Постанова

від 24.07.2019 по справі 360/1772/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року справа №360/1772/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/1772/19 (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.), складене в повному обсязі 25 червня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Люксавто-СДК про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Приватного підприємства Люксавто-СДК про стягнення адміністративно-господарської санкції за 2018 рік у розмірі 48 215,06 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період по 18 квітня 2019 року у розмірі 86,79 грн., разом 48 301,85 грн. (а.с. 4-10 т.1).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у задоволені адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено (а.с. 132-135 т.2).

Не погодившись з судовим рішенням, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/1772/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відділенням зазначено, що нормами чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов`язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто, роботодавець не звільняється від обов`язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов`язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві (а.с. 143-145 т.2).

В апеляційній скарзі апелянт просив суд розглянути її без його присутності (а.с. 145 т.2).

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, вивчив заперечення на апеляційну скаргу, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство Люксавто-СДК , ідентифікаційний код 35389271, є юридичною особою, перебуває на обліку в Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 08 квітня 2014 року за №44/118/411, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 02 серпня 20118 №336 (а.с.17 т.1, а.с.128-131 т.2).

Згідно інформації за показниками звіту форми № 10-ПІ від 18 лютого 2019 року у Приватному підприємстві Люксавто-СДК за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 93 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України - 4 особа, фонд оплати праці штатних працівників складає 2 242 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 2 009 грн., суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 48 215,06 (а.с. 18 т.1).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ позивачем зроблено висновок про незабезпечення відповідачем норми працевлаштування інвалідів у 2018 році, за що відповідачу необхідно самостійно обрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 48 215,06 грн., про що зазначено у листі Фонду (а.с. 19 т.1).

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік Фондом нараховане підприємству пеню в сумі 86,79 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 25 т.1).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов`язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875).

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об`єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається з ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи позивачем своєчасно подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому підприємством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 4 особа.

На запит Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №04-02/158 від 25 лютого 2019 року Лисичанським міським центром зайнятості надано інформацію від 14 березня 2019 року №8/05-483, якою повідомлено, що ПП "Люксавто-СДК" протягом 2018 року звіти про вільні місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю надавались щомісячно, починаючи з травня 2018 року, а саме:

- травень 2018 року: інженер з безпеки руху -1 вакансія;

- червень 2018 року: інженер з безпеки руху -1 вакансія;

- липень 2018 року: водій автотранспортних засобів (автобус) -1 вакансія, інженер з безпеки руху -1 вакансія;

- серпень 2018 року: водій автотранспортних засобів (автобус) - 2 вакансії;

- вересень 2018 року: водій автотранспортних засобів - 2 вакансії;

- жовтень 2018 року: водій автотранспортних засобів (автобус) - 1 вакансія, диспетчер автомобільного транспорту - 1 вакансія;

- листопад 2018 року: водій автотранспортних засобів (автобус) -1 вакансія;

- грудень 2018 року: водій автотранспортних засобів (автобус) -1 вакансія.

Випадків відмови в працевлаштуванні особам з інвалідністю протягом 2018 року ПП Люксавто-СДК не було. Всім особам з інвалідністю, що перебували на обліку протягом 2018 року пропонувалися вакансії підприємства, жодного кандидата не виявлено, причини відмови: за станом здоров`я.

ПП Люксавто-СДК у 2018 році не надало замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю за відповідними професіями для вирішення питання працевлаштування (а.с.21 т.1). Протягом 2018 року у ПП Люксавто-СДК працювали три особи з інвалідністю:

- ОСОБА_1 - механік з випуску автомобілів з 07 червня 2010 року (наказ від 07 червня 2010 року № 10, довідка до акта огляду МСЕК серія 2-20 CM № 134437, видана Лисичанською міжрайонною МСЕК, яка підтверджує встановлення другої групи інвалідності) (а.с.112-113 т.1);

- ОСОБА_2 - майстер з ремонту транспорту з 07 жовтня 2015 року (наказ від 07 жовтня 2015 року № 10-П-272, довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 503.829 та серія 12 ААА № 776123, видані Нейроофтальмологічною МСЕК (м. Сєвєродонецьк), які підтверджують встановлення третьої групи інвалідності) (а.с.114-116 т. 1);

- ОСОБА_3 - водій автотранспортних засобів (автобус) з 10 липня 2018 року (наказ від 09 липня 2018 року №49-П-471, довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААА №771466 та серія 12 ААБ № 137412, видані Лисичанською міжрайонною МСЕК, які підтверджують встановлення третьої групи інвалідності) (а.с.117-119 т. 1). Водночас, у відповідності з Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, ПП "Люксавто-СДК" протягом 2018 року, а саме з травня 2018 року по грудень 2018 року подавав до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)": від 30 травня 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 27 червня 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 30 липня 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 28 серпня 2018 року про наявність 2 вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 28 вересня 2018 року про наявність 2 вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 26 жовтня 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 27 листопада 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю; від 27 грудня 2018 року про наявність 1 вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.36-54 т. 1).

Окрім цього, листом Лисичанського міського центру зайнятості від 08 травня 2019 року № 8/05-781 підтверджено участь Приватного підприємства Люксавто-СДК у Дні інформування з нагоди міжнародного дня людей з інвалідністю та ярмарку в рамках його проведенні (а.с. 35 т. 1).

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

З огляду на викладене та виходячи з наданих доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем забезпечена певна кількість місць для працевлаштування інвалідів у своєму штаті, як того потребує законодавство.

У зв`язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, не враховано відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, що нівелює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не зобов`язаний займатися пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Враховуючи те, що нормами чинного законодавства на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов`язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця, з огляду на виконання відповідачем його обов`язку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності заявленого позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 360/1772/19 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Люксавто-СДК про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко