Рішення

від 10.07.2019 по справі 826/7808/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 липня 2019 року справа №826/7808/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача 1: Цвєткової К.В.;

Шміла О.П.;

позивача 2: Цвєткової К.В.;

відповідача 1: Шокуна О.В.;

відповідача 2: Вітрук І.М. ;

Мокрицької К.В. ;

третьої особи 1: не з`явились;

третьої особи 2: Гавриляки О.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом 1. Громадської організації інвалідів "Всеукраїнське товариство гемофілії" (далі по тексту - позивач 1, ГО "Всеукраїнське товариство гемофілії") 2. Громадської організації "Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення" (далі по тексту - позивач 2, ГО "Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення") до треті особи 1. Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 1) 2. Міністерства охорони здоров`я України (далі по тексту - відповідач 2, МОЗ України) 1. Рахункова палата (далі по тексту - третя особа 1) 2. Міністерство фінансів України (далі по тексту - третя особа 2) 1) визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №278 "Про затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію" щодо наступних медикаментів:

Міжнародна непатентована назва лікарського засобуФорма випускуДозуванняОрієнтовний обсяг потреби, 100 відсотківОрієнтовна кількість з урахуванням обсягу фінансування Форма коагуляції VІІІ (рекомбінантний) "-" 500 МО 5 564 500 3 937 500 Форма коагуляції VІІІ (рекомбінантний) "-" 1000 МО 29 639 060 10 407 000 Форма коагуляції VІІІ (рекомбінантний) "-" 1500 МО 10 514 000 5 921 000 Форма коагуляції VІІІ (рекомбінантний) "-" 2000 МО 2 351 000 1 606 000 Форма коагуляції VІІІ (рекомбінантний) "-" 3000 МО 900 000 123 000 Форма коагуляції ІХ (рекомбінантний) "-" 500 МО 1 032 000 759 000 Форма коагуляції ІХ (рекомбінантний) "-" 1000 МО 8 092 000 5 502 000 Форма коагуляції крові людини VІІІ та фактор Віллебранда (із співвідношенням факторів 1 до 0,75 і більше) "-" 500 МО 2 248 500 1 350 000 Форма коагуляції крові людини VІІІ та фактор Віллебранда (із співвідношенням факторів 1 до 0,75 і більше) "-" 1000 МО 15 355 200 9 706 340 Форма коагуляції крові людини VІІІ та фактор Віллебранда (із співвідношенням факторів 1 до 1 і більше) "-" 500 МО 5 145 500 126 000 Форма коагуляції крові людини VІІІ та фактор Віллебранда (із співвідношенням факторів 1 до 1 і більше) "-" 1000 МО 1 880 000 995 000 Ептаког-альфа активований (рекомбінантний фактор VІІІа)флакони, ампули, шприци 2 мг (100 КМО) 15 599 988 5 300 000 Ептаког-альфа активований (рекомбінантний фактор VІІІа) "-" 5 мг (100 КМО) 102 800 000 36 200 000 2) визнання протиправними дій відповідача 2 щодо розробки номенклатури медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" з порушенням законодавства України;

3) зобов`язання Міністерства здоров`я України вчинити дії, а саме: розробити з урахуванням вимог законодавства та подати на затвердження Кабінету Міністрів України новий проект постанови "Про затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію"

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України, оскільки вважають протиправною оскаржувану постанову в частині визначення переліку препаратів для лікування дорослих хворих на гемофілію, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що спірну постанову розроблено МОЗ України та затверджено Кабінетом Міністрів України: на підставі суб`єктивних критеріїв відповідача 2, за відсутності необхідної правової бази, а саме порядку визначення потреби в медикаментах для хворих на гемофілію, порядку формування номенклатури медикаментів за бюджетною програмою 2301400; без залучення єдиної в Україні уповноваженої міжнародними організаціями громадської організації хворих а гемофілію - ГО "Всеукраїнське товариство гемофілії"; з грубим порушенням бюджетного законодавства на етапі розробки номенклатури препаратів для дорослих хворих на гемофілію; з порушенням конституційних прав громадян України, хворих на гемофілію, на життя та на охорону здоров`я; МОЗ України безпідставно включено до переліку медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію завідомо дорожчі рекомбінантні препарати, загальна кількість яких складає більше 80% від загальної кількості препаратів, в той час, коли доцільно передбачити в номенклатурі аналогічні, якісні й безпечні ліки, які можна закупити значно дешевше; до переліку медикаментів безпідставно включено медпрепарати від хвороби фон Віллебранда, яка не відноситься до захворювання "гемофілія".

Ухвалою Окружного адміністративного суду України від 24 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7808/18; призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Кабінет Міністрів України у письмовому відзиві на позов просить відмовити у його задоволенні повністю, з огляду на те, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень, у спосіб та з підстав, визначених законодавством; надання судом оцінки доцільності закупівлі тих чи інших лікарських засобів виходить за межі адміністративного процесу; позов подано особою, права якої спірними правовідносинами не порушено.

МОЗ України подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що при підготовці номенклатури за напрямом "Закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію" діяло в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, у тому числі забезпечено збір потреби пацієнтів у лікарських засобах та медичних виробах; правами, наданими нормативно-правовими актами в розрізі участі громадськості при здійсненні державних закупівель, позивачі не скористались самостійно, а не з вини відповідача 2.

Третьою особою 1 надано до суду письмові пояснення, у яких зазначає, що питання формування номенклатури лікарських засобів за напрямом "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію" для їх закупівлі у 2018 році, складання і затвердження паспорту бюджетної програми "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" на 2018 рік аудитом не досліджувалося, з огляду на що, посилання позивача на рішення Рахункової палати від 22 серпня 2017 року №17-1, є некоректними; в рамках моніторингу виконання рекомендацій, викладених у вказано рішенні, отримано інформацію МОЗ України про результати виконання заходів з реалізації пропозицій, наданих Рахунковою палатою, яку оприлюднено на офіційному веб-сайті Рахункової палати.

Письмові пояснення третьої особи 2 повернуто без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Так, оскаржуваною постановою затверджено Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру".

ГО "Всеукраїнське товариство гемофілії" зазначено, що вказана громадська організація є добровільною, неприбутковою, всеукраїнською громадською організацією, створеною громадянами України на основі єдності інтересів для спільної реалізації прав і свобод осіб, хворих на гемофілію, хворобу Віллебранда та інші спадкові коагулопатії, головними завданнями (напрямками) діяльності якого є сприяння захисту прав і законних інтересів осіб, що страждають на гемофілію, хворобу Віллебранда та інші спадкові коагулопатії, їх родичів. Більшість членів (85%) відповідача 1 є хворими на гемофілію.

У відповідності до пункту 3.2 Статуту, членами об`єднання можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які хворі на гемофілію, хворобу Віллебранда та інші спадкові коагулопатії, що досягли 14 років, їхні батьки, родичі та законні опікуни, уповноважені представники та інші особи, які визнають та діють за Статутом об`єднання, своєю діяльністю та в інший спосіб підтримують об`єднання, сприяють виконанню його мети та завдань. Хворі на гемофілію, хворобу Віллебранда та інші спадкові коагулопатії мають складати понад 50% від загальної кількості членів Об`єднання.

Пунктом 4.2.1 Статуту ГО "Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення" (далі по тексту - Статут 1) встановлено, що основним завданням (предметом) діяльності є зокрема участь у здійсненні громадського контролю за якістю, обігом та рекламою лікарських засобів, що застосовуються громадянами України, а також за якістю надання медичних послуг та послуг із забезпечення громадян лікарськими засобами.

Таким чином, позивачі є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується оскаржувана постанова в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію".

Вирішуючи позов по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом МОЗ України від 13 лютого 2018 року №252 "Про затвердження номенклатури лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуватимуться за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" затверджено, у тому числі номенклатуру лікарських засобів за напрямом "Закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію".

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі" і пункту 38 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, 28 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №278, якою затверджено перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру", у тому числі "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію" (далі по тексту - Постанова).

Статтею 113 Конституції України зокрема передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 1, частини другої статті 3, частини першої статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У відповідності до частин першої та другої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

У статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено порядок підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, який передбачає, зокрема, таке:

- право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (частина перша статті 50);

- проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (частина друга статті 50);

- проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями (частина третя статті 50).

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом: розробити та затвердити постанову Кабінету Міністрів України, якою визначити особливості вибору спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі, та укладення Міністерством охорони здоров`я України угод щодо закупівель лікарських засобів та медичних виробів спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі, та здійснення закупівель відповідно до процедур таких спеціалізованих організацій, у тому числі встановити вимоги щодо обов`язкового оприлюднення інформації про закупівлю на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я України та на веб-порталі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель, а також перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі зі спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі, а також перелік послуг, які можуть надаватися такими організаціями; передбачити механізм супроводження кожної упаковки лікарських засобів, а також кожного медичного виробу, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі, що укладаються між Міністерством охорони здоров`я України та спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі, перекладами інструкції про застосування лікарського засобу або медичного виробу мовою відповідно до вимог Закону України "Про засади державної мовної політики".

Оцінюючі доводи позивача про невідповідність номенклатури медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" вимогам законодавства України, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3 пункту 6, 8 Положення про МОЗ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, наказу МОЗ України від 17 січня 2017 року №32, протоколу Постійної робочої групи МОЗ України з питань профільного супроводу державних закупівель від 16 березня 2017 року, наказом МОЗ України від 22 березня 2017 року №319 затверджено склад груп експертів та фахівців, що залучаються до роботи Постійної робочої групи МОЗ України з питань профільного супроводу державних закупівель.

З метою підготовки пропозицій до номенклатури лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичної техніки та інших товарів, робіт і послуг, що закуповуються на виконання державних цільових програм та комплексних заходів програмного характеру МОЗ України за бюджетні кошти, у тому числі публічних закупівель із залученням спеціалізованих організацій (далі - пропозиції до номенклатури) розроблено Порядок підготовки пропозицій до номенклатури лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичної техніки та інших товарів, робіт і послуг, що закуповуються на виконання державних цільових програм та комплексних заходів програмного характеру МОЗ України, затверджений наказом МОЗ України від 07 березня 2017 року №199 (далі по тексту - Порядок підготовки пропозицій).

Згідно пунктів 2, 3 Порядку підготовки пропозицій, в розрізі кожного з напрямків формується група технічного супроводу по відповідному напрямку Постійної робочої групи МОЗ України з питань профільного супроводу державних закупівель (далі - Група).

При формуванні пропозицій до номенклатури має бути забезпечено виконання завдань і заходів державних цільових програм та заходів програмного характеру.

Пунктами 4, 6, 7 Порядку підготовки пропозицій зокрема передбачено, що під час формування пропозицій до номенклатури можуть використовуватись номенклатури лікарських засобів та медичних виробів, що закуповувалися за державні кошти у попередньому бюджетному році, із урахуванням аналізу результатів впровадження відповідних програм та бюджетного паспорту на поточний рік.

Орієнтовна вартість лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуватимуться на виконання державних цільових програм та комплексних заходів програмного характеру за державні кошти, у відповідному бюджетному році визначається відповідно до найменшої ціни закупівлі минулого року та перевіряється Управлінням фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції відповідно до даних, що містяться в Реєстрі задекларованих оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Орієнтовна вартість не повинна перевищувати рівень задекларованих оптово-відпускних цін. У разі, якщо закупівля в минулому році не проводилася, орієнтовна вартість визначається відповідно до найменшої задекларованої оптово-відпускної ціни або інших загальновідомих джерел.

У пропозиціях до номенклатури не допускаються посилання на конкретні торговельні назви, окрім випадків, коли через специфіку предмета закупівлі конкуренція на ринку відсутня або обмежена. Якщо таке посилання є необхідним, до певної номенклатури додаються нормативні, технічні та інші документи, які підтверджують факт відсутності або обмеження конкуренції.

Згідно протоколу засідання групи експертів та фахівців, що залучаються до роботи Постійної робочої групи МОЗ України з питань профільного супроводу державних закупівель лікарських засобів за напрямком "Централізована закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію" від 16 січня 2018 року №1 вирішено підтримати запропонований проект номенклатури лікарських засобів.

У відповідності до пунктів 11, 12 Порядку підготовки пропозицій, погоджені ПРГ пропозиції до номенклатури, разом із відповідним протоколом подаються Медичному департаменту МОЗ України для підготовки відповідного проекту наказу МОЗ України про затвердження Номенклатури на відповідний бюджетний рік.

Наказ МОЗ України про затвердження Номенклатури на відповідний бюджетний рік є підставою для збору Департаментом економіки і фінансової політики МОЗ України заявок щодо закупівлі лікарських засобів та медичних виробів у відповідному бюджетному році за державні кошти.

Механізм використання коштів, передбачених МОЗ у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року №298 (далі по тексту - Порядок №298).

Пунктом 2 Порядку №298 встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем програм є МОЗ.

Згідно пунктів 4, 6 Порядку №298 Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров`я, заклади охорони здоров`я, що належать до сфери управління МОЗ (далі - підпорядковані установи), забезпечують подання МОЗ заявок на закупівлю товарів і послуг за бюджетні кошти у визначені ним строки, крім заявок для забезпечення продуктами лікувального харчування дітей, хворих на фенілкетонурію. МОЗ здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю та змістом поданих заявок.

Заявки на закупівлю товарів і послуг складаються з урахуванням ефективності використання бюджетних коштів, обґрунтуванням потреби в таких товарах і послугах та подаються в установленому МОЗ порядку, крім продуктів лікувального харчування дітей, хворих на фенілкетонурію.

МОЗ може коригувати заявки на закупівлю товарів і послуг, подані структурними підрозділами з питань охорони здоров`я та підпорядкованими установами пропорційно фактичному обсягу фінансування видатків. Про результати коригування бюджетних призначень МОЗ повідомляє структурним підрозділам з питань охорони здоров`я та підпорядкованим установам.

Коригування заявок на закупівлю товарів і послуг структурним підрозділам з питань охорони здоров`я та підпорядкованим установам здійснюється з урахуванням залишків лікарських засобів і медичних виробів та результатів закупівлі в межах загальної суми бюджетних призначень, які були визначені за кожним напрямом використання коштів, а також з урахуванням потреби, визначеної МОЗ на національному рівні з територіальним розподілом щодо імунобіологічних препаратів (вакцин).

Судом встановлено, що листом МОЗ України від 06 березня 2018 року №103-13/622/5898, адресованим Керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської міської державних адміністрацій, запропоновано сформувати заявку на підставі обґрунтованої потреби, згідно з номенклатурою, відповідно до інструкції та рекомендацій, наведених у додатку 1 та роз`яснень до форми збору потреби, у рамках граничних орієнтовних обсягів видатків відповідно до передбачених обсягів фінансування за бюджетною програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" КПКВК 2301400 за напрямом "Закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію".

Наказом від 19 листопада 2018 року №2113 "Про затвердження 100% потреби та потреби у лікарських засобах та медичних виробах з урахуванням обсягу фінансування" затверджено зведені дані показники 100% потреби та потреби у лікарських засобах та медичних виробах з урахуванням обсягу фінансування структурних підрозділів з питань охорони здоров`я.

Як встановлено судом вище, 13 лютого 2018 року МОЗ України прийнято наказ №252 "Про затвердження номенклатури лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуватимуться за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 2 дотримано порядку підготовки номенклатури медикаментів за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Закупівля медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію".

Крім того, пунктами 3-5 Положення про групи технічного супроводу Постійної робочої групи МОЗ України з питань профільного супроводу державних закупівель, затвердженого наказом МОЗ України від 07 березня 2017 року №199 передбачено, що персональний склад Груп по напрямках державних закупівель державних цільових програм та комплексних заходів програмного характеру МОЗ України за державні кошти затверджується наказом МОЗ України.

До складу Групи входять голова, заступник голови, секретар та члени Групи. Голова, заступник голови та секретар Групи призначається з числа державних службовців та мають бути співробітниками МОЗ України або представники установ та організацій підпорядкованих МОЗ України, за напрямками, відповідно до розподілу державних програм.

Членами Групи мають бути: представник Медичного департаменту МОЗ України; представник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції; представник Департаменту економіки та фінансової політики МОЗ України; представник Управління громадського здоров`я; ДУ "Центр громадського здоров`я МОЗ України"; представник ДП "Державний експертний центр МОЗ України"; експерти групи експертів за профільним напрямком, які залучаються до роботи ПРГ (не менше трьох осіб); представник громадської (пацієнтської) організації або від групи організацій (за заявним принципом з правом дорадчого голосу), але усього не більше однієї особи.

З наведеного вбачається, до складу групи може входити представник громадської (пацієнтської) організації за заявним принципом, однак доказів на підтвердження звернення позивачів із відповідною заявою матеріали справи не містять, що спростовує доводи позивачів про протиправність дій відповідача 2 щодо незалучення ГО "Всеукраїнське товариство гемофілії" до розробки проекту оскаржуваної постанови.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на рішення Рахункової палати від 22 серпня 2017 року №17-1 "Про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених у 2015-2016 роках на І півріччя 2017 року Міністерству охорони здоров`я України для здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій за бюджетною програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру", як на факт порушення відповідачем 2 бюджетного законодавства, оскільки предметом аудиту були кошти, виділені у 2015, 2016 роках, а також враховуючи той факт, що на виконання вказаного рішення, МОЗ України надано інформаційне повідомлення, у якому повідомляється про результати виконання заходів з реалізації пропозицій, наданих Рахунковою палатою, яке оприлюднено на офіційному веб-сайті Рахункової палати 01 червня 2018 року.

В частині доводів позивачів про безпідставне включення МОЗ України до переліку медикаментів для лікування дорослих хворих на гемофілію завідомо дорожчих рекомбінантних препаратів, замість аналогічних дешевших, та затвердження такого переліку Кабінетом Міністрів України, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 3 Порядку №298 зокрема встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються на закупівлю лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, інших товарів і послуг.

У відповідності до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Разом з тим у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Так, відповідачем 2 зазначено, що закупівля і плазмових і рекомбінантних препаратів дозволить задовольнити потреби всіх пацієнтів.

У свою чергу, позивачами не доведено відсутності необхідності закупівлі рекомбінантних препаратів, зокрема не доведено ідентичність властивостей, ефективності їх дії на організм людини, наявність чи відсутність побічних дій при застосуванні тощо.

Крім того, зі змісту зведених даних показників потреби у лікарських засобах та медичних виробах структурних підрозділів з питань охорони здоров`я вбачається необхідність закупівлі препаратів, зазначених у номенклатурі.

З огляду на зазначене, судом не встановлено, а позивачами не доведено не ефективного та не цільового використання МОЗ України бюджетних коштів.

При цьому суд звертає увагу на те, що затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію", а також доцільність закупівлі тих чи інших лікарських засобів та включення до переліку медпрепаратів від хвороби фон Віллебранда, є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України, тобто відноситься до його дискреційних повноважень, а тому суд не може втручатись у здійснення цих повноважень, з огляду на наступне.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень, вчинення дій або бездіяльності, передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження надані Кабінету Міністрів України Конституцією України та Законами України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить нормативного обґрунтування факту порушення чи обмеження прав позивачів з боку відповідачів, як суб`єктів владних повноважень.

Так, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, усунення множинності рішень щодо безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 серпня 1998 року №1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" (далі по тексту - Постанова №1303), пунктом 1 якої передбачено, що безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я.

У свою чергу, як встановлено вище, оскаржуваною постановою визначається перелік лікарських засобів, які закуповуються за рахунок бюджетних коштів.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб`єкта владних повноважень.

При цьому, під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Так, позивач зазначає, що оскаржувана постанова порушує права громадян України, хворих на гемофілію на життя та охорону здоров`я, а також на безперебійне та безоплатне забезпечення необхідними лікарськими засобами, у зв`язку з порушенням відповідачем 2 бюджетного законодавства України при розробці вказаної постанови в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію".

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що оскаржувана постанова будь-яким чином порушує права позивачів, як громадсбких організацій, що захищають інтереси своїх членів чи інших громадян, хворих на гемофілію на безоплатне отримання необхідних їм ліків відповідно до Постанови №1303.

Крім того, частиною третьою статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що позивачами не наведено, а судом не встановлено, що оскаржувана постанова суперечить будь-якому нормативно-правовому акту, чи що під час процедури її прийняття порушено вимоги Регламенту.

Аналіз застосованих судом норм матеріального права свідчить, що Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову від 28 березня 2018 року №278 "Про затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" в частині "Медикаменти для лікування дорослих хворих на гемофілію", діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені у Законі України "Про Кабінет Міністрів України", з використанням повноваження на видання такого нормативно-правового акту з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Разом з тим, частина долучених до позовної заяви копій документів, у тому числі статуту ГО "Всеукраїнське товариство гемофілії", адвокатських запитів, листа ДП "Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України" від 02 березня 2012 року №129, листів Всесвітньої організації гемофілії Міністерству охорони здоров`я України від 20 лютого 2013 року та від 16 червня 2015 року, листів Європейського консорціуму гемофілії, не засвідчені, а тому не приймаються судом до уваги в якості доказів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено законність постанови в оскаржуваній частині з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Громадській організації інвалідів "Всеукраїнське товариство гемофілії" та Громадській організації "Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Громадська організація інвалідів "Всеукраїнське товариство гемофілії" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1; реєстраційний номер облікової картки платника податків 34431725); Громадська організація "Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення №43; ідентифікаційний код 36677833);

Кабінет Міністрів України (01101, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 00031101);

Міністерство охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 00012925);

Рахункова палата (01601, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 7; ідентифікаційний код 00013540);

Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 00013480)

Дата складення повного рішення суду - 24 липня 2019 року.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов