Ухвала

від 24.07.2019 по справі 120/2342/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

24 липня 2019 р. Справа № 120/2342/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали позовної заяви Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (код ЄДРПОУ 41247206, місцезнаходження: вул. Миколи Леонтовича, 51, м. Тульчин, 23600) до Агрокооперативу Золота Нива (код ЄДРПОУ 03731069, місцезнаходження: с. Чуків, Немирівський район, Вінницька область, 22851) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2019 поштою до суду надійшла позовна заява Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про стягнення з Агрокооперативу Золота Нива на користь позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах, в сумі 13214,31 грн.

Перевіривши позовну заяву і додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що позовну заяву належить залишити без руху з огляду на таке.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161, 172 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області мають характер майнового спору, оскільки стосуються стягнення з відповідача грошових коштів. При цьому ціна позову становить 13214,31 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з відповідним позовом, становить 1921,00 грн (один прожитковий мінімум для працездатних осіб).

З огляду на приписи статті 5 Закону України Про судовий збір пенсійні органи не звільнені від сплати судового збору при зверненні до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не сплатив судовий збір у встановлених законом порядку та розмірі. При цьому позивач не посилається на наявність у нього пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України Про судовий збір , та відповідних доказів до позовної заяви не додає.

Водночас позивач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору судом. Клопотання обґрунтовується тим, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються, зокрема, на виплату та надання соціальних послуг, фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій та формування резерву коштів Пенсійного фонду. Разом з тим, згідно з ч. ст. 73 вказаного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Позивач вказує на те, що кошторисом на 2019 рік коштів для сплати судового збору не достатньо, а тому просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання цього позову.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

01.09.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , яким виключено органи державної влади з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору.

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже, прийнятим законом встановлено механізм забезпечення органів державної влади, які позбавлені пільг щодо сплати судового збору, відповідним державним фінансуванням на здійснення таких видатків. Відтак обов`язок сплати судового збору, встановлений для державних органів, не може вважатися таким, що позбавляє їх можливості доступу до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, оскільки чинним законодавством України не передбачена можливість звільнення від сплати судового збору територіальних органів Пенсійного фонду України у справах щодо стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, правові підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні.

До того ж суд зауважує, що заявляючи клопотання про звільнення його судом від сплати судового збору через недофінансування, позивач не надає жодних належних доказів на підтвердженя своїх доводів. Більше того, зі змісту клопотання можна дійти висновку, що кошти на сплату судового збору у позивача є, однак їх недостатньо. Водночас позивач не надав обгрунтованих пояснень щодо неможливості спрямування наявних у нього коштів на сплату судового збору при звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Крім того, суд зауважує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору.

Оскільки обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, в тому числі її фінансова спроможність, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), відповідно до якої вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб ("Пелевін проти України" , № 24402/02, від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України" , № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31).

Вирішуючи справу "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05, п. 108-112, Суд зазначив, що встановлюючи регулювання права на доступ до суду, договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).

З огляду на викладене і враховуючи те, що з позовом до суду звертається орган державної влади, суд вважає неприйнятими посилання позивача на відсутність коштів як підставу для звільнення від сплати судового збору.

В цьому контексті суд також зауважує, що спірні правовідносини між сторонами мають публічно-правовий характер. В таких відносинах суб`єкт владних повоноважень здійснює публічно-владні функції, тобто має управлінський вплив на відповідача і його права та інтереси в межах існуючих публічно-правових відносин. Отже, сторони в цих відносинах не вважають рівноправними. Відтак звільнення судом суб`єкта владних повноважень від сплати судового збору може здійснювати лише у випняткових випадках та за умови неухильного дотримання визначених законом підстав для цього. В іншому разі, за певних обставин, це може свідчити про недотримання принципу рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною третьою статті 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Також частиною четвертою статті 55 КАС України передбачено, що держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Встановлено, що позовну заяву від імені Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області подано та підписано головою комісії з припинення управління ОСОБА_1 .

Разом з тим, до матеріалів позовної заяви не додано доказів на підтвердження наявності в цієї особи статусу голови комісії з припинення управління, а також повноважень на підписання нею позовної заяви від імені Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області належить залишити без руху з наданням особі, яка її подала, розумного строку для усунення виявлених судом недоліків, а саме:

1) надання суду доказів на підтвердження посадового становища ОСОБА_1 , як голови комісії з припинення управління, а також її повноважень на підписання позовної заяви від імені управління.

2) надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 1921 грн за наступними реквізитами: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084001, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Залишити без руху позовну заяву Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області до Агрокооперативу Золота Нива про стягнення заборгованості.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 5 днів з дня вручення копії ухвали.

4. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, - для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович