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабця - ОСОБА_4 04.03.1985 року ОСОБА_4 за життя розпорядилася своїм майном та склала заповіт, за яким належний їй на праві особистої власності жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а також надвірні будівлі заповіла ОСОБА_1 .. Вважає, що вступила у фактичне володіння та управління будинком, користується ним та присадибною ділянкою. Зазначає, що після смерті бабці вона звернулася до Козівської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак їй було роз`яснено, що власність колгоспного двору не передбачена чинним законодавством. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 25.07.2017 року відкрито провадження у цій справі та призначено у ній попереднє судове засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 12.02.2019 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, подавши при цьому відзив на позов , згідно з яким позовні вимоги визнає, просить справу розглядати у його відсутності (а.с.67).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем, не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, згідно з довідкою Козівського РБТІ №118 від 21.12.2016 року, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 (а.с.6).

Вказані відомості підтверджуються також і випискою з погосподарської книги №5 станом на 1985 рік, виданої Вівсянською сільською радою Козівського району Тернопільської області, згідно якої головою колгоспного двору була ОСОБА_4 (а.с.62).

Будь-яких інших, в тому числі правовстановлювальних документів щодо спірного майна позивачем суду подано не було.

Крім того, судом також встановлено, згідно з довідкою Козівського районного бюро технічної інвентаризації №580 від 10.07.2019 року, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року не зареєстровано (а.с.72).

Проте, незважаючи на вказане, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_4 спірного будинку, зважаючи на наступне.

Як вбачається із копії довідки Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 13.12.2016 року житловий будинок, який є предметом спору був побудований у 1938 році (а.с.8).

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погоджену заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року та яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року було запроваджено обов`язкову державну реєстрацію бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих об`єктів нерухомості у містах, селищах міського типу, а також будинків і домоволодінь, розташованих на земельних ділянках, які відведені радгоспам і колгоспам в межах міста або селища міського типу.

Згідно абз.2 п.6 вказаної інструкції не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах.

Додатком №1 до вказаної інструкції закріплено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. При цьому, у зазначеному переліку, серед правовстановлюючих документів відсутні виписки/довідки з по господарських книг.

Однак, згідно з п.20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погоджену заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року та яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року у випадку включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадку їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації складало списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам на підставі по господарських книг сільської Ради депутатів трудящих.

Таким чином, на переконання суду, нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин виникнення, зміна чи припинення права власності не залежало від реєстрації цього права відповідними органами чи установами, а довідки сільських рад та погосподарські книги (витяги з них) були тими документами, на підставі яких встановлювалося право власності.

Підтвердженням обґрунтованості такого висновку суду є також позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена в абз.29 п.3.1. інформаційного листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , згідно якого: за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Крім того, з метою уніфікації форм таких довідок додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих, затвердженою наказом міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5 було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Відтак, на підставі вказаного, суд дійшов до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями, за адресою:АДРЕСА_1 належав, ОСОБА_4 ..

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 у віці 81 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно від 13.12.2016 року (а.с.9).

04.03.1985 року ОСОБА_4 розпорядилася своїм майном та склала заповіт, згідно якого належний їй на праві особистої власності жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а також надвірні будівлі заповіла ОСОБА_1 . Вказаний заповіт був посвідчений 04.03.1985 року секретарем виконавчого комітету Вівсянської сільської ради народних депутатів, Козівського району, Тернопільської області (а.с.10).

09.06.2017 року державним нотаріусом Козівської державної нотаріальної контори І.М.Гетьман Білоус Є.В. видано роз`яснення, згідно з яким рекомендовано звернутися до суду за оформленням своїх спадкових, оскільки відповідно до ст. 47 Закону України Про нотаріат для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства (а.с.5).

Вказані вище обставини учасниками справи не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 померла, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, в належному порядку із заявою про прийняття спадщини звернулася, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Вівсянської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 і належали ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 , дані паспорта - серія НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, 09.04.2002 року.

Відповідач - Вівсянська сільська рада Козівського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Вівся, Козівський район Тернопільська область; код ЄДРПОУ: 04392592.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 22.07.2019 року.

Суддя О.Б.Гриновець