Рішення

від 09.07.2019 по справі 120/1776/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

09 липня 2019 р. Справа № 120/1776/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Боднюк Л.І. , Лозінської І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач послався на порушення податковим органом процедури повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що нівелює правову норму, яка гарантує платнику податків право на захист власних інтересів від проведення перевірки, здійсненої з порушенням податкового законодавства. Також, вважає, що податковим органом при винесенні податкових повідомлень - рішень не враховано, неповідомлення Кредитором Боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному законом. Окрім того вказує, що відповідно до Податкового кодексу України, прощення боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Ухвалою суду від 05.06.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу про право подати відзив на позовну заяву у порядку передбаченому ст. 162 КАС України у встановлений судом термін.

30.03.2018 р. на адресу суду у строк встановлений судом від відповідача надійшов відзив, згідно якого, відповідач заперечив проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що при проведенні позапланової перевірки ОСОБА_4 встановлено, що остання перебувала у договірних взаємовідносинах з ПАТ "ОТП Банк" та у 2017 році отримала дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) кредитного боргу в сумі 563602,06 грн. Відтак, позивач повинен включити цю суму до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, однак не включив. Вказана бездіяльність позивача стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Враховуючи зазначене, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засідання представник позивача просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи зазначені у позовній заяві.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на мотиви вказані у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75., п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст.78., ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 19.02.2019 р. № 982 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області Боднюк Людмилою Іванівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_4 за період 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами перевірки складено акт №978/13/3001010305 від 20.03.2019 р. ( а.с. 11 - 16), у якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п.п. д п.п. 164.2.17 п. 161.2 ст. 162 Податковою кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 101448,38 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за 2017 рік па суму 8454.04 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.05.2019 року винесені такі податкові повідомлення - рішення:

- № 0015761305 від 14.05.2019 року, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 101 448,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25 362,10 грн.

- № 0015771305 від 14.05.2019 року, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 8 454,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 113,51 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо підстав та порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд керується наступним.

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статей 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно із пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки до її початку. Невиконання вимог пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що копія наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №982 від 19.02.2019 р. та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №597 від 19.02.2019 р. надіслано ОСОБА_4 22.02.2019 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 .

Однак, вказане повідомлення залишилося не врученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання". Відтак у матеріалах справи відсутні докази належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За таких обставин, твердження податкового органу, про достатність самого лише факту направлення повідомлення про проведення перевірки та копії наказу про її проведення без вручення їх платнику податків для визнання перевірки законною, на думку суду, являється помилковим.

Окрім того, надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу п.162.1 ст.162 ПКУ платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.14.1.54 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.п.14.1.47 п.14.1. ст.14 ПКУ додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються ( надаються ) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами ( угодами ), укладеними з таким платником податку ( крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу ).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПКУ об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування ( виплати, надання ); іноземні доходи - доходи ( прибуток ), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПКУ можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного ( річного ) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПКУ.

В силу абзацу "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що основною ознакою платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Судом встановлено, що 24.10.2017 р. між ПАТ ОТП Банк та представником ОСОБА_4 , який діяв від її імені на підставі довіреності від 18.10.2017 р., укладено Договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №МL- В02/056/2008 від 09.06.2008 р. Відповідно до зазначеного договору, позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст. 605 ЦК України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 23 896,38 доларів США, що еквівалент по курсу НБУ на день укладення Додаткового договору становить 635 088,21 грн., що складається з:

- суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 21 206,58 доларів США, що еквівалент по курсу НБУ на день укладення Додаткового договору становить 563 602,06 грн.

- процентів в розмірі 2 689,80 доларів США, що еквівалент по курсу НБУ на день укладення Додаткового договору становить 71 486,15 грн.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_4 особисто не підписувала вказаний Договір, тому і про його наявність дізналась лише за результатом звернення до АТ ОТП Банк від 26.04.2019 року, відтак, з боку Кредитора порушено норму абз. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, оскільки представник позивача за довіреністю, в силу пункту 15.1 ст. 15 ПК України особисто не може являтись платником податку - боржником, а тому укладення Додаткового договору від імені Позивача не може свідчити про повідомлення Кредитором Боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом

Таким чином, кредитор АТ "ОТП Банк" зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено, але дану норму не було дотримано кредитором АТ "ОТП Банк" щодо особистої участі позивача у процесі, а не його представника.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 р. та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, було доповнено підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено п.8 наступного змісту - не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та /або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Податковий кодекс України містить п.п.165.1.59 п.165.1 ст.165, відповідно до яких, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), в редакції Закону №909-VШ від 24.12.2015 року, яка набрала чинності з 01.01.2016 року.

Стаття 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що положення частини першої ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Суд вважає, що принцип незворотності дії закону в часі, який закріплено ст. 58 Конституції України, повинен бути застосовано в даному випадку, оскільки, спрямовується на поліпшення правового становища фізичної особи, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, атк пп.1.7 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні Положення ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом 6 цього кодексу не включаються до загального податкового доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), а прощена (анульована) сума 563,602,10 грн. не є додатковим благом ОСОБА_4 , а тому і не повинна включатись до розрахунку її загального місячного (річного) оподаткованого доходу за 2017 рік і таким чином, сплачувати військовий збір.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, також на правову позицію ДФС України, яка висловлена в листі від 29.04.16 №4507/С/99-99-13-02-03-14, про те, що в цілях оподаткування слід розрізняти та розглядати окремо дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором, та дохід у вигляді суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (норма про обчислення якої наведена вище).

Таким чином, після настільки глибокої девальвації, яка мала місце в Україні в 2014-2015 рр., зобов`язання валютних позичальників суттєво зросли, що робить цілком логічним й доречним рішення держави надати для них податкові преференції.

Згідно зі статтею статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши норми податкового законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач не довів правомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийнятих у її результаті податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0015761305 від 14.05.2019 року, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 101448,38 грн. (сто одна тисяча чотириста сорок вісім гривень, 38 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25362,10 грн. (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят дві гривні 10 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0015771305 від 14.05.2019 року, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 8454,04 грн. (вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 04 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2113,51 грн. (дві тисячі сто тринадцять гривень 51 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1373,80 грн. (одна тисяча триста сімдесят три гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області ( 21100, вулиця Хмельницьке шосе, 7, місто Вінниця, ЄДРПОУ 42547857 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар