Рішення

від 15.07.2019 по справі 160/3254/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Справа № 160/3254/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ :

11.04.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" (надалі - позивач) до Лівобережного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08.01.2019 року № 1585-53 винесену на підставі Акту камеральної перевірки своєчасності сплати суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб № 65697/04-36-53-43/00121815 від 14.11.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Буличова Єгора Володимировича № 1585-53/64 про опис майна у податкову заставу Товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" код ЄДРПОУ 00121815.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/3254/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Товариство з додатковою відповідальністю Електропівденмонтаж- 3 категорично не погоджується з висновками акту камеральної перевірки, вимогами у зазначеній податковій вимозі від 08.01.2019 року № 1585-53, вважає їх помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті ігнорування та неправильного аналізу норм чинного законодавства та факту припинення дії договору оренди внаслідок підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна розташованого на цих земельних ділянках. Також, ТДВ Електропівденмонтаж-3 вважає, що рішення № 1585- 53/64 про опис майна у податкову заставу було прийнято за відсутності підстав для цього, оскільки на час його прийняття податкове повідомлення- рішення (форма Р ) від 29.04.2013 року № 0001701504 було скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/13257/13-а від 25.12.2013 року, а донараховані відповідачем грошові зобов'язання (пеня) є неузгодженими.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 29.05.2019 р. о 10:20 год.

У зв'язку із клопотанням представника податкового органу про відкладення розгляду справи, підготовче судове засідання 29.05.2019 р. було перенесено на 10.06.2019 р. о10:40 год.

У підготовче засідання 10.06.2019 р. представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Судом ухвалено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті 15.07.2019 р. о 10:00 год.

08.07.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомлено суд про незгоду з позовними вимогами. ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає, що у зв'язку із тим, що на теперішній час сума заборгованості платника податків залишається непогашеною, відсутні підстави скасовувати податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

У судове засідання 15.07.2019 р. сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справ, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу і зловживання процесуальними правами учасників процесу, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби Лівобережну об`єднану державну податкову інспекцію м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що також підтверджено даними з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій. З огляду на що суд вважає, що належним відповідачем по справі має були ГУ ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач).

На підставі пункту 19.1 статті 19, пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 .ст. 75 Податкового кодексу України, начальником відділу місцевих податків і зборів, екологічного податку та рентної плати Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Копил Інною Андріївною в приміщенні Лівобережної ОДПІ м. Дніпра за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 95- А, кім. 7 проведено камеральну перевірку з питання порушення Товариством з додатковою відповідальністю Електропівдемонтаж-3 код ЄДРПОУ 00121815 термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за жовтень-грудень 2012 року та по податковому повідомленню-рішенню (форма Р ) від 29.04.2013 р. №0001701504.

За результатами даної перевірки складено акт № 65697/04-36-53-43/00121815 від 14.11.2018 року (надалі - акт перевірки).

З урахуванням висновків акту перевірки 08.01.2019 р. податковим органом винесено податкову вимогу №1585-53 на суму 71393,63 грн. та здійснено опис майна, що перебуває у власності платника податків ТДВ Електропівденмонтаж-3 код ЄДРПОУ 00121815, про що складено рішення № 1585-53/64 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно вимог пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пп. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4).

Згідно пп.14.1.153. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 89 Податкового кодексу України врегульовано питання виникнення права податкової застави.

Пунктом 87.2. ст.87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському відданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Пунктом 89.3. ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення вимог щодо термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки у звітні періоди жовтень-грудень 2012 року згідно документів та термінів визначених п.57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

В таблиці на сторінці 2 акту перевірки вказано про несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 89262,90 грн. згідно уточнюючих декларацій за 2012 р. № 9048027981 від 10.08.2012 р., № 9029786244 від 28.05.2012 р., а також податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0001701504.

Згідно довідки-розрахунку пені по орендній платі з юридичних осіб, що нарахована ТДВ Електропівденмонтаж-3 станом на 02.07.2019 р., яка надана до суду, позивачу нарахована пеня у загальному розмірі 71393,63 грн. згідно пп. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України з 03.12.2012 р. по 13.04.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 03.12.2012 по 17.04.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 02.01.2013 р. по 17.04.2018 р. на декларацію №9029786244 від 28.05.2012 р., з 02.01.2013 р. по 17.04.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 02.01.2013 р. по 14.05.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 02.01.2013 по 24.05.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 02.01.2013 р. по 29.05.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 31.01.2013 р. по 29.05.2018 р. на декларацію №9029786244 від 28.05.2012 р., з 31.01.2013 р. по 13.06.2018 р. на декларацію №9029786244 від 28.05.2012 р., з 31.01.2013 р. по 13.06.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 31.01.2013 р. по 21.06.2018 р. на уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р; з 31.01.2013 р. по 05.07.2018 р. уточнюючу декларацію №9048027981 від 10.08.2012 р., з 10.06.2013 р. по 11.07.2018 р. на податкове повідомлення-рішення (форми Р ) №0001701504 від 29.04.2013 р.

Судом встановлено, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 р. по справі №804/13257/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001701504 від 29.04.2013 р.

У відповідності до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені даним судовим рішенням, є преюдиційними при вирішенні справи по суті.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення суд у справі №804/13257/13-а виходив з наступного.

В ході розгляду справи №804/13257/13-а судом було встановлено, що 19.08.2003 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ Електропівденмонтаж-3 (орендар), правонаступником якого є ТДВ Електропівденмонтаж-3 , було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20- річчя Перемоги, 77 для фактичного розміщення виробничої бази, строком на 15 років.

Згідно договорів купівлі-продажу, ТДВ Електропівденмонтаж-3 було продано фізичним особам частину будівель і приміщень, що входили до складу виробничої бази та розташовані на земельній ділянці, переданій ТДВ Електропівденмонтаж-3 за договором оренди від 19.08.2003 року, у зв'язку з чим ТДВ Електропівденмонтаж-3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача прийняти орендовану земельну ділянку.

24.11.2011 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №18/5005/12936/2011 розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:089:0009) від 19.08.2003 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ВАТ Електропівденмонтаж-3 та зобов'язано Дніпропетровську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 77.

25.12.2012 року постановою Вищого господарського суду України у справі №18/5005/12936/2011, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року залишено без змін.

Таким чином, на час розгляду справи №804/13257/13-а набрала законної сили постанова Вищого господарського суду України 25.12.2012 року, якою залишено в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року, яким розірвано договір оренди від 19.08.2003 року та зобов'язано Дніпропетровську міську раду прийняти орендовану земельну ділянку.

01.02.2013 року позивачем було подано до Лівобережної МДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельного податку) на 2013 рік за фактично займану земельну ділянку площею 8568 м2.

Досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що станом на 01.01.2013 року договір оренди земельної ділянки від 19.08.2003 року є розірваним і позивач не є користувачем спірної земельної ділянки, внаслідок чого вимоги до позивача щодо подання податкової декларації з плати за землю (орендної плати) є безпідставними.

Відповідно до п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як зазначено в п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, наведені правові норми визначають, що податкові декларації з плати за землю (орендної плати) подаються платниками орендної плати за землю; платниками орендної плати за землю є користувачі земельних ділянок, з якими укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Невиконання Дніпропетровською міською радою вимог рішення суду від 24.11.2011 року про прийняття земельної ділянки з оренди не є підставою для зобов'язання позивача подавати податкову декларацію про сплату орендної плати за землю та сплачувати орендні платежі.

Факт сплати податку на землю (щодо спірної земельної ділянки) фізичними особами, які придбали у позивача будівлі та споруди на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 77 підтверджується копіями податкових повідомлень-рішень з земельного податку з фізичних осіб, виставлених фізичним особам, які придбали у позивача будівлі та копіями квитанцій про сплату нарахованих сум податку.

Виходячи з вищевказаного, з урахуванням того, що постанова № 804/13257/13-а від 25.12.2013 року набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення (форма Р ) від 29.04.2013 року № 0001701504 на суму 1020,00 гривень було визнано протиправним та скасоване. Слідовно, податковий орган не мав права на підставі даного податкового повідомлення-рішення нараховувати позивачу пеню згідно пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, яка увійшла до загальної суми податкового боргу оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім того, судом встановлено, що до декларацій за 2012 рік № 9029786244 від 28.05.2012 року та № 9048027981 від 10.08.2012 року була подана уточнююча декларація № 58567 від 12.02.2013 року на зменшення податкового зобов'язання за користування землею.

Декларація була надана у зв'язку з припиненням дії договору оренди земельної ділянки, в наслідок підписання договорів купівлі-продажу будівель та споруд за адресою: м. Дніпро, вул.20-річчя Перемоги, 77, згідно з вимогами п. е ст.141, ст. 120 Земельного Кодексу України; ч.1 ст. 377, ст. 652 Цивільного кодексу України та абзацу 8 ч.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Уточнююча декларація №58567 від 12.02.2013 року була прийнята податковим органом, яка зарахувала зменшення податкового зобов'язання внаслідок припинення дії договору оренди землі з моменту підписання договорів купівлі-продажу будівель та споруд, як сплату податкового боргу нарахованого згідно раніше наданих декларацій за 2012 рік.

Суд звертає увагу, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

За положеннями пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №820/3544/17 (К/9901/34710/18).

Крім того, камеральною перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Натомість контролюючий орган здійснив перевірку з питань порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за періоди жовтень-грудень 2012 року, а в подальшому виніс податкову вимогу з нарахуванням суми податкового боргу (пені).

Отже, враховуючи дати граничних строків сплати грошових зобов'язань по податковим деклараціям з урахуванням уточнених, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана податкова вимога прийнята податковим органом поза межами 1095 днів. Виходячи з вищесказаного, контролюючий орган не мав право здійснювати таке нарахування за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за періоди жовтень-грудень 2012 року.

Підсумовуючи викладене, у податкового органу були відсутні підстави для формування податкової вимоги та прийняття рішення у податкову заставу, а отже останні підлягають скасуванню.

Доводи відповідача під час судового розгляду справи не знайшли свого правового підтвердження.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, - задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08.01.2019 року №1585-53 винесену на підставі Акту камеральної перевірки своєчасності сплати суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб №65697/04-36-53-43/00121815 від 14.11.2018 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Буличова Єгора Володимировича №1585-53/64 про опис майна у податкову заставу Товариства з додатковою відповідальністю Електропівденмонтаж-3 код ЄДРПОУ 00121815.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Електропівденмонтаж-3" (ЄДРПОУ 00121815) судовий збір у розмірі 3842,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 15.07.19

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун