Постанова

від 24.07.2019 по справі 640/1091/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1091/19 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на проголошене о 11 годині 08 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року, дата складання повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство Укрнафта (далі - Позивач, ПАТ Укрнафта ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 27.04.2018 року №0003134106, №0003114106, №0003124106;

- від 20.04.2018 року №0003014106, №0003004106.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, незалежно від причин несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання платник податків після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Крім того, суд підкреслив, що оскільки граничний термін сплати податкових зобов`язань визначений 30.05.2015 року та 01.12.2016 року, то камеральні перевірки проведені у межах 1095 днів з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що подання уточнюючих розрахунків та прийняття рішень про відстрочення (розстрочення) податкового зобов`язання не впливає на граничний 1095-денний строк самостійного визначення контролюючим органом грошового зобов`язання, адже має значення лише для обрахунку граничного строку визначення податкового зобов`язання. Наголошує, що початок 1095-денного строку давності пов`язується з днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, а відтак прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у квітні 2018 року відбувалося поза межами згаданого строку. Окремо звертає увагу, що на момент подання податкової звітності та сплати податкових зобов`язань положення ПК України не передбачали можливості перевірки своєчасності та повноти сплати податків і зборів. Стверджує, що судом першої інстанції всупереч приписів пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України не було враховано неможливості проведення камеральної перевірки Офісом ВПП податкової звітності, яка подавалася до інших територіальних органів ДФС, а також рішень про відстрочення (розстрочення) сплати податкових зобов`язань, про існування яких взагалі ПАТ Укрнафта було невідомо. Крім іншого, зазначає про неврахування судом суб`єкта, на якого покладається обов`язок доказування своїх дій та рішень в адміністративному процесі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Офіс ВПП просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Відповідачем не було порушено ні строки, перебіг яких починається з моменту подання платником податків податкової звітності, ні порядок проведення камеральних перевірок. Підкреслює, що нарахування штрафних санкцій відбувалося у межах встановленого ст. 126 ПК України строку.

Доводи щодо правомірності оскаржуваних індивідуальних актів Відповідача узгоджуються з висновками контролюючого органу, зафіксованою в актах камеральних перевірок.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПАТ Укрнафта з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань податку на прибуток приватних підприємств по рішенню ДФС про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №12. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по декларації №9081716167 та рішення ДФС про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №12. Результати перевірки зафіксовані в акті від 05.04.2018 року №827/28-10-41-06/00135390 (т. 1 а.с. 18-21).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 27.04.2018 року №0003134106 (т. 1 а.с. 35-36), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 796 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 2 482 334,16 грн. у розмірі 20% у сумі 496 466,83 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Крім того, у квітні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПАТ Укрнафта з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань консолідованого податку на прибуток підприємства структурними підрозділами за звітний період 2014 рік. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов`язання з консолідованого податку на прибуток підприємства по уточнюючим розрахункам від 30.03.2015 року №№ 9081716150, 9081715857 , 9081716149 до декларацій філій. Результати перевірки зафіксовані в акті від 05.04.2018 року №830/28-10-41-06/00135390 (т. 1 а.с. 22-25).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення:

- форми Ш від 27.04.2018 року №0003114106 (т. 1 а.с. 37-38), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку від 142 до 270 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 5 772 723,05 грн. у розмірі 20% у сумі 1 154 544,61 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств;

- форми Ш від 27.04.2018 року №0003124106 (т. 1 а.с. 39-40), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 3 132,00 грн. у розмірі 10% у сумі 313,20 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Також, у квітні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПАТ Укрнафта з питань своєчасності сплати до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по уточнюючим розрахункам, наведеним у додатку до акту. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по уточнюючим розрахункам до декларацій. Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.03.2018 року №737/28-10-41-06/00135390 (т. 1 а.с. 26-29).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 27.04.2018 року №0003114106 (т. 1 а.с. 41-42), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку від 142 до 177 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 3 075 946,73 грн. у розмірі 20% у сумі 615 189,35 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Крім іншого, у квітні 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено камеральну перевірку ПАТ Укрнафта з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань податку на прибуток приватного підприємства по податковій декларації №9081716167 та рішення про розстрочення боргу №44. У ході перевірки контролюючим органом виявлено, що Позивачем порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по декларації №9081716167 та рішенню про розстрочення боргу №44. Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.03.2018 року №736/28-10-41-06/00135390 (т. 1 а.с. 30-34).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 20.04.2018 року №0003004106 (т. 1 а.с. 43-45), яким до Позивача застосовано штрафні санкції за затримку від 87 до 793 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 12 438 807,80 грн. у розмірі 20% у сумі 2 487 761,56 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ДФС України від 10.07.2018 року №23072/6/99-99-11-03-01-25 (т. 1 а.с. 123-125), від 04.07.2018 року №22426/6/99-99-11-03-01-25 (т. 1 а.с. 126-128), від 10.07.2018 року №23058/6/99-99-11-03-01-25 (т. 1 а.с. 129-132), від 04.07.2018 року №22425/6/99-99-11-03-01-25 (т. 1 а.с. 133-135) згадані вище індивідуальні акти були залишені без змін.

При цьому, суд першої інстанції зі змісту актів перевірки встановив, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату ПАТ Укрнафта грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стали такі обставини.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №827/28-10-41-06/00135390, Нафтогазовидобувне управління Долинанафтогаз ПАТ Укрнафта (код за ЄРПОУ 00136490), юридична адреса - Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, вул. Промислова,7, індекс 77500 (далі - філія) знаходитися на обліку в Долинській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області і є філією ПАТ Укрнафта .

ПАТ Укрнафта з 2005 року було платником консолідованого податку на прибуток підприємств, про що свого часу повідомлено Долинську ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно Розрахунку податкового зобов`язання щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств за 2014 рік, поданого до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (№9081466696 від 28.02.2014 року), податкове зобов`язання (нарахована сума податку на прибуток відокремленого підрозділу), що підлягало сплаті до бюджету склало 3 985 753,00 грн та 107 964,00 грн - сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Позивачем 11.03.2015 року самостійно подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку за №9081598740 від 11.03.2015 року на зменшення сплати податкових зобов`язань на суму 3 985 753,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 30.03.2015 року №4167-ПБ15 від 30.03.2015 сплачено до бюджету платіж на суму 152 183,00 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку №9081716290 від 30.03.2015 року ПАТ Укрнафта задекларовано до сплати 3 985 753,00 грн. податку та нараховано штрафну санкцію в сумі 152 183,00 грн., термін сплати - 30.03.2015 року.

Контролюючим органом прийнято рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №12 від 30.03.2015 року на суму 3 191 570,16 грн. (30.04.2015 року - 354 618,00 грн; 29.05.2015 року - 2 482 334,16 грн, 29.05.2015 року - 354 618,00 грн).

Згідно інтегрованої картки платника сума податкового боргу станом на 29.05.2015 року склала 3 191 570,16 грн., який сплачений 03.08.2017 року за рахунок перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший платіжним дорученням № 672 від 03.08.2017 року, сформованим відповідно до листа ПАТ Укрнафта від 24.07.2017 року №325.

Зміст наявного у матеріалах справи додатку до акту перевірки №827/28-10-41-06/00135390 вказує на несплату зобов`язань з 30.05.2015 року - 02.08.2017 року.

В акті №830/28-10-41-06/00135390 зафіксовано, що протягом 2014 року на обліку в Прилуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області як платники консолідованої сплати податку на прибуток підприємства перебували структурні підрозділи ПАТ Укрнафта , а саме: Прилуцьке управління бурових робіт ПАТ Укрнафта (код за ЄДРПОУ 00142875) (далі - філія 1); Гнідинцівський газопереробний завод ПАТ Укрнафта (код за ЄДРПОУ 00136875) (далі - філія 2); Нафтогазовидобувне управління Чернігівнафтогаз ПАТ Укрнафта (код за ЄДРПОУ 00136573) (далі - філія 3).

За податковий період 2014 року платниками до Прилуцької ОДПІ були подані такі розрахунки податкових зобов`язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток:

Філією 1: Звітний розрахунок №9081467079 від 02.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081598606 від 11.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081716150 від 30.03.2015 року.

Філією 2: Звітний розрахунок №9081466797 від 02.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081598469 від 11.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081715857 від 30.03.2015 року.

Філією 3: Звітний розрахунок №9081467962 від 02.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081598852 від 11.03.2015 року; Уточнюючий розрахунок №9081716149 від 30.03.2015 року.

Варвинською ОДПІ ДФС у Чернігівській області прийнято рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №5 від 07.08.2015 року в сумі 99 394,58 грн (31.08.2015 року - 19 878,92 грн, 30.09.2015 року -19 878,92 грн, 30.10.2015 року - 19 878,92 грн, 30.11.2015 року -19 878,92 грн, 31.12.2015 року - 19 878,90 грн).

Крім того, в акті перевірки №737/28-10-41-06/00135390 зазначено, що у Миргородській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області знаходиться на обліку Гоголівська центральна база виробничого обслуговування ПАТ Укрнафта .

У ДПІ у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області знаходяться на обліку філії ПАТ Укрнафта , а саме: Полтавська воєнізована частина по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів (код ЄДРПОУ 22525915); Полтавське тампонажне управління Полтаванафтогаз (код ЄДРПОУ22525915); Нафтогазовидобувне управління Полтаванафтогаз (код ЄДРПОУ 00143113) (далі - філії).

До 31.12.2014 року філії знаходилися на консолідованій сплаті податку на прибуток приватних підприємств.

Філіями було несвоєчасно сплачено кошти за поданими уточнюючими розрахунками до декларацій податку на прибуток приватних підприємств, а саме: декларація № 9081716725 від 30.03.2015 року - сума сплати по декларації 201 471,65 грн, сплачено 19.08.2015 року - 208 366,65 грн; декларація № 9081716297 від 30.03.2015 року - сума сплати по декларації 55 377,34 грн, сплачено 19.08.2015 року - 57 140,34 грн; декларація № 9081716032 від 30.03.2015 року сума сплати по декларації 39 875,00 грн, сплачено 19.08.2015 року - 41 327,00 грн; декларація № 9081715916 від 30.03.2015 року - сума сплати по декларації 2 779 222,74 грн, сплачено 19.08.2015 року - 3 423 262,74 грн.

Поряд з цим, як вбачається з акту перевірки №736/28-10-41-06/00135390, Нафтогазовидобувне управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта (код за ЄРПОУ 05398533) та Монтажно-налогоджувальне управління ПАТ Укрнафта (код за СДРПОУ 33948480) (далі - філії) знаходяться на обліку в Охтирській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області і є філіями ПАТ Укрнафта .

До 31.12.2014 року філії знаходилися на консолідованій сплаті податку на прибуток приватних підприємств.

Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз 30.03.2015 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік та задекларовані суми податкових зобов`язань по терміну сплати 30.03.2015 року в сумі 13 258 201,00 грн, дана сума частково сплачувалася починаючи з 25.06.2015 року.

Монтажно-налагоджувальне управління несвоєчасно сплачувало податкове зобов`язання по Рішенню ДФС про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №44.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 14, 16, 31, 36, 38, 57, 75, 76, 87, 126 Податкового кодексу України, прийшов до висновку, що оскільки факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи та не спростовується Позивачем, а наявними у ній доказами спростовується твердження ПАТ Укрнафта про недотримання Офісом ВПП граничного 1095-денного строку для донарахування грошових зобов`язань та порушення порядку проведення камеральних перевірок, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктами 49.18.2, 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном базовий звітний (податковий) період слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу (п. 49.19 ст. 49 ПК України).

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами абз. 1 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Приписи п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначають, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб стягнення податкового боргу. Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція щодо застосування даних правових норм викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №802/777/16-а від 20.09.2018 у справі №812/8730/13-а.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Разом з тим, надаючи оцінку посиланням Апелянта на порушення Відповідачем порядку і процедури проведення камеральних перевірок за відсутності повноважень на її проведення взагалі, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Тобто, у зв`язку з набранням чинності з 01.01.2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року №1797-VIII), зокрема і до ст. 75, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, в тому числі і з податку на прибуток приватних підприємств.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі №823/457/18.

За таких обставин посилання Апелянта на відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого до 01.01.2017 року податкового зобов`язання не узгоджується з наведеними вище нормами матеріального права та позицією Верховного Суду, адже в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, аналіз змісту наведених вище приписів Податкового кодексу України з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі №823/457/18 дає підстави стверджувати, що своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

При цьому, на переконання судової колегії, посилання ПАТ Укрнафта в апеляційній скарзі на те, що Офісом ВПП було безпідставно досліджено у ході перевірок дані податкових декларацій та уточнень до них, поданих до інших територіальних управлінь ДФС України, а також рішень про відстрочення (розстрочення) сплати узгоджених податкових зобов`язань, є безпідставними, оскільки в силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Крім того, жодних застережень щодо неможливості врахування податкових декларацій та уточнень до них, поданих до інших контролюючих органів, а також внесених ними відомостей до інформаційних баз даних, положення Податкового кодексу України не містять.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на проведення контролюючим органом камеральної перевірки поза межами граничного 1095-денного строку, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Так, у розумінні Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14); податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14).

Отже, податкове зобов`язання є складовою грошового зобов`язання платника податків, адже останнє включає в себе і штрафну (фінансову) санкцію.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати грошових зобов`язань може бути проведена не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за днем сплати грошового зобов`язання, оскільки п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що перевірка проводиться не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Граничний строк сплати грошових зобов`язань у п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України стосується виключно грошових зобов`язань, які нараховані контролюючим органом.

У вже згаданій постанові від 19.02.2019 року у справі №823/457/18 Верховний Суд підкреслив, що контролюючий орган має право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме - не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації платником податків, а відповідно і застосовувати відповідальність до останнього виключно в межах перевіреного періоду, тобто з урахування строків давності.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, акти перевірки датовані 29.03.2018 року та 06.04.2018 року, а відтак предметом їх перевірки могли бути податкові декларації, подані платником податків - ПАТ Укрнафта до 30.03.2015 року та до 07.04.2015 року відповідно, тобто у межах 1095-денного строку.

Таким чином, розрахунки податкового зобов`язання щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств були подані

- ПАТ Укрнафта до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області - 28.02.2015 року;

- Прилуцьким управлінням бурових робіт ПАТ Укрнафта , Гнідинцівським газопереробним заводом ПАТ Укрнафта та Нафтогазовидобувним управлінням Чернігівнафтогаз ПАТ Укрнафта до Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС в Чернігівській області - 02.03.2015 року;

- Полтавською воєнізованою частиною по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів, Полтавським тампонажним управлінням Полтаванафтогаз і Нафтогазовидобувним управлінням Полтаванафтогаз - до ДПІ у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області - до 02.03.2015 року (граничного строку подання податкових декларацій з податку на прибуток), адже інших відомостей в акті перевірки від 29.03.2018 року №737/28-10-41-06/00135390 не зазначено, а подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток можливе лише після подання податкової декларації;

- Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз - до Охтирської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області - до 02.03.2015 року (граничного строку подання податкових декларацій з податку на прибуток), адже інших відомостей в акті перевірки від 29.03.2018 року №736/28-10-41-06/00135390 не зазначено, а подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток можливе лише після подання податкової декларації.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що камеральні перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, за згаданими вище податковими деклараціями, могли бути проведені до 27.02.2018 року - щодо поданого ПАТ Укрнафта розрахунку податкового зобов`язання щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств до Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області та до 01.03.2018 року - щодо інших розрахунків.

Таким чином, проведення камеральних перевірок 29.03.2018 року та 05.04.2018 року перебувало поза межами 1095-денного строку, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, що виключає можливість визнання правомірними здійснення нарахувань грошового зобов`язання (окрім податкового) за їх результатами. При цьому, як вже було неодноразово підкреслено вище, контролюючий орган має право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації платником податків, а не уточнюючого розрахунку чи прийнятого рішення про відстрочення (розстрочення) сплати узгодженого податкового боргу.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані до ПАТ Укрнафта штрафні (фінансові) санкції поза межами граничного 1095-денного строку, визначеного Податковим кодексом України, який обраховується саме з моменту подання податкової декларації платником податків.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення строку проведення камеральних перевірок та застосування на підставі їх результатів штрафних (фінансових) санкцій, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про неможливість задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Офісу ВПП на користь ПАТ Укрнафта витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 30 736,00 грн. (19 210,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру та 28 815,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду).

Крім іншого, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представником ПАТ Укрнафта Горбенком К.О., який є адвокатом та представляє інтереси останнього на підставі договору про надання правової допомоги з ПАТ Укрнафта від 04.04.2017 року №10/232-ін (т. 1 а.с. 241-245) та ордеру від 24.05.2019 року серії КС №527174 (т. 1 а.с. 224) у судовому засіданні суду першої інстанції 27.05.2019 року до закінчення судових дебатів наголошено на тому, що розрахунок по судовим витратам буде надано після винесення рішення (т. 1 а.с. 226).

31.05.2019 року засобами поштового зв`язку ПАТ Укрнафта до суду першої інстанції направлено, зокрема, витяг від 30.05.2019 року зі звітів про виконану АО Старокиївське роботу за договором про надання правової допомоги з ПАТ Укрнафта від 04.04.2017 року №10/232-ін по справі №640/1091/19 за період лютий-травень 2019 року (т. 1 а.с. 246), акти виконаних робіт від 28.02.2019 року, від 29.03.2019 року та від 26.04.2019 року (т. 1 а.с. 247-249), а також банківські виписки (т. 1 а.с. 250-254).

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про підтвердження матеріалами справи факту надання правничої допомоги Позивачу у розмірі 28 000,00 грн., оскільки витяг зі звітів про виконану роботу містить детальний опис виконаних робіт і наданих послуг, що відповідає наявним у матеріалах справи документам та вчиненими представниками процесуальними діями.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП на користь ПАТ Укрнафта витрат на правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн., понесення Позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір не видається непропорційним та/або необґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Офісом великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2018 року №0003134106, №0003114106, №0003124106 та від 20 квітня 2018 року №0003014106, №0003004106.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996)за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 30 736 (тридцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.